Розділи проекту Конституції України.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ.
Розділ II. ПРАВА, СВОБОДИ, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ЗАБОРОНИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.
Розділ III. ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ.
Розділ IV. САМОВРЯДУВАННЯ.
Розділ V. КОНЦЕПТУАЛЬНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ VI. ІДЕОЛОГІЧНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ VII. ПРЕЗИДЕНТСЬКА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ VIII. ВИКОНАВЧА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ IХ. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ Х. СУДОВА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ XІ. КОНТРОЛЬНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
Розділ ХII. ДОДАТКОВИЙ.
Розділ ХIII. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ.
Розділ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.
_____________________________________________________________________________
Тезисний план до тексту «Конституція України» (проект)
Конституція України від 1996 року – одна з найкращих у Світі.
Однак час плине і стає зрозумілим, що її текст недостатній.
Україна з Президентсько-Парламентської республіки перетворилась у Парламентсько-Президентську. Але це не покращило життя людей. Президент перебирає на себе обов’язки виконавчої влади та нав’язує свою волю Парламенту, а той намагається протистояти Президенту. Результат - Україною керують олігархічні клани. Процвітає не Україна, а купка кримінальних авторитетів.
Те, що відбувається в Україні, нагадує мені найгірше криве дзеркало. Україна стала не країною для українців, а країною з якої українці розбігаються по всьому світу. Не процвітання, а зубожіння. Не надія, а біда.
Для вирішення цілі - процвітання України, є якнайменше два шляхи:
1) правління Країни сильним лідером (цар, князь) – самий швидкий шлях, але багато непевностей щодо кінцевого результату, бо неясно – куди його занесе;
2) самоуправління – довгостроковий шлях хитань, але надійний щодо направлення та планового зростання, певного, запланованого кінцевого результату.
Я вибрав другий шлях – самоуправління Громадян України.
А це означає, що управлятиме Україною не одна людина (Президент) і спиратися він буде не на три влади – Виконавчу, Законодавчу і Судову, а на більшу кількість влад (Концептуальна, Ідеологічна, Президентська, Законодавча, Виконавча, Судова, Контрольна) і всі вони – колегіальні. Всі вони самостійні, координуються Президентом, а контролюються Громадянами.
Підвищується відповідальність не тільки Обранців, а й Громадян – Виборців. Виборці не тільки обирають, а і планують, дають завдання Обранцям та контролюють виконання ними цих завдань.
Ключовим органом в цьому буде ЦВК – Центральна Виборча Комісія України
(Статті 85-86). Від неї залежить – хто буде управляти Україною.
Ще одна гарантія – децентралізація влади. Територіальні громади самі повинні вирішувати, як їм жити (в межах Законів України). Щоб територіальні громади мали можливість бути самодостатніми, їм потрібно утворити об’єднання та мати гроші не на планування, а на витрати (платити тільки по кінцевому своєчасному та якісному результату).
Гроші залежать від надійної роботи банків. Громадянам України потрібні кредити без лихварства, пільгові кредити. Банкам потрібне своєчасне повернення наданих кредитів та підвищення оберту грошей. Тільки той, хто своєчасно повертає отриманий кредит, має право на подальше кредитування.
Банкам необхідно страхувати вклади, щоб гарантувати повернення грошей вкладникам.
Громадянам Україні необхідно:
· ліквідувати вибори політичних діячів за партійними списками;
· зняти з депутатів недоторканість;
· зняти прив’язку гривни до долара;
· зняти залежність бюджету від податків.
Кількість грошей в країні залежить не від збору податків чи наданих кредитів, а від купівельної спроможності та об’єму виконаних робіт, товарів та послуг. Це безкризисна технологія.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ.
1. «спираючись на багатовікову історію українського державотворення»
«Багато славних князів правили на її території, а особливо слід відмітити князя Володимира Великого, який влітку 988 р. охрестив свій народ.»
«Після Київського князівства виникла велика і могутня Галицько-Волинська держава. Одним із перших галицьких князів був син Володимира Великого Борис. Але найвизначнішим діячем цієї доби став перший український король Данило Галицький, який зумів оборонити від ворогів свою велику державу і навести в ній порядок.»
7 жовтня 1253 року, в місті Дорогочині, що розташоване на річці Західний Буг, відбулася коронація і помазання галицько-волинського князя Данила Романовича королівською короною від Папи Римського Інокентія IV, який надав йому титул «короля Русі».
(http://www.br.com.ua/referats/Theory_of_Law_and_State/34929.htm
http://www.calendarium.com.ua/ua/koronatsiya_galitskovolinskogo_knyazya_danila_romanovicha_1253).
2. «Стаття 1.
1. Україна є суверенна, унітарна, соборна, незалежна, нейтральна, позаблокова, демократична, соціальна, правова держава.»
3. «Стаття 3.
1. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.»
На перше місце в Україні постає ЛЮДИНА (не людство, не народ, а кожна людина).
4. «Стаття 4.
1. Держава відповідає перед Громадянином за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод Громадянина є головним обов'язком держави.
2. Програма та Генеральний план розвитку держави погоджується Громадянами України на Всеукраїнському Референдумі.»
Не Громадянин для держави, а держава для Громадянина. Головним у відносинах між державою та Громадянином являє собою Громадянин. Громадянин планує державі, що їй потрібно робити, а не навпаки.
5. «Стаття 5.
2. Громадяни України наймають управлінців (менеджерів) для керування країною (у концептуальну, ідеологічну, президентську, виконавчу, законодав-чу, судову та контрольну гілки влади).»
Громадяни (люди, які представляють громаду України) на свої гроші наймають спеціалістів і вказують їм – для якої роботи їх найняли (ціль, програма, план).
«3. Прийняття Громадянами України колективних відповідальних рішень проводиться шляхом таємного голосування.»
Кожен, хто відповідально голосує, приймає рішення особисто, без впливу інших (тому цей процес повинен бути закритим від впливу інших людей, тобто ТАЄМНИМ).
«6. Гілки влад незалежні одна від одної.»
Як кожна людина, так і кожний представник громади (Громадянин), так і гілка влади приймає рішення відповідально, незалежно від інших.
Рішення залежать від наявності та повноцінності інформації (компетентності).
6. «Стаття 6.
1. Національна ідея Громадян України: СОВІСТЬ.
СОВІСТЬ — здатність особистості здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і виробляти самооцінку здійснених вчинків.»
7. «Стаття 7.
1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.».
8. «Стаття 9.
1. Державною мовою в Україні є українська мова.»
Немає в Канаді канадської мови, чи в Швейцарії- швейцарської мови, бо таких мов не існує. Так само, як в Англії повинні розмовляти англійською, в Німеччині – німецькою, а в Росії – російською. Це зовсім не значить, що українці, які проживають в Росії, чи в Канаді не можуть розмовляти своєю мовою, вчитись в Українській школі, мати українську культуру та інше.
