Лабораторна робота №3 Частина 2.

Тема: Оптимізація спортивної діяльності.

Мета: З`ясувати шляхи, засоби оптимізації спортивної діяльності.

Професійна спрямованість:Вивчений матеріал застосовується вчителем на уроках фізичної культури при визначенні об’єму тренувальних навантажень і інтенсивності вправ.

Теоретичні питання:

1. Тренування:

А) об’єм тренувальних навантажень;

Б) інтенсивність тренування;

В) перетренування.

2. Детренованість:

А) м’язова сила та потужність;

Б) зміни м’язової витривалості;

В) зниження швидкості, рухливості та гнучкості;

Г) зміни кардіореспіраторної системи;

Д) відновлення після періоду бездіяльності.

Питання для самопідготовки:

1. Засоби, які сприяють підвищенню м’язової діяльності:

А) фармакологічні засоби;

Б) гормональні засоби;

В) фізіологічні засоби.

Основні терміни і поняття: тренування, детренованість, м’язова сила, м’язова витривалість, швидкість, гнучкість, рухливість, витривалість, гіпертрофія, тривала гіпертрофія, ергогенний засіб.

Хід роботи:

1. Заповнити таблицю «Засоби, які сприяють підвищенню м’язової діяльності»:

2. Дати визначення поняттям:

Тренування –

Гіпертрофія –

Тривала гіпертрофія –

М’язова сила –

М’язова витривалість –

Швидкість –

Гнучкість –

Рухливість –

Витривалість –

Детренованість –

Ергогенний засіб –

3. Розв’язати ситуаційні задачі:

· Під час фізичного навантаження на велоергометрі виявили в крові збільшення молочної кислоти порівняно з піровиноградною. Про що це свідчить?

· Чому у фізично тренованих людей не виникає болю в м’язах після тривалого фізичного навантаження?

4. Виконати лабораторне завдання:

Тема: Вплив різних фаз дихання на результативність власне силових і швидкісно-силових рухів.

Мета: Виявити значення правильної постановки дихання для показників власне силових і швидкісно-силових рухів.

Обладнання: місце для стрибків у довжину, рулетка.

Хід роботи:

Значення дихальних рухів для швидкісно-силового акту вивчається на прикладі стрибків у довжину з місця. Дослід можуть проводити двоє студентів на всіх інших. Один заміряє стрибок, другий записує результати. Студенти стрибають у довжину з місця, намагаючись добитися кожного разу максимального результату, спочатку на фазі вдиху, потім замірюють стрибок на фазі видиху і третій раз – при натужуванні. Інтервали часу між двома підходами одного студента мають бути не менше 10 хв, щоб наступний стрибок не збігався з фазою підвищеної працездатності від попереднього.

Напруження мускулатури, яка бере участь у видиху, підвищення внутрішньогрудного тиску рефлекторно збільшують силу скелетних м’язів. Правильній постановці дихання під час розучування рухів треба приділяти особливу увагу. Під час виконання вільних рухів піднімання рук угору або розведення в сторони з випрямленням грудей та розгинання тулуба і ніг сприяє актові вдиху. Опускання рук, згинання тулуба, присідання, згинання ніг створюють анатомічні передумови для видиху, зменшуючи об’єм грудної клітки. Але, якщо в русі є моменти великих силових чи швидкісно-силових зусиль, то вони повинні поєднуватись з видихом незалежно від того, чи відповідає при цьому поза зменшенню об’єму грудної клітки чи ні.

Результати:

Висновок:

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте вправи силового, швидкісного та швидкісно-силового характеру.

2. Від яких факторів залежить прояв максимальної потужності виконання фізичної вправи?

Література:

1. Левитський П. М. Лабораторні заняття з фізіології фізичних вправ та спорту. – К: Вища школа, 1972.

2. Маліков М. В. Фізіологія фізичних вправ: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Запоріжжя: ЗДУ, 2003.

3. Уилмор Дж. Х., Костилл Д. Л. Физиология спорта. Перев. с англ. – К.: Олимпийская Олимп. лит-ра, 2001. – 503 с.

4. Физиологическое тестирование спортсмена высокого класса. / Под ред. Дж. Мак-Дугалла. – К.: Олимп. лит-ра, 1998.

Лабораторна робота № 5

Тема: Динаміка фізіологічних станів організму при спортивній діяльності.

Мета: З’ясувати види функціональних станів організму та їх характеристика.

Професійна спрямованість:Вивчений матеріал застосовується на уроках фізичної культури при виконанні учнями вправ на силу і швидкість.

