Маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками.

1. Залежно від терміну їх реалізації:

- довгострокові;

- середньострокові;

- короткострокові.

2. Залежно від стратегії життєвого циклу товарів фірми:

- маркетингові стратегії на стадії впровадження товару на ринок;

- маркетингові стратегії на стадії росту;

- маркетингові стратегії на стадії насичення ринку;

- маркетингові стратегії на стадії спаду.

3. За станом ринкового попиту:

- стратегія стимулюючого маркетингу;

- стратегія синхромаркетингу;

- стратегія підтримуючого маркетингу;

- стратегія ремаркетингу;

- стратегія демаркетингу.

4. Залежно від загальноекономічного стану фірми та її маркетингових спрямувань розрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми:

- стратегія виживання- виключно захисна стратегія, яка застосовується в умовах глибокої кризи економічної діяльності фірми, коли фірма перебуває на межі банкрутства. Основна мета цієї стратегії полягає у виході з кризового стану шляхом перегляду і перебудови всього маркетингового комплексу фірми (товарної, цінової політики, системи товароруху та просування товарів).

- стратегія стабілізації- виключно захисна стратегія, яка застосовується в умовах глибокої кризи економічної діяльності фірми, коли фірма перебуває на межі банкрутства. Основна мета цієї стратегії полягає у виході з кризового стану шляхом перегляду і перебудови всього маркетингового комплексу фірми (товарної, цінової політики, системи товароруху та просування товарів).

- стратегія росту-передбачає зростання обсягів продажу, прибутку, капіталу та інших показників фірми.

5. За елементами маркетингового комплексу:

- товарна стратегія;

- цінова стратегія;

- стратегія товарного руху;

- стратегія просування.

6. За ознакою конкурентних переваг (за Портером):

- стратегія цінового лідерства;

- стратегія диференціації;

- стратегія фокусування (концентрації).

7. Залежно від конкурентного становища фірми та її маркетингових спрямувань:

- стратегія ринкового лідера;

- стратегія челенджерів;

- стратегія послідовників;

- стратегія ринкової ніші.

8. Залежно від виду диференціації:

- товарної диференціації;

- сервісної диференціації;

- іміджевої диференціації;

- кадрової диференціації.

9. Залежно від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпу росту її ринку збуту (за матрицею БКГ) або залежно від конкурентоспроможності СГП та привабливості його ринку збуту (за матрицею Дженерал Електрик):

- стратегія розвитку;

- стратегія підтримання;

- стратегія збирання врожаю;

- стратегія елімінації.

10. Залежно від методу обрання цільового ринку:

- стратегія товарної спеціалізації;

- сегментної спеціалізації;

- односегментної концентрації;

- вибіркової спеціалізації;

- стратегія повного охоплення.

11. Залежно від ступеня сегментації ринків збуту фірми:

- стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу;

- диференційованого маркетингу;

- концентрованого маркетингу.

Отже, аналізуючи приклади вибору та застосування різних стратегій різними фірмами, можна говорити про велику різноманітність маркетингових стратегій. Незважаючи на те, що базова мета функціонування всіх фірм-виробників на ринку однакова – одержання прибутку, не існує єдиної маркетингової стратегії щодо її досягнення, яка була б прийнятна для всіх фірм.

1.3. Методичні підходи до вивчення попиту на товари підприємства

Однією з визначальних категорій ринку є попит, обсяги і структура якого відображають рівень розвитку суспільства та є орієнтиром для нарощення виробничого потенціалу.

Під споживчим попитом розуміють ту частину потреб населення, яка може бути реалізована через купівлю товарів (виражену у вартісній формі). Від того, наскільки глибоко буде вивчено цей попит, залежить науково обгрунтоване планування та забезпечення оптимального співвідношення між виробництвом і споживанням, задоволення потреб населення у товарах широкого вжитку.

Залежно від споживчого попиту планується товарний оборот у державній та кооперативний торгівлі, розподіляються товарні ресурси по країні, формується асортимент у роздрібній торгівлі.

Розрізняють такі види споживчого попиту: реалізований (задоволений), незадоволений, який формується.

