Сучасний вигляд церкви 2002 рік
Кожної останньої неділі місяця травня проводиться Богослужіння на місці каплички. На дальше заплановано зробити Хресну дорогу від асфальтової дороги до каплиці.
В 200 році всі парафіяни готувалися зустрічати самого владику, який захотів побувати у нашому селі.
Зустріч владики
Владика виступає із промовою
Отець Богдан старається, щоб всі парафіяни по-справжньому відчули, що ми велика нація, що ми – українці. І з вірою в єдиного Бога нашого зможемо вистояти всі біди і негаразди.
Отак в Городищі відновилось нове церковне життя. Церква з кожним роком відновлюється якимись придбаннями, багато допомагають заробітчани.
В квітні 2007 року владика Василь Семенюк знову відвідав наше село. В церкві зібралося багато людей, священиків. Отець Богдан добре підготував нас до цієї зустрічі. Зустрічали владику ще біля сільського клубу всім братством, а діти тримали вздовж вишиті рушники. При вході владику зустрічали хлопчики з феєрверками, а пізніше впускали голубів, які священник привіз із сусіднього села.
Зустріч в українських костюмах
Дівчата біля голубів
Владика із священиками
Свята Місія 18.05. – 25.05.2010
18-25 квітня відбулися духовні місії монашого чину отців редемптористів у с. Городище. Благословити початок духовної віднови парафії прибув владика Василій Семенюк, єпарх Тернопільсько-Зборівський. У парафіяльному храмі Успення Пресвятої Богородиці подібні місії провидилися вперше, їх очолив отець митрат Михайло Шевчишин, ЧНІ.
18 квітня преосвященного Василія та провідників місії зустрів парох о. Богдан Зінченко, декан Козлівський о. Роман Гук, священики деканату, представники місцевої влади та вірні. За давньою традицією о. Богдан їхав верхи на коні у супроводі українських козаків в національних строях.
Селищний голова Богдан Дацок, громада села та молодь вітали владику хлібом і сіллю.
Парох просив у єпископа благословення на початок місії та передав отцю митрату Михайлу Шевчишину символічний ключ від храму. “Віддаємо у ваші руки ключ до наших сердець та просимо відкрити їх на ласки Святого Духа” - зазначив о. Богдан.
Місія тривала протягом тижня. Отці редемптористи щоденно відправляли Богослужіння, голосили місійні науки, а також відвідали школу. Семінаристи Тернопільської духовної семінарії імені патріарха Йосифа Сліпого катехизували молодь. 24 квітня відбувся парафіяльний день молоді. Учасники молилися спільний Молебень, брали участь у різноманітних забавах та іграх. Ввечері — спільна ватра.
“Цими днями ми пережили велике духовне очищення, - коментує подію парох о. Богдан. - Вірні активно брали участь у всіх молитовних дійствах та науках, вони глибоко відчули присутність та дію воскреслого Христа у нашому житті".
Завершилась місія 25 квітня подячною Літургією та встановленням місійного хреста.
Будуючи доми, щоб у них віддавати славу Богові, християни надавали їм також відповідні назви. Найдавнішою назвою такого місця збору, щоб віддати хвалу Господові, здається була назва „Kiriakee oikia” – дім Господній, звідси пішла німецька назва „Die Kirche”, наша Церква і польська „Cerkiew”. Давніше здвигали храми на місці мученичої смерті деяких святих, чи там, де вони були поховані, то ж звідси, здається, пішла в нас назва „костел”, по-польськи „kosciol”.