Тобто, росіян та російськомовне населення в Україні ніхто не позбавляє їх прав і свобод. Але, проживаючи в Україні, на державному рівні вони мають розуміти українську мову, а якщо вони будуть знаходитись в Китаї – китайську, в Іспанії – іспанську… і це нормально.
9. «Стаття 13.
1. Земля (територія) України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.»
Земля, моря, ріки, надра, повітря, космос – не можуть належати комусь з людей, бо це не їх власність і чиєюсь власністю бути не може. Природа нікому належати не може.
Не може хтось купити кусень Сонця, чи Місяця, чи Землі, тому що немає серед людей законного володаря.
10. «Стаття 20.
2. Територіальні об’єднання Громад адміністративно поділяють країну на Краї, Крайони, Мікрокрайони.»
Маленькі чи великі території можуть входити у склад Територіальних Громад, які адміністративно об’єднуються у Мікрокрайони, Крайони, Краї, Україну. Ці територіальні об’єднання мають можливість самостійно вирішувати питання своєї самодостатності та розвитку.
Різний рівень територіальних громад надає їм різні обов’язки та відповідальність. Вони взаємодіють, але не підпорядковані між собою – кожна громада відповідальна за виконання своїх особистих функцій, чи їх частин. Своєчасність та якість виконання обов’язків територіальної громади відображається на якості життя людей цієї громади.
Надання доручень від однієї громади іншій має бути за добровільної згоди та оплати за виконання.
Розділ II. ПРАВА, СВОБОДИ, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ЗАБОРОНИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.
11. «Стаття 21.
4. "Загальна декларація прав людини" правомочна в Україні.»
Україна – правова держава. Але її Закони можуть бути не повністю достатніми. І тоді мають діяти міжнародні чи світові правові документи, підтверджені Законодавчою Владою України.
12. «Стаття 23.
4. Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед Законом України.»
В Україні проживають Громадяни України, Громадяни іншої країни (іноземці), люди без громадянства та інші. У всіх них є рівні права і свободи, але не рівні обов’язки. Так, наприклад, бути Виборцями чи Обранцями можуть тільки Громадяни України, служити в армії теж можуть тільки Громадяни України. Громадяни України мають однакові обов’язки. І не можуть бути вибірково мати різні права чи обов’язки, наприклад, бути непідсудними.
13. «Стаття 26.
1. Кожна людина має невід'ємне право на життя.
2. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.»
Право на життя невід’ємне – тобто смертна кара в Україні не існує.
Кожен має право на самозахист, на захист інших, але без протиправних посягань. Самозахист не може занадто перевищувати існуючу загрозу.
14. «Стаття 27.
1. Кожен має право на повагу до його гідності.»
Гідність є одним з ключових понять Конституції України. Гідність є однією з «найвищих соціальних цінностей» в Україні.
Гідність громадян охороняється Цивільним кодексом України та Кримінальним кодексом України, зокрема у Цивільному кодексі України:
· гідність визнано особистим немайновим благом;
· задекларовано право на повагу і недоторканність «гідності та честі» фізичних осіб;
· зафіксовано право фізичних осіб звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі;
· приниження «честі та гідності фізичної особи» визнано моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню.
Також в Україні діють міжнародні конвенції, що стосуються захисту людської гідності — «Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню» та «Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання».
15. «Стаття 34.
1. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. ..
2. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви…»
16. «Стаття 35.
1. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації…»
17. «Стаття 50.
1. Шлюб як добровільний союз ґрунтується на рівноправ'ї подружжя. »
Шлюб – добровільний союз. У цій Конституції навмисно не вказані стать і кількість осіб при шлюбі, бо цього не повинно бути, якщо це добровільний союз. Умови, обов’язки кожного з сторін можуть бути стандартними (згідно Конституції України, Законів України), а можуть бути різними – залежно від тексту угоди (контракту).
Інакше може виникати багато питань, наприклад:
- Чи можуть укладати шлюб гермафродити, трансвестити, гетеросексуали, гомосексуали та інакші люди?
- Чи може складатися сім’я з однієї людини?
- Чи може складатися сім’я з одного чоловіка і декількох жінок, або навпаки?
- Чи можуть декілька жінок та чоловіків мати єдину сім’ю?
- Чи можуть мати сім’ю ліліпути?
- Чи можуть мати сім’ю сексуальні інваліди?
Ми не можемо забороняти, вказувати – як потрібно жити. Не можемо ділити людей за коліром шкіри, особливістю розвитку, інтересами та іншим. Держава може тільки офіційно закріпити права і обов’язки людини, якщо на це є її бажання.
«Стаття 63.
1. Конституційні права і свободи людини і Громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
«Стаття 64.
1. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток його особистості.
2. Кожен зобов’язаний поважати права і свободи іншого.
3. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
4. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України.
5. Незнання Законів не звільняє від відповідальності.»
18. «Стаття 66.
1. Захист Вітчизни, незалежності та Територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком Громадян України.»
Розділ III. ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ.
19. «Стаття 68.
3. Комерційна складова, платна агітація та реклама, політична реклама виборів, референдуму та всього, що з цим пов’язано, - заборонені та є порушенням Конституції України.»
Вибори та референдуми не повинні бути пов’язані з грошима.
20. «Стаття 70. Виборці.
Від відповідального голосування Виборця на виборах і референдумах, подальшого контролю (моніторингу) за роботою Обранця (Обранців) залежить майбутнє України.
1. Право голосу на виборах і референдумах мають активні грамотні Громадяни України, які на день їх проведення досягли вісімнадцяти років, отримали необхідну інформацію, визначилися з питань виборів та референдуму, прийняли участь у зустрічі Кандидатів з Виборцями, у складанні Угод Виборців з Кандидатами (Обранцями), зареєструвались у Центральній Виборчій Комісії (ЦВК) України як Виборці».
21. Виборці визначаються на які посади та для чого, якої конкретної роботи, за яку зарплату вони обирають Депутатів та інших Обранців, мають права поточного контролю (моніторингу), дострокової відозви Обранця та повернення їм грошей, потрачених ними на недбайливого обранця та його дії чи бездіяльність.
«Стаття 72. Обранець.
1. Виборці заздалегідь визначаються (на зборах, конференціях, референдумі, тощо) – на скільки штатних посад їм необхідно обрати Обранців до гілок влади, керівників, суддів, посадовців, спеціалістів, тощо. ..
2. На виборах Виборці обирають Депутатів, керівників органів влади, суддів, деяких посадовців, тощо (надалі - Обранців).
5.3. …Заробітна плата Обранця залежить від якості та своєчасності виконаної ним особисто роботи (згідно особистих Програми, Плану дій, Угоди з Виборцями, Особистої Посадової Інструкції, обіцянок, виконання щоквартально не менше ніж одного затратного Пункту Плану дій) та результатів Контролю (Моніторингу).
8. Обранець, окрім звичайного контролю, контролюється Головою Територіальної Ради Депутатів та Комісією Громадського Контролю Виборців.»
«Стаття 73.
