Правове регулювання представництва прокурором інтересів громадянина або держави у адміністративних судах.
Рекомендовані нормативно-правові акти, практичні матеріали і література
1. Конституція (Основний Закон) України. Прийнята 28 червня 1996 року.
2. Кодекс адміністративного судочинства України. – К.: «Ін Юре», 2005.
3. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.91.
4. Наказ Генерального прокурора України №6гн від 29 листопада 2006 року «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень».
5. Указ Президента України від 15.12.1999. №1572 (зі змінами) «Про систему центральних органів виконавчої влади».
6. Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп // 99 по справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) // Вісн. Констит. Суду України. – 1999. – №2. – С. 39.
7. Анпілогов О.В. Захист прав та свобод громадянина прокурором в адміністративному судочинстві: монографія / О.В. Анпілогов. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 168 с.
8. Бачун О.В. Правовий статус суб’єктів адміністративного судочинства: Монографія. К.: Логос,2009.-117 с.
9. Матвійчук В.К., Хар І.О. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. В 2-х т. К.: КНТ,2007 -788 с.
10. Перепелюк В. Деякі питання участі прокурора в адміністративному судочинстві // Вісник Вищого адміністративного суду України – 2008. – №1.
11. Руденко М.М., Руденко М.В. Прокурор в адміністративному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: Монографія.-Х.: Харків юридичний,2010.-276 с.
12. Руденко М.В. Прокурор в адміністративному судочинстві: новий напрямок прокурорської діяльності // Вісник прокуратури. – 2007. – №4.
13. Руденко М.В. Загальні (теоретико-правові) аспекти участі прокурора в адміністративному судочинстві // Вісник академії прокуратури України. – 2007. – №3.
14. Емпіричний матеріал, зібраний кафедрою представництва інтересів громадян і держави у судах ІПКК Національної академії прокуратури України ( в електронному та друкованому вигляді)
Правове регулювання представництва прокурором інтересів громадянина або держави у адміністративних судах.
Правову основу представництва прокурором інтересів громадянина або держави у адміністративних судах становлять Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», Кодекс адміністративного судочинства України, Наказ Генерального прокурора України № 6гн. від 29.112006 року «Про організацію представництва прокурором у суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» та інші нормативно-правові акти.
Відповідно до ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді (зокрема у адміністративному судочинстві) полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави-наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є:
- звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
- участь у розгляді судами справ;
- внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.
З метою вирішення питання наявності підстав для внесення апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитись із матеріалами справи у суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Завдання представництва прокурором інтересів громадян і держави у адміністративному судочинстві визначені у ст.ст. 4,34 Закону України «Про прокуратуру» .
Система адміністративних судів складається з Вищого адміністративного суду України, дев’яти апеляційних Дніпропетровського, Донецького, Львівського, Київського, Одеського, Севастопольського, Харківського, Вінницького, Житомирського (останні 2 ще не діють) та 27 окружних місцевих адміністративних судів у всіх областях, Києві та Севастополі.
Кодекс адміністративного судочинства України (ст.1) визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства (ст.2 Кодексу) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Юрисдикція адміністративних судів (ст.17) поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у випадках встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Крім повноважень прокурора визначених Законом України «Про прокуратуру», прокурор має права і обов’язки визначені ст.49 КАСУ, відповідно до якої, особи, які беруть участь у справі мають рівні процесуальні права і обов’язки, зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.
Особи, які беруть участь у справі мають право:
1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;
2) знайомитись з матеріалами справи;
3) заявляти клопотання і відводи;
4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;
5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;
6) висловлювати свою думку із питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;
7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
8) знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження на них;
9) робити з матеріалів справи виписки, знімати копії із матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;
10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;
11) користуватись іншими процесуальними правами, наданими їм Кодексом.
Відповідно до ст.60 КАСУ (участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права свободи та інтереси інших осіб) у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатись до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.
Органи та особи, які визначені у ст.60 Кодексу і звертаються до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, не можуть закінчувати справу примиренням. Їх відмова позову або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі. Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов не підтримує позовні вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо ці органи та особи не брали участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мають право знайомитись із матеріалами справи в адміністративному суді (ст.61).
Наказом Генерального прокурора України № 6 гн від 29.11.06 « Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» із змінами від 11.12.09 та 01.09.10 зобов’язано прокурорів основним завданням представництва в суді вважати реальний захист прав і законних інтересів осіб, які не спроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої порушені права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб.
Наказом Генерального прокурора України визначено для прокурорів, зокрема в адміністративному судочинстві: 1) форми здійснення представницької функції; 2) пріоритетні напрямки діяльності (захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, захист державних інтересів, що стосуються оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, земельних відносин, усунення порушень, пов’язаних з корупційними діяннями); 3) порядок взаємодії між структурними підрозділами органів прокуратури при пред`явленні позовів; 4) порядок пред’явлення позовів; 5) участі у судових засіданнях судів всіх інстанцій та визначено обов’язкову участь у справах про ( стягнення коштів за рахунок державного бюджету); 6) порядок оскарження незаконних судових рішень; 7) реагування на факти постановлення суддями незаконних судових рішень; 8) вирішення звернень з питань представництва; 9) забезпечення своєчасного і реального виконання судових рішень; 10) визначено критерії оцінки діяльності прокурорів з представництва інтересів громадян і держави у суді.