Реалізований попит – це такий, який завершується покупкою. Розміри його визначаються фактичним продажем товарів за певний період. Реалізований попит показує ставлення покупців до товарів, які є в магазині.

Реалізований попит, у свою чергу, залежно від вимог, які ставлять покупці до товарів, поділяють на конкретизований, альтернативний та імпульсивний попит.

Конкретизований попит – це такий, за якого мета покупця об'єктивно виражена в товарі, що має конкретні властивості, і заміна цього товару іншим неможлива (молоко, хліб). Такий попит може бути забезпечений лише за наявності широкого стійкого асортименту товарів у магазині.

Альтернативний попит – це попит покупців, який може бути виражений у загальних рисах (крупа для приготування другої страви, напій). Що саме купити, покупець вирішує в процесі вибору товарів. Така форма попиту проявляється уже в магазині і тому вимагає наявності в ньому широкого асортименту товарів.

Імпульсивний (непередбачений) попит може проявитися в магазині під впливом продавця чи під дією внутрішньомагазинної реклами на той чи інший товар. Такий попит найчастіше виникає на нові, маловідомі товари або супутні.

Незадоволений попит – це попит на товари, які тимчасово відсутні в продажу або ж покупець не може придбати їх з різних причин (через низьку якість чи упакування тощо).

Попит, який формується, – це попит на нові, маловідомі товари.

Вибір методу вивчення попиту залежить від профілю підприємства, обсягу товарообороту, району обслуговування. Інколи потрібні всі методи в комплексі.

Методи вивчення реалізованого попиту. Реалізований попит вивчається через реєстрацію товарів, проданих покупцям. При цьому важливо враховувати особливості окремих товарних груп, швидкість їх обороту. Одним із найефективніших методів вивчення реалізованого попиту є балансовий метод. Це один із найпростіших методів, оскільки, маючи дані про запаси і знаходження товарів, можна встановити фактичну реалізацію на основі такої формули:

Р = Зп + Н – Дв – Зк,

де Р – реалізація товарів; Зп – запаси на початок певного періоду; Н – надходження; Дв – документовані витрати і природні втрати; Зк – запаси на кінець періоду.

Балансовий метод простий і зручній для вивчення попиту всіх груп товарів, крім тих, що швидко псуються щоденне надходження дорівнює реалізації).

Реалізований попит можна ще вивчати методом обліку фактичного продажу товарів, запасів, надходжень. Щоб організувати такий метод вивчення попиту на товари, слід для кожної групи товарів відвести окрему наколку для чеків. Наприкінці робочого дня роблять підрахунок. Обсяг купівлі розраховують діленням кількості проданих за день продуктів на кількість чеків покупців. Такий облік достатньо проводити один раз на місяць, і за результатами підрахунку можна робити замовлення на товари. Дані цього методу можуть перевірятися експертною оцінкою продавців чи касирів-контролерів на підставі проведеного ними опитування. Таке опитування можна проводити два-три рази на квартал.

Реалізований попит на товари з великим терміном зберігання можна вивчати методом аналізу товарних запасів. Його можна проводити на основі розрахунку середньомісячного запасу товарів за такою формулою:

Зср = Зп + Зк / 2,

де Зср – середній запас товарів; Зп – запас товарів на підприємстві на початок певного періоду; Зк запас товарів на кінець періоду.

Такий аналіз допомагає з'ясувати, які товари користуються підвищеним попитом або зниженим, а також установити відповідність товарного забезпечення магазину структурі споживчого попиту. Його можна проводити за допомогою матеріалів бухгалтерської звітності за періоди, які зіставляються, або за інвентаризаційними відомостями.

Реалізований попит можна вивчати ще й механічним методом. Для цього використовують відповідні касові апарати, які мають спеціальну конструкцію, котра дає змогу враховувати, крім ціни на товари, ще й інші ознаки.

Нині дуже широко застосовують штрихове кодування на упаковці товару та на ярликах для рахувального пристрою з використанням лазера. Це дає змогу вести широкономенклатурний облік реалізованого попиту.

Вивчення реалізованого попиту повинно вестись постійно, оскільки ці дані мають велике значення для організації торговельно-оперативної діяльності як великого, так і малого торговельного підприємства.