7. Комерційна складова, пряма чи непряма оплата проведення передвиборчої агітації, дебатів‚ прямий чи непрямий підкуп Виборців, прямий чи непрямий продаж Виборцем свого голосу ЗАБОРОНЕНІ.
8. Вибори за списком ЗАБОРОНЕНІ.
Кожного Обранця Виборці обирають особисто, ПЕРСОНАЛЬНО;
кожний Обранець відповідає за свої дії самостійно, персонально і замінити його під будь-яку гарантію, без проведення виборів, не може ніхто.»
«Стаття 75.
1. Вибори та Референдум проводять в один тур.
4. Чергові щорічні вибори та референдуми проводить Центральна Виборча Комісія України у другу неділю квітня.»
22. Для того, щоб Депутат Верховної Ради України та Президентської Ради України не міг уникнути від виконання своїх обов’язків, він зобов’язується мати Помічника Депутата
«Стаття 76.
1. Помічник Депутата утримується за рахунок додаткових коштів Депутата.
4. Відсутність Помічника Депутата (в органах влади, де Помічник Депутата повинен бути) призводить до втрати Депутатом «Права голосу», а після чергових виборів (якщо Помічник Депутата не був обраний виборцями) – до дострокового розірвання з Депутатом Законного строкового трудового контракту.
5. Помічник Депутата допомагає Депутату, працює за нього під час його відсутності (з різних причин), приймає участь у голосуванні замість нього, підписує документи замість нього (своїм іменем та прізвищем).
6. Помічник Депутата, у разі дострокового звільнення Депутата, продовжує роботу замість Депутата у якості Тимчасового Депутата (обирає собі Помічника Депутата який проходить чергові вибори та приймає присягу; виконує Законну угоду Депутата з Виборцями, Програму і План дій, Індивідуальну Посадову Інструкцію), підписує терміновий трудовий контракт Тимчасового Депутата (на термін, який лишився у достроково звільненого Депутата).»
23. «Стаття 79.
1. Депутат, керівник органу влади, суддя, посадовець, тощо обирається виборцями на термін п’ять років (Тимчасовий Депутат, Депутат Конституційної Асамблеї України працює менший термін).
2. Депутат, керівник органу влади, суддя, посадовець, тощо може бути обраний Виборцями не більше ніж тричі поспіль, після чого необхідна перерва в обранні не менше ніж п’ять років.
3. Чиновники, які не підлягають обранню Виборцями, призначаються на посади «ПРОЗОРО», за результатами відкритого конкурсу.
4. Обранець та організація, в якій він працює, діють за ПРИНЦИПОМ ВІДКРИТОСТІ‚ ПРОЗОРОСТІ та ГЛАСНОСТІ.
Відкритість та гласність не відміняє збереження Державної, службової, сімейної, особистої та іншої таємниці.
5. Проекти рішень, ще до їх прийняття, мають бути відкриті Виборцям для попереднього обговорення.
6. Рішення Суду мають бути відкриті та гласні, їх офіційні копії - доступні для ознайомлення та копіювання.
7. Бюджети Територіальних Громад, України мають бути підконтрольні Громадськості.»
24. «Стаття 80. Відповідальне колективне голосування.
1. Обранець перед прийняттям рішення та відповідальним колективним (колегіальним) голосуванням має ознайомитись з необхідними проектами, документами, на що йому виділяється час не менше одного тижня, за виключенням термінових рішень.
2. Обранець, при прийнятті колективних рішень, повинен відповідально голосувати («ЗА», «ПРОТИ», «УТРИМАВСЯ»).
Обранець не має права відмовитися чи уникнути від колективного голосування, прийняття колективного рішення.
3. Обранець має право на особисте рішення, яке він може внести в текст після підписів осіб, які проголосували «ЗА» колективне (колегіальне) рішення і поставити свій підпис.
4. Повторне голосування Обранцем, при прийнятті колективних рішень, заборонено.
5. Відзив свого голосу чи підпису заборонений.
6. Відмова Обранця від голосування колективного рішення, відсутність Обранця при прийнятті колективного рішення, заборонені та розглядаються як порушення виконання Особистої Посадової Інструкції та законного трудового контракту.
7. Правлячі лідери органів влади зобов’язані щомісячно зустрічатися з лідерами опозиції і знаходити інше рішення.
Конфліктні питання, рішення котрих на зустрічах лідерів не вирішені, вирішуються референдумом, або через суд.»
«Стаття 82.
6. Обранець особисто та повноцінно несе фінансову та юридичну відповідальність за свої дії чи бездіяльність та їх наслідки не тільки під час перебування на посаді, а й на протязі ще не менше п’яти років після звільнення з посади (за рішенням суду).»
25. «Стаття 87. Постійно Діюча Виборча Дільниця.
1. Постійно Діюча Виборча Дільниця (ПДВД) зорганізується виконавчою владою в кожному Крайоні за участю ЦВК.
2. На Постійно Діючу Виборчу Дільницю покладаються обов’язки взаємодії органів влади, ЦВК, МВК, ВД з Виборцями та Обранцями.»
Розділ IV. САМОВРЯДУВАННЯ.
26. «Стаття 88.
1. В Україні діє самоврядування»
27. «Стаття 89.
1. Територіальна Громада (Виборці) обирає представницьку владу – Територіальну Раду Депутатів …
Вибори відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
2. Територіальна Рада Депутатів на протязі 30 діб обирає (за результатами відкритого конкурсу), з числа Депутатів, керівника виконавчої влади, якого затверджує керівник виконавчого органу Територіальної Громади, до складу якої входить ця Територіальна Громада.
Якщо Територіальна Рада Депутатів на протязі 30 діб не обрала керівника виконавчої влади, то керівник виконавчого органу Територіальної Громади, до складу якої входить ця Територіальна Громада, призначає цій Громаді керівника виконавчої влади...
3. Керівник виконавчої влади стає Головою Територіальної Громади.
4. Голова Територіальної Громади створює виконавчу владу цієї Громади та очолює її.
В Територіальних Громадах з невеликою кількістю штатних Обранців Голова Територіальної Громади може одночасно очолювати декілька гілок влади цієї Громади.
5. Виконавча влада має виконавчу вертикаль (підпорядкованість зверху донизу і звітність знизу доверху), яка підпорядкована Прем’єр-міністру України.
6. Строк повноважень Голови Територіальної Громади становить п'ять років. ..
9. Території, які не віднесені до населених пунктів Територіальних Громад, мають пряме керування представниками вертикалі Президентської гілки влади України.»
28. «Стаття 93.
1. Територіальні Громади мають право об’єднуватись (роз’єднуватись) та утворювати об’єднання Територіальних Громад (Україна, Край, Крайон, Мікрокрайон).»
29. «Стаття 94.
1. Між Територіальними об’єднаннями (одиницями Територіального самоврядування) немає ієрархічної залежності.
1.1. Мікрокрайон не підкоряється Крайону, а Крайон не підкоряється Краю.
