Тенденції щодо зміни кількості підприємств, основним видом діяльності яких є транспорт, атакож середньорічної кількості працівників,що працюють у них за наймом

Таблиця 4. Світова торгівля послугами за категоріями, 2006 (млрд. дол. та відсотки)

!

Недостатня розвинутість внутрішнього ринку металопрокату та висока частка експорту продукції гірничо-металургійного комплексу призводить до виникнення ризиків залежності вітчизняної металургії від зовнішньої кон’юнктури.

Хімічна та нафтохімічна промисловість охоплює близько 200 взаємопов’язаних виробництв із значною номенклатурою продукції, виробляє сировину та конструкційні матеріали.

У хімічній та нафтохімічній промисловості частка прибуткових підприємств за 2011 рік становила 64,2 відсотка, за дев’ять місяців 2012 року (крім малих підприємств) - 68,6 відсотка. Ступінь залежності від імпорту сировини становить 75 відсотків, при цьому експортується 70 відсотків виробленої продукції. Підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості реалізують близько 7,4 відсотка загального обсягу продукції промисловості.

Легка промисловість найбільше постраждала від експансії імпорту, зокрема дешевого одягу та взуття. Частка вітчизняної продукції на внутрішньому ринку становить близько 20 відсотків.

Отже, існує значний потенціал для імпортозаміщення.

Порівняно із зазначеними галузям агропромислове виробництво в цілому можна оцінити позитивно. Протягом останніх років у агропромисловому секторі України відбулося ряд позитивних зрушень, зокрема:

за 2010-2012 роки збільшився обсяг виробництва валової продукції сільського господарства на 12,7 відсотка, харчової промисловості - на 4,2 відсотка;

забезпечено суттєве зростання валового збору зерна насамперед за рахунок збільшення врожайності культур, середньорічне виробництво зерна становило протягом 2010-2012 років понад 47 млн. тонн, що на 4,5 млн. тонн більше порівняно з 2007-2009 роками;

подолано негативну тенденцію у галузі тваринництва, обсяг валової продукції тваринництва збільшився протягом 2010-2012 років на 8,7 відсотка, забезпечено у 2012 році збільшення обсягу виробництва молока, зростання поголів’я свиней і птиці, а також зупинено скорочення поголів’я великої рогатої худоби;

розпочато активну розбудову виробничої інфраструктури в аграрному секторі насамперед тваринницьких ферм та комплексів, оптових ринків сільськогосподарської продукції;

зберігається позитивне сальдо зовнішньої торгівлі агропромислового комплексу.

!У 2010-2012 роках збільшення реальних наявних доходів населення та підвищення платоспроможності за рахунок зростання заробітної плати в умовах збереження стабільності на грошово-кредитному та валютному ринку дало змогу активізувати внутрішній споживчий ринок і закріпити тенденцію позитивної динаміки роздрібного товарообороту, що сприятиме розвитку внутрішнього ринку.

Оборот роздрібної торгівлі становив у 2012 році 804,3 млрд. гривень, що у порівнянних цінах на 15,9 відсотка більше, ніж у 2011 році. У структурі обороту роздрібної торгівлі частка організованих та неформальних ринків становить 31,1 відсотка.

В умовах збільшення обсягу споживання та насичення ринку продукцією проблемою залишається надходження в торговельну мережу значної кількості неякісних, фальсифікованих та небезпечних для життя і здоров’я людей товарів. Протягом останніх років проводилася робота із створення адаптованої до вимог СОТ і ЄС сучасної системи ринкового нагляду, що є одним з пріоритетних завдань у сфері торгівлі.

Разом з тим зростаючий споживчий попит на товари нехарчової групи задовольняється переважно за рахунок імпорту.

Тому, намагання переломити таку ситуацію на користь вітчизняного виробництва не тільки буде стимулювати виробників збільшувати кількість робочих місць, забезпечувати підвищення рівня добробуту громадян, але і сприятиме тому, щоб капітал і кошти залишалися в країні.

Стратегічним напрямом діяльності також повинен стати активний пошук нових перспективних ринків збуту продукції вітчизняного виробництва, а також стимулювання і максимальна підтримка її реалізації українськими виробниками незалежно від форми власності на світовому ринку.

У післякризовий період (2010-2011 роки) внаслідок активізації зовнішнього попиту на товари вітчизняного виробництва та поступового виходу з кризи національної економіки значно збільшилися обсяги як експорту, так і імпорту.

Проте залишаються значні диспропорції у структурі експорту та імпорту товарів. Так, у експорті залишилося домінування товарів сировинної спрямованості, зокрема за підсумками 2012 року частка недорогоцінних металів та виробів з них у структурі експорту становила 27,5 відсотка, продукції сільського господарства та харчової промисловості - 26 відсотків, мінеральних продуктів - 11,1 відсотка та невелика питома вага товарів з високою доданою вартістю (продукція машинобудування - 19,3 відсотка). В імпорті товарів значну питому вагу становлять мінеральні продукти - 32,5 відсотка та товари з високою доданою вартістю (продукція машинобудування - 26,4 відсотка).

