Призначення та принципи побудови єдиної сітки ППО

 

Сітка ППО є система кодування місцевості на топографічних картах, планшетах і екранах індикаторів, що застосовуються у РТВ ППО ПС ЗС України для передачі місцеположення повітряного об’єкту (цілі), цілевказівок і цілерозподілу.

Сітка ППО 1961 року поділяє відображуємий на карті район на зони, сектори і квадрати. Сітка ППО наноситься у масштабі 1:500 000, 1:1 000 000, 1:2 000 000, 1:2 500 000. Територія Північної півкулі поділяється на 92 зони чотирьох типів (А, Б, В, Г) у наступному порядку:

від екватора до 400 північної широти – на зони типу А розміром 200 за широтою, 180 за довготою кожна;

від 400 до 720 північної широти – на зони типу Б розміром 160 за широтою, 180 за довготою кожна;

від 720 до 800 північної широти – на зони типу В розміром 80 за широтою, 360 за довготою кожна;

від 80о до 90о північної широти – на зони типу Г розміром 10о за широтою, 180о за довготою.

Зони нумеруються двозначними числами від 01 до 46 у східній частини Північної півкулі і від 51 до 96 у західній частини Північної півкулі.

Зони в кожній частині Північної півкулі нумеруються за горизонтальними рядами із заходу на схід, починаючи з зони, яка примикає до Північного полюса, і закінчуючи крайньою південно – східною зоною.

Рис.1.

Зони поділяються на сектори:

типу А на 10 секторів (4ох 9о) – п’ять горизонтальних рядів по два сектори в кожному ряду;

типу Б на 8 секторів (4о х 9о) – чотири горизонтальних ряди по два сектори в кожному ряду;

типу В на 8 секторів (4о х 9о) – два горизонтальних ряди по чотири сектори в кожному ряду;

типу Г на 10 секторів – два горизонтальних ряди по п’ять секторів (розмірами 4о х 36о південних секторів і 6о х 36о північних секторів.

Розподіл території Північної півкулі на зони, нумерація зон і їх розподіл на сектори показані на рис. 1 і 2.

20 пн.ш

45 о 117о 126о 135о

16о 1 2 80оп.ш.

12 о 3 4 1 2 3 4

5 6 76о пн.ш.

8о

4о 7 8 5 6 7 8

72опн.ш.

0о 9 0

36ос.д. 54о 108ос.д. 144осд

Зона типу А Зона типу В

 
 


56опн.ш. 9

 

80 о 84 о 90 опн.ш.

52о 1 2 0 о 1 5

3 4 6 2 3 4 0

48о 17 01

5 6 36о 7 9 144 о

44о 8

7 8 72 о 108 о

40ос.д. 18о

Зона типу Б Зона типу Г

Рис.2.

 

Сектори зон поділяються на квадрати:

в зонах типу А, Б, В паралелями, які проводяться через кожен градус, і меридіанами, які проводяться через кожні 1о30/, починаючи від кордону сектору, розмір квадрата по широті 1о, по довготі 1o 30/;

в зоні типу Г розміри квадратів південного ряду секторів по широті 1о, по довготі 6о, північного ряду секторів – по широті 1о, по довготі 12о.

Квадрати в секторах нумеруються двома цифрами, відповідними номерами горизонтального і вертикального номерів квадратів, на схрещенні яких знаходиться квадрат, що нумерується. Схема розподілу сектору на квадрати і принцип нумерації квадратів показані на рис.3

Кожний основний квадрат поділяється на 9 середніх, середній – на 9 малих квадратів, малий квадрат може бути поділений на 9 уточнюючих квадратів.

 

Рис.3.

Середні, малі і уточнюючі квадрати нумеруються порядковими номерами від 1 до 9 за ходом часової стрілки, починаючи з північно – західного кута і закінчуючи центральним квадратом. Схема розподілу квадратів сітки ППО на середні і малі квадрати показана на рис. 4.

1о 30/


         
     
5        
             
  9
                 
           
                 
          5
         

30/ 10/

Рис.4.

Лінійні розміри квадратів в залежності від широти, місцевості змінюються (збільшуються до екватору). Так для України (Харків) лінійні розміри квадратів складають: великого – 111х111 км, середнього – 37х37 км, малого – 12х12 км

Місцезнаходження цілі за допомогою сітки ППО позначається групою з 7 або 8 цифр: перші дві цифри – номер зони, третя – номер сектора в зоні, четверта і п’ята – номер квадрата в секторі, шоста і сьома – номер середнього і малого квадратів. При восьмизначній групі цифр остання є номером уточнюючого квадрата. В цьому випадку малий квадрат поділяється на 9 уточнюючих квадратів.

Точність передачі координат цілей за квадратами сітки ППО залежить від розміру квадрата, який передано в донесенні, і від часу запізнення оповіщення. Сітка ППО забезпечує точність передачі координат повітряних цілей за малими квадратами 8 – 10 км, а з використанням уточнюючих квадратів – 3 – 5 км.

Номери зон можуть змінюватися, але послідовність їх нумерації остається незмінною.

При передачі розвідувальної інформації на кожну виявлену ціль (об’єкт) оформляється формуляр, в якому вказується її номер та основні характеристики (тип, склад, швидкість, висота, належність та ін.).

При першому повідомленні цілі видаються чотирьохзначними номерами, в подальшому можуть передаватися у скороченому вигляді – двозначними номерами.

Розвідувальна інформація з первинних джерел розвідки видається двозначними номерами у полярних координатах.

Як видно із вищеозначеного, точність передачі інформації у координатах сітки ППО не дуже висока і не забезпечує цілевказівки та цілерозподілу для вогневих засобів поразки. Крім того, обробка та передача інформації «ручним» способом потребує деякого часу, що також не являється позитивним моментом в управлінні військами. Тому для вогневих засобів поразки видається бойова інформація, як правило, автоматизованим способом з більш високою точністю та в короткий термін.

Висновки

Таким чином, оповіщення про повітряного противника здійснюється РТВ Повітряних Сил ЗС України шляхом передачі розвідувальної інформації для усіх зацікавлених споживачів у координатах єдиної сітки ППО та бойової інформації для активних родів військ автоматизованим способом телекодовими сигналами у прямокутних або полярних координатах.