1.2. Завдання Мікрокрайона, Крайона, Краю, України не дублюються, а взаємодоповнюються…»
30. «Стаття 100. Об’єднання Територіальних Громад МІКРОКРАЙОН (особиста назва)
1. Об’єднання Територіальних Громад Мікрокрайон (Волость, Провінція, Слобода, Гміна, інша назва) - Територіальне Об’єднання Громад містечка, містечка та села, селищ міського типу, селищ, сіл, поселень, станиць, мікрорайонів, житлових масивів, хуторів, куренів, маєтків, аулів, тощо.»
31. «Стаття 101. Об’єднання Територіальних Громад КРАЙОН (особиста назва)
1. Об’єднання Територіальних Громад Крайон (повіт, округ, інша назва) – місто підпорядковане області, міста підпорядковані Крайону, райони (від одного до п’яти), Мікрокрайони, тощо…»
32. «Стаття 102. Об’єднання Територіальних Громад КРАЙ (особиста назва).
1. Об’єднання Територіальних Громад Край (Регіон, Губернія, Земля, Воєводство, Січ, інша назва) – у подальшому «Край».
2. Край складається з міст підпорядкованих Краю, Територіальних об’єднань на рівні Автономної Республіки Крим, Областей (від однієї до п’яти), Крайонів, тощо.
Край у самоврядуванні є адміністративно - Територіальною одиницею регіонального характеру.»
33. «Стаття 103. Об’єднання Територіальних Громад «УКРАЇНА».
1. Об’єднання Територіальних Громад «Україна» - Територіальне об’єднання Країв, міст республіканського значення, тимчасове об’єднання інших Територіальних Громад і Територіальних утворень, які не увійшли до інших Територіальних об’єднань Громад, тощо.
2. Об’єднання Територіальних Громад «Україна» вирішує всі питання Громади, крім тих, які віднесені до компетенції інших Територіальних Громад України.
3. Об’єднання Територіальних Громад «Україна» - Головний юридичній документ – Конституція України.».
34. «Стаття 105.
1. Діяльність Територіальної самоврядності підлягає нагляду з точки зору Законності…»
Розділ V. КОНЦЕПТУАЛЬНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
35. «Стаття 106.
1. Система наддержавного управління суспільством, що склалася впродовж багатьох століть, визначається як особливий вигляд влади - концептуальна влада.»
36. «Стаття 107.
1. Концептуальна влада — вищий ієрархічний рівень управління суспільством…
3. Дійсне народовладдя — це коли самовладдя концептуальної влади реально доступно всім бажаючим і здатним освоїти необхідні знання і навики. Знання — влада!»
Розділ VI.
ІДЕОЛОГІЧНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
37. «Стаття 112.
1. Ідеологічна влада — впроваджує концепцію в суспільство.
4. Справедливий задум пропонує всього одну єдину ідеологію — ідеологію справедливого суспільства. »
Розділ VII. ПРЕЗИДЕНТСЬКА ВЛАДА УКРАЇНИ.
38. «Стаття 115.
1. ПРЕЗИДЕНТСЬКА РАДА УКРАЇНИ – колегіальний орган президентського керування Україною.»
39. «Стаття 121. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ.
1. Президент України обирається (відкликається) Президентською Радою України серед членів Президентської Ради України, таємним голосуванням, строком на один рік, з правом пролонгації на тих же умовах (враховуючи термін дії його законного трудового контракту).
2. Президент України є главою України, виступає від її імені,…»
«Стаття 123.
2. Особливість - Президент України може бути звільнений з поста та як Депутат за недовірою 75% Виборців, які проголосували (додаткових рішень не потребує).»
Депутат може бути звільнений за недовірою Виборців, яка досягла більше 50%. Посадовці високого рівня можуть мати більш високий рівень недовіри.
40. «Стаття 128. «Вотум недовіри»
3. Ініціатива висунення питання про «Вотум недовіри» може виходити від Президента України, від уряду, від парламентських фракцій чи груп Депутатів, згідно Конституції України, Законів України.»
«Вотум недовіри» - дуже проста процедура, але й підступна. Вона діє, якщо за це проголосувало більше ніж 80% конституційної більшості, а якщо – менше ніж 75%, то ця процедура діє у зворотному напрямі.
Розділ VIII.
ВИКОНАВЧА ВЛАДА УКРАЇНИ.
41. «Стаття 131.
1. Кабінет Міністрів України є вищим колегіальним органом у системі органів виконавчої влади.»
Розділ IХ.
ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА УКРАЇНИ.
42. «Стаття 139. Верховна Рада України.
1. Єдиним органом Законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.»
«Стаття 140.
1. Верховна Рада України складається з двох палат:
- Палата Депутатів;
- Палата Сенаторів (Сенат).
2. Палата Депутатів Верховної Ради України - Конституційний склад складає 200 (двісті) штатних посад Депутатів.
2.1. Щорічно 40 (сорок) штатних посад Депутатів (20%) стають вакантними і підлягають переобранню на чергових виборах, на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування Виборців, строком на п’ять років.
Одночасно на чергових виборах обирають необхідну кількість Тимчасових Депутатів та Помічників Депутатів.
3. Палата сенату Верховної Ради України – Конституційного штатного складу не має. Територіальна рада Депутатів Крайону має у Палаті сенату одну посаду Сенатора, на яку відбирає серед своїх Депутатів найбільш гідного та разом з штатною посадою та окладом направляє на подальшу роботу СЕНАТОРОМ у Палату сенату Верховної Ради України. При цьому, разом з Центральною Виборчою Комісією (ЦВК), враховується відносна питома вага національного складу Громадян України.»
«Стаття 144. Відповідальне колегіальне голосування.
1. Рішення Верховної Ради України приймаються кожним Депутатом, Тимчасовим Депутатом, Сенатором (або Помічником Депутата), колегіально, тому відповідальне колективне голосування цих рішень є прямим головним обов’язком кожного Депутата, Сенатора (а в час їх відсутності на робочому місті – Помічника Депутата), які мають право голосу.
2. Депутат, Сенатор, який має право голосу, при прийнятті колегіальних рішень зобов’язаний відповідально голосувати.
3. Неприйняття участі Депутата, Сенатора, які мають право голосу, у відповідальному колективному голосуванні обов’язково розглядається як порушення Індивідуальної Посадової Інструкції.
4. Голосування інших людей замість Депутата, Сенатора (окрім особистого Помічника Депутата) розглядається як порушення Конституції України.
5. Під час відсутності Депутата, Сенатора (з різних причин) його обов'язки виконує Помічник Депутата (готує документи, приймає рішення, відповідально голосує, підписує документи своїм Ім’ям та Прізвищем).
6. Депутат чи Сенатор Верховної Ради України, який не має Помічника Депутата, втрачає право голосу.
7. Якщо Депутат чи Сенатор, який втратив право голосу, продовжує робити без Помічника Депутата на протязі тижня після отримання результатів чергових виборів, то він достроково звільняється.
8. Одночасна відсутність Депутата чи Сенатора, який має право голосу, та його Помічника Депутата під час відповідального колективного таємного голосування у Верховній Раді України, розглядається як порушення Конституції України.
8.1. Контроль присутності на робочому місті Депутата, Сенатора, який має право голосу, та його Помічника Депутата обов’язковий, результати контролю зберігаються на протязі не менше п’яти років.»
«Стаття 145.
3. Депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за нецензурну лайку, образу чи наклеп.
Депутатів, Сенаторів, інших Обранців населення сприймає як частину еліти України і тому їх поведінка повинна відповідати почесному статусу, бути взірцем для народу України та Світу.»
Недоторканість Депутатів більше не діє.
«Стаття 161. Державний бюджет України.
2. Якщо Кабінет Міністрів України до першого жовтня не представить до Верховної Ради України проект Закону про Державний бюджет України на наступний рік, то з першого жовтня Президент України може прийняти рішення про відставку Кабінету Міністрів України, а право створення проекту Закону про Державний бюджет України на наступний рік покладається на Верховну Раду України (до першого грудня).
3. Якщо Верховна Рада України до першого грудня не прийме бюджет України, то право на розгляд та затвердження бюджету України (з 1 по 31 грудня) переходить до Президентської Ради України.»
Розділ Х. СУДОВА ВЛАДА УКРАЇНИ.
43. «Стаття 167. Генеральний прокурор України.
1. Прокуратуру України очолює незалежний, професійний, чесний, принциповий Генеральний прокурор України, який призначається (відзивається) на посаду Верховною Радою України за результатами відкритого конкурсу.»
44. «Стаття 168. Генеральна інспекція України.
1. Генеральна інспекція України (управління з розслідування у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки) займається виявленням, розкриттям та розслідуванням корупційних та найбільш резонансних умисних службових злочинів, які вчиняються прокурорсько-слідчими працівниками усіх рівнів.»
45. «Стаття 169. Державне бюро розслідувань України.
1. Державне бюро розслідувань України є центральним органом судової влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.»
46. «Стаття 170. Правосуддя в Україні.
1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.»
«Стаття 178. Вища рада юстиції України.
1. В Україні діє Вища рада юстиції України»
«Стаття 179. Конституційний Суд України.
1. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.»
Розділ XІ. КОНТРОЛЬНА ВЛАДА УКРАЇНИ.
47. «Стаття 184.
5. Виділяють дві основні функції контролю - попередження виникнення кризових ситуацій і підтримка успіху.
9. Мета контролю - запобігання помилок.»
48. «Стаття 198. Комісія Громадського Контролю Виборців.
1. Комісія Громадського Контролю Виборців (КГКВ) обирається виборцями Територіальної Громади, об’єднання Територіальних Громад на певний період часу.
2. Комісія Громадського Контролю Виборців перевіряє Претендентів на посади Обранців та виявляє серед них зловживаючих владою, екстремістів, хабарників, носіїв насильницьких ідей, розпалювачів ворожнечі, порушників суверенітету і територіальної цілісності держави, сутяжних, хворих (якщо хвороба завадить прийняттю вірних рішень), некомпетентних, тощо. Про результати перевірки інформує ЦВК та Виборців (оприлюднює).
3. Комісія Громадського Контролю Виборців, разом з Головою Територіальної Ради Депутатів, постійно контролює (проводить моніторинг) роботу Обранців.
4. Комісія Громадського Контролю Виборців, разом з Головою Територіальної Ради Депутатів щоквартально, через засоби масової інформації, оповіщає громадськість (Виборців) про результати контролю.
5. Комісія Громадського Контролю Виборців контролює підготовку і проведення виборів, референдуму.
6. Комісія Громадського Контролю Виборців, разом з Виконавчими органами Територіальної влади, не рідше ніж двічі на рік допомагає Виборцям і Обранцям організувати і провести Громадські слухання Обранців, на яких також інформує Виборців про свою роботу.
7. Комісія Громадського Контролю Виборців, разом з керівниками гілок влади, перевіряє роботу Комітету Боротьби з Корупцією України, Бюро Боротьби з Корупцією при гілках влади України, Територіальні Громадські Комісії Боротьби з Корупцією.
8. Комісія Громадського Контролю Виборців контролює роботу керівних осіб, громадських діячів, чиновників, посадовців, Депутатів, суддів, та інших, обраних чи затверджених виборцями.
Результати постійно оприлюднює.
9. Якість роботи кожного члена Комісії Громадського Контролю Виборців контролюють Виборці Територіальної Громади, об’єднання Територіальних Громад.
10. Виборці вирішують питання складу, обов’язків, терміну роботи осіб у Комісії Громадського Контролю Виборців, наявність пільг, заробітної плати, тощо.
11. Комісія Громадського Контролю Виборців, перш за все, перевіряє якість, кошторис, своєчасність та повноту виконання Депутатом і іншими обранцями, затвердженими виборцями осіб Угоди з виборцями, Програми і Плану дій, Посадової інструкції.
12. Комісія Громадського Контролю Виборців оцінює кількість, якість та своєчасність роботи Депутата і інших обраних виборцями осіб.
17. Комісія Громадського Контролю Виборців взаємодіє з усіма гілками влади на всіх Територіальних рівнях.»
49. «Стаття 200. Комітет боротьби з корупцією України.
1. Для успішної боротьби з корупцією в Україні народ доручає Верховній Раді України створити Комітет боротьби з корупцією в Україні (надалі - КБК).
1.1. На чолі КБК стоїть рада з 9 осіб.
Виконавча, законодавча і судова гілки влади подають по три представника, яким гарантовані п’ять років роботи в раді КБК.
Ні Президент України, ні Прем'єр-міністр України, ні хтось інший не можуть давати вказівок КБК.
1.2. КБК набирає необхідний здібний персонал (не більше ніж 150 осіб).
1.3. Громадяни України цілодобово можуть направляти свої заяви (особисто, поштою, телефоном, факсом, електронною поштою, на сайті, тощо) щодо корупції до Комітету боротьби з корупцією України (безпосередньо, або через його представників).
Анонімні заяви не приймаються.
1.4. КБК не має права порушувати кримінальні справи.
КБК не має наглядово-контрольних функцій, вся робота КБК будується на отриманні заяв від людей, громадських організацій, тощо. Для цього цілодобово працює спеціальний центр, де будь-яка людина особисто, по телефону, факсом, письмово, або по електронній пошті може зробити заяву в будь-який час доби.
Тільки заява може стати поштовхом для роботи з того чи іншого випадку.
1.5. КБК, отримавши заяву, в строк до 30 днів проводить перевірку заяви на відповідність дійсності.
1.6. Якщо отримані КБК факти дійсно мають місце, то матеріали передають у ті органи, які контролюють цю сферу діяльності (поліцію, слідчі органи, прокуратуру, контрольні органи, суд, тощо). Вони ведуть своє розслідування і вживають відповідних заходів, про що повідомляють КБК. На це їм відводиться не більше 60 днів.