Символічне значення церкви є трояке :
1. Вона є образом Христа і Його небесного царства, бо в ній під видами хліба і вина утаєно перебуває Євхаристій ний Христос;
2. Образом царства Христового тут на землі, бо в ній збираються вірні, члени його містичного тіла;
3. Образом правдивого християнина, який через Христа зростає в святу Церкву Господеві;
Наша церква Успіня Пресвятої Богородиці знаходиться на схід. Це свідчить (за давніми переказами) про те, щоб ми, стоячи в церкві, споглядали на рай, на нашу вітчизну, з якої ми вийшли. А також і тому, що зі сходу зійшло на нас усіх ясне сонце – Христос, а тепер сходяче сонце своїм першим промінням вітає свого Творця, віддаючи Йому тим самим славу і поклін.
Церква має вигляд корабля, тобто має за ціль перевозити людей через бурхливе море цього земського життя до вічного щасливого життя в небі.
Характерним є також дах церкви, тобто бані. Їх є три, це - символізує Пресвяту Трійцю. Вступаючи до храму входимо найперше в притвор (передсінок). Він є зовнішній і внутрішній. Зовнішній притвор - досить обширне місце. А у внутрішньому притворі жде жінка по вінчанні, як і мати по родах, як у давнину каянники, до виводу, аж доки священик, по прочитанні відповідних молитов, не введе їх до храму вірних. В ньому, також священик зустрічає молодят і питає їх про добровільне рішення ввійти в подружні зв’язки, як також про те, чи вони є вільні від перепону. Наш храм вірних проводять троє дверей. Середні, багато більші й надзвичайно прикрашені називаються царськими дверима, через них входить священик. Церква розділена на три частини. По правій стороні місце для мужчин, по лівій – для жінок і називається „бабинець”. Але в наш час люди не дуже дотримуються цього і кожен стає там де хоче. При вході в церкву по обох боках намальовані святі з правого – Святий Петро з ключами і княгиня Оля, а з лівого –Святий Павло з Євангелієм і князь Володимир.
Також з лівого боку на стіні висить дерев’яний хрест і кожен хто приходить в храм спочатку цілує хрест. З правої сторони знаходиться одна з важливих частин церкви – це хори, святилище. Хор, це назва грецька й означає хоровий, танок, хороводи що їх виводили погани кругом їх жертовників, співаючи при тому відповідні пісні в честь їхнього божка. Звідси той християни почали називати тою назвою їхній церковний спів. Ця частина храму називається також олтарем, що означає ступінь, підвищення, сцена. Звичайно, у передній частині церкви є іконостас. Це висока, сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у певному порядку. Він має п’ять рядів образів, ікон і троє дверей, якими в ходиться в Святилище. Посередині є так звані Царські ворота, або Святі двері, що ведуть до престолу. Троє дверей носять назву Дияконські двері, або врата, тому ними входять до святилища. Крім того тими дверима виносять приготовані чесні дари на престіл, щоб їх освятити на великому вході, Святу Євангелію на малому вході, виносять хрест на утрені на празник Чесного Хреста Господнього. Назва Царські двері, чи врата, походить від того, що ними входить Христос – Цар слави, щоб кормити людей своїм Пресвятим Тілом і Кров’ю. В нас в церкві вони гарно вирізьблені колосками пшениці, квітами і гронами винограду. По боках церкви є медальйони чотирьох Євангелістів з їхніми емблемами. З правого боку – Святий Євангеліст Йоан із орлом і Св. Єв. Матей з ангелом , з лівого боку – Св. Єв. Марко із левом і Св. Єв. Лука з волом. При самій долині іконостасу знаходяться образи, взяті зі Старого Заповіту, а саме: прогнання прародичів із раю, потоп, жертвування Ісака, перехід через море, надання Заповідей Божих. Над ними по правій стороні – ікона Спасителя, як учителя з Євангелієм в руці. По другій стороні царських воріт від півночі –ікона Пречистої Діви Марії з дитятком Ісусом на руках. Над цими іконами проходить ряд ікон (звичайно 12) Господевих і Богородичних празників. Слідують зліва на право в такому порядку:
1. Різдво Пречистої Діви Марії;
2. Введення в Храм Богородиці;
3. Різдво Ісус Христос;
4. Богоявлення Господа Базарянина Ісуса Христа(Хрещення в Йордані);
5. Стрітення;
6. Благовіщення.
