Система виконавчих комітетів місцевих рад, їхні основні функції та повноваження
Відповідно до ст. 140, 141 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад належать їхні виконавчі комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи, які створюються цими радами [1], [16].
Згідно з Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», районні й обласні ради виконавчих органів не мають, а створюють лише власний виконавчий апарат.
Відповідно до пп. 5 і 6 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності її апарату та виконавчих органів, витрат на їх утримання, утворення за його поданням інших виконавчих органів ради належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад [16].
У гл. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначаються повноваження виконавчих органів цих рад. Глава 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає порядок формування, організації роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Зокрема, у ст. 51 гл. 5 йдеться про виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної в місті ради; у ст. 52 – про повноваження виконавчого комітету; у ст. 53 – про організацію його роботи; у ст. 54 – про відділи, управління та інші виконавчі органи рад.
В організації роботи органів місцевого самоврядування щодо реалізації своїх повноважень важлива роль належить виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет, який створюється відповідною радою на строк її повноважень. Після їх закінчення він здійснює свої повноваження до сформування нового складу. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним їй, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої ради — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Виконавчий комітет ради створюється у складі:
- відповідно сільського, селищного, міського голови, районної в місті ради – голови відповідної ради,
- заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради,
- керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету,
- керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
У сільських радах, які представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У такому разі його функції (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.
Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою, а персональний склад затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної в місті ради – за пропозицією голови відповідної ради.
До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.
Депутати, крім секретаря ради, не можуть входити до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті ради.
Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної в місті ради – голова відповідної ради.
Функції секретаря за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.
Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов’язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
На членів виконавчого комітету відповідної ради, які працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їхньої діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені ч. 4 ст. 12 Закону для сільського, селищного, міського голови, тобто вони не можуть бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи в позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати всі питання, віднесені законом до відання виконавчих органів ради (ст. 52 Закону) [16].
Функції виконавчого комітету ради – це зумовлені призначенням виконавчих органів місцевого самоврядування в Україні основні напрями або види діяльності рад по здійсненню завдань, визначених Конституцією України, Законом про місцеве самоврядування, іншими законами і нормативними актами [62].
Основні функції виконавчого комітету ради:
1) попередній розгляд проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проектів рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;
2) координація діяльності відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховування звітів про роботу їх керівників;
3) правої змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їхніх посадових осіб.
Повноваження виконавчого комітету ради – це закріплювані нормами муніципального права виконавчим комітетом (виборним органом місцевого самоврядування) права і обов'язки, необхідні для здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування на певній території[62].
Повноваження, надані виконавчим органам сільських, селищних, міських рад Законом, слід класифікувати за такими сферами (галузями):
1) соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;
2) бюджету, фінансів і цін;
3) управління комунальною власністю;
4) житлово-комунального господарства, побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку;
5) будівництва;
6) освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту;
7) регулювання земельних відносин і охорони навколишнього природного середовища;
8) соціального захисту населення;
9) зовнішньоекономічної діяльності;
10) оборонної роботи;
11) вирішення питань адміністративно-територіального устрою;
12) забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;
13) відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України і присвоєння почесних звань України.
Суттєвою особливістю комплексу повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад є те, що вони поділяються на:
1) власні (самоврядні) (віднесені законом до їх повного відання)
2) делеговані повноваження (окремі повноваження, надані їм згідно із законом органами місцевого самоврядування або органами місцевої державної виконавчої влади).
Повноваження, надані виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, закріплені статтями 27–40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [16]. Для прикладу, повноваження виконавчого комітету місцевої ради (ст. 27 Закону) [16]:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм;
2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
3) попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань тощо;
б) делеговані повноваження:
1) розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;
2) статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території;
3) організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.
Автори науково-практичного коментарю до Закону України про місцеве самоврядування зазначають, що хоч би яким докладним не був Закон про місцеве самоврядування, він не може передбачити всі питання, які можуть бути віднесені до компетенції органів та посадових осіб місцевого самоврядування [91].
Адже місцеве самоврядування, а отже, і повноваження його органів та посадових осіб не є чимось незмінним, раз і назавжди даним. З виникненням якісно нових суспільних відносин, зміни та припинення існуючих виникає, як правило, необхідність у відповідній юридичній регламентації цих відносин, у тому числі шляхом уточнення повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому слід враховувати, що статутні закони, які визначають правовий статус органів публічної влади, у тому числі органів місцевого самоврядування, не в змозі перелічити всі їхні повноваження. Тому досить часто ці повноваження передбачені в численних галузевих законах, які докладніше визначають повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в різноманітних сферах управлінської діяльності.