Теоретичні питання:

1. Класифікація та характеристика функціональних станів:

§ Передстартовий стан;

§ Розминка;

§ Впрацьовування;

§ «Мертва точка»;

§ «Друге дихання»;

§ Стомлення;

§ Відновлення.

2. Відновлення фізіологічних функцій після припинення занять спортивними вправами.

3. Оцінка рівня розвитку якостей сили і швидкості.

Питання для самопідготовки:

1. Вплив систематичних занять на функціональний стан спортсмена.

2. Основні принципи тренувальних навантажень.

Основні терміни і поняття:передстартовий стан, розминка, впрацьовування, «мертва точка», «друге дихання», стомлення, втома, відновлення, ретренованість.

Хід роботи:

1. Дати визначення поняттям:

Передстартовий стан –

Розминка –

Впрацьовування –

«Мертва точка» –

«Друге дихання» –

Стомлення –

Втома –

Відновлення –

Ретренованість –

2. Розв’язати ситуаційні задачі:

· Чи є залежність між інтенсивністю роботи та динамікою показників системи кровообігу під час впрацьовування?

· У спортсменів на старті підвищується частота пульсу і дихання. Обґрунтуйте вказані зміни.

· Опишіть можливі причини втоми під час м’язової діяльності тривалістю 15-30 сек і 2-4 год.

· Частота скорочення серця у юнака у стані спокою становить 75 уд./хв. Після фізичного навантаження на 1-й хв. – 100, на 3-й хв. – 95. Про який рівень тренованості людини свідчить зазначена динаміка відновлення?

· Чи є втома обов’язковим супутником тривалої роботи всього організму і його окремих органів? Поясніть.

· Людина пролежала на пляжі на сонці кілька годин. Повернувшись додому, вона скаржиться на втому. Чи так це? Поясніть.

· Чи є стомлення несприятливим, шкідливим або ж позитивним процесом для людини? Поясніть.

3. Виконати лабораторне завдання:

Тема: Вплив стартових команд на функції організму.

Мета: вивчити зміни серцевої діяльності та частоти дихання під час стартових команд.

Обладнання: секундомір, метроном.

Хід роботи:

Експеримент можна проводити на спортивному майданчику, у спортзалі чи лабораторії. Найпростіший варіант - визначення частоти пульсу і дихальних рухів до та після стартових команд. Студенти вишиковуються в шеренгу по три. Перші номери — обстежувані, другі знаходять у них пульс і підраховують його через кожні 10 с, треті визначають у перших частоту дихання в спокійному стані стоячи. Потім крейдою проводять стартову лінію. Обстежуваним пояснюють, що по команді вони повинні бігти з низького старту 200 м у максимальному темпі (або на місці 20 с, високо підіймаючи коліна).

Другі і треті номери мають бути готові до повторних підрахунків. По команді «Приготуватися!» починають лічбу. Через 30 с дається команда «На старт!», через 10 с - «Увага!» і ще через 10 с «Марш!». По останній команді підрахунок закінчити, відпустити обстежуваних, які біжать, змагаючись на швидкість, порівняти частоту пульсу і дихальних рухів у стані спокою та після команд «Приготуватися!», «На старт!» і «Увага!». Після того, як пульс і дихання обстежуваних стануть нормальними (через 10-15 хв.) підрахувати ті самі показники в положенні стоячи та сидячи.

Встановити, як і чому змінюються досліджувані функції у положенні сидячи, як впливає на частоту пульсу і дихання поза старту та чому. Студентів поміняти місцями і повторити експеримент.

Не в усіх спостерігаються однаково чіткі результати - у гімнастів та гравців стартові команди майже не впливають на пульс і дихання, у плавців, бігунів і велосипедистів, які тренуються на середні дистанції, стартові команди помітно впливають на досліджувані функції.

Одержані результати занесіть до таблиці:

Висновок:

Контрольні питання:

1. Які фізіологічні зміни відбуваються під час стартових команд?

2. Охарактеризуйте функціональні стани перед стартом, під час впрацьовування, значення розминки.

3. Охарактеризуйте функціональні стани під час основної роботи та під час виникнення втоми.

Література:

1. Вілмор Дж. Х. Фізіологія спорту. – К.: Олімпійська література, 2003. – 654 с.

2. Дубровский В. И. Спортивная физиология. – М.: ВЛАДОС, 2005. – 462 с.

3. Кучеров І. С. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища школа, 1991. – 327 с.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• Далее ⇒