Від середини до правого, тобто до полудневих дияконських дверей . 7. В’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму;
8. Воскресіння;
9. Вознесіння;
10. Заслання Святого Духа;
11. Преображення;
12. Успення Пресвятої Богородиці. Посередині між тими образами, Господських і Богородичних празників, над царськими вратами є велика ікона Тайної Вечері. Понад іконами цих празників є ікони Святих Апостолів, по одному, по два, а то й по три на одному образі. Над іконами Апостолів приходять медальйони пророків. Всіх пророків є 16(4 більших і 12 менших). Перші з правої сторони є розміщенні пророк Ісая і Даниїл, а з лівої – Єремія і Єзиків . На сході між пророками знаходиться ікона Пресвятої Діви Марії з Дитятком Ісусом на руках. На самому верху іконостасу знаходиться хрест із розп’яттям, а під хрестом стоїть Пречиста Діва Марія і Святий апостол Йоан. На дияконських воротах є розмальовані ікони дияконів св. Стефана і св. Лаврентія. Місце поза іконостасом, де знаходиться престіл –Трапеза Господня, що називається Святилище. Вона символізує небо, де живе Господь Бог. По середині Святилища стоїть Олтар або престол. На ньому стоїть макет нашої церкви і підсвічник, подарований однією із заробітчанок села. З лівої сторони є Предложеніє, Трапеза предложенія, Проскомидійник, для приготування святих дарів до освячення під час Божественної Літургії. Із святих речей у нашій церкві є кадильниця – це чаша покрита накривкою. До чаші прикріплені три ланцюжки, які лучаться вгорі. З середини накривки веде також один ланцюжок і лучиться вгорі з трьома від чашки.
Також в церкві є ще дискос – позолочена тарілка на прийняття святого хліба, чаша, ложечка. Мирниці – дві посудини, одна на оливу, а інша на святе Миро.
Ковчежець – де переховуються Св. Тайни для хворих;
Плащаниця - подовгастий чотирикутний кусок матерії, на якому є зображений Спаситель зложений до гробу;
У Велику п`ятницю наш священик виставляє плащаницю до цілування людям, так вона лежить у поставленім Гробі Господнім через п`ятницю й суботу. Перед Утренею Пасхи – Воскресіння, вноситься її в олтар.
Є ще кропильниця і кропило; трисвічники – три свічки разом злучені, яких під час освячення води на Богоявлення вкладається у воду; ручний хрест – зроблений із дерева.
Є прийнято між людьми, що у важливих випадках людина одягається у відповідну одежу. Подібно також і в церкві для висказання високого значення Богослужіння є призначена. Особлива одежа виключно до церковного вжитку – це ризи.
Жителі села пошили для священика багато риз і на всі випадки. Крім цього, священик має свої власні ризи, а саме:
Ø епітрахиль – „нашийник” – це одежа, що обвиває шию й через груди впадає вділ;
Ø фелон – символізує римський плащ, в який римські жовніри вдягнули Ісуса й насміхалися з нього;
Ø скофія – маленька шапочка, що накриває голову;
Ø нараквиці – стягують широкі рукави стихаря.
У церкві також знаходиться старовинне Євангеліє, яке збереглося ще з дуже давніх часів. У час воєн наші предки його були закопали, як і дзвін, а у час післявоєнний його відкопали і довший час священик по ньому служив. Зараз церква і вірні придбали нове Євангеліє, але старовинне ще зберігається у хорошому стані.
Заходячи у церкву по правій стороні на цілу стіну намальоване розп`ятя Ісуса Христа, а по лівій стороні – Водохрестя Іваном Хрестителем. В церкві є ще також багато хоругв, які вишиті нашими вірними.
Ось так виглядає наша церква сьогодні і буде залишатись на дальше.