Визначення конкурентного статусу

Кафедра

«Експлуатація морських портів»

ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ

КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ ФІРМИ

Методичні вказівки

до виконання розрахункової роботи з дисципліни

«Проблеми теорії конкуренції»

Спеціальність:

8.100403 «Організація перевезень та управління на транспорті»

Одеса - 2013

Методичні вказівки розроблені професором кафедри «Експлуатація морських портів» Одеського національного морського університету Магамадовим Олексієм Різаудіновичем, при участі асистентів Макаренка Олександра Євгеновича і Павлової Наталії Леонідівни та викладача-стажиста Русанової Світлани Сергіївни відповідно до робочої програми дисципліни «Проблеми теорії конкуренції» зі спеціальності 8.100403 «Організація перевезень та управління на транспорті».

Методичні вказівки розглянуті і схвалені на засіданні кафедри «Експлуатація морських портів» ОНМУ 28 лютого 2013 р. (протокол № 12).

Рецензент - канд. екон. наук, доц. Раскевич Ігор Вікторович.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

за розділами розрахункової роботи

Запропонована нижче розрахункова робота (РР) базується на уявленнях сучасної теорії конкуренції, яка відображена у працях М.Портера, А.Ю. Юданова та Г.Л. Азоєва. У ній вивчаються методичні основи рішення ключової проблеми теорії конкуренції, пов’язаної з обґрунтуванням вибору конкурентної стратегії деякої фірми, яка оперує одночасно з іншими фірмами на спільному ринку товарів/послуг. При цьому рішення задачи, що адекватна вказаної проблемі, відшукується в прив'язці до конкретного періоду часу, який задається, для чотирьох фірм (А, Б, В, Г), перша з котрих (А) трактується як базова.

Розв’язання визначеної задачи відшукується у два етапи, на першому з котрих виконується оцінка ринкової позиції усіх діючих на спільному ринку фірм, фіксується їх конкурентний статус, виявляються ринкові конкуренти базової фірми і обґрунтовується мета її функціонування. На другому етапі робиться саме вибір конкурентної стратегії базової фірми, виходячи з максимізації конкурентоспроможності її продукції (товарів/послуг).

Вичерпне рішення даної задачи може бути знайдено шляхом всебічного дослідження за обширним рядом показників, які характеризують механізм та ефективність функціонування розглядаємого ринку з використанням обширної і різноманітної інформації. В нашому випадку задачу припустимо спростити та її рішення знаходити лише за одним показником – ринковою часткою фірм, ураховуючи, що цей показник є інтегральною характеристикою фірм будь якого типу.

При виконанні РР приймається до уваги наведена нижче диференціація реалізованих ринкових ніш фірм за річним обсягом виробляємої ними продукції (у тисячах одиниць): великі фірми – більш 100; середні фірми – від 30 до 100; малі фірми – менш 30.

Розгляд питань першого етапу розробки РР починається з аналітичних обґрунтувань і розрахунки, які розглядаються у розділах 1 - 4.

1. Експрес-оцінка ринкової позиції фірм

Оцінка ринкової позиції фірм виробляється на основі розгляду ретроспективної(перший рік) і поточної(останній рік) ситуацій на ринку з використанням інформації, яка передбачена за індивідуальним завданням та фіксується у табл. 1.

Таблиця 1

Така постановка питання дає можливість змоделювати по ретроспективній ситуації деяку «стартову» позицію базової фірми та інших фірм, що оперують на ринку. Вона також дозволяє надалі (за поточною ситуацією) встановити характер зміни ринкової позиції фірм (поліпшення або погіршення) протягом періоду часу, який розглядається.

1.1. Аналіз стану ретроспективної ринкової ситуації

Необхідні для здійснення даного дослідження вихідні дані відображаються у табл. 2.

Таблиця 2

На основі даних табл.2 визначаються ринкові частки фірм D_i за формулою

D_i = Q_i /Q, i = А, Б, В, Г,

де i – шифр фірми (i = А, Б, В, Г);

Q_i – ємкість реалізованої ринкової ніши i-ї фірми;

Q = - ємкість ринку.

Одержані результати розрахунків показника D_i заносяться у праву частину табл. 2, після чого виконується оцінка ринкової позиції фірм.