Методи вивчення незадоволеного попиту. Вивчення цього виду попиту доповнює результати вивчення реалізованого попиту і дає змогу магазинам мати точніші дані про споживчий попит. Вивчати його можна різними методами: усним чи анкетним опитуванням покупців, веденням книг індивідуальних замовлень, журналів, карточок незадоволеного попиту.

Опитування (усне чи анкетування) є найефективнішим методом вивчення цього попиту. Цей метод також використовують для одержання даних про склад покупців та про стан попиту, який формується.

Реєструють незадоволений попит продавці. Найбільш трудомістким є анкетування, оскільки спочатку слід розробити анкету виходячи із завдань попиту, скласти певну рекламу, зорієнтувати продавців та повідомити покупців.

Анкетування слід проводити у великих спеціалізованих магазинах, універсамах, гастрономах.

Продавці магазину, вивчаючи незадоволений попит, ведуть журнали для записів товарів, необхідних покупцям та відсутніх у продажу. Тут також записують зауваження та побажання покупців стосовно якості, асортименту, упаковування, розфасування товарів. Покупці також самостійно заповнюють контрольні листки обліку попиту, які опускають у спеціальний ящик, установлений з цією метою в торговельному залі. У цих листках покупець указує назву товару, який він не зміг купити в даному магазині, його основні ознаки, свою адресу чи телефон. Якщо товар у магазин надійшов, покупця про це повідомляють.

Аналіз усіх даних допомагає встановити обсяг незадоволеного попиту та вжити відповідних заходів щодо розширення асортименту.

Методи вивчення попиту, що формується. Вивчення попиту, який формується, має на меті виявити ставлення покупців до нових товарів і визначити ймовірний обсяг попиту на них. Також шляхом широкої реклами можна прищепити смак до маловідомих товарів. З цією метою проводять виставки-продажі, дегустації нових товарів та страв, усне та письмове опитування населення, конференції.

Виставки-продажі – один з найдієвіших методів вивчення попиту, що формується. На них пропонують товари певної товарної групи. Поряд з новинками експонуються відомі покупцеві товари. Саме в зіставленні можна найкраще виявити попит на них. Проводять виставки-продажі відповідно до плану, узгодженого з місцевим управлінням торгівлі та гуртовими підприємствами, а якщо необхідно – то і з виробниками.

Підготовка до виставки-продажу пов'язана з підбором та завезенням товарів, обладнання, інвентарю. Слід подбати про інформаційні та рекламні засоби, організацією системи та порядок вивчення запитів покупців. На виставки запрошують представників промисловості, гуртових баз.

Час і місце проведення виставки-продажу повідомляють покупцям по телебаченню, радіо, в пресі.

Доцільно проводити виставки-продажі з дегустацією представлених продуктів, з консультацією товарознавців, лікарів-дієтологів, кулінарів.

Після виставок-продажів проводяться конференції для покупців, на які, крім покупців, запрошують представників промислових підприємств, гуртових баз. Конференції допомагають вивчити і незадоволений попит, і той, що формується. Тут обговорюють асортимент та якість товарів, шляхи поліпшення обслуговування.

Продавці, продавці-консультанти, контролери-касири, здійснюючи продаж, одночасно ведуть реєстрацію незадоволеного попиту, враховуючи рух товарів у торговельному залі. Вони зобов'язані уважно становитися до побажань покупців, використовуючи чинники взаємозаміни, пропонувати товари покупцям, записувати побажання. Їхня роль у роль у вивченні попиту дуже велика. Усі матеріали, які накопичилися за день, продавці наприкінці зміни чи робочого дня віддають у записаному вигляді завідувачу секції або директорові магазину.

РОЗДІЛ 2. Дослідження попиту на товари ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Roshen» »

2.1. Техніко-економічна характеристика ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Roshen» »

Основні техніко- економічні показники ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Roshen» »

2.2. Дослідження попиту по Кондитерській фабриці «Roshen»

Кондитерська Корпорація ROSHEN – один з найбільших світових виробників кондитерських виробів.

Кондитерська Корпорація ROSHEN у рейтингу Global Top-100 Candy Companies посідає 22-ге місце.