У 2012 році зберігалася тенденція до підвищення показників зовнішньої торгівлі, однак їх темпи були значно нижчими, ніж у 2010-2011 роках у зв’язку із зниженням світового попиту на традиційні товари вітчизняного виробництва (насамперед продукцію металургійного комплексу) та рецесійними процесами, що відбуваються в економіках провідних торговельних партнерів України (насамперед країнах Європи та США).

Так, у 2012 році зовнішньоторговельний оборот товарами та послугами збільшився порівняно з попереднім роком на 1,6 відсотка і становив 173,7 млрд. доларів США, у тому числі експорт товарів та послуг збільшився лише на 0,2 відсотка і становив 82,3 млрд. доларів США, а імпорт товарів і послуг - на 2,8 відсотка і становив 91,4 млрд. доларів США.

З метою розвитку торговельно-економічних відносин з країнами СНД підписано 18 жовтня 2011 р. Договір про зону вільної торгівлі, який ратифіковано Верховною Радою України. Імплементація цього Договору забезпечить незастосування нових обмежень у взаємній торгівлі, тобто непогіршення режиму торгівлі, що існує на сьогодні, а також розв’язання торгових спорів з урахуванням механізмів і процедур, прийнятих СОТ.

З огляду на те, що Російська Федерація на сьогодні є одним з головних торговельних партнерів України, виконання зазначеного Договору сприятиме подальшому збільшенню обсягу товарообороту з Російською Федерацією та скасуванню існуючих обмежень у торгівлі.

Іншим стратегічним напрямом є розвиток торговельно-економічних відносин з ЄС, який є одним з основних торговельних партнерів України. Частка ЄС у загальному обсязі торгівлі товарами та послугами України становить близько 30 відсотків. Ринок ЄС є одним з найбільших світових ринків з рівнем середнього доходу у 39 тис. доларів США на одну особу та має достатньо високий тарифний захист.

Парафування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у частині положень щодо створення зони вільної торгівлі здійснено 19 липня 2012 р. у м. Брюсселі. Імплементація положень Угоди дасть можливість лібералізувати не тільки двосторонню торгівлю товарами, але додатково такі сфери, як торгівля послугами, режими прямих іноземних інвестицій, державні закупівлі.

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/187-2013-%D0%BF

страницы 127,134,175

http://www.economics.crimea.ua/files/journal/01_02_13_3ch.pdf

Ефективне функціонуван

-

ня сучасного ринку знаходиться в прямій залежності

від ринкової інфраструктури, яка являє собою систему

підприємств і організацій, що забезпечує рух товарів,

послуг, грошей, цінних паперів та ін. Вагоме місце в

ринковій інфраструктурі належить біржам як центрам

торгівлі, серед яких товарним біржам відведено одне з

провідних місць. Функціонування товарних бірж сприяє

формуванню конкурентного середовища, розвитку віль

-

ного ринку товарів, підвищенню ефективності господа

-

рювання багатьох суб’єктів господарювання

Розвиток товарних бірж

в Україні має початок з 1991 року, але їх значний ріст

припадає на 1994 р., коли було створено 91 біржа, при

чому: 23 універсальні, 24 товарні та товарно-сировин

-

ні, 8 агропромислові, 14 фондові та 22 інші. На початок

2011 р. в Україні вже існувало 561 біржа – 106 універ

-

сальних, 368 товарних та товарно-сировинних, 25 агро

-

промислових, 24 фондових та 38 інших [7]. Дані свід

-

чать про переважання у структурі вітчизняної біржової

мережі займають товарні та товарно-сировинні біржі.

Їхня частка у структурі зареєстрованих бірж з року в рік

зростала та на початок 2011р. становила 65,6%. Це, на

нашу думку, стало можливим завдяки сировинному на

-

пряму торгівлі.

Наступну вагому позицію у структурі зареєстро

-

ваних бірж займають універсальні біржі, тобто біржі,

котрі вдало поєднують декілька видів укладання угод.

Нажаль створення універсальних бірж України відбува

-

ється хаотично, їх кількість періодично то збільшується,

то зменшується. Але не звертає увагу на невизначеність

розвитку даних бірж в країні, не виникає сумнівів у їх

вагомості для ринкової економіки, враховуючи загаль

-

носвітові тенденції до універсалізації біржової торгівлі.

Агропромислові біржі займають незначну частку

у структурі біржового ринку, лише 4,5% на початок

2011р. На жаль, пріоритети економіки України дещо

змінились стосовно агропромислового комплексу. За

-

раз гальмується розвиток агропромислових бірж через

нехтуваннями проблемами розвитку сільського госпо

-

дарства з боку держави. Біржі, що спеціалізується на

обслуговувані цього сектору економіки не отримали до

-

статнього розвитку, проте мають значний потенціал, але

при насиченості ринку фінансовими інструментами, та

стимулюванні внутрішнього попиту вони мають значні

перспективи розвитку [7].