Ця задача розв’язується за умови, що ринок поділяється на чотири сектори (М_I - М_IV), у кожний з яких включаються фірми із близькими значеннями ринкової частки. Тим самим фіксується рівень міцності ринкової позиції кожної фірми.

Відповідно до термінології, яка використовується в теорії ринку, у згаданих секторах поєднуються:

М_I - фірми-лідери ринку;

М_II - фірми із сильною ринковою позицією;

М_III - фірми зі слабкою ринковою позицією;

М_IV - фірми-аутсайдери ринку.

За таких умов задача полягає у виявленні сектору ринку, до якого тяжіє кожна фірма. Розв’язання цієї задачи відшукується за алгоритмом, що передбачає реалізацію наступних обчислювальних і логічних операцій.

1. Вказані у табл.2 значення показника ринкової частки фірм упорядковуються за зростанням (неубуванню) і будується послідовність

При цьому величини та приймаються далі в якості відповідно мінімального ( ) і максимального ( ) значень ринкової частки фірм.

2. Знаходиться середнє за ринком арифметичне значення ринкової частки фірм при їх загальній кількісті m:

,

ліворуч від якого опиняються фірми з більш низькими, а праворуч – фірми з більш високими ринковими частками.

3. Розглядаєма сукупність фірм розбивається на дві підмножини ( і ) за правилом:

Очевидно, що в підмножину потраплять фірми, ринкова частка яких перебуває в інтервалі [ ), а підмножину утворять фірми з ринковою часткою з інтервалу [ , ], що показано на рис. 1.

4. Процедура диференціації фірм за ринковою часткою триває, тепер вже у рамках підмножин й . Із цією метою для відповідних інтервалів зміни ринкових часток фірм , визначаються середні арифметичні значення та :

5. Фіксуються граничні значення показника ринкової частки фірм для формування секторів М_I – М_IV:

.

6. Фірми всієї сукупності, яка розглядається, розподіляються відповідно до показника ринкової частки між чотирма секторами ринку за слідуючим правилом:

7. На основі отриманих результатів формується табл.3, у якій відображаються ринкові позиції фірм із вказівкою для кожної з них відповідного сектору ринку.

Таблиця 3

На закінчення формулюється висновок стосовно ретроспективної ринкової позиції базової фірми з оцінкою її сили (або слабкості) у зіставленні з позиціями інших фірм, що оперують на ринку.

1.2. Аналіз стану поточної ринкової ситуації

Даний розділ пророблюється для поточної ринкової ситуації (останній рік) аналогічно тому, як це було зроблено вище для ретроспективної ситуації, тобто:

· формується табл. 4, яка ідентична табл. 2;

· виконуються розрахунки з викладеного вище алгоритму (пп. 1-7);

· формується табл. 5, яка ідентична табл. 3.

На закінчення формулюється висновок стосовно поточної ринкової позиції базової фірми з оцінкою її сили (або слабкості) у зіставленні з позиціями інших фірм, що оперують на ринку.

1.3. Аналіз стану ринкової ситуації на протязі

заданого періоду часу

Виконаний у пп. 1.1 та 1.2 аналіз ретроспективної і поточної ситуацій на розглядаємому ринку дає уявлення про її стан на кінець кожного із заданих років. Тепер необхідно дослідити характер її розвитку протягом усього періоду для того, щоб виявити тенденцію зміни показника ринкової частки фірм та у підсумку встановити, як змінювалися (поліпшувалися, погіршувалися) їхні ринкові позиції.

Дане завдання розв’язується шляхом розподілення фірм між чотирма секторами (N_I-N_IV) за характером зміни їхньої ринкової позиції. Відповідно до прийнятої у теорії ринку термінології у згаданих секторах поєднуються:

N_I- фірми з ринковою позицією, що швидко поліпшується;

N_II- фірми з ринковою позицією, що поліпшується;

N_III- фірми з ринковою позицією, що погіршується;

N_IV- фірми з ринковою позицією, що швидко погіршується.

Приналежність фірм до перерахованих секторів визначається за алгоритмом, що передбачає виконання наступних обчислювальних і логічних операцій.

1. Формується табл. 6, у яку заносяться данні з ринкової частки фірм за

перший та останній роки.