Під власним «солодким знаком якості» ROSHEN виробляє понад 320 найменувань високоякісних кондитерських виробів (шоколадні та желейні цукерки, карамель, шоколад, печиво, вафлі, бісквітні рулети та торти). Загальний обсяг виробництва продукції досягає 450 тисяч тон на рік.

Усі кондитерські фабрики корпорації ROSHEN забезпечені обладнанням для моніторингу контролю якості продукції та відповідних досліджень. Розробкою технологій і запуском високоякісних кондитерських виробів займаються спеціалісти, які пройшли атестацію та навчання у спеціалізованих іноземних центрах.

Також Корпорація ввела в експлуатацію власні логістичні центри для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для оптимізації поставок продукції та мінімізації затримок продукції на складі.

Мета Roshen - зберегти лідерство по загальним обсягам виробництва і продажів кондитерських виробів на Україні, і навіть продовжувати лідирувати по сегментам: шоколадні цукерки (в коробках і вагові), карамель, борошнисті вироби. Один із складових збереження лідерства - постійні інновації у сфері устаткування та технологій.

Сьогодні Roshen - лідер за кількістю нової продукції, виведеної на український ринок. Наприклад, Roshen є виробником карамелі нового рівня життя та займає 40% карамельного ринку. На другому місці, з великим відривом, - "АВК". За виробництвом тортів у Roshen - 70% ринку, друге місце - у "Київ-Конті".

По плитковому шоколаду перше місце в "Корони", друге - у "Світоча", Roshen - на третьому місці.

Усі вищезгадані торгові марки можна охарактеризувати досить сильними конкурентами у різних цільових сегментах. Фабрики оснащені сучасним устаткуванням, виробляють продукцію високої якості; лояльність серед клієнтів від середньої точки і вище.

Політика компанії дозволяє таврувати свої вироби порівняно низькі ціни - "рошенівські" цукерки на 20-30% дешевше, ніж в конкурентів.

Ринок кондитерських виробів на Україні є висококонцентрованим.

Більше 65% ринку поділено між п'ятіркою виробників кондитерських виробів:

1. Рошен

2. Конті

3. АВК

4. Бісквіт- шоколад

5. Полтавакондитер

Дрібні підприємства не збираються конкурувати з великими компаніями і намагаються займати вільні ніші у регіонах.

Безпосереднімі конкурентами ТМ "ROSHEN" є ВСІ фірмі, що виробляють аналогічну продукцію в Україні. Фабрики, які виготовляють цукерки, білий шоколад;

підприємства, що спеціалізуються на кондитерських вироб.

Потенційнімі конкурентами є ВСІ Закордонні Виробник, які реалізують свою продукцію в Україні.

Потреби та бажання людей різняться. Один із головних цілей аналізу споживачів - виявлення сегментів з подібними потребами, які подібним чином реагувати на маркетингові зусилля компанії. Необхідно сконцентрувати зусилля на сегментах, які мають високим споживчим потенціалом.

Відповідно до досліджень соціально-демографічний портрет шанувальників ТМ РОШЕН наступний:

· Вік: від 14 до 55 років, серед яких 60% - люди 20-39 років;

· Стать: чоловіки(42%), жінки(58%)

· Соціальний статус: одружені=сімейні пари(57%), неодружені(43%)

· Дохід: середній і вище середнього

У компанії Рошен 6 заводів. В Україні знаходяться 3 заводи по виробництву продукціі: Київська, Кременчуцька та Вінницька. На Київській фабриці Рошен, виробництво орієнтоване на виготовлення тортів, кексів, тістечок, зефіру, мармеладу, печива, крекерів, та коробкових цукерок «Київ вечірній». На Кременчуцькій фабриці виготовляють карамельну продукцію. На Вінницькій фабриці виробництво орієнтоване на випуск широкого асортименту шоколадної, борошняної та цукеркової продукціі. За кордоном Рошен має 2 заводи: у Литві та у Венгрії. Також ще одна кондитерська фабрика знаходиться у Липецьку, в Росії. У 2014 році, робота фабрики була зупинена, був накладаний арешт у розмірі 2,8 мільярдів рублів, які знаходилися на рахунках компанії в Росії. Також в цей рік у зв’язку з погіршенням стосунків між Україною і Росією, значно зменшився попит на продукцію, що призвело до скорочення робітників з 1800 до 800. В 2015 році був виплачений штраф, та робота на заводі почала відновлюватися, додалися ще два види продукції. В 2016 році фабрика у Липецьку успішно працює.

