Предмет і метод бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є складна система господарської діяльності підприємства, що досліджується під трьома кутами зору, по-перше, як сукупність господарських засобів підприємства, по-друге, як сукупність джерел формування господарських засобів підприємства і, по-третє, як система господарських процесів.

Окремо взяті елементи предмета називаються об’єктами бухгалтерського обліку.

Основними групами об’єктів бухгалтерського обліку є:

- господарські засоби (активи);

- джерела формування господарських засобів (пасиви);

- господарські процеси.

Господарські процеси відображають сутність діяльності підприємства. На виробничому підприємстві поза залежністю від виду виробництва основна діяльність формується такими господарськими процесами як постачання, виробництво та збут продукції. На торговельному підприємстві основна діяльність складається із процесів постачання та збуту товарів, а на підприємствах сфери послуг – із процесів постачання та надання послуги.

Окрім основної діяльності, тобто діяльності, заради якої створене підприємство і завдяки якій воно насамперед отримує доходи, підприємства також здійснюють операції, що належать до фінансової та інвестиційної діяльності.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Прикладами операцій, що належать до фінансової діяльності, є формування статутного капіталу, отримання та повернення банківських кредитів, емісія облігацій тощо.

Інвестиційна діяльність – це придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Прикладами операцій, що належать до інвестиційної діяльності, є придбання або спорудження основних засобів, придбання та реалізація цінних паперів, випущених іншими емітентами.

Окремі складові господарських процесів називають господарськими операціями.

Господарські засоби (активи) – це майно, яким володіє підприємство на правах власності. Йдеться про нерухоме і рухоме матеріальне майно, об’єкти інтелектуальної власності, грошові кошти та кошти у формі дебіторської заборгованості, тобто заборгованості інших осіб перед даним підприємством. Стягнення дебіторської заборгованості призведе до збільшення майна або грошових коштів у розпорядженні підприємства, таким чином право на стягнення з боржника певних коштів – дебіторська заборгованість – належить до господарських засобів підприємства.

Активи класифікуються на оборотні та необоротні. До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Інші активи вважаються необоротними.

Основні види господарських засобів (активів):

1. Основні засоби – матеріальні активи багаторазового використання, які в процесі експлуатації не змінюють своєї натурально-речової форми, втрачають споживчі властивості поступово, а термін їх експлуатації перевищує один рік.

Відповідно до визначення П(с)БО № 7 основні засоби– матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Вартість основних засобів переноситься до собівартості продукції, робіт, послуг або в адміністративні витрати, витрати на збут частинами, в формі амортизаційних відрахувань.

2. Нематеріальні активи – немонетарні активи (тобто не грошові кошти), які не мають матеріальної форми та можуть бути ідентифіковані. Нематеріальні активи належать до необоротних активів, відповідно утримуються підприємством з метою використання протягом терміну більше одного року. Наприклад, торгові марки, права на використання комп’ютерних програм та баз даних, права на використання природних ресурсів і майна, ліцензії, оформлені та сплачені на термін більше одного року. Амортизуються нематеріальні активи аналогічно основним засобам.

3. Незавершені капітальні інвестиції – недобудовані та недозмонтовані об’єкти основних засобів, незавершені об’єкти нематеріальних активів, на створення яких вже понесені витрати та які знаходяться у власності підприємства.

4. Виробничі запаси – сировина, матеріали, паливо, запасні частини тощо, тобто все те, що придбане для організації та здійснення процесу виробництва, для утримання обладнання, для організації процесів управління та збуту. В процесі використання виробничі запаси змінюють свою натурально-речову форму, вони або перетворюються у продукт, або сприяють його появі, а їх вартість повністю в момент споживання відноситься до собівартості продукції, робіт, послуг, в адміністративні витрати, у витрати на збут.

5. Незавершене виробництво – це продукція, яка не пройшла всіх стадій обробки на даному підприємстві, однак витрати на неї вже понесені.

6. Готова продукція – це продукція, яка пройшла всі стадії обробки на даному підприємстві та готова до реалізації.

7. Товари – активи, що придбані з метою подальшого перепродажу без будь-якої додаткової обробки.

8. Грошові кошти– готівкові грошові кошти в касі підприємства, безготівкові грошові кошти в гривні та іноземних валютах на рахунках в банках.

9. Дебіторська заборгованість – заборгованість інших осіб перед даним підприємством. Основні види дебіторської заборгованості:

- заборгованість покупців, продукція (товари, роботи, послуги) яким на даний момент відвантажена, а грошові кошти від них за цю продукцію ще не отримані;

- заборгованість постачальників, аванс яким на даний момент перерахований, а матеріали (товари, роботи, послуги) в рахунок даного авансу ще не отримані;

- заборгованість підзвітних осіб, тобто працівників підприємства, які отримали аванс на витрати за відрядженням або на придбання від імені підприємства товарів, робіт, послуг і які на даний момент ще не прозвітували по таким витратам.

10. Витрати майбутніх періодів – витрати, які мали місце в попередніх або поточному періодах і за суттю відносяться до майбутніх періодів. Наприклад, плата, перерахована за ліцензії або патенти наперед за період не більше одного року, плата, перерахована в якості передплати на періодичні видання за рік або півріччя наперед.

11. Збитки – специфічний вид господарських засобів, до яких відносяться безповоротно втрачені господарські засоби, що є наслідком перевищення витрат на доходами. Інші види господарських засобів можуть перетворюватися один в інший в наслідок господарських операцій, збитки не можуть перетворитись в інші господарські засоби, а можуть бути лише скомпенсовані прибутком наступних періодів.

Джерела формування господарських засобів (пасиви) – це фінансові ресурси, за рахунок яких підприємством сформовані його господарські засоби.

Відображення в обліку джерел формування господарських засобів є надзвичайно важливим для методології обліку, адже саме завдяки цьому може бути дотриманий принцип подвійного запису. Визнання джерел формування господарських засобів об’єктами обліку пояснюється тим, що підприємство, як таке, є умовним утворенням і не може насправді володіти власним майном, а все майно, яке де-юре належить підприємству, сформоване або за рахунок зобов’язань (тобто взяте у борг на стороні), або сформоване власниками підприємства, які у будь-який момент можуть на законних підставах забрати у підприємства це майно. Відповідно в обліку кожного підприємства, з одного боку, є перелік майна, яке йому належить, а, з іншого боку, перелік боргів за таке майно. Між цими переліками на будь-яку дату має бути відповідність.

Джерела формування принципово підрозділяються на власні та позикові. Власні джерела (власний капітал) або були сформовані засновниками підприємства, або були сформовані самостійно в процесі роботи підприємства. Позикові джерела це за своєю суттю борги, зобов’язання перед іншими особами, що мають місце на даний момент та повинні бути погашені в майбутньому.

При дослідженні питання про господарські засоби та джерела їх формування слід мати на увазі, що сумарна вартість господарських засобів на певну дату дорівнює загальній сумі джерел формування господарських засобів на ту ж дату, тому що всі господарські засоби об’єктивно мають джерело формування.

Основні види джерел формування господарських засобів (пасивів):

1. Статутний капітал – одна з основних складових власного капіталу підприємства, сформована засновниками підприємства та зафіксована статутними документами. Статутний капітал може бути внесений засновниками в формі готівкових і безготівкових грошових коштів, основних засобів, товарів, виробничих запасів та інших господарських засобів.

2. Нерозподілений прибуток – власне джерело формування господарських засобів, сформоване підприємством самостійно в процесі роботи, причому роботи з позитивним фінансовим результатом, коли доходи перевищують витрати.

3. Амортизаційний фонд (знос основних засобів і нематеріальних активів) – власне джерело формування господарських засобів, що формується підприємством у процесі роботи за рахунок амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів і нематеріальних активів, які експлуатуються підприємством.

4. Кредити банків – короткострокові на термін не більше року та довгострокові на термін більше року.

5. Кредиторська заборгованість – заборгованість даного підприємства перед іншими особами. Основні види кредиторської заборгованості:

- заборгованість постачальникам, матеріали (товари, роботи, послуги) від яких на даний момент отримані, а грошові кошти за ці матеріали (товари, роботи, послуги) ще не сплачені;

- заборгованість покупцям, аванс від яких за продукцію (товари, роботи, послуги) на даний момент вже отриманий, а продукція в рахунок цього авансу ще не відвантажена;

- заборгованість працівникам підприємства із заробітної плати, яка на даний момент вже нарахована (тобто підприємство визнало борг перед працівниками), але ще не виплачена. Така заборгованість може мати вигляд простроченої, може мати вигляд поточної, тому що заробітна плата за другу половину місяця видається, як правило, на початку наступного;

- заборгованість підприємства перед бюджетом за податками, які на даний момент вже нараховані, але ще не перераховані на відповідний бюджетний рахунок. Така заборгованість може мати вигляд як простроченої, так і заборгованості за податками, строк сплати яких ще не настав;

- заборгованість підприємства з єдиного соціального внеску, який на даний момент вже нарахований (утриманий), але ще не перерахований на відповідний рахунок;

- інші види заборгованості.

Метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку.

Формується метод бухгалтерського обліку сукупністю загальнонаукових методичних прийомів та конкретно-емпіричних прийомів, що використовуються або виключно в бухгалтерському обліку, або в економічних науках в цілому.

До загальнонаукових методів пізнання відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію, моделювання, абстракцію тощо.

Конкретно-емпіричні прийоми ще називають елементами методу бухгалтерського обліку. До них відносяться:

- документація– спосіб первинного відображення господарських процесів шляхом складання первинних документів відповідної форми та змісту;

- інвентаризація – спосіб фактичного визначення наявності та стану об’єктів бухгалтерського обліку шляхом зважування, перерахунку, виміру тощо;

- рахунок – спосіб групування і відображення наявності та руху об’єктів бухгалтерського обліку;

- подвійний запис– спосіб відображення руху об’єктів на рахунках;

- грошова оцінка – спосіб грошового виміру всіх об’єктів бухгалтерського обліку;

- калькулювання– спосіб підрахунку собівартості;

- бухгалтерський баланс;

- звітність – спосіб отримання та подання користувачам підсумкової інформації щодо різних аспектів господарської діяльності підприємства.

Бухгалтерський баланс – це прийом бухгалтерського обліку, що представляє собою спосіб групування та порівняння грошової оцінки господарських засобів і джерел їх формування на певну дату.

За формою бухгалтерський баланс – це таблиця, що складається з двох частин. Одна частина такої таблиці перераховує у визначеному порядку господарські засоби і називається “Актив”, а інша частина перераховує у визначеному порядку джерела формування господарських засобів і називається “Пасив”. Підсумок активу балансу завжди має дорівнювати підсумку пасиву балансу. Такий підсумок називається валютою балансу.

Баланс на 1.01.2016.

Для бухгалтерського обліку як такого баланс є важливим внутрішнім засобом контролю, необхідною, але недостатньою умовою, щоб стверджувати про правильність обліку, адже якщо актив балансу не дорівнює його пасиву на ту ж саму дату, то в обліку однозначно допущені помилки. Окрім того, вже як форма фінансової звітності, баланс є важливим джерелом інформації щодо фінансово-майнового стану підприємства.

Як форма фінансової звітності Баланс складається щокварталу на перше число кожного кварталу в тисячах гривень на бланку встановленої форми відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Юридичні особи, що належать до суб’єктів малого підприємництва (середня кількість працівників не перевищує 50 осіб, річний дохід від усіх видів діяльності не перевищує 10 млн. євро за середньорічним курсом НБУ), складають баланс як частину Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва відповідно до норм П(с)БО № 25.

Рахунок бухгалтерського обліку – це спосіб групування і відображення наявності та руху об’єктів бухгалтерського обліку.

Синтетичні рахунки групують економічно однорідні об’єкти бухгалтерського обліку. Наприклад, наявність і рух готової продукції (всіх видів) відображається на синтетичному рахунку 26 “Готова продукція”.

При відображені руху об’єктів на рахунках прийнято окремо відображати збільшення об’єкту і окремо – зменшення об’єкту. Таким чином, рахунок складається з двох частин – однією стороною рахунку є “дебет”, а іншою – “кредит”:

Елементами будь-якого рахунку є залишок на початок періоду, оборот за дебетом, оборот за кредитом та залишок на кінець періоду.

На початок та кінець періоду рахунок може мати залишок за дебетом, може мати залишок за кредитом, може взагалі не мати залишку, може мати розгорнуте сальдо, тобто залишок одночасно і за дебетом, і за кредитом. Залишок на рахунку відображає наявність об’єкту обліку на початок або кінець періоду.

Сума всіх операцій, що знайшли відображення за дебетом рахунку за період, називається оборот за дебетом, а сума всіх операцій, що знайшли відображення за кредитом рахунку за період, називається оборот за кредитом.

• ⇐ Назад
• 123
• Далее ⇒