Таблиця 6

2. Розраховуються значення показника темпів приросту (позитивного,

негативного) ринкової частки фірм :

де - ринкові частки фірм відповідно у першому й останньому роках заданого періоду часу;

n - кількість років у розглянутому періоді.

Під час віконня РР показник n приймається для всіх варіантів завдань рівним трьом рокам, тобто n = 3.

3. Отримані значення показника темпів приросту ринкової частки фірм заносяться в останню графу табл. 6. Після цього вони упорядковуються за зростанням (неубуванням) та будується послідовність:

4. Знаходиться середнє арифметичне значення показника темпу приросту ринкової частки фірм :

5. Розглянута сукупність фірм розбивається на дві підмножини ( і ) за правилом:

Очевидно, що у підмножину потраплять фірми, темпи приросту ринкової частки яких перебувають в інтервалі [ ), а підмножину утворять фірми з ринковою часткою з інтервалу [ , ], що показано на рис. 2.

6. Процедура диференціації фірм за ринковою часткою триває, тепер вже у рамках підмножин й . Із цією метою для відповідних інтервалів зміни ринкових часток фірм та визначаються середні арифметичні значення :

7. Фіксуються граничні значення показника ринкової частки фірм для формування секторів N_I – N_IV:

.

8. Фірми всієї розглянутої сукупності розподіляються між секторами ринку відповідно до показника темпу приросту їхньої ринкової частки за правилом:

9. На основі результатів реалізації описаного алгоритму формується табл.7, у якій відбивається характер зміни конкурентної позиції усіх фірм, що оперують на ринку.

Таблиця 7

За даними табл.7 робиться висновок стосовно характеру зміни конкурентної позиції базової фірми, а також інших фірм, що оперують на ринку.

Визначення конкурентного статусу

базової фірми

Результати виконаних у п.1 дій дають можливість зафіксувати положення на ринку усіх розглянутих фірм, що характеризує їх конкурентний статус. Ці результати поєднуються в конкурентну карту ринку (ККР), яка наведена у табл.8.

Як видно з цієї таблиці, в ККР фіксується конкурентний статус усіх заданих фірм шляхом віднесення кожної з них до одного з типових положень 1-16.

З табл.8 видно також, що за силою конкурентного статусу фірми поділяються на дві категорії:

у положеннях 1,2,5,6,9,10,13,14 фірмам характерна позитивнатенденція розвитку, що служить передумовою посилення їхнього конкурентного статусу;

у положеннях 3,4,7,8,11,12,15,16 має місце прямо протилежнатенденція.

Таблиця 8

В обох випадках перед фірмами з будь-яким конкурентним статусом виникає одна й та ж сама задача: у своїй ринковій діяльності вони, як правило, повинні поєднувати наступальний і оборонний варіанти конкурентної поведінки. Цей принцип фірми реалізують наступним чином:

лідери ринку направляють свої зусилля на зміцнення завойованої позиції, намагаючись витиснути при можливості більш слабких за конкурентним статусом суперників із загальної фундаментальної ніши (наступальна поведінка), і одночасно прагнуть покласти край намаганням суперників втрутитись до їх реалізованій ринкової ніши (оборонна поведінка);

суб'єкти ринку із сильною й слабкою ринковою позицією прагнуть, з одного боку, протистояти атакам найближчих суперників з більш сильним конкурентним статусом (оборонна поведінка) та, з іншого боку, придушувати подібно лідерам більш слабких конкурентів (наступальна поведінка);

аналогічно діють і аутсайдери ринку: вони змушені найчастіше боротися за виживання шляхом відбиття тиску більш сильних конкурентів (оборонна поведінка) та ініціювати спроби поліпшити свою позицію за рахунок найближчих конкурентів, які незначно перевершують їх та/або уступають їм за конкурентним статусом (наступальна поведінка).

На закінчення робиться висновок стосовно ідентифікації ситуації, що склалася на ринку, й характеру можливого в принципі розвитку конкурентних відносин між базовою фірмою та іншими фірмами, які оперують на ринку.

3. Виявлення конкуруючих фірм

Суть даного завдання складається у з'ясуванні питання про те, з якими конкретно фірмами й з яким ступенем гостроти буде конкурувати базова фірма на ринку. Це питання вирішується шляхом зіставлення ринкової частки базової фірми з ринковою часткою кожної з фірм, що оперують на ринку.

