ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ
Миколаїв -2016
Зміст
ВСТУП………………………………………………………………………..
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ …………………………………………………………………..…..
2. ЗЛОЧИНИ, ПОВЯЗАНІ З ДІЯЛЬНІСТЮ ЗЛОЧИННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ…………………………………………………………….….
3. ЗЛОЧИНИ, ПОВЯЗАНІ З ТЕРОРИЗМОМ………………………………
4. ЗЛОЧИНИ, ЩО ПОРУШУЮТЬ ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З ПРЕДМЕТАМИ, ЯКІ СТАНОВЛЯТЬ ПІДВИЩЕНУ СУСПІЛЬНУ НЕБЕЗПЕКУ…………………………………………………………………….
ВИСНОВОК……………………………………………………………….....
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………
ВСТУП
Підзлочинами проти громадської безпеки у кримінально-правовій літературі розуміють суспільно-небезпечні, передбачені КК винні діяння (дія або бездіяльність), вчинені суб’єктами злочину, що порушують громадську (загальну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки. Родовим об’єктом цих злочинів є громадська безпека – це безпека від джерел підвищеної небезпеки, а саме: злочинних організацій, терористичних груп та інших злочинних об’єднань, зброї, предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, вогню тощо
При кваліфікації злочинів, слід пам’ятати що такі спеціальні види громадської безпеки, як безпека виробництва і безпека руху та експлуатації транспорту, охороняються окремими розділами Особливої частини КК (це, відповідно, X та XI розділи). Застосування зброї масового знищення, її розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування є злочинами проти безпеки людства та передбачені XX розділом КК.
На кваліфікацію злочинів проти громадської безпеки впливає предмет. Наприклад, вогнепальна та холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, відходи та вторинна сировина, легкозаймисті речовини й інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Природа зброї та предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, полягає в тому, що вони є джерелами підвищеної небезпеки для життя та здоров’я людей, майна, довкілля. Здатність знищення, пошкодження навколишнього середовища є їх об’єктивною і основною ознакою. Тому предмети злочинів проти громадської безпеки мають бути придатними руйнувати, спричиняти тілесні ушкодження чи смерть людині, заподіювати значну матеріальну шкоду. У випадку відсутності цієї ознаки, поводження з такими предметами не може спричинити шкоду громадській безпеці.
У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, радіоактивними, хімічними, біологічними, вибухонебезпечними матеріалами, речовинами, предметами, бойовими припасами, вибуховими пристроями, вибуховими, легкозаймистими або їдкими речовинами, а також для з’ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням, потрібні спеціальні знання, слід призначати експертизу. Для з’ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі експерта.
Щоб запобігти небезпеці спричинення шкоди життю і здоров’ю людей та іншим суспільним цінностям, запобігти нещасним випадкам та вчиненню злочинів із застосуванням зброї та інших небезпечних для оточення предметів існує система правил поводження з ними. Вона передбачає порядок виготовлення, ремонту, придбання, зберігання, носіння, користування, обліку, перевезення, пересилання таких предметів.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ
При кваліфікації слід враховувати ознаки об’єктивної сторони складів злочинів проти громадської безпеки. Більшість з них характеризуються проявом суспільно небезпечного діяння (формальні склади). Деякі злочини проти громадської безпеки належать до таких, що мають усічені (наприклад, коли мова йде про створення злочинної організації, банди, терористичної організації чи групи тощо) або матеріальні (наприклад, недбале зберігання вогнепальної зброї чи бойових припасів, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки тощо) склади. Такі злочини передбачають два види наслідків: створення небезпеки настання тяжких наслідків та фактичне заподіяння істотної шкоди (тяжких наслідків) чи шкоди здоров’ю людей або майнової шкоди у великому розмірі. Для таких злочинів також обов’язковим є наявність причинного зв’язку між діянням та суспільно-небезпечним наслідком.
Заподіяння шкоди життю і здоров’ю, майнової шкоди може також виступати і способом вчинення окремих злочинів проти громадської безпеки, наприклад, розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (ч. 3 ст. 262 КК), напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК). В залежності від тяжкості заподіяної при цьому шкоди такі дії можуть охоплюватись як нормами про відповідальність за злочини проти громадської безпеки, так і потребувати кваліфікації за сукупністю злочинів.
На кваліфікацію впливають і суб’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених розділом IX Особливої частини КК. Суб’єкт описаних злочинів, як правило, загальний, тобто фізична осудна особа з 16 років. За бандитизм (ст. 257 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), крадіжку, грабіж, розбій і вимагання предметів, передбачених ст. 262 КК, відповідальність настає з 14-річного віку. У злочинах, передбачених ч. 2 ст. 256, ст. 262 КК, а також злочинах, які полягають у порушенні певних правил, суб’єктом злочину може бути службова особа чи особа, що наділена відповідними повноваженнями щодо конкретних джерел загальної небезпеки.
На відміну від злочинів проти життя та здоров’я особи та власності (передбачені, відповідно, розділами II та VI Особливої частини КК), злочини проти громадської безпеки посягають не на життя, здоров’я, власність окремих осіб, не на особисту фізичну та майнову безпеку, а на загальну безпеку невизначеного кола осіб. Тому реальне заподіяння шкоди, як правило, не є обов’язковою ознакою більшості злочинів проти громадської безпеки, саме тому законодавець формулює переважно формальні склади злочинів у цьому розділі.
Суб’єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Посягання, що полягають у порушенні певних правил, учиняються зі змішаною формою вини. Деяким злочинам проти громадської безпеки притаманна спеціальна мета. Наприклад, при створенні злочинної організації (ст. 255) метою є вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину; при бандитизмі (ст. 257) – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; при нападі на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих (ст. 261), – захоплення, пошкодження чи знищення цих об’єктів тощо.
Щодо підслідності злочинів проти громадської безпеки, відповідно до ч. 2 ст. 112 КПК, у злочинах, передбачених ст.ст. 259–265, 266–270 КК досудове слідство провадиться органами внутрішніх справ України. Відповідно ж до ч. 5 ст. 112 КПК, у злочинах, передбачених ст. 255–257 КК, досудове слідство провадиться тим органом, який порушив кримінальну справу (альтернативна підслідність).
Зважаючи на специфіку безпосередніх об’єктів і джерел підвищеної небезпеки, всі злочини проти громадської безпеки, можна поділити на чотири види (групи):
1) злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій (ст.ст. 255–257, 258³, 260);
2) злочини, пов’язані з тероризмом (ст.ст. 258–258², 2584, 2585 259 і 266);
3) злочини, що порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (ст.ст. 262–265¹, 267–269);
4) злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил (ст.ст. 261, 270, 270¹).