Для компанії "ROSHEN" постачальником є:

ü Швейцарський компанія Taloca-какао-Бобі;

ü ТМ "NEMIROFF", ТМ "Златогор", ТМ "Французький бульвар", ТМ "ВінЛюкс", "Бюро Вин", Одеський вино-коньячний завод - виробник и постачальником алкогольної продукції;

ü Bears (Київ), "Етол-Україна" (Борислав Львівської обл), "Есаром-Україна" (Харків), "Лев" (Дніпропетровськ), "Аромат" (Хмельницький; дочірнє підприємство Санкт-Петербурзького комбінату) - харчові добавки (ароматизатори);

ü "Світ Юніон" (Київ), "Авіс" (Макіївка), "ЗІМ" (Рівне), "Ін-Вайс" і "Троя" (Дніпропетровськ) - Какао-порошок;

ü Полтавський цукрозавод - цукор;

ü Австралія - ​​рослінні жири (для начинки);

ü Польська компанія "Пемпакс" - сухе молоко;

ü Німецька компанія "Vita +" - Емульгатори, ванілін.

Виручка кондитерської корпорації Roshen в 2015 році знизилася, за попередніми оцінками, на 26% в доларовому вираженні. Про це в інтерв'ю Лига.net розповів генеральний директор корпорації В'ячеслав Москалевський. "Якщо говорити про гроші в доларах, то, звичайно, ми впали. Попередня оцінка - мінус 26%. Це вплив девальвації. Думаю, оборот нашої компанії буде 450 млн доларів" , - сказав він. При цьому падіння продажів в натуральному вираженні припинилося. В цьому році ми майже перестали падати (в кілограмах). Я сподіваюся, що за підсумками року обсяг продажів у нас буде приблизно на 2% нижче (в натуральному обсязі), ніж в 2014-му. У 2013 році у нас з Росією оборот досягав $ 1 млрд.

За минулий рік лише одна кондитерська фабрика корпорації в Україні - Вінницька - змогла наростити обороти. Її чистий дохід за рік виріс на 5% до 674,5 млн грн. Однак, чистий прибуток фабрики (після вирахування податків і поточних витрат) все ж скоротився - з 117 млн. Грн в 2013 р до трохи більше 47 млн ​​гривень в 2014. На двох, що залишилися кондитерських фабриках Roshen в Україні - Київської та Кременчуцької - доходи істотно впали, склавши за підсумками минулого року відповідно 294 млн. І 120 млн гривень. Темпи падіння склали, відповідно, 40% і 24%.

У такій ситуації найбільш прибутковим з виробничих активів Roshen в Україні став Вінницький молочний завод «Рошен» що забезпечує кондитерські підприємства корпорації молочною сировиною. У 2014 р його чистий дохід склав 730 млн гривень - майже на 20% більше, ніж в 2013 році.

Не кращим чином йдуть справи у єдиного підприємства Roshen в Росії - Липецької кондитерської фабрики. За минулий рік вона скоротила доходи майже на 6% до 2 млрд рублів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д. Мікроекономіка. – К.: «Знання», 2007. – 677 ст.

2. Білозір Л.В. Попит та пропозиція. // Економіка АПК. – 2005. №9 ст. 125–129

3. Величко О.М. Регулювання грошової пропозиції. // Банківська справа. – 2001. №2. ст. 26–31.

4. Косік А.Ф. Мікроекономіка. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 415 ст.

5. Кудряшов В.П. Бюджетна резолюція: пропозиція з удосконалення. // Фінанси України. – 2006. №12. ст. 21–36.

6. Петрик О. Структурна модель механізму монетарної політики в Україні. // Вісник Національного банку України. – 2006. №3. ст. 12–20.

7. Пустовойт О. Внутрішній ринок України. // Економіка України. – 2007. №3. ст. 52–59.

8. Ріпак О. Економічне зростання. // Фінанси України. – 2007. №9. ст. 54–57.

9. Сігайов. О. Модель сукупного попиту. // Фінанси України. – 2008. №7. ст. 34–41.