Із практики бізнесу відомо, що існує деяка критична пропорція ринкових часток двох незалежних конкурентів, коли протистояння між ними досягає максимуму. Ця ситуація має місце бути при рівності ринкових часток конкурентів (співвідношення близько до 1:1). У той же час, коли ця пропорція наближається до 2:1 і більше (або 1:2 і менше), конкуренція між фірмами практичновідсутня. Виходячи із цієї закономірності, можна в принципі виявити конкурентів базової фірми за схемою, що характеризується нижче.

Очевидно, що повна безліч можливих співвідношень ринкових часток фірм перебуває у деякому інтервалі, який може бути розбитий на підінтервали за ступенями гостроти конкуренції ї конкурентної активності фірм. Цю операцію можна виконати за спрощеною схемою шляхом виділення, наприклад, п'яти підінтервалів, як це показано у табл. 9.

Таблиця 9

Як було зазначено вище, для розв’язання сформульованої задачи необхідно знайти співвідношення ринкових часток фірми А та інших фірм, що виконується за формулою

де j – шифр (номер) сполучення фірми А з іншими фірмами (j = А/Б, А/В, А/Г).

При розробці РР допускається обмежуватись вибором для базової фірми лише однієї фірми-конкурента й одного варіанта її конкурентної орієнтації (наступальної або оборонної) з необхідними поясненнями.

Отримані результати заносяться у табл. 10, де вказуються також фірми-ініціатори конкурентної боротьби на ринку.

Таблиця 10

За даними табл. 10 робиться висновок стосовно конкурентної поведінки базової фірми у відносинах з іншими фірмами, що оперують на ринку.

4. Вибір мети функціонування

базової фірми

При виконанні даного розділу РР необхідно виходити з орієнтації базової фірми на збереження та/або зміцнення свого конкурентного статусу. В узагальненій постановці такумету необхідно орієнтувати на досягнення фірмою деякого рівня економічного стану. У конкретному визначенні мета фірм може пов'язуватися з однією з наступних стратегічних ідей: забезпеченням виживання, максимізацією поточного прибутку, збільшенням ринкової частки, завоюванням лідерства на ринку за показниками ринкової частки або якості послуг, які надаються клієнтурі.

Забезпечення виживання стає головною метою аутсайдерів ринку і фірм, які мають слабкий конкурентний статус з тенденцією до погіршення (положення на ККР 11, 12, 15, 16).

Максимізацію поточного прибутку фірми можуть приймати за основну мету у випадках, коли відсутня можливість надійного прогнозування їх довгострокових показників. Цю мету можуть обирати фірми з будь-яким конкурентним статусом (положення 1-16).

Збільшення ринкової частки є актуальною метою фірм у випадку, коли вона прив’язується до певного періоду часу (наприклад, на один рік). Її можуть обирати фірми-лідери ринку, а також фірми, які мають сильну ринкову позицію з тенденцією до погіршення (положення 3, 4, 7, 8).

Завоювання лідерства за ринковою часткою стає пріоритетною метою для лідерів ринку та фірм, які мають сильний конкурентний статус з тенденцією до поліпшення (положення на ККР 1, 2, 5, 6), коли часова перспектива не фіксується.

Завоювання лідерства на ринку за показниками якості товарів/послугможе бути головною метою для фірм усіх секторів ринку, коли їх позиція має тенденцію до поліпшення (положення на ККР 1, 2, 5, 6, 9, 10, 13, 14).

При виконанні РР мета базової фірми вибирається з використанням інформації, яка характеризує ступінь міцності (або слабкості) конкурентного статусу цієї фірми (див. ККР у табл. 8). При цьому можуть виникати альтернативніваріанти мети базової фірми, наприклад: максимізація поточного прибутку, або завоювання лідерства за ринковою часткою чи за показниками якості товарів/послуг; максимізація поточного прибутку, або збільшення ринкової частки та інше. У такому разі вибір конкретного варіанту мети фірми твориться розробником РР з необхідними поясненнями та обґрунтуваннями.

Далі становиться можливим перехід до основного етапу виконання РР – розгляду питання про конкурентну орієнтацію базової фірми, що виконуються у розділах 5, 6.

