Місцева рада як представницький орган місцевого самоврядування та її правовий статус
Тема № 6. Місцеві ради – представницькі органи місцевого самоврядування України
План
1. Місцева рада як представницький орган місцевого самоврядування та її правовий статус.
2. Місцевий (базовий) та регіональний рівні рад, їх особливості.
3. Порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування.
4. Функції і компетенція представницьких органів місцевого самоврядування.
Місцева рада як представницький орган місцевого самоврядування та її правовий статус
Конституція України від 28 червня 1996 р. гарантує громадянам України право обирати і бути обраними до інституцій місцевого самоврядування [1]. Конституційне положення закріпило можливість реалізувати право жителів громади на участь в управління справами місцевого самоврядування через отримання мандату депутата місцевої ради, сільського, селищного, міського голови чи статусу посадової особи в органах місцевого самоврядування. Обрання сільських, селищних, міських голів, місцевих рад, що складаються з депутатів, утворення депутатських комісій, фракцій, груп, формування виконавчих органів цих рад неможливе без участі громадян у місцевих виборах.
Пріоритетне місце в системі органів місцевого самоврядування займають сільські, селищні, міські голови та місцеві ради. Їх провідна роль забезпечується тим, що місцеві голови та депутати місцевих рад обираються безпосередньо територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Представницькі органи місцевого самоврядування виражають волю територіальної громади, надають їй загальнообов’язковий характер та здійснюють місцеву владу від їх імені та в їх інтересах. Саме через представницькі органи місцевого самоврядування та депутатів, які входять до їх складу, громадяни здійснюють владу на місцевому рівні, реалізуючи своє право брати участь в управлінні місцевими справами через своїх представників.
Місцеві ради є традиційним інститутом представництва територіальних спільнот (громад), які репрезентують та реалізують її інтереси перед юридичними і фізичними особами, державою та її органами. Іншими словами, вони реалізують публічний інтерес місцевого значення.
Правовий статус представницьких органів місцевого самоврядування розуміється як сукупність їх прав і обов'язків, які визначаються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами та нормативно-правовими актами.
Основою цих прав і обов'язків рад є повноваження місцевого самоврядування, які згідно з п. 2 ст. З Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюються як територіальними громадами безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: представницькими й виконавчими органами базового рівня, а також через районні та обласні ради, які представляють інтереси територіальних громад базового рівня [16].
Органи місцевого самоврядування в цілому є неоднаковими за своїм статусом (представницькі та виконавчі), але діють не хаотично, а системно, тобто в порядку, зумовленому засобами їх утворення, взаємовідносинами, що забезпечують у комплексі досягнення загальних цілей.
Основні ознаки представницьких органів місцевого самоврядування:
а) ради є колегіальними органами, до їх складу входять депутати, обрані безпосередньо населенням шляхом виборів;
б) їх. діяльність поширюється на всю територію громади;
в) на основі закону вони наділені правом представляти інтереси громади;
г) приймають рішення від імені громади;
ґ) є органами загальної компетенції, до їх відання належать усі питання, які потребують нормативного регулювання;
д) посідають провідне місце в системі органів місцевого самоврядування;
е) виражають загальну волю територіальної громади, надаючи їй загальнообов’язкового характеру і здійснюючи в такий спосіб місцеву владу;
є) у своїй діяльності поєднують місцеві інтереси з державними[63].
Відповідно до ст 16 Закону України «Про місцеві вибори» загальний склад (кількість депутатів) сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради залежить від кількості виборців, які належать до територіальних громад сіл, селищ, міст, проживають на території району в місті, району, області [17].