10. Фомішина В. Споживчий елемент сукупного попиту як чинник економічного зростання. // Банківська справа. – 2006. №5–6. ст. 74–78.

11. Маркетинг: бакалаврський курс: Навчальний посібник / За загальною редакцією д. е. н., проф. С.М. Ілляшенка. ― Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. ― 976 с.

12. Робоча програма та методичні вказівки до виконання практичних робіт та підсумкової роботи з курсу "Маркетинг"/ Укладач О.А. Біловодська. - Суми: Вид-во СумДУ, 2005. - 78 с.

13. www.roshen.ua ― офіційний сайт підприємства.

15. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз:теорія та практика [Текст]: навч.посібн / О.Я.Базілінська – К.: Центр учбової літератури, 2009. - 328с. – ISBN 978-966-364-848-4.

17. Богацька Н.М. Методичні підходи до оцінки платоспроможності сучасних підприємств [Текст] / Н.М. Богацька // Економічний простір. – 2010. – №41. – С.212-221.

18. Ванієва А. Р. Оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства / А. Р. Ванієва // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 8. – С. 52–61.

6. Вовк В. Ліквідність та платоспроможність: економічна сутність та експертна оцінка [Текст] / В. Вовк, О. Бугай // Галицький економічний вісник. – 2011. –№ 3(32). – С.169-173.

7. Гавришко Н. Взаємозв’язок економічних понять: фінансовий стан підприємства, платоспроможність, фінансова стійкість, ліквідність/ Н. Гавришко, С. Ярощук // Наукові записки. – 2006. – №15. – С. 59-62.

8. Галасюк В. В. Об определении понятия «платежеспособность» в контексте концепции CCF / В. В. Галасюк // Фондовый рынок. — 2003. — № 13. — С. 26–33.

9. Іванов В.К. Сутність платоспроможності промислового підприємства [Текст] / В.К.Іванов // Вісник економічної науки України. – 2009. - №2. С.41- 44. 17

10. Котляр М.Л. Платоспроможність та ліквідність в системі оцінки фінансової стійкості підприємства [Текст] / М.Л.Котляр // Економічний простір. – 2008. – №11. – С.192-199.

11. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз [Текст] : підручник / Г.О.Крамаренко, О.Є.Чорна. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 392 с. – ISBN 978-966-364-698-5.

12. Кучер С.М. Платоспроможність і ліквідність підприємств [Текст] / С.М. Кучер // Фінанси України. – 2005. - №4. – С.120-126

13. Литвин Б.М. Фінансовий аналіз [Текст]: навч.посіб / Б.М.Литвин, М.В.Стельмах. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. — 336 с. — ISBN 978-966-2143- 11-9.

14. Мних Є. В. Економічний аналіз [Текст] : підручник / Є.В.Мних. – Навчальне видання. – Вид. 2-ге, перероб.та доп. – К.: ЦНЛ, 2005. – 472 c. - ISBN 966-021-85-1.

15. Носова Є.А. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства [Текст] / Є.А.Носова // Економіка. Проблеми економічного становлення. – 2012. – № 2. – С. 58-64.

16. Онисько С.М. Платоспроможність підприємств – основа ефективного господарювання [Текст] / С.М.Онисько, М.В. Кіц // Економіка, фінанси, право. – 2012. –№ 7. – С.12-15.

17. Подольська В.О. Фінансовий аналіз [Текст]: навч.посібник / В. О. Подольська, О. В .Яріш. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488с. – ISBN 966-364-360-2. 18

18. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. [Текст] : підручник / П. Я. Попович. – Тернопіль: Економічна думка, 2009. – 227 с.

19. Савицька, Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст] : навч. посібник / Г.В. Савицька. – 3-тє вид., випр. і доп. – К. : Знання, 2007. – 668 с. – ISBN 966-346-291-45.

20. Солодухин Д. Н. Финансовая стратегия восстановления платежеспособности предприятия / Д. Н. Солодухин // Финансы. — 2008. — № 4. — C. 65–67.

21. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент [Текст] : підручник / В.М. Шелудько .— К.: Знання, 2006. — 439с.

• ⇐ Назад
• 1
• 23