5. Вибір конкурентної стратегії

базової фірми

При вирішенні даної задачи важливо враховувати, що у сучасній теорії конкуренції прийнято виділяти чотири типи (різновиди) стратегій, які чітко розрізнюються за суттю й механізму реалізації і мають назву: віолентної («силової»), патіентної (нішевої), комутантної (пристосувальної) і експлерентної (піонерської) конкурентних стратегій.

Віолентна стратегія характерна для великих фірм, що діють у сфері стандартного виробництва товарів, розрахованих на широке коло споживачів. Фундаментальне джерело сили фірм-віолентів полягає у тому, що таке виробництво дозволяє досягти високої продуктивності і завдяки цьому забезпечити мінімальні витрати на випуск продукції. А це утворює передумови для зниження цін на виробляємий продукт з адекватною споживчою цінністю і прийнятним для фірм «запасом» конкурентоспроможності.

Патіентну стратегію можуть брати на озброєння великі, середні і малі фірми, що пішли шляхом вузької спеціалізації. Ця стратегія передбачає виготовлення особливої, незвичайної продукції, яка дорого коштує та має попит для певного (частіше вузького) кола споживачів. Свою ринкову силу компанії-патієнти черпають у тому, що їхні вироби стають тією чи іншою мірою незамінними для відповідної групи клієнтів і в внаслідок цього мають високу споживчу цінність і прийнятний для фірм «запас» конкурентоспроможності.

Комутантна стратегія переважає при стандартному бізнесі у локальних (місцевих) масштабах. Вона характерна для малих фірм, джерело сили яких полягає у їхній гнучкості, тобто в кращій пристосованості до задоволення невеликих за обсягом (а частіше й короткочасних) потреб конкретних груп клієнтів, що є можливим при середньому рівні цін та споживчій цінності товарів/послуг з адекватним «запасом» конкурентоспроможності.

Експлерентна стратегія характерна для малих фірм, але нею можуть користуватися також середні та великі фірми. Ця стратегія пов'язана зі створенням нових або радикальним перетворенням старих сегментів ринку. Продукція фірм-експлерентів відрізняється високим рівнем споживчої цінності і низькими цінами і у наслідок цього великим «запасом» конкурентоспроможності. Головний фактор сили експлерентів пов'язаний з випередженням у впровадженні принципових нововведень і початково одноосібному оперуванні на ринку.

Як показано у теорії конкуренції, при виборі конкурентних стратегій фірм необхідно виходити з раціональної комбінації двох основних джерел конкурентоспроможності:

скорочення витрат на виробництво товарів/послуг (R), що створює передумови для зниження цін на них;

підвищення споживчої цінності виробляємих товарів/послуг (С), що є наслідком зростання привабливості продукції фірми у сприйнятті клієнтури.

При цьому фірми повинні орієнтуватись на максимізацію «запасу» конкурентоспроможності (K) їх продукції як різниці поміж показниками С та R.

У теорії конкуренції показано також, що простір показників С та R (див. рис. 3) звичайно поділяється на дев’ять зон при виділенні для кожного показника трьох рівнів значень: низьких, середніх, високих. У підсумку фіксуються зони конкурентних стратегій (віолентної, патієнтної, коммутантної і експлерентної), а також зона реального краху.

Рис. 3. Схема диференціації простору «витрати фірми (R) -

споживча цінність продукції (С)»

Під час виконання РР показники витрат фірм, споживчої цінності і «запасу» конкурентоспроможності продукції спеціально не розраховуються. Замість цього для вибору конкурентної стратегії фірм використовуються співвідношення перших двох показників у прив’язці до конкурентних стратегій з вказівкою умов реалізації стратегій та ризиків для фірм, що відбито у табл. 11.

Таблиця 11

На закінчення наводяться відповідні коментарі і обґрунтування так, як це зроблено у прикладах, що розглядаються у розділі 6.

Узагальнення та висновки

Завершальним розділом РР є узагальнення отриманих у розділах 1-5 роботи результатів обґрунтувань та розрахунків з метою формулювання розгорнутого резюме для завдання у цілому за схемою, яка відбита нижче на конкретних прикладах.

Приклад 1. Припустимо, що після виконання розділів 1-5 РР з’ясувалося, що базова фірма (А) займається виробництвом стандартної продукції, має реалізовану ринкову нішу ємкістю 120 тис. од. продукції, ринкову частку 0,32 і за цими показниками відноситься до категорії великих фірм. Конкурентний статус фірми А характеризується позицією лідера на ринку з тенденцією до погіршення, у наслідок чого вона займає положення 3 на ККР.