Загальний склад (кількість депутатів) місцевої ради становить при чисельності виборців:
1) до 1 тисячі виборців – 12 депутатів;
2) від 1 тисячі до 3 тисяч виборців – 14 депутатів;
3) від 3 тисяч до 5 тисяч виборців – 22 депутати;
4) від 5 тисяч до 20 тисяч виборців – 26 депутатів;
5) від 20 тисяч до 50 тисяч виборців – 34 депутати;
6) від 50 тисяч до 100 тисяч виборців – 36 депутатів;
7) від 100 тисяч до 250 тисяч виборців – 42 депутати;
8) від 250 тисяч до 500 тисяч виборців – 54 депутати;
9) від 500 тисяч до 1 мільйона виборців – 64 депутати;
10) від 1 мільйона до 2 мільйонів виборців – 84 депутати;
11) понад 2 мільйони виборців – 120 депутатів [17].
Отже, представницькі органи місцевого самоврядування – ради – є колегіальними органами загальної компетенції, які складаються з обраних безпосередньо населенням відповідної адміністративно-територіальної одиниці, виражають їх волю, приймаючи від її імені рішення, що мають обов’язкове значення на відповідній території.
Статус місцевих представницьких органів також розкривається через принципи їх організації та діяльності. Такі принципи закріплені у законодавстві України та виводяться з його положень.
Принцип обов’язковості полягає в реалізації питань місцевого самоврядування через функціонування саме представницьких органів влади. Згідно з абз. 2 ст. З Європейської хартії про місцеве самоврядування таке право реалізується, зокрема, саме через виборні представницькі органи (ради, збори) [59]. Це не виключає права населення приймати рішення безпосередньо, наприклад, шляхом проведення загальних зборів громадян за місцем проживання (ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») [16].
Принцип представницького характеру місцевих рад. Така юридична природа владних установ випливає з їх функцій по забезпеченню реалізації загальних справ місцевого самоврядування. Саме місцеві ради є інструментом представницької демократії, які можна розглядати як носії публічних завдань на власній території. Публічний характер місцевих рад полягає в тому, що на рівні територіальних громад вони реалізують повноту повноважень місцевого самоврядування, а на рівні району, області — поєднання місцевих та загальнодержавних інтересів на основі тісної взаємодії з місцевими державними адміністрації.
Принцип виборності. Демократичну основу функціонування місцевих рад складає їх формування на основі загального рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні. Формування місцевих рад шляхом періодичних демократичних виборів необхідно розглядати як важливу умову легітимної публічної влади територіальних колективів. Відповідно до даного принципу неприпустимим є перенесення виборів до місцевих рад на більш пізній строк, ніж це визначено законодавством, оскільки така дія порушуватиме засади правонаступності публічної влади.
Принцип організаційно-правової самостійності місцевих рад. Механізмом реалізації права жителів територіальної громади через місцеві ради є їх компетенція. Компетенцію місцевих рад складають її предмет відання та компетенція. Предмет відання втілюється у функціях місцевих рад, які у концентрованому виразі визначають їх повноваження.
Принцип відповідальності. Здійснення владних повноважень пов’язане з відповідальністю за належне здійснення завдань, що випливають із публічно-правового статусу місцевих рад. Місцеві ради несуть відповідальність насамперед перед населенням, у цьому може виражатися довіра до них з боку населення, отже, їх легітимність. Дієвим механізмом відповідальності в умовах конституційної держави можна розглядати періодичні демократичні вибори та ініціативу територіальної громади по достроковому розпуску ради на основі рішення, прийнятого на місцевому референдумі.
Принцип законності. За дотриманням законності у діяльності місцевих рад здійснюється державний правовий та відомчий контроль за виконанням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень держави (адміністративний контроль).
Принцип гласності та публічності є важливим елементом у діяльності місцевих рад, який втілює їх демократизм. Гласність розкриває образ діяльності органу влади, складає різновид відносин народного представництва, посилює зворотні зв’язки між населенням та владними структурами.
Принцип колегіальності означає, що представницький орган місцевого самоврядування приймає рішення в колегіальному порядку. Колегіальність має два аспекти. По-перше, це спосіб організації управлінської діяльності місцевої ради, по-друге, спосіб організації місцевої представницької владної установи, будова якої пристосована для створення колективної думки та рішення, що формується загальною волею депутатів. Необхідною умовою колегіальності є кворум, норма голосування, характер підготовки проектів та організаційні форми прийняття рішень ради.