1.7. КБК повідомляє заявнику результат або робить повторний запит.
Результати КБК оприлюднює (опубліковує).
1.8. Розмір винагороди заявнику визначений у розмірі від 1 до 20% тієї суми, яка визначає розмір даного корупційного інциденту, але не більше 1 000 000 прожиткових мінімумів (на місяць).
Таку саме суму грошей отримує і КБК для використання їх на утримання і винагороди штатних і позаштатних працівників, приміщень, устаткування, транспорту, тощо.
2. Бюро боротьби з корупцією в Україні створюють гілки влади.
3. Громадські комісії боротьби з корупцією можуть бути організовані за рішеннями Територіальних Громад.
4. Фінансування Комітету боротьби з корупцією в Україні проводиться раз у п’ять років (не менше ніж двісті міліоннів доларів США – виплата одноразова, - на п’ять років).
5. Взаємодію Комітету боротьби з корупцією в Україні з органами влади, поліцією, прокуратурою, судом, тощо гарантує Президент України.
6. Необхідне матеріальне та організаційне забезпечення роботи Комітету боротьби з корупцією в Україні покладається на Кабінет Міністрів України.
50. «Стаття 201. Антимонопольний комітет України.
1. Для боротьби з монополіями народ доручає Президенту України створити Антимонопольний комітет України.
2. Антимонопольний комітет України є державним колегіальним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції в усіх видах діяльності (включаючи гілки влади).
3. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, він може утворювати Територіальні відділення.»
Розділ ХII. ДОДАТКОВИЙ.
51. «Стаття 202. Економіка України.
1. Грошовою одиницею України є гривня, незалежна від інших валют світу.
2. …За відправну одиницю коефіцієнту оцінки ціни гривні умовно приймаємо середню вартість кошику прожиткового мінімуму однієї особи в Україні за грудень 2020 року.
Одночасно розраховуємо місячну вартість кошику прожиткового мінімуму однієї особи в країні – валюту якої нам потрібно оцінити.
6. В Україні наявна кількість гривні регулюється не запланованою, а виконаною (витратною) частиною бюджету – оплата за зроблену роботу, надані послуги, тощо.
8. В Україні (для експортно-імпортних операцій, митних платежів та податків з експортно-імпортних операцій) грошовою одиницею є золота гривня, або золото (по курсу ціни золотої гривні, яка дорожче ціни золота на світовому ринку).
Золота гривня зберігається в резервах України та обігу на внутрішньому ринку України не має.
Стаття 203.
2. Економіка України соціально – планово – ринково – ресурс орієнтована та національно орієнтована.
3. Економіка України безкризисна.
Стаття 204.
1. Торгівля є вільною.
2. Свобода немонополізованого та некорумпованого підприємництва.
3. Україна розвиває ринок технологій.
4. Інвестиції заохочуються.
6. Іноземці можуть займатися будь-якого роду підприємницькою діяльністю за умови дотримання ними правил отримання виду на проживання і дозволу на роботу.
Юристи і бухгалтери повинні бути громадянами України.
7. Підприємства, що створюються в Україні, з урахуванням обмежень згідно Конституції України та Законодавства України, можуть на 100% належати іноземному капіталу. Умовою діяльності таких компаній є те, що всі менеджери і половина директорів (не менше двох) зобов'язані проживати в Україні (незалежно від їхнього громадянства). У ряді випадків Кабінет Міністрів України може надавати винятки з цієї вимоги.
Стаття 205.
2. У грудні до державного бюджету на черговий рік додається список щорічного зниження цін на товари і послуги найбільш часто споживаних населенням товарів та послуг.
Вітається конкуренція якості та зниження ціни проданих населенню товарів і послуг.
Стаття 206.
4. Бюджет розраховується з законних можливостей Територіальної Громади повноцінно освоїти кошти, згідно Генерального плану розвитку.
5. Контроль за витратною частиною бюджету враховується достатнім, якщо дохід перевищує розхід (з врахуванням інфляції).
Бюджет розвитку — асигнування на інноваційну і інвестиційну діяльність, пов'язану з капітальними вкладеннями в соціально-економічний розвиток муніципальної освіти, на соціальні програми, інші витрати на розширене відтворення.
Стаття 207. Національні банки України.
2. Національні банки України несуть відповідальність за грошову політику.
Національний банк порятунку України, Національний банк розвитку України відповідають своїй назві.
3. Національні банки України підпорядковані Кабінету Міністрів України.
8. Кількість гривень повинно дорівнювати (не більше) кількості товарів, які можуть бути спожиті в Україні.
10. Національні банки України разом з Виконавчою владою відповідальні за погашення боргів України.
11. Основи грошово-кредитної політики в Україні виключають лихварство відносно Громадян України на території України.
13. Україна відмовляється від Базель-3.
14. Держава погашає взяті нею іноземні кредити та надалі відмовляється від іноземних кредитів.
15. При наданні кредиту Громадянину України банк встановлює нульову або мінусову кредитну ставку (якщо кредит використовується на користь Україні), враховуючи інфляційні процеси в Україні.
16. Сімейні кредити – наявність кожної дитини в сім’ї зменшує кредитну ставку, ціну придбання нового житла, комунальні та інші послуги.
17. Кожний сьомий рік в Україні починається з прощення боргів Громадянам України (2023 р., 2030 р., 2037 р., 2044 р., 2051 р., 2058 р., 2065 р., 2072 р., 2079 р., 2086 р., 2093 р., 2100 р., та далі).
52. Стаття 208. Посадовий оклад.
1. ОКЛАД – щомісячний фіксований розмір заробітної плати.
«Стаття 209. Заробітна плата.
5. Заробітна плата, отримана неофіційно, заборонена як з боку роботодавця, так і з боку її отримувача та посередників.»
53. «Стаття 210. Прожитковий мінімум.
1. Прожитковий мінімум – це вартісна величина набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів, послуг, які необхідні для нормального функціонування організму людини та задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
2. Прожитковий мінімум не може бути вищий за мінімальну заробітну плату.
3. Прожитковий мінімум впливає на:
- загальну оцінку рівня життя в Україні;
- оцінку ціни гривні;
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги дітям, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та Законів України;
- визначення права на призначення соціальної допомоги;
- визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
- встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів Громадян України;
- формування Державного бюджету України та Територіальних бюджетів;
- загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
- визначення ціни гривні відносно іноземних валют;
- доходи, що підлягають (не підлягають) індексації;
- розміри державної допомоги сім'ям з дітьми;
- виплати на випадок безробіття;
- максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок;
- розмір податкової соціальної пільги;
- довідник ознак доходів;
- коефіцієнти (суми) індексації заробітної плати.
4. Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок Територіальних бюджетів, органами Територіального самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до Закону України.»
«Стаття 211. Кошик прожиткового мінімуму (споживчий кошик).