Припустимо також, що базова фірма знаходиться у конкурентному протистоянні з фірмами В та Г, про що вказують данні табл. 10 РР, яка відтворюється нижче.

Далі будемо розглядати, як визначено у цих методичних вказівках, конкурентні відносини базової фірми тільки з однією фірмою, конкретно з фірмою Г, враховуючи, що саме з нею базова фірма конкурує, як це видно з табл. 10, найбільш гостро.

З даних табл. 10 виходить, що у протистоянні фірм А та Г ініціаторами конкурентної боротьби є обидві фірми, внаслідок чого базова фірма повинна дотримуватися наступальної поведінки та прагнути поліпшення свого конкурентного статусу. Звідси безумовно витікає, що мету свого функціонування базова фірма повинна пов’язувати зі збільшенням ринкової частки до рівня, при якому стає можливим перехід із положення 3 у положення 2 на ККР. За таких умов конкурентний статус фірми А буде характеризуватися позицією лідера ринку з тенденцією до поліпшення, що для неї є цілком прийнятним.

Так як базова фірма відноситься до категорії великих фірм і випускає стандартну продукцію, то вона повинна брати на озброєння один з варіантів віолентної конкурентної стратегії, які наведені у табл. 11. Зіставлення цих варіантів за їх характеристиками дозволяє зробити висновок, що найбільш перспективним для базової фірми є варіант зі сполученням показників споживчої цінності продукції фірми і витрат (цін) на її виробництво С₂/R₁. Привабливість цього варіанту конкурентної стратегії полягає у тому, що вона гарантовано реалізується, як вказано у табл. 11, при збереженні низьких цін на виробляєму продукцію (R₁), а ризики на ринку, який нормально функціонує, відсутні.

Охарактеризований варіант конкурентної стратегії базової фірми дозволить їй реалізувати поставлену мету – збільшення ринкової частки у суперництві з фірмою Г, – очевидно, лише у тому випадку, якщо базова фірма буде спроможна при інших однакових умовах забезпечити у зіставленні з фірмою Г більш низькі витрати на виробництво своєї продукції. Це буде також сприяти зниженню цін на виробляємий базовою фірмою продукт та збільшенню «запасу» його конкурентоспроможності.

Приклад 2.Припустимо, що після виконання розділів 1-5 РР з’ясувалося, що базова фірма (А) займається виробництвом спеціалізованої продукції, має реалізовану ринкову нішу ємкістю 80 тис. од. продукції, ринкову частку 0,23 і за цими показниками відноситься до категорії середніх фірм. Її конкурентний статус характеризується слабкою ринковою позицією з тенденцією до погіршення, внаслідок чого фірма А займає положення 11 на ККР.

Припустимо також, що базова фірма знаходиться у конкурентному протистоянні з усіма фірмами, які оперують на ринку, про що вказують данні табл. 10, котра відтворюється нижче.

Далі будемо розглядати, як визначено у цих методичних вказівках, конкурентні відносини базової фірми тільки з однією фірмою, конкретно з фірмою В, враховуючи, що саме з нею базова фірма конкурує, як це видно з табл. 10, найбільш гостро.

З даних табл. 10 виходить, що у протистоянні фірм А та В ініціаторами конкурентної боротьби є обидві фірми, внаслідок чого базова фірма повинна дотримуватися наступальної поведінки та прагнути поліпшення свого конкурентного статусу. Звідси безумовно витікає, що мету свого функціонування базова фірма повинна пов’язувати зі збільшенням ринкової частки до рівня, при якому є можливим перехід з положення 11 у положення 10, а потім у положення 6 на ККР. За таких умов конкурентний статус фірми А буде характеризуватися сильною ринковою позицією з тенденцією до поліпшення.

