Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія
Тема 1. Макроекономіка як наука
Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
Поняття макроекономіки та історія її розвитку.
Для задоволення своїх потреб люди використовують необхідні засоби, які називають ресурсами або засобами виробництва. Усі ресурси економісти поділяють на дві великі групи: матеріальні ресурси (земля і капітал) та людські ресурси (праця і підприємницькі здібності).
Земля – це ті дари природи, які застосовують у виробництві, а саме: орні землі, ліси, пасовища, поклади корисних копалин, водні ресурси тощо.
Під капіталом розуміють усе, що забезпечує виробництво: машини, устаткування, інструменти, будівлі та споруди, транспортні засоби, мережу збуту тощо. є результатом попередньої праці людей.
Праця людини – це сукупність усіх її фізичних і розумових здібностей, які застосовуються у виробництві життєвих благ.
Особливий вид людських ресурсів – підприємницькі здібності, що виявляються у здатності деяких людей поєднувати й організовувати використання трьох інших економічних ресурсів у процесі виробництва, займатися бізнесом, тобто найефективніше використовувати всі інші ресурси.
Макроекономіка вважається молодою наукою. Її відокремлення від загальної економічної теорії пов’язують з іменем англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883 - 1946 рр.), який у своїх працях, насамперед у “Загальній теорії зайнятості, процента й грошей” (1936 р.), звернув увагу на особливості прояву взаємозв’язків економічних процесів на макрорівні та довів необхідність державного регулювання ринкової економіки.
Франсуа Кене (1694 – 1774 рр.) розробив макроекономічну модель господарського кругообігу, так звану “Економічну таблицю” (1758 р.), яка давала уявлення про механізм функціонування економіки в цілому. Але Ф. Кене не розкрив механізму саморегулювання ринкової економіки.
Адам Сміт (1723 – 1790 рр.), котрий довів, що ринок через ціновий механізм автоматично забезпечує досягнення макроекономічної рівноваги.
Сучасна макроекономіка багата на значні теоретичні розробки. М. Фрідмен, Ф. Модільяні, Р. Солоу, Дж. Тойнб, С. Кузнєц, В. Леонтьєв
Об’єкт та предмет макроекономіки
Макроекономіка – економічна наука, що досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.
Об’єктом макроекономіки є національна економіка Предметом макроекономіки є ефективність функціонування механізмів економічної системи. Економічна система – упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ та послуг.
економічні системи:
· традиційна економічна система;
· адміністративно-командна економіка;
· ринкова економіка вільної конкуренції;
· регульована ринкова (змішана) економіка,
· керована державою економіка.
Головним методом такого узагальнення та відображення є моделювання макроекономічних процесів.
типи моделей: графічні, табличні, схематичні, математичні. Макроекономіка виконує важливі функції: теоретико-пізнавальну, практичну, прогностичну, виховну і методологічну.
Нормативна функція макроекономіки — спрямованість макроекономіки на обґрунтування рекомендацій щодо подальшого розвитку національної економіки.
Позитивна функція макроекономіки — спрямованість макроекономіки на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан національної економіки.
Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія
Розрізняють такі суб’єкти макроекономіки: сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор та сектор закордон.
Сектор домашніх господарств включає всі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Домашнє господарство – економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, забезпечує ними економіку й використовує отримані за це прибутки для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби його членів. Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, що зареєстровані та діють у межах країни з метою отримання прибутку. Державний сектор – це всі державні підприємства, інститути та установи. Основне завдання держави полягає у створенні суспільних благ, які надходять споживачам на безоплатній основі Сектор закордон включає всі економічні суб’єкти, що знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.
Трансфертні платежі – це державні виплати індивідам, які не обумовлюються їх безпосередньою участю в суспільному виробництві. До урядових трансфертів належать допомога по безробіттю, пенсії ветеранам, допомога людям похилого віку і хворим. Дотації – урядові платежі, що надаються окремим підприємствам і домашнім господарствам, які виробляють або споживають певні товари та послуги. Дотації роботодавцям на створення додаткових робочих місць на строк до двох років; дотації на молоко