Інтерактивне навчання на практиці.
Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.
Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:
Необхідно провести вступне заняття, адже студенти абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома студентів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному студентові для вклеювання в зошит):
Правила для студентів:
1. Кожна думка важлива.
2. Не бійся висловитися!
3. Ми всі – партнери!
4. Обговорюємо сказане, а не людину!
5. Обдумав, сформулював, висловив!
6. Говори чітко, ясно, красиво!
7. Вислухав, висловився, вислухав!
8. Тільки обґрунтовані докази!
9. Вмій погодитися і не погодитися!
10. Важлива кожна роль.
Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.
До кожного заняття слід сумлінно готуватися. «Легке» за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для викладача, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок «сидіть тихо!» неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. «Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри» [12, 11].
«В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі студенти» [5, 5]. Справді, сильні студенти, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно «втягувати» їх в роботу, створювати ситуації успіху.
«Інтерактивні технології – не самоціль»[12, 11]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.
Заняття не повинно бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за заняття.
Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.
Процес впровадження.
Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою «від простого до складного», паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи.
У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже, типові проблеми:
1. Головна проблема: студент часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на всю аудиторію. Самі студенти пояснюють це так: «В нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не співпаде з думкою викладача чи колективу?», «Вона суперечить думці студента, що має в аудиторіяі авторитет з цього предмету» тощо.
2. Часто студенти не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.
3. Студент не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
4. Студентам важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
5. Труднощі в малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші студенти відразу стають пасивними.
6. Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання «авторитету», привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, студент починає демагогію: «Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!»
Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх студентів аудиторії, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:
- студенти набули культури дискусії;
- виробилося вміння приймати спільні рішення;
- поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;
- якісно змінився рівень сприйняття студентами пердмету – він набув особистісного сенсу, замість «вивчити», «запам’ятати» стало «обдумати», «застосувати»;
- якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.
Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.
Рекомендована література
Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.
Голодюк Л. Як навчити студентів спілкуватися на занятті // Рідна вища школа. – 2001. — №9.
Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.
Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.
Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий заняття. – 2002. –№5-6.
Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.
Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий заняття. – 2002. –№5-6.
Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу студентів // Відкритий заняття. – 2002. — №5/6.
Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.
Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.
Подласый И.П. Педагогика. – М.:ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.
Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.
Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших студентів // Початкова вища школа. – 2002. — №3.
Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2001. — №5. – С.106-107.
Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. — №48.
Фасоля А.М. Заняття в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. — №46.