1. Середній набір (кошик) для розрахунків прожиткового мінімуму (споживчого кошику) складає на рік (без врахування статі, особливостей статури, віку, працездатності, фізичних навантажень, способу життя, тощо):
1.24. Комунальні послуги з розрахунку на одного Громадянина загальної площі житла до 40 м2.
1.25. Додатково (окремо, до «Кошику прожиткового мінімуму» безпосередньо не входить) призначається допомога на утримання орендованого житла – згідно юридично зареєстрованої угоди оренди житла з розрахунку на одного Громадянина загальної площі житла до 40 м2 (надлишок оплачується орендатором самостійно).
Ціна оренди житла ринкова, але - в межах погоджених з виконавчою владою, перевищення цих меж є підставою для судового розгляду.
2. Законодавчо перелік «Кошику прожиткового мінімуму» можливо збільшити, але не можливо зменшувати.
Зміна назв переліку можлива лише за рішенням Всеукраїнського референдуму.»
Стаття 212. Мінімальний заробітний оклад.
1. Мінімальний заробітний оклад - це Законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт, послуг).
2. Мінімальний заробітний оклад є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
3. Мінімальний заробітний оклад підлягає щоквартальній індексації у встановленому Законодавством порядку.
4. Посадові оклади Депутатів, посадовців залежать від рівня мінімального заробітного окладу.
5. Штатний посадовий оклад залежить від рівня кваліфікації працівника, необхідного для роботи на цій штатній посаді:
- некваліфікований труд (середня освіта ) – від одного мінімального посадового окладу;
- кваліфікований труд (середня спеціальна освіта ) – від трьох мінімальних посадових окладів;
- висококваліфікований труд (вища освіта) – від п’яти мінімальних посадових окладів.»
«Стаття 213. Територіальні бюджети.
1. Територіальні бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України та інших бюджетів.
6. Невиконання бюджету більше ніж на 1% є підставою для дострокової відставки винного Депутата, групи Депутатів, Виконавчого органу влади.
- Невиконання бюджету більше ніж на 5% є підставою для втручання Прокуратури.
- Використання Виконавчою владою коштів на витрати поза бюджетом забороняються.
- Виконавці несуть юридичну відповідальність за несвоєчасне, неповноцінне, нецільове, недоцільне використання, перевищення трат бюджетних коштів, неякісне виконання запланованих бюджетом робіт та послуг.
7. Порушення Генерального Плану Розвитку Територіальної Громади підлягає юридичній відповідальності винних осіб, згідно Конституції України.»
«Стаття 214. Державні кошти.
1. Державні кошти можуть витрачатися за бюджетом Територіальної Громади, узгодженого з вертикаллю виконавчої влади і Центральними банками України.
Витрачання державних коштів на інші потреби Верховна Рада України визначає шляхом бюджетного регулювання.
2. Верховна Рада України здійснює бюджетне регулювання на найближчий бюджетний рік або у зв'язку з особливими причинами на інший бюджетний період.
3. Верховна Рада України забезпечує контроль над витратною частиною бюджету.
4. Без уповноваження Президентської Ради України та Верховної Ради України Кабінет Міністрів України не має права укладати угоди про позики або іншим чином покладати на державу економічні зобов'язання.
5. Бюджетні розрахунки, бюджет, виконання бюджету, аналіз кожні три місяці публікується у повному складі і доступний для ознайомлення і контролю з боку Громадян України.»
54. «Стаття 215. Державна соціальна допомога.
1. Державна соціальна допомога надається Громадянину України тоді, коли він сам заробити собі на життя не може:
- дитина від народження і до 18 років;
- доросла людина, яка навчається на денному відділенні державного чи комунального навчального закладу;
- одному з батьків під час догляду за дитиною від її народження і до трьох років;
- вагітній жінці за два місяці до пологів та місяць після пологів;
- чоловіку – місяць після пологів у його жінки;
- хворому за рішенням лікаря, або лікарської комісії;
- інваліду;
- безробітному на протязі його безробіття, але не більше одного року;
- за віком, коли відсутня пенсія, тощо.
2. Соціальна допомога враховує трудові можливості особи та розраховується з прожиткового мінімуму.»
«Стаття 216. Страхування.
1. Держава гарантує забезпечення та частково приймає участь у довготривалому комплексному страхуванні (медичне, медико-соціальне, пенсійне, місця проживання, рівня заробітної плати, транспортного засобу, тощо).»
55. «Стаття 217. Верховна Суспільна Палата України (ВСПУ).
2. Верховна Суспільна Палата України здійснює взаємодію Громадян з органами державної влади і Територіальним самоврядуванням в цілях обліку потреб і інтересів Громадян, захисту їх прав і свобод при формуванні і реалізації державної політики, а також в цілях здійснення суспільного контролю за діяльністю органів влади.
9. Верховна Суспільна Палата України здійснює:
• узгодження інтересів Громадян, суспільних об'єднань, органів державної влади і Територіальної самоврядності для вирішення найбільш важливих питань економічного і соціального розвитку, забезпечення національної безпеки, захисту прав і свобод Громадян, конституційних буд і демократичних принципів розвитку цивільного суспільства в країні;
• проведення суспільної експертизи соціально значимих проектів Законів, проектів рішень гілок влади, проектів нормативних правових актів органів виконавчої влади і проектів правових актів органів Територіальної самоврядності;
• облік потреб і інтересів Громадян;
• захист прав і свобод Громадян при формуванні і реалізації державної політики, а також в цілях здійснення суспільного контролю за діяльністю органів влади;
• надає підтримку некомерційним організаціям;
• взаємодію, координацію роботи з формування суспільних наглядових комісій;
• проведення регулярних зустрічей з Президентом України;
• інформування Контрольної Ради України про результати своєї діяльності;
• підготовку проектів суспільно значимих Законів та направлення їх до Верховної Ради України.
10. Органи влади можуть направляти до Верховної Суспільної Палати України проекти документів (Закон, Указ, Рішення, Постанова, тощо) для попереднього рішення їх необхідності, або суспільного обговорення, узгодження.
11. Верховна Суспільна Палата України може прийняти самостійне рішення, а може попередньо порадитись з Громадянами України, Громадами, Громадськими організаціями, тощо.
12. Верховна Суспільна Палата України використовує всілякі форми своєї роботи: суспільні слухання, круглі столи, виїзні засідання, утворює постійно діючі та тимчасові комісії, тощо. »
56. «Стаття 218. Держава створює умови.
1. Держава створює умови, за яких сім’я чи одинокий дорослий Громадянин України має змогу отримати одну ділянку території в оренду (один гектар) і побудувати на ній екологічно чисте житло (екосадибу), згідно можливостей сільської Територіальної Громади. Питання вирішується позитивно та взаємовигідно сільською Територіальною Громадою на протязі не більше одного року.»
«Стаття 219. Земельний наділ для ведення сільського господарства.
