Найважливіші заходи якобінців

Якобінська диктатура

Повстання 31 травня - 2 червня 1793 р.

У Парижі визрівало повстання проти Жиронди. Його готували не Якобінський клуб або Комуна Парижа, а найрадикальніші представники якобінців та "шалені". Саме вони звернулися до Конвенту з вимогою арештувати усіх підозрілих і віддати їх до суду революційних трибуналів, створити у кожному місті революційну армію, яка існуватиме коштом багатіїв. Такі вимоги жахали не лише жирондистів, а й багатьох якобінців. Та коли Робесп'єр, авторитет якого був незаперечним, закликав якобінців підтримати повстання, Якобінський клуб, "Гора", Рада Комуни Парижа та більшість секцій об'єдналися проти жирондистів.

31 травня у різних районах Парижа розпочалися виступи народних мас. Наступного дня в Раді Комуни виступив Марат. Він закликав не складати зброї та домагатися повного правосуддя. Якщо обрані громадянами представники зловживають своїм становищем, не виправдовують довір'я народу, наголошував Марат, то у них слід відібрати повноваження, примусити повернутися до виконання своїх обов'язків, а зрадників слід покарати.

Вночі загони Національної гвардії оточили Конвент. На нього націлили жерла гармат, налаштованих до виверження смертоносного вогню. Жирондисти змушені були залишити Конвент. Влада перейшла до рук якобінців, які встановили в країні свою необмежену владу, тобто диктатуру.

 

Встановлення якобінської диктатури

Захопивши владу силою, якобінці намагалися змінити її під гаслом порятунку революції. У країні не припиняли боротьби прихильники жирондистів. У Вандеї не вщухало повстання роялістів. Проти якобінців виступали у більшості департаментів Франції. Ситуація ускладнювалася діями інтервентів. Франція була в оточенні військ коаліції. Влітку було вбито Марата. Зробила це французька аристократка Шарлотта Корде.

У червні 1793 p. Конвент прийняв нову конституцію, яка проголошувала принцип верховенства народу, гарантувала рівність людей у правах. У ній засуджувалися загарбницькі війни, що було особливо актуальним на той час. Проголошувалися цілісність і недоторканність республіки. Конституція 1793 р. маладемократичніший характер, ніж Конституція 1791 р. Брати участь у виборах могли чоловіки, яким виповнилося 21 рік, без будь - якого майнового цензу. Одначе введення її в дію відкладалось у зв'язку з надзвичайною ситуацією у країні.

Якобінці не зупинилися на досягнутому. Вони вдалися до організації твердої влади в усій країні. Власне, відбувалося те, проти чого застерігали жирондисти.

Комітет громадського порятунку, що його очолив Робесп'єр, зміцнив свій вплив на місцях. У департаменти та в армію відправляли надзвичайних уповноважених - комісарів Конвенту. Це були найрішучіші якобінці, які не зупинялися перед масовим терором. Опорою комітету були місцеві якобінські клуби й революційні комітети. Вони залучалися до боротьби з противниками диктатури та для організації відсічі Інтервентам. Особливу роль урозправі із заколотниками відігравав Комітет загальної безпеки. Широкі повноваження дістав Революційний трибунал. За спекуляцію вводилася смертна кара.

 

Найважливіші заходи якобінців

У липні 1793 р. Конвент прийняв декрет про повне та безоплатне знищення феодальних прав. Усі, хто володів документами про стягнення з селян якихось податків чи оброків, мав знищити ці документи протягом трьох місяців. Приховування таких документів або їхніх копій каралося п'ятьма роками каторги. Селяни ставали власниками землі. Одначе замки, парки й ліси залишались у володінні поміщиків. Зрівняльний поділ землі владою рішуче заперечувався. Земельні володіння емігрантів підлягали розпродажу.

Восени з новою силою спалахнула боротьба проти перекупників. Замість економічних запроваджувалися примусові методи вилучення хліба й зерна, вводилося насильне обмеження цін на товари першої необхідності. Паризька біднота вітала такі заходи, але це не вирішило проблеми. Одразу після оголошення твердих цін прилавки крамниць опустіли.

17 вересня Конвент прийняв закон про підозрілих, за яким тих, кого вважали підозрілими, дозволялося арештовувати і тримати у в'язниці. Такими оголосили усіх, хто виявився «прихильником тиранії». У результаті цього сотні людей опинились у в'язницях. Розпочалися масові страти. Першими загинули керівники повсталих у Ліоні та Вандеї. Було страчено королеву Марію-Антуанетту. Її малолітній син Людовік (його називали Людовіком XVII) загинув від жорстокого «перевиховання». Масові чистки розпочалися в армії. У розбурханій революцією країні натовп вимагав негайної розправи над винними. Жирондисти були проти терору, тому діяльність Комітету громадського порятунку та Революційного трибуналу спрямовувалась і проти них. їх вигнали з Конвенту і вони змушені були рятуватися втечею, частину з них стратили.

У Революційному трибуналі суд був недовгим і чинився без дотримання закону. Всіх звинувачених чекала гільйотина, її 1789 р. винайшов лікар Ж. Гільйотен, а удосконалив... «король-слюсар» Людовік XVI, запропонувавши винахідникові замінити прямий ніж скошеним, бо останній ліпше відділяв голову від тулуба. Вираз «на свою голову»! набув несподіваного значення. Жорстокі вироки виконувалися негайно.

Ідеологом та організатором революційної диктатури виступив Робесп'єр. Очолюваний ним Комітет громадського порятунку засуджував усіх, кого Робесп'єр вважав ворогами. Терор і гоніння в країні набули крайніх форм. До суду могли притягатися навіть члени Конвенту. Криваві розправи відштовхнули від якобінців більшість населення. Кожен боявся, що і його стратять за якимось звинуваченням.

Робесп'єр, бачачи, що такі дії спричиняють незадоволення і страх, спробував згуртувати республіку, запровадивши нову релігію — «культ Розуму». Католицька релігія скасовувалася, богослужіння за старими католицькими обрядами було заборонено. Місце християнських свят заступили революційні. Літочислення французам належало вести не від Різдва Христового, а від проголошення республіки. Перший рік починався з 1792 р. застарим календарем. Кількість місяців залишалася попередньою, але їхні назви тепер були іншими та пов'язувалися зі змінами у природі: вандем'єр — то вересень-жовтень, пора збору винограду; брюмер — жовтень-листопад, місяць туманів; фример — листопад-грудень, паморозь. Липень-серпень одержав назву термідор (спека). Одначе новий культ великої популярності не набув, тому через деякий час Конвент схвалив принцип свободи культів, але дехристиянізація при цьому не припинялася.