Найменш малочисленою групою бірж в Україні є

фондові біржі та їх філії. Діяльність фондових бірж, як

самостійних інфраструктурних елементів фінансового

ринку та економіки в цілому, регламентується та регу

-

люється Законом України «Про цінні папери і фондовий

ринок», прийнятим у 2006 р. [8].

Однак у протилежність до кількісного аналізу струк

-

тури вітчизняних бірж здійснений аналіз фінансових

результатів біржової діяльності в Україні свідчить про

протилежне. Так за 2010 р. на біржах України було про

-

ведено 43,3 тис. торгів, на яких для продажу запропоно

-

вано товарів на суму 133 млрд.грн. і укладено 1,7 млн.

угод на суму 121,3 млрд.грн. Але найбільший обсяг угод

було укладено на фондових біржах та їх філіях (81,1%),

універсальних (8,1%), агропромислових (5,5%), на то

-

варно-сировинних та товарних біржах обсяг становив

5,3% загального обсягу біржових угод [7].

Коефіцієнт ліквідності укладених угод (співвідно

-

шення обсягів укладених угод до обсягів пропозицій)

становив 91,2%. Найбільший коефіцієнт ліквідності

спостерігався на універсальних біржах (99%), фондо

-

вих біржах та їх філіях (92,1%), на товарно-сировинних

та товарних біржах (88%), тоді як на агропромислових

біржах він становив 74,2%. Із загальних обсягів укла

-

дених угод на операції з продажу цінних паперів при

-

падало 72,8% (88,2 млрд.грн.), продукції рослинництва

– 14,5% (17,6 млрд.грн.), палива – 9,2% (11,2 млрд.грн.)

(рис.1).

Рис.1. Структура укладених угод за товарними групами

на біржах України

Порівняно з попереднім роком обсяги укладених

угод з купівлі-продажу продовольчих товарів збіль

-

шились у 2,5 раза, палива – у 2,4 раза, також відбуло

-

ся значне збільшення обсягів укладених угод з цінних

паперів, тоді як обсяги укладених угод з купівлі-про

-

дажу продукції рослинництва зменшились на 51,4%,

транспортних засобів – на 33% [7]. Слід зазначить, що

біржова діяльність поширена в усіх регіонах України.

Найбільша частка біржових угод (94,4%) припадала

на біржі, що діють у трьох регіонах України: м. Киє

-

ві (72,3%), Дніпропетровській (14,3%) та Полтавській

(7,8%) областях [7]

Біржова діяльність для України є досить новим та

нерозвіданим інструментом стабілізації економічних

процесів. За період незалежності в нашій країні ство

-

рено понад 560 бірж, проте немає чіткого законодав

-

ства та нормативів щодо регулювання їх діяльності. На

думку багатьох вчених економістів, розвиток біржової

справи відбувається повільними темпами, а створені

біржі не виконують покладену на них місії стабілізато

-

ра цінових ризиків. В Україні й досі не створена біржа,

яка відповідала б своїй ролі регулятора процесів ціно

-

утворення.

Висновки

. Підсумовуючи вище викладене, ми мо

-

жемо зазначити, що біржова діяльність для України є

досить новим інструментом стабілізації економічних

процесів. Для покращення подальшого функціонування

бірж в Україні потрібно вирішити такі питання:

- оптимізувати кількість бірж;

- забезпечити ефективне регулювання біржової ді

-

яльності шляхом створення спеціальної комісії з біржо

-

вого товарного ринку України;

- покращити систему моніторингу кон’юнктурного

ринку;

- висвітлювати котирування не лише фактичних бір

-

жових цін, але й прогнозувати на наступні періоди;

- розробити і запровадити систему економічних за

-

ходів, спрямованих на стимулювання виробників до ре

-

алізації сільськогосподарської продукції через прозорі

процедури біржової діяльності.

Частина IІІ

«Кримський економiчний вiсник»

Література:

1. http://slovar-dalja.ru/slovar-dalya/birzha/1821/

2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Ред.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий

центр „Академія”, 2000. – 864 с.

3.

щ

ербина В.С. «Господарське право»: Підручник 2-е видання. – К.: Юрінком Інтер, 2005. –592 с.

4. Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 602с.

5. Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 р. No 1956-ХІІ – [Електронний ресурс]. – Режим доступу

: http://zakon1.rada.gov.ua

6. Чухно А.А. Основи економічної теорії: Підручник. – К.:Вища школа, 2001. – 606 с.

7. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/

operativ

8. Закон України “ Про цінні папері та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. No 3480 – IV. [Електронний ре

-

сурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• Далее ⇒