Політична культура московської бюрократії
В московській державній системі економічна і політична влада виходила із системи великого князя, і ми бачили,що політична культура княжих кланів, утверджувалася у боротьбі, яка почасти була спробою відреагувати на виклик цього інституту й узяти його під контроль. Далі нам потрібно розібратися, як ця державна влада зосереджувалася й розподілялася. Саме тут ховалася найхарактерніша й найпомітніша московська інституційна новація – творення дієвої та політично сприйнятливої бюрократії у ледь розвинутому регіоні , що досі не знав «імперської традиції». Розвиток московської бюрократії не лише став к ключем до ефективного розвитку Московської держави , а й що ефективна енергійність цієї бюрократії, гальмуючи розвиток решти інститутів, зумовила низку кардинальних ознак московської політичної культури.-с.116.
Як і у випадку з військовою організацією, окремі аспекти ранньої бюрократичної та адміністративної культури московитів були запозичені з досвіду Монгольської імперії. Як і хани, великі князі московські дуже рано навчилися отримувати великі прибутки з торгівлі: схоже вони самі були найбільшими споживачами власного кредиту у своїх володіннях , бо ефективно оподатковували торгівлю інших і зберігали за собою найважливіші монополії. Частина добутих у такий спосіб ресурсів використовувалася для «годування « - в буквальному і переносному значеннях – збройних еліт. Організовували й стягали ці податки чиновники двору, і саме зросла ефективність чиновників, ймовірно, уможливила суттєве збільшення поборів із сільського населення, від чого згодом повністю узалежнилося зміцнення військового істеблішменту. Як і Орда, московський двір породив соціально виокремлений, незамінний Ю однак позбавлений політичної сили бюрократичний підклас. У кочовій Орді такі службовці походили з міст, були досить сильно ісламізовані й часто іранокультурні, тобто не причетні до політичної системи тюркських, кочових, здебільшого язичницьких збройних кланів. Так само, в Московії бюрократія хоча і витворювала , поряд з боярськими кланами та селянськими общинами, одне із формотворчих середовищ ширшої московської політичної культури, проте була типово виокремленою , незнаною, невійськовою і в підсумку – неполітичною. –с.117.
Спадкові професійні чиновники з’явилися у Московії як окрема група за Івана ІІІ. Отчасти це була реакція на величезні нові адміністративні завдання , які постали перед новою державою , особливо приєднання новгородських територій. Двір великого князя, зіткнувшись із новими проблемами , просто почав активно вербувати навчених грамоті осіб серед чужоземців ( зіталізованих греків і навернених у християнство татар), попівських синів, купців. Ця бюрократія швидко розросталася ,що відповідало потребам розбудови держави , й невдовзі почала виявляти тенденцію до перетворення на закритий суспільний прошарок , у якому статус і функції передавалися передовсім – а насправді , майже винятково – на основі успадкування. На середину XVI ст.. чільні службовці, звані дяками, були здебільшого професійними адміністраторами в другому чи третьому поколінні: вони одружувалися у своєму середовищі й передавали своїм синам та зятям канцелярські навички. Винагорода за їхню службу – як платнею, так і «дворами»- була щедрою, а їхній вплив на сферу бюрократичних порядків та на вищі урядові щаблі – дуже суттєвим. Позиція, власність і соціальний статус дьяка цілком залежали від «милості» великого князя або від походження його бюрократичного начальника. Впливові бюрократи не переслідували жодних політичних інтересів (окрім випадків, коли вони були клієнтами могутніх кланів) і ніколи не могли зберегти особистого впливу після усунення з посади. У тому, що ці високі чиновники не мали жодної інституційної та дієвої політичної влади. У Московії їх безвладдя зумовлювалося соціальною відстанню між ними і єдиним класом, який мав таку владу княжими кланами. Політика у Московії була політикою статусу , а не функції, отже –була грою, в яку грали самі тільки провідні клани, що творили двір великого князя.-с.117-118.