Методи і способи осушування земель залежно від типів водного живлення.

Методи, способи і режими осушення.

Метод осушення базується на основному принципу дії на несприятливий водний режим надмірно зволожених земель з метою їх перетворення в оптимальний для всестороннього сільськогосподарського використання. Він визначає спрямованість меліоративних заходів.

Спосіб осушення містить конструктивно-технологічний набір прийомів збору і відведення поверхневих і підземних вод із надмірно зволожених земель. Іноді це проводиться за допомогою поєднання технічних (інженерних) засобів і агротехнічних заходів. Перелік основних методів і способів осушення земель представлені в таблиці 1.7.

Режим осушення забезпечує меліоративними заходами сприятливий для рослин повітряно - вологісний стан грунту, що характеризується оптимальною аерацією і вологістю, нормою осушення, критичною глибиною залягання ґрунтових вод, допустимою тривалістю затоплення земель.

Оптимальна аерація грунту визначається вільною різницею між пористістю і вологістю. Вони складає 20-40% пористості грунту, тобто 20-40%) пор шару грунту повинні бути вільні від вологи і заповнені повітрям (менші значення для трав, великі для коренеплодів). При вмісті повітря в грунті менше 15-20% газообмін відбувається повільніше, через нестачу кисню замість розкладання органічних речовин відбувається їх бродіння, зростає кислотність ґрунту, починається її обглеювання, що веде до зниження урожаїв.

Оптимальна вологість ґрунту змінюється в межах від 55 до 85%. Великі значення (75-85%) відповідають вологолюбним культурам (трава), менші (55-77%о) - овочевим і технічним, проміжні (65-75%) - зерновим.

При регулярному осушуванні вологість ґрунту не варто доводити до рівня зав'ядання (в'янення), її потрібно підтримувати в активному шарі в межах, що необхідні для потреб культур і в залежності від типу ґрунтів. Середні норми осушення наведені в таблиці 1.8.

Критична глибина залягання ґрунтових вод визначає такий їх рівень, при якому не відбувається засолення грунтів. Вона є більша, ніж норма осушення. Наприклад, для Барабінськой низовини в Західному Сибіру критична глибина складає, м: 0,9 - на півночі, 1,3 - в центрі і 1,7 - на південному сході.

Допустима тривалість затоплення весняними повенями лугів без збитку для урожаю трав залежить від їх вигляду і представлена в таблиці 9

Затоплення озимини зернових та інших культур не допускається, Влітку при випаданні атмосферних опадів на полях не повинні утворюватись калюжі і поверхневий стік.

Методи і способи осушування земель залежно від типів водного живлення.

Таблиця 1.7.

Таблиця 1.8

Середні норми осушення грунту під різні культури, см

Таблиця 1.9.

Терміни затоплення лугів з різними травами

Схеми захисних дренажів.

На захищених від підтоплення територіях в залежності від топографічних і геологічних умов, характеру забудови умов руху підземних вод зі сторони водо розділу і берегу приймають наступні основні схеми захисних дренажів: однолінійну, дволінійну, багатолінійну, кільцеву і комбіновану.

Однолінійна схема дренажуявляє собою одиночну протяжну дрену, яка розміщена вздовж однієї з меж захищеної території. В залежності від місця розміщення цієї дрени за відношенням до межі захищеної території її називають береговою або головною. Берегова дрена розміщується у нижній межі захищеної території вздовж берегу ( рис.1.19, а, б,г) і призначається для затримки ґрунтових вод як зі сторони берегу, так і зі сторони водо розділу. Головна дрена розміщується вздовж верхньої межі захищеної території (рис.1.19, в) і її основне призначення- перехват грунтових вод, які поступають зі сторони водорозділу. В окремих випадках ця дрена може приймати фільтраційні води зі сторони берегу. Яка із дрен має переваги в кожному випадку установлює фільтраційний розрахунок.

При установці однолінійної схеми дренажу переважно передбачають заходи, які виключають негативний вплив обхідної фільтрації на ефективність роботи дрена. Це досягається або продовженням кінцевих дільниць дрени ( відрізки a і d на рис.1.19, г), або установкою відсічних дрен ( відрізки в і с на рис.1.19, г).

Планове розміщення і протяжність кінцевих дільниць і відсічних дрен встановлюється розрахунком.

Дволінійна схема дренажу( рис.1.20 ) включає дві лінійні дрени, одна з яких розміщується вздовж берегу, а друга – вздовж верхньої межі захищеної території. За характером роботи перша з них виконує роль берегової дрени, а друга – роль головної дрени. Необхідність установки двох лінійних дрен виникає переважно при великій ширині захищеної території і значному підпорі ґрунтових вод зі сторони берегу, коли одна лінійна дрена не може забезпечити необхідного пониження депресійної кривої ( норму осушення ).

Рис. 1.19. Однолінійні схеми захисного дренажу

а, б, г – берегова дрена; в – головна дрена; 1 – усік води; 2 – територія, що захищається; 3 – захисна дамба; 4 – дренаж; 5 – насосна станція; 6 – водо зберігач.

Планове розміщення двох лінійних дрен вибирають на основі порівняння можливих варіантів. При наявності дамб обвалювання слід враховувати також дренуючий вплив придамбового дренажу. Однак, в більшості випадків розумно берегову дрену розміщувати так, щоб вона одночасно виконувала роль придамбового дренажу.

Рис. 1.20. Дволінійна схема захисного дренажу: 1 – усік води; 2 – територія, що захищається; 3 – головна дрена; 4 - берегова дрена; 5 – насосна станція; 6 – водо зберігач.

Рис. 1.21. Багатолінійна схема захисного дренажу: 1 – усік води; 2 – територія, що захищається; 3 – дрена; 4 - насосна станція; 5 – дамба обвалування; 6 – водо зберігач.

Багатолінійна схема дренажу (рис.1.21) в основному використовується при великій потужності фільтруючої товщі в умовах наявності інфільтраційного живлення по всій площі, коли стає неможливим створити захист території від підтоплення двома лінійними дренами. В багатолінійній схемі дренажу, яку називають також «систематичним дренажем», дрени розміщують приблизно рівномірно по всій дренуючій території з врахуванням: рельєфу, геологічної будови, характеру забудови площадки. На міських забудованих територіях такий дренаж розміщують в основному вздовж вулиці під’їздів. В систематичному дренажі сітка складається із дрен-осушувачів і дренажного колектору ( рис. 1.22 ).

Рис. 1.22. Систематичний горизонтальний дренаж: а – план; б – розріз А-Б; 1 – не понижений рівень грунтових вод; 2 - понижений рівень грунтових вод; 3 – дрени – осушувачі; 4 – водонапір; 5 - дренажний колектор; 6 – оглядовий колодязь.

Кільцева схема дренажузастосовується для захисту від підтоплення окремих будівель і невеликих площадок. В залежності від гідрологічних умов площадки і необхідного пониження рівня підземних вод дренаж виконується або у вигляді повного кільця ( рис.1.23, а ), або у вигляді півкільця П- або Г-подібної форми ( рис.1.23, б ). Викид дренажних вод здійснюється само витоком при невеликому заглибленні або насосною станцією у випадку значної глибини дренажу.

Рис. 1.23. Кільцеві схеми дренажу: а – кільцева дрена; б – пів кільцева дрена; 1 – площадка, що захищається; 2 – дрена; 3 – насосна станція; 4 – усік води; 5 – водо зберігач.

Комбінована схема дренажу включає поряд з лінійним дренажем, який забезпечує загальне пониження рівня підземних вод на захищеній території, локальні дренажні системи, які забезпечують необхідне місцеве пониження рівня, у вигляді кільцевого дренажу у значно заглибленої будівлі ( рис. 1.24, а ) або природних понижень у вигляді русла або тальвегу (рис.1.24, б).

Рис. 1.24. Комбінована схема захисного дренажу: 1 – дрена; 2 – насосна станція; 3 –– дамба обвалування; 4 – водо зберігач; 5 – природна дрена.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• Далее ⇒