Помилка третя: батьківське благословення.
Найпошириніші помилки при виборі професії
Рано чи пізно всі зіштовхуються з вибором професії. Без перебільшення можна сказати, що вибір професії - це вибір свого майбутнього, і часом ми думаємо, що це майбутнє одним лише рішенням можна зробити щасливим і повноцінним, або, навпаки, перетворити його на прожите чуже життя. Особливо це актуально для старших школярів.
Які ж помилки відбуваються при виборі професії?
Помилка перша: імідж — ніщо.
Багато школярів при виборі професії опираються на престижність і популярність. Ні для кого не є секрет, що в нашій країні робота, пов'язана з фізичною працею, вважається непрестижною та підходящою лише для тих, кого природа не нагородила видатними розумовими здатностями. Саме тому більша частина шкільних випускників мітить у юристи, економісти, журналісти й т. д., а після закінчення вузу важко знаходить роботу за спеціальністю. Представників же «непрестижних» робочих спеціальностей досить мало, однак їхні послуги користуються попитом і високо оплачуються. Потрібно відзначити, що подібний стан речей відіграє злий жарт із тими, кому дійсно цікава та або інша професія сама по собі — часто таких молодих людей відмовляють батьки, учителі або знайомі: «Навіщо тобі йти на юридичний, якщо навколо повнісінько юристів? Буде складно влаштується на роботу». Ці побоювання цілком виправдані, однак, вирішуючи, подавати чи не подавати документи на юрфак, не варто забувати, що є просто дипломовані юристи, яким дійсно складно знайти роботу, і є дуже гарні юристи, що вкладають душу у свою справу та одержують відповідні гонорари за свою працю. Останніми роками стали однаково користуватися попитом і популярністю професії, пов'язані із програмуванням, інтернет-технологіями та роботою обчислювальною технікою.
Помилка друга: за компанію.
Не варто підбудовуватися під кращого друга і йти в той або інший вуз тільки тому, що він планує туди вступити. Звичайно таку помилку роблять не дуже впевнені в собі люди, які відчувають потребу в постійному супутнику, пораднику та наставнику. Якщо ця ситуація вам знайома, подумайте: чи цікава вам та або інша спеціальність, чи підходить вона вашому характеру, стану здоров'я, як вам давалися шкільні дисципліни, які має бути докладно вивчати у вузі? Якщо ви добре обміркували питання та дійшли висновку, що обраний для іншого навчальний заклад вам не підходить, не варто сприймати це як трагедію. По-перше, ваша дружба не припиниться тільки тому, що друг стане медиком, а ви, наприклад, дизайнером. По-друге, рано чи пізно вам доведеться розпочати розвивати самостійність і незалежність своєї особистості, будувати власне особисте життя та професійну кар'єру. І краще, якщо ви самі щосили будете цьому сприяти, а не противитися. Адже, як відомо, ми не шукаємо легких шляхів — у нас є карта.
Помилка третя: батьківське благословення.
Вплив батьків на вибір майбутньої професії дитини може бути як позитивним, так і негативним. Потрібно розрізняти так звані династичні професії, коли ви виростаєте інформаційно підкованим у якій-небудь сфері й завдяки цьому вже перед вступом до вузу знаєте набагато більше, ніж інші абітурієнти: плюси та мінуси спеціальності, її рутинну частину й романтичну сторону, часи безгрішшя та кар'єрних зльотів. Це позитивна сторона вибору династичної професії. Але є й негативна. Часто ваші батьки свідомо чи підсвідомо прагнуть реалізувати у вас свої несправджені мрії. У випадку, якщо ваш тисячу разів обміркований вибір все-таки не збігається з очікуваннями батьків або більше того — загрожує миру в родині, попросіть маму з татом аргументувати, чому вони так хочуть, щоб ви, скажімо, стали саме юристом, а не педагогом або журналістом? Запитайте їх, яким вони бачать ваше майбутнє, розповідайте їм про власні плани, зважте всі «за» і «проти». Іноді батьків вдається переконати, іноді — ні, навіть всупереч здоровому глузду. Але не зовсім праві ті, хто переконаний, що в спірній ситуації професію потрібно вибирати всупереч дорослим або беззастережно з ними погоджуватися. У цьому питанні необхідно знайти компроміс, інакше ви або зіпсуєте відносини, або виявитеся в далекому вам освітньому та професійному середовищу з горою нереалізованих бажань. Компромісом можуть бути дві освіти або вибір професії, який задовольняє як ваші побажання, так і батьківські. Наприклад, якщо ви хочете стати журналістом, а ваші батьки бачать вас винятково в ролі лікаря, можна вступити на спеціальність «Психологія» — і вчитися менше, ніж на «Лікувальній справі», і навички можна використовувати не тільки в медичній сфері, але й у настільки приваблюючій вас журналістиці — писати про медицину, наприклад.
Помилка четверта: мрії, мрії…
Безумовно, багато сучасних випускників шкіл є дуже амбіційними. Їхній кумири — молоді й успішні зірки шоу-бізнесу; пояснити вчорашньому школяреві, що він, на жаль, не зірка, буває часом практично неможливо. У головах мрійливих підлітків зріють плани про те, як прославитися, скорити країну або увесь світ. Насправді більшість молоді, а іноді й дорослих людей сприймають творчу діяльність не як роботу, а скоріше як приємне проведення часу, за яке до тому, крім грошей, платять популярністю та повагою. Але на справді творча діяльність — важка робота, яка віднімає багато фізичних і моральних сил. Доходи представників творчих професій нестабільні, великі гонорари заробляють тільки найбільш знамениті, причому не виступами, а зйомками в рекламних роликах. Якщо ви не впевнені у своїх моральних силах, але в той же час не уявляєте життя без сцени або мольберта, спробуйте здобути близьку до творчості професію (дизайнер, журналіст, рекламіст, копірайтер, помічник режисера), а творчість залишіть в якості хобі — раптом коли-небудь запалиться ваша щаслива зірка.