Класифікація дидактичних ігор для дітей різновікової групи

Велику групу становлять дидактичні ігри, які мають різну класифікацію залежно від ігрових дій, від предметів, якими граються діти.

У різновікових групах доцільно використовувати ігри-подорожі, ігри- доручення, ігри-загадки, ігри-бесіди (ігри-діалоги), ігри-припущення.

Ігри-подорожі мають спільні ознаки з казкою, її розвитком. Вони відобра­жають реальні факти чи події, але звичайне розкривають через незвичайне, просте - через загадкове, необхідне - через цікаве. Мета ігор-подорожей - під­силити враження, надати пізнавальному змістові казковості, звернути ува­гу дітей на те, що знаходиться поряд, але вони то не помічають. Ці ігри за­гострюють увагу, спостережливість, осмислення ігрових завдань, полегшу­ють подолання труднощів і досягнення успіху, що є важливим для майбут­ніх школярів. Ігри-подорожі завжди романтичні. Саме це викликає інтерес і активну участь у розвитку сюжету гри, збагачення ігрових дій, прагнення оволодіти правилами гри й одержати результат: вирішити завдання, про щось дізнатися, чогось навчитися.

Ігри-доручення мають ті самі структурні елементи, що й ігри-подорожі, але за змістом вони простіші і за тривалістю коротші. В їх основі лежать дії з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрове завдання і ігрова дія в них ґрунтуються на пропозиції щось зробити.

Ігри-загадки. Загадки використовують для перевірки знань, кмітливос­ті. У цьому і полягає очевидна спрямованість і популярність загадок як ро­зумної розваги. В наш час загадки, загадування та відгадування розгляда­ються як вид розвивальної гри. Головною особливістю загадок є логічне завдання. Способи побудови логічних завдань різні, але всі вони активізу­ють мисленнєву діяльність дітей. Діти старшого дошкільного віку люблять ігри-загадки. Потреба порівнювати, думати, здогадуватися приносить ра­дість розумової праці. Відгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує вміння розмірковувати, робити висновки, умовиводи.

Ігри-бесіди (діалоги). В основі гри-бесіди лежить спілкування виховате­ля з дітьми, дітей з вихователем і дітей одне з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання та ігрової діяльності дітей. Відмінни­ми його рисами є безпосередність переживань, зацікавленість, доброзичли­вість, віра у "правду гри", радість гри. У грі-бесіді вихователь часто йде не від себе, від близького дітям персонажа і в такий спосіб не тільки зберігає ігро­ве спілкування, а й підсилює радість його, бажання повторити гру. Навчаль­не завдання полягає в змісті сюжету - теми гри, у пробудженні інтересу до інших явищ навколишнього життя, що відображаються у грі. Пізнавальний зміст ігор не лежить "на поверхні": його потрібно знайти, добути - зробити відкриття і в результаті про щось дізнатися. Цінність гри-бесіди полягає в тому, що вона висуває вимоги до активізації емоційно-мисленнєвих проце­сів: єдності слова, дії, думки і уяви дітей. Гра-бесіда виховує вміння уважно слухати і чути запитання вихователя, запитання і відповіді дітей, уміння зо­середжувати увагу на змісті розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження. Все це характеризує активний пошук вирішення поставленого ігрового завдання. Важливе значення має вміння брати участь у бесіді, що характеризує рівень вихованості. Проведення такого виду ігор вимагає від вихователя великої майстерності, поєднання навчання і гри. Першою ви­могою до керівництва такою грою є визначення "малих доз" пізнавального матеріалу, але достатніх, щоб гра була цікавою для дітей.

Ігри-припущення. Дидактичний зміст гри полягає в тому, що перед діть­ми ставиться завдання і створюється ситуація, яка вимагає осмислення на­ступних дій. Ігрове завдання закладене в самій назві "Що було б... ?" чи "Що б я зробив... ?" Ігрові дії визначаються завданням і вимагають від дітей до­цільної передбачуваної дії відповідно до визначених умов чи створених об­ставин. Ці ігри вимагають уміння співвіднести знання з обставинами, вста­новлення причинних зв'язків. У них міститься і змагальний елемент: "Хто швидше здогадається?" Старші діти люблять такі ігри і вважають їх" склад­ними іграми " які вимагають уміння подумати.

У дітей також викликають інтерес ігри з дидактичними іграшками та природним матеріалом, настільно-друковані та словесні.

В іграх з іграшками, природним матеріалом діти безпосередньо сприйма­ють предмети. Ці ігри побудовані з урахуванням принципу наочності, відпо­відно до прагнення дітей гратися конкретними речами. За допомогою їх діти пізнають різноманітні властивості предметів, порівнюють, зіставляють їх.

Настільно-друковані ігри, так само як і ігри з предметами, ґрунтуються на принципі наочності, але в цих іграх дітям дається не сам предмет, а його зо­браження. Зміст настільних ігор різноманітний. Деякі види лото і парні кар­тинки ознайомлюють дітей з окремими предметами (посуд, меблі), з твари­нами, птахами, фруктами, овочами, їх якостями і властивостями. Інші уточню­ють уявлення про сезонні явища природи (лото "Пори року"), про різні профе­сії (гра "Що кому потрібно?"). Як і дидактична іграшка, настільно-друкована гра ефективна в тому разі, коли вона вимагає самостійної розумової роботи.

Словесні ігри проводять без наочного матеріалу, тому побудовані надіях та словах гравців. їх використовують лише після того, як у дітей сформова­ні певні знання про реальні предмети або явища. Це також і ігри-загадки. У словесній грі діти вчаться думати про речі, які вони у цей момент безпо­середньо не сприймають. Ці ігри вчать під час вирішення завдань спирати­ся на уявлення про раніше сприйняті предмети.

Керуючи дидактичними іграми, необхідно передбачити, щоб діти гра­лися у вікових підгрупах, а також підтримувати спільні ігри, що їх організо­вують самі діти, оскільки найчастіше вони не розгортаються від самого по­чатку, тому що діти не вміють самостійно, зважаючи на різний ігровий до­свід, регулювати взаємини, стежити за правилами тощо. Звичайно, ліпше, якщо така гра виникає з ініціативи дорослих. Але педагог має пам'ятати, що молодших дітей захоплює сама ігрова дія, для старших головне - виконання ігрових дій для досягнення результату через виконання ігрових правил Вихователь повинен полегшити або ускладнити дидактичні завдання, врегулювати виконання правил, продумати обладнання, розміщення дітей, прийоми керівництва. Наприклад:

1. У грі "Чарівна торбинка" використовують дві торбинки: одну - для молодших дітей, другу - для старших. Одночасно може виходити двоє ді­тей: малюк дістає і називає предмет, старший - дістає і описує його. Мож­ливе почергове виконання дій з однією торбинкою.

2. Гра-подорож "І в саду, і на городі": молодші збирають окремо овочі та фрукти, старші відгадують їх на смак, за описом тощо.

3. Магазин. Молодші називають предмет, можливо, його деякі ознаки, старші - описують, загадують загадки тощо.

Важливо пам'ятати, що організація і проведення спільних ігор не запе­речує окремих дитячих ігор за віковими підгрупами, які необхідно підтри­мувати і розвивати.