Структура інтелектуального капіталу

У процесі еволюції теорії інтелектуального капіталу сформувались різні підходи до структурування останньо­го.

Цікавими євисновки вчених щодо можливості відобра­ження інтелектуального капіталу засобами господарського обліку. На думку дослідників, інтелектуальний капітал по­роджується специфічним ресурсом, що не є власністю ком­панії - її працівниками. Відтак інтелектуальний капітал не є активом компанії і належать скоріше до її пасивів.

На думку багатьох вчених, теорія Інтелектуального капіта­лу відіграватиме значну роль у новому тисячолітті, оскільки вона є дієвим засобом виміру, конкретизації та відображення істинної вартості активів фірм.

Бухгал­терський облік, заснований на інтелектуальному капіталі, дає унікальну можливість комплексного використання всього того, без чого на сьогодні неможливий розвиток ди­намічних високотехнологічних віртуальних корпорацій:

- тісних і довгострокових ділових зв'язків з контраген­тами;

- постійності клієнтури;

- знань та компетенцій співробітників;

- прагнення компанії до постійного вдосконалення та

розвитку;

- іміджу корпорації, цінностей, які вона сповідує.

Таким чином у структурі інтелектуального капіта­лу можна виокремити:

І. Людський капітал - накопичені в результаті інвестицій та втілені у працівниках компанії знання, практичні навички, творчі здібності, досвід, загаль­на культура, моральні цінності та ставлення до справи. У постіндустріальну епоху людський капітал стає системоутворю­ючим фактором у структурі інтелектуального капіталу.

На відміну від фізичного капіталу людський капітал:

- є невіддільним від індивіда, невідчужуваним, не може бути власністю компанії і виступає скоріше тимчасо­во залученим засобом, подібним до боргових зобов'язань, випущених акцій;

- є нематеріальним, невідчутним, таким, що не під­дається традиційним вартісним оцінкам. Сучасні до­слідники виокремлюють базову вартість людського капіталу (дисконтовану ринкову вартість майбутнього доходу, на яку орієнтується індивід, здійснюючи інвестиції у свою освіту, підвищення кваліфікації, охорону здоров'я тощо) і його потенційну вартість, на яку орієнтується підприємець, що наймає робітників, орендуючи їхній людський капітал;

- є неліквідним, таким що не зберігається і не може бути законсервований до кращих часів, оскільки його не­використання у поточному періоді призводить до непоправ­них втрат;

- не може бути скопійований або відтворений у жодній іншій організації;

- поєднує якості інвестування і споживання, оскіль­ки інвестиції в освіту, підвищення кваліфікації, охорону здоров'я невіддільні від витрат на споживання;

- приносить дохід від використання безпосередньо індивідам-власникам, оскільки не може бути об'єктом за­стави або відчуження і не є власністю компанії у тради­ційному розумінні.

II. Структурний капітал - все те, що дає змогу співробітникам компанії реалізувати свій по­тенціал: технічне і програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торговельні марки і знаки обслугову­вання, відносини з клієнтами тощо.

На відміну від людського капіталу структурний капітал у цілому або його окремі частини може бути скопійований, відтворений, відчужений на користь іншого суб'єкта гос­подарювання. Вартість структурного капіталу знаходить відображення у балансі фірми у вигляді статей капіталізо­ваних витрат на науково-дослідні та конструкторські роз­робки, придбання прав інтелектуальної власності (ліцензій, патентів, баз даних) тощо. Таким чином саме структурний капітал найбільше співвідноситься з поняттям нематеріаль­них активів.

Відповідно до зазначеного підходу структурний капі­тал поділяється на клієнтський капітал та організацій­ний капітал.

Клієнтський капітал (ринковий, брендовий) - це від­носини із замовниками і покупцями, що сприяють успішній реалізації вироблених компанією товарів і послуг (клієнт­ська база підприємства, яка є своєрідним продуктом його діяльності). До клієнтського капіталу належать:

- патенти, ліцензії, товарні знаки та знаки обслугову­вання;

- комерційна мережа розширення збуту товарів і по­слуг;

- ділові зв'язки з постачальниками;

- договори маркетингового і технологічного співробіт­ництва;

- слава, популярність, репутація клієнтів тощо.