Так як базова фірма відноситься до категорії середніх фірм і випускає спеціалізовану продукцію, то вона повинна брати на озброєння один з варіантів патіентної конкурентної стратегії, які відображені у табл. 11. Зіставлення цих варіантів за їх характеристиками дозволяє зробити висновок, що найбільш перспективним для базової фірми є варіант зі сполученням показників споживчої цінності продукції фірми й витрат на її виробництво (цін) С₃/R₂. Привабливість цього варіанту конкурентної стратегії полягає у тому, що він гарантовано реалізується, як вказано у табл.11 при збереженні стабільних цін на виробляєму продукцію (R₂), а ризики на ринку, що нормально функціонує, відсутні.

Охарактеризований варіант конкурентної стратегії базової фірми дозволить їй реалізувати поставлену мету – збільшення ринкової частки у суперництві з фірмою В, – очевидно, лише у тому випадку, якщо базова фірма буде спроможна при інших однакових умовах забезпечити у зіставленні з фірмою В більш високу споживчу цінність своєї продукції. При цьому фірма А буде мати «запас» конкурентоспроможності своєї продукції, який для неї є прийнятний.

Приклад 3.Припустимо, що після виконання розділів 1-5 РР з’ясувалося, що базова фірма (А) займається виробництвом стандартної продукції, має реалізовану ринкову нішу ємкістю 20 тис. од. продукції, ринкову частку 0,12 і за цими показниками відноситься до категорії малих фірм. Її конкурентний статус характеризується позицією аутсайдеру ринку з тенденцією до поліпшення, внаслідок чого фірма А знаходиться у положенні 14 на ККР.

Будемо також враховувати, що базова фірма не має жодних конкурентних відносин з іншими фірмами, які оперують на ринку, про що вказують данні табл. 10, котра відтворюється нижче.

І, накінець, припустимо, що у перспективі конкурентні відносини між базовою фірмою та її потенційними суперниками можуть цілком виникнути. Дійсно, з даних табл. 10 можна побачити, що найбільш вірогідним конкурентом фірми А є фірма Б, так як співвідношення їх ринкових часток (0,48) може у принципі опинитися у підінтервалі (0,51-0,85), коли виникає слабка конкуренція з можливим наростанням. У такій ситуації ініціатором конкурентної боротьби забов’язана виступати базова фірма з наступальним варіантом конкурентної орієнтації, що зумовлюється її прагненням поліпшити свій конкурентний статус.

Звідси безумовно виходить, що мету свого функціонування базова фірма повинна пов’язувати зі збільшенням ринкової частки до рівня, при якому є можливим перехід з положення 14 у положення 10, а потім у положення 9 на ККР. За таких умов конкурентний статус фірми А буде характеризуватися слабкою ринковою позицією, але з тенденцією до швидкого поліпшення.

Так як базова фірма відноситься до категорії малих фірм і випускає стандартну продукцію, то для неї слід брати на озброєння комутантну конкурентну стратегію зі сполученням показників споживчої цінності продукції фірми і витрат на її виробництво (цін) С₂/R₂. При використанні цієї стратегії базова фірма повинна постійно піклуватися про збереження стабільних цін на свою продукцію (R₂) та підтримання її привабливості у сприйнятті клієнтури, що необхідно для забезпечення споживчої цінності продукції на потрібному рівні (С₂) та відповідного «запасу» її конкурентоспроможності.

Приклад 4.Припустимо, що після виконання розділів 1-5 РР з’ясувалося, що базова фірма (А) займається виробництвом спеціалізованої продукції, має реалізовану ринкову нішу ємкістю 10 тис. од. продукції, ринкову частку 0,07 і за цими показниками відноситься до категорії малих фірм. Її конкурентний статус характеризується позицією аутсайдеру ринку з тенденцією до швидкого погіршення, внаслідок чого фірма А знаходиться у положенні 16 на ККР.

Припустимо також, що базова фірма не має жодних конкурентних відносин з іншими фірмами, про що вказують данні табл. 10, котра відтворюється нижче. Однак позиція аутсайдера з тенденцією до швидкого погіршання повинна спонукати менеджмент фірми А енергійно шукати шляхи до рятування від неминучого краху.

У теорії конкуренції показано, що реальне розв’язання такого роду проблем можливо лише у разі успішної реалізації розглядаємою фірмою експлерентної конкурентної стратегії, яка пов’язана з пошуком революційних рішень по створенню нових або радикальному удосконаленню старих товарів з наступним і енергійним переходом до віолентної або патієнтної конкурентної стратегії (див. приклади 1, 2).

• ⇐ Назад
1
23