1. Селянська сім’я чи одинокий дорослий Громадянин України мають право отримати у пожиттєве користування вільний земельний наділ в оренду (від чотирьох до двохсот гектарів придатних до сільськогосподарського виробництва) для постійного проживання та ведення сільського господарства, згідно обґрунтованості бізнес-плану та можливостей сільської Територіальної Громади. Питання вирішується позитивно та взаємовигідно сільською Територіальною Громадою Крайону на протязі не більше одного року.»
«Стаття 220. Екологічно чистий родовий маєток.
1. Кожна сім’я чи одинокий дорослий Громадянин України має право на безоплатне отримання однієї ділянки землі в безоплатну оренду, площею два-чотири гектари, у пожиттєве користування для облаштування на ній екологічно чистого родового маєтку, згідно обґрунтованості плану самозабезпечення сім’ї. Питання вирішується позитивно Територіальною Громадою Краю на протязі не більше одного року.»
57. «Стаття 222. Надійні та вигідні передові технології.
1. Україна особливу увагу надає поліпшенню життя Громадян, розробці та впровадженню надійних та вигідних передових технологій...
2. Виконавча влада надає гранди та разом з переможцями конкурсу впроваджує їх в Україні.»
58. «Стаття 223. Шанс можливий.
1. Особа, яка перший раз у житті порушила заборонене Конституцією України, Законами України, як виняток, за рішенням суду, має шанс не бути заарештованою…»
«Стаття 224.
1. Особа, яка перший раз у житті порушила заборонене Конституцією України, Законом України, може добровільно сховатись від правоохоронних органів у населеному пункті-притулку…»
59. «Стаття 225. Воєнний стан.
1. Воє́нний стан — це особливий правовий режим…»
«Стаття 226. Надзвичайний стан.
1. Надзвичайний стан (надалі НС) визначається як: особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій …»
«Стаття 227. Надзвичайна ситуація.
1. Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і діяльності людей…»
«Стаття 228. Військова служба.
1. Військова служба — державна служба особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, пов'язаній із захистом своєї Батьківщини.
6. Військовослужбовці, які прийняли участь в бойових діях на протязі більше місяця та уклали контракт на оперативний резерв першої черги, мають право на звання «Воїн України» та особисту зброю (за наявності умов безпечного її зберігання).
Воїни України по наказу прибувають у військову частину на протязі доби в повній бойовій готовності.»
60. «Стаття 229. Тимчасово окупована територія.
1. Тимчасово окупована територія України — територія України, яка тимчасово контролюється іншою державою-агресором, внаслідок анексії території, війни, тощо.
3. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та Законів України.
6. Громадянам України на території України гарантується дотримання у повному обсязі їх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, виключно тимчасово окупованої території.»
61. Стаття 230. Тіньова Влада.
1. В гілках влади на всіх рівнях, Територіальних Громадах, органах влади мають бути штатні посади чи посадові обов’язки, відповідальні за зв'язок з Громадськістю.
2. Відповідальна особа за зв'язок з Громадськістю піклується за формуванням і якісною роботою Громадського активу, позаштатних Громадських спеціалістів, позаштатних Громадських органів Тіньової Влади з дорадчими функціями.
4. В органах Тіньової Влади на Громадських посадах (безоплатно) у вільний час можуть приймати активну участь опозиційні Депутати, представники Громадських організацій, які не мають своїх представників в органах влади.
6. Органам діючої влади необхідно щоквартально обов’язково розглядати проекти документів, підготовлені Громадськими органами Тіньової Влади.»
62. «Стаття 231. Принцип «ЄДИНОГО ВІКНА».
1. Якщо особа (фізична, юридична) звернулась до посадовця по профілю його діяльності, то посадовець, діючи за принципом «Єдиного вікна», повинен допомогти, зробити все від нього залежне, щоб ця особа немала потреби звертатись до інших посадових осіб.
Посадовець повинен безоплатно запропонувати цій особі свою подальшу допомогу в її справах.»
63. «Стаття 232. Пошта.
1. ПОШТА – сервісна комплексна адресна служба доставки кореспонденції (листівок, листів, повідомлень, телеграм), інформації (газет, журналів, обзорів), предметів (бандеролей, посилок, покупок), переводів (грошей, валюти), довідок, доручень, домовленостей, заказів, реєстрацій, зв’язку та інших послуг.
2. ПОШТА, як сервісна комплексна служба, має право на пропонування громадянам максимально можливого переліку високоякісних послуг та робіт.»
64. «Стаття 233. Добровільні народні дружини (ДНД).
1. Добровільні Народні Дружини (ДНД) - Громадське формування, створене з метою сприяння правоохоронним органам, органам Територіального самоврядування в охороні Громадського порядку, участі в попередженні і припиненні правопорушень, у забезпеченні правопорядку.
2. Діяльність ДНД здійснюється на основі принципів добровільності, законності, гуманності, дотримання і захисту прав і свобод людини і Громадянина.
3. Штаб ДНД може бути утворений Територіальною Виконавчою владою.
штабу ДНД і приймати участь в діях, які для нього особисто не заплановані.
17. Утримання Штабу ДНД покладається на відповідальний орган виконавчої влади.
23. Оцінка дій ДНД проводиться тільки за якісними показниками. Кількісні показники не діють.
25. Створення великого штабу ДНД (за кількістю дружинників) знижує оцінку якості роботи штабу.»
65. «Стаття 234. ІСТОРИЧНА БАТЬКІВЩИНА.
1. Репатріація на ІСТОРИЧНУ БАТЬКІВЩИНУ – добровільне повернення в Україну…
3. Україна сприяє поверненню людей до своєї ІСТОРИЧНОЇ БАТЬКІВЩИНИ, згідно Конституції України, Законів України.»
66. Стаття 235. Префект.
1. Префект – посадова особа, що здійснює виконавчо-розпорядчу, координуючу та контрольну діяльність на території, згідно Конституції України та Законів України.
2. Префект, у Територіальній Громаді, Об’єднанні Територіальних Громад, тимчасово, на період часу відсутності діючих гілок влади, бере на себе управління територією, згідно Конституції України та Законів України.»
67. «Стаття 236. Порушення дії Конституції України.
1. Умисне порушення Конституції України є підставою для окремого кримінального впровадження та підлягає кримінальному покаранню.
5. Особи, які допустили умисне порушення Конституції України, у подальшому (після покарання) позбавляються права обіймати посади Обранців на п'ять років, або довічно.»
Розділ ХIII. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ.
Розділ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.
68. Стаття 240.
2. Зміни в Україні, згідно чинної Конституції України, проводяться на протязі п’яти років.
3. Першим та головним органом, який впроваджує зміни згідно цієї Конституції України та перебудови України на новий лад є Центральна Виборча Комісія (ЦВК) України.
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
ПРОЕКТ
Конституція України
Ми, Український народ — Громадяни України різних національностей,
спираючись на багатовікову історію українського державотворення,
дбаючи про здійснення своїх прав і основоположних свобод,
прагнучі підпорядкувати державну владу інтересам особи,
а державу в цілому — ін