Тема 4 Формування і розподіл прибутку
1. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства
2. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
3. Сутність і методи обчислення рентабельності
4. Розподіл і використання прибутку
1. Прибуток — це узагальнений фінансовий результат діяльності підприємства, основне джерело поповнення його власних фінансових ресурсів. Прибуток необхідний для розширення діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах праці. Стабільна і прибуткова діяльність підприємства забезпечується застосовуванням наукових методів планування й аналізу прибутку, обґрунтуванням ефективних напрямків його використання. Згідно з чинним законодавством, виділяють обліковий прибуток підприємства, дані про який подають у Звіті про фінансові результати, і податковий прибуток (об'єкт оподаткування), який визначають при складанні декларацій про прибуток підприємства.
Прибуток — це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набуває національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, здійснюється через визначення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві. Об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма вияву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва — це частина національного доходу. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією, на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.
Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, фінансова та інвестиційна; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.
Прибуток підприємстває частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування із суми доходів підприємства суми пов'язаних з ними витрат. Прибуток також розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.
Сума прибутку підприємства залежить від таких основних чинників, як:
· обсяги виробництва і реалізації продукції;
· ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства (ефективність використання основних засобів, виробничих запасів, нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат підприємства).
Окрім того, формування прибутку підприємства залежить від нормативно-правового регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування діяльності підприємства та інших чинників.
Згідно з чинним законодавством, розрізняють обліковий і податковий прибутки (збитки) підприємства.
Податковий прибуток (об'єкт оподаткування податку на прибуток підприємств) — це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством, який є об'єктом оподаткування за звітний період. Податковий прибуток обчислюють за формулою:
Оо = Дв - (Вв + А),
де Оо — об'єкт оподаткування податку на прибуток (податковий прибуток), грн; Дв — скориговані валові доходи підприємства за звітний період, грн; Вв — скориговані валові витрати підприємства за звітний період, грн; А — сума нарахованої за звітний період амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших оборотних активів, грн.
Обліковий прибуток — це сума прибутку до оподаткування, визначена в бухгалтерському (фінансовому) обліку, яку записують у Звіті про фінансові результати підприємства за звітний період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку підприємства через відмінності в методиках їх обчислення.
Можна виділити такі види облікового прибутку підприємства:
· валовий прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;
· прибуток від операційної діяльності;
· прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
· прибуток від надзвичайних подій.
Прибуток від операційної діяльності — це алгебраїчна сума валового прибутку (прибутку основної діяльності), іншого операційного доходу та операційних витрат підприємства за звітний період.
До інших операційних доходів залежать доходи від операційної оренди активів, операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаної на збитки безнадійної дебіторської заборгованості, доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.
До операційних витрат належать адміністративні витрати (витрати на обслуговування та управління підприємством), витрати на збут (витрати, пов'язані з реалізацією продукції) та інші операційні витрати (собівартість реалізованих підприємством виробничих запасів, відрахування на створення резерву сумнівних боргів, втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані підприємством економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних витрат, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).
До інших фінансових доходів підприємства належать доходи, отримані ним у формі дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковують за методом участі в капіталі). До фінансових витрат підприємства належать витрати на сплату відсотків та інших витрат підприємства, пов'язаних із залученням позикового капіталу.
До інших доходів підприємства належать доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходи від неопераційних курсових різниць та інші доходи від звичайної діяльності, які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
До інших витрат підприємства належать: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів, інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), що не пов'язані з операційною діяльністю.
Прибуток від надзвичайних подій — це прибуток від подій, що є надзвичайними в операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства. Його визначають відніманням від суми надзвичайних доходів (відшкодуванням збитків від надзвичайних подій) суми надзвичайних витрат (втрат від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій).
Прибуток від звичайної діяльностіобчислюють відніманням від прибутку від звичайної діяльності до оподаткування суми податку з прибутку.
2. Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.
Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробнича сфера, торгівля, сфера послуг.
У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг є особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами.
На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.
1. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:
· перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації;
· собівартість одиниці продукції;
· ціна одиниці продукції (ціна виробника).
Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, особливо коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.
2. Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на одну гривню продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись підприємством у цілому для розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Метод передбачає використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.
За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.
3. Економічний (аналітичний) метод. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції;собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.
Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді (порівнянна — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді; непорівнянна — це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді).
Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:
· визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
· порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
· виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;
· розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток— це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.
Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.
Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на одну гривню продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані у виробничій сфері та на підприємствах сфери послуг.
3. Прибуток характеризує загальний фінансовий результат діяльності підприємства. Однак, за величиною прибутку не можна оцінити ефективність виконання господарських операцій чи ефективність діяльності підприємства загалом. Для цього обчислюють показники рентабельності. Рентабельність— це відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність діяльності підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рівень рентабельності розраховують відношенням величини прибутку, отриманого за певний період (місяць, квартал, рік), до поточних витрат або авансованої вартості (капіталу). Рентабельність вимірюють у відсотках.
Різноманітність видів прибутку, способів групування й оцінки поточних витрат та авансованої вартості зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності. За часом обчислення визначають рентабельність планову і фактичну. Залежно від рівня узагальнення вихідних даних розраховують рентабельність реалізації окремих видів продукції, видів діяльності чи окремих структурних підрозділів, а також рентабельність діяльності підприємства загалом.
Рентабельність реалізації продукції (Рп) за певний період обчислюють як за окремими її видами, так і за загальним обсягом реалізації. Залежно від завдань аналізу рентабельність реалізованої продукції обчислюють діленням:
- прибутку від реалізації продукції (Пр) на собівартість
реалізованої продукції (Ср):
Рп1 = (Пр / Ср) х 100;
- прибутку від реалізації продукції (Пр) на суму собівартості реалізованої продукції (Ср) та відповідної (розподіленої)
суми операційних витрат (Во):
Рп2 = [Пр / (Ср + Во)] х 100;
- прибутку від реалізації продукції (Пр) на дохід від реалізованої продукції (Ор):
Рп3 = (Пр / Ор) х 100;
- прибутку від реалізації продукції (Пр) на собівартість
реалізованої продукції (Ср), зменшену на суму матеріальних
витрат (Вм):
Рп4 = [Пр / (Ср- Вм)] х 100
Рентабельність діяльності підприємства обчислюють відношенням загальної суми прибутку підприємства (операційного чи від звичайної діяльності) до поточних витрат (собівартості реалізованої продукції чи доходу від реалізації) або вартості підприємства, авансованої в основний та оборотний капітали. Рентабельність діяльності підприємства обчислюють діленням:
- прибутку від операційної діяльності (По) на собівартість
реалізованої продукції (Ср):
Рд1 = (По / Ср) х 100;
- прибутку від операційної діяльності (По) на дохід від реалізації продукції (Ор):
Рд2 = (По / Ор) х 100;
- прибутку від звичайної діяльності (Пз) на суму основного (Кос) та оборотного (Коб) капіталів підприємства:
Рд3 = [Пз / (Кос + Коб)] х 100
Різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, що ними користуються для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.
Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може здійснюватися на основі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).
Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).
Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.
4. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.
Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.
Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.
Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.
Чистий прибуток — одержаний після сплати податків, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.
Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга — на розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення резервних фондів підприємства, соціальні програми.
Зокрема, сума прибутку спрямовується:
· на виплату дивідендів;
· на поповнення статутного капіталу;
· на поповнення резервного капіталу.
Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.
Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку товариства, яка залишається у розпорядженні підприємства для виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та на інші потреби.
Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:
· асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);
· неасигнована частина не має конкретного призначення.
У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку із суми, яка б могла бути сплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби.
Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним із найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.
В економічній літературі, а також у практиці господарювання підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою та підприємств з іноземними інвестиціями, під розподіленим прибутком розуміють прибуток, який виплачено власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, а під нерозподіленим — прибуток, який спрямовується на потреби підприємства, тобто прибуток, використаний як джерело самофінансування.