ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГАЛЬМУВАННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.
У корі великих півкуль дітей мають місце явища гальмування. З перших днів життя дітейи з’являється безумовне гальмування – індукційне і позамежне.
Безумовне (зовнішнє) індукційне гальмування виникає у дітей при дії сторонніх подразників з зовнішнього середовища та дії нервових імпульсів з внутрішніх органів і тканин. Зовнішнє гальмування виявляється теж як гальмування при виникненні орієнтованої реакції. Нове вогнище збудження гальмує наявне в корі збудження У віці від 1 до 3 років добре розвинуте безумовне гальмування. Причиною цього варто вважати орієнтовний рефлекс, що чітко виявляється. Якщо під час їди з’явиться стороння людина, дитина перестає їсти. Діти через добре виражений орієнтовний рефлекс легко відволікаються. Усе нове викликає орієнтовану реакцію, що гальмує наявну активність дітей.
Голосний окрик, монотонність тривало здійснюваної діяльності викликають позамежне гальмування. У кіркових нейронах (клітинах низької лабільності) сильне подразнення, що перевищує межу їх функціональної можливості, легко викликає гальмування.
Індукційне гальмування теж гарно виражене в дітей дошкільного віку. Додатковий подразник викликає у дітей інтенсивну орієнтовну реакцію, що супроводжується або повним гальмуванням умовної реакції, або зменшенням її величини. Лише в деяких дітей додатковий подразник не викликає змін умовного рефлексу.
Безумовне позамежне гальмування виникає як при дії надсильних подразників, так і при дії слабких подразників, що повільно і довго діють при стомленні, виснаженні нервової системи і при емоціях. У всіх цих випадках воно має охоронне значення, оберігаючи від руйнування нервові клітини головного мозку в результаті сильного або тривалого збудження.
Обидві ці форми безумовного гальмування легко розвиваються в дітей в наслідок:
· відносної слабості процесу збудження,
· недостатньої його концентрації,
· сильної орієнтованої реакції.
Умовне (внутрішнє) гальмування. Якщо умовний подразник не підкріплюється безумовним, то позитивний умовний рефлекс поступово згасає. У здорових дітей через деякий час (10-15 хв.) згаслий умовний рефлекс знову з’являється, навіть без підкріплення.
Згасання умовних рефлексів залежить від індивідуальних особливостей (типів) нервової системи. Новоутворені рефлекси швидше згасають, ніж старі, стійкі рефлекси. У голодних дітей умовні харчові рефлекси згасають важче, ніж у нагодованих.
Гальмування під час згасання рефлексу іррадіює і може перейти в фізіологічний сон.
Згашувальне гальмування піддається вправлянню. Чим частіше воно утворюється, тим скоріше воно виникає при згасанні не тільки даного умовного рефлексу, але й при наступному згасанні інших рефлексів. На згасальному гальмуванні ґрунтується здатність позбавлятись непотрібних або шкідливих звичок, коли умовний подразник, що викликав непотрібну або шкідливу дію, систематично не підкріплюється.
Запізнювальні умовні рефлекси. Якщо поступово збільшувати проміжок часу між початком дії умовного подразника і початком підкріплення його безумовним подразником (їжею), то виробляється запізнювальний умовний рефлекс.
У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку запізнювальні умовні рефлекси утворюються важче і повільніше, ніж інші гальмівні умовні рефлекси. При частому застосуванні запізнювальних умовних рефлексів появляється дрімота, сонливість і фізіологічний сон. Часте і посилене утворення запізнювальних умовних рефлексів може викликати у дітей тимчасові порушення вищої нервової діяльності.
Диференційне гальмування. Ця різновидність внутрішнього гальмування виробляється при підкріпленні умовних подразників певної якості і інтенсивності і непідкріпленні умовних подразників, близьких за якістю і інтенсивністю. В першому випадку виникає збудження, а в другому— диференційне розрізнювальне гальмування. Наприклад, завдяки диференційному гальмуванню в ділянці зорового аналізатора розрізняються відтінки світла, кольорів та їх інтенсивності; в ділянці слухового аналізатора — висота, сила, склад і локалізація звуків і т. д.
У дітей тонке диференціювання виробляється поступово. Щоб утворити тонке диференціювання, яке дітям важко дається, треба спочатку утворити більш грубе, яке легко виробляється. Якщо ж не переходити поступово від легких завдань до важких, то може настати порушення вищої нервової діяльності (неврози та ін.).
Спочатку диференційне гальмування утворюється важко, потім його утворення дедалі прискорюється і удосконалюється. Перш ніж переходити до вироблення нового диференціювання, потрібно міцно закріпити попереднє. Чим складніше диференціювання, тим більше часу необхідно для його утворення. У різних дітей спостерігається різний оптимальний час вироблення диференціювань.
Чим менша за віком дитина, тим більша іррадіація (поширення) збудження і тим менша його концентрація, а отже, і диференціювання внутрішнім гальмуванням.
Диференційне гальмування підвищує ефективність навчального процесу. Прикладом може бути використання порівняння та зіставлення.