Важлива роль клієнтського капіталу наочно виявляєть­ся у функціонуванні фінансових підприємств, особливо страхових компаній, динаміка і масштаб діяльності яких значною мірою залежать від портфеля замовлень. Важли­во підкреслити, що сучасні фірми докладають значних зу­силь для завоювання та утримання своїх клієнтів. Так, Іnternet Ехрlorer фірми "Місrosoft" надає споживачам без­платне програмне забезпечення системи електронної пошти Еudorа, формуючи таким чином власний капітал зв'язків. У сучасних дослідженнях використовується також термін "релятивний капітал", який охоплює відносини фірми не лише з покупцями її про­дукції, а й з інвесторами, постачальниками, акціонерами, органами влади тощо.

Організаційний капітал - систематизована і формалі­зована компетентність компанії (поінформованість, обізна­ність, авторитетність), а також організаційні можливості і системи, які посилюють її творчі можливості. До організа­ційного капіталу належать:

- інформаційні ресурси;

- електронні мережі;

- організаційна структура;

- ефективне управління;

- сприйнятливість до змін, нововведень;

- інтелектуальна власність (авторські права, технічне і програмне забезпечення, комп'ютерні програми, бази да­них тощо).

У свою чергу організаційний капітал включає такі складові:

а) інноваційний капітал- здатність компанії до онов­лення, нововведень (захищена комерційним правом інте­лектуальна власність, інші нематеріальні активи і цінно­сті);

б) процесний капітал- системи виробництва, збуту, післяпродажного обслуговування тощо.

Таким чином, інтелектуальний капітал є складним системним утворенням, яке може бути структуроване за різними критеріями.

Інтелектуальний капітал це:

- новітній фактор виробництва(інформація, знання, компетентність);

- нематеріальний актив(активи ринку, активи ІВ, активи інфраструктури, людські активи);

- об’єкт права власності( об’єкти промислової власності, авторського та суміжного права);

- сукупність функціональних форм(людський капітал, структурний капітал, клієнтський капітал, інноваційний капітал, процес ний капітал).

Отже, це багатоаспектне поняття, яке об'єднує об'єкти інте­лектуальної власності, знання, вміння і навички праців­ників, різноманітні системи, мережі, процедури, які при включенні до господарського обороту приносять дохід. Вод­ночас складові інтелектуального капіталу є неоднорідни­ми. Одні з них є породженням людського інтелекту, інші створюють специфічні умови його застосування з метою підвищення конкурентоспроможності компанії. Разом з тим варто зазначити, що інтелектуальний капітал не існує поза контекстом, стратегією розвитку організації, оскіль­ки найважливішою конкурентною перевагою постіндустріального бізнесу є здатність до інновацій та уміння присто­совуватись до умов, що швидко змінюються.

Висновок

Підводячи підсумок зазначимо основні категорії та поняття, які ми розглянули.

Постіндустріальне су­спільство - це суспільство, в економіці якого пріоритет пе­рейшов від переважного виробництва товарів до виробни­цтва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних фахівців став основною професійною групою і, що найваж­ливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мі­рою залежить від досягнень теоретичного знання.

В умовах інтелектуальної економіки (економіки знань) інформація виступає як особливий об'єкт договірних відносин, пов'язаних з її пошуком, добором, збереженням, переробкою, поширенням та використанням у різних сфе­рах людської діяльності.

Знання - результат пізнавальної діяльності людини, об”єктивізований знаковими засобами мови. Знання мають інформаційну природу та характеризуються ознаками про­дуктивності, структурованості та латентності. Перетворен­ня інформації на знання є результатом інтелектуальної дія­льності людини.

Інтелектуальний капітал - це багато аспектне поняття, яке об'єднує об'єкти інте­лектуальної власності, знання, вміння і навички праців­ників, різноманітні системи, мережі, процедури, які при включенні до господарського обороту приносять дохід. Вод­ночас складові інтелектуального капіталу є неоднорідни­ми. Одні з них є породженням людського інтелекту, інші створюють специфічні умови його застосування з метою підвищення конкурентоспроможності компанії. Разом з тим варто зазначити, що інтелектуальний капітал не існує поза контекстом, стратегією розвитку організації, оскіль­ки найважливішою конкурентною перевагою постіндустріального бізнесу є здатність до інновацій та уміння присто­совуватись до умов, що швидко змінюються.