МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СУДОВОЇ ПСИХОЛОГО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ КОРОТКОЧАСНИХ АФЕКТИВНИХ СТАНІВ
Короткочасні афективні стани є специфічною проблемою судової психіатрії, невідомою психіатрії загальній. Це зумовлено, перш за все, саме короткочасним їх характером, швидким перебігом з практично повним відновленням нормальної психічної діяльності. Якщо такий стан не завершується вчиненням протиправних дій, він не стає об’єктом застосування психіатричних знань. Тобто, ані особа, ані її родичі з приводу такого стану до психіатра не звертаються. Саме через це інформація про такі стани відсутня в МКХ-10. Вчинення ж протиправного діяння у такому стані тягне за собою порушення кримінальної справи і призначення судово-психіатричної експертизи.
Вітчизняна судова психіатрія розрізняє емоційні та афективні стани.
Емоційний стан — це узагальнене поняття, що об’єднує емоції, емоційні переживання внаслідок реагування особистості на зовнішні та внутрішні подразники. Його обсяг охоплює особистість і різні види емоцій у відповідь на зазначені подразники. Зміст цього поняття — це вплив емоцій, емоційних переживань на поведінку і діяльність особи у відповідь на подразники. Стрес та фрустрація (як приклад термінів, що найбільш часто використовуються при проведенні психологічної експертизи емоційних станів) — стани психічного напруження, що виникають у відповідь і в умовах впливу (дії) стресора, яким може виступати будь-який подразник, чи фрустратора, тобто при виникненні перешкоди на шляху до задоволення життєвої потреби. Ці стани не мають самостійного експертного значення, але можуть бути підґрунтям, передумовою афекту при дії додаткового подразника на особу, що перебуває у стресогенній ситуації, або визначають формування кумулятивного афекту. Подальше перебування у стресогенній чи фрустраційній ситуації, без впливу додаткового (сильного) подразника, може привести до декомпенсації адаптивних механізмів особи із розвитком психічних порушень у вигляді реактивних станів невротичного і психотичного рівня. Стрижневою клінічною характеристикою станів, що позначаються поняттями «стрес» та «фрустрація», є так зване психічне напруження, основною складовою якого є розлади в емоційній сфері. Тому поняття «психоемоційне напруження» може використовуватися як узагальнююче для цих термінів (тим більш, що у афективно зумовлених кримінальних діях часто поєднується дія стресора і наявність фрустратора) з його використанням в експертній практиці.
Афективний стан — це узагальнене поняття, яке об’єднує психічні розлади внаслідок реагування особистості на зовнішні та внутрішні подразники. Його обсяг охоплює особистість і психічні розлади (непсихотичні та психотичні) у відповідь на зазначені подразники. Зміст цього поняття — це обмеження здатності (у тому числі суттєве) через непсихотичні розлади або позбавлення особи такої здатності внаслідок психотичних розладів психіки у відповідь на актуальні подразники.
Емоційні та афективні стани різняться між собою за перебігом і клінічними проявами. Так, емоційні стани мають переважно довготривалий перебіг (тижні, місяці, іноді роки), майже незмінну структуру при відсутності додаткового подразника, інтенсивність проявів, що не перевищує адаптаційні можливості організму. Афективні стани мають короткотривалий (секунди, хвилини) перебіг (лише афективна реакція може бути більш подовженою в часі), специфічну структуру (дво–трьохфазну) та клінічні прояви, що передбачають наявність сукупності психопатологічних симптомів.
Сполучення короткочасного перебігу з певною глибиною розладу психічних функцій є ознакою його хворобливого характеру, що визначає суттєвий вплив на здатність особи у цей час усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Судово-психіатрична експертиза короткочасних афективних станів відрізняється низкою характерних ознак, що визначають складність, відповідальність та трудомісткість цього експертного дослідження. Його складність пов’язана з необхідністю ретроспективної оцінки психічного стану особи на певний період часу, реконструюванням цього стану на основі фактичних даних, що містяться в об’єктах експертизи. Тобто така експертиза є надто «залежною» від обсягу та якості цих фактичних даних. Відповідальність таких експертиз визначається як частотою, так і наслідками афектогенних злочинів — скоєнням протиправних дій проти особистості в емоційному стані, який потребує діагностичної та експертної оцінки. Переважна більшість таких злочинів становить загрозу життю та здоров’ю особи. При цьому визнання того, що особа скоїла злочин у стані сильного душевного хвилювання, психіатричною передумовою якого є діагностування у особи афекту, що суттєво обмежував її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними на період злочину, відображається на терміні її покарання. Так, наприклад, скоєння умисного вбивства поза станом «сильного душевного хвилювання» карається відповідно до статті 115 КК України позбавленням волі на строк від 7 років до довічного ув’язнення, а скоєння умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання — обмеженням волі на строк до 5 років (тобто від 0 до 5 років) або позбавленням волі на той самий строк. Трудомісткість експертизи короткочасних афективних станів визначається необхідністю статичного та динамічного аналізу різних характеристик психічного стану суб’єкта афектогенного злочину на різних його етапах, диференціюванням цього стану щодо компетенції судово-психіатричного експерта чи психолога — судового експерта та діагностичною і експертною оцінкою цього стану з використанням експертного методу, ситуаційного аналізу тощо [3; 4; 7–9; 10, с. 309–314].
Метою цієї роботи є висвітлення етапу підготовки об’єктів експертизи у справах про афектогенні злочини та особливостей проведення такої експертизи для забезпечення повноти експертного дослідження, відповідності його якості вимогам науково-методичних документів та чинного законодавства [1, 2, 6].
Положення роботи базуються на аналізі експертної практики (судово-психіатричних, судово-психологічних, комплексних судових психолого-психіатричних експертиз) з різних регіонів України та особистому досвіді проведення експертиз короткочасних афективних станів авторами цієї роботи. Вони сформульовані у вигляді конкретних пропозицій з урахуванням тих недоліків, дискусійних питань, недостатньої інформованості, що супроводжують призначення та виконання цього виду експертного дослідження.
Етап призначення судово-психіатричної експертизи короткочасних афективних станів, підготовки матеріалів кримінальної справи для подальшої експертизи є однаково важливим як для працівника судово-слідчих органів, так і, надалі, для експерта. Так, працівники дізнання, слідства мають знати, що і в якому обсязі повинно бути надано на експертизу та додержуватись певного алгоритму щодо здобування та фіксації даних, які характеризують психічний стан особи на період злочину. Експерт, у свою чергу, повинен знати, що має бути в наданих матеріалах для подальшого забезпечення повноти експертного дослідження і можливості доказового обґрунтування діагностичних та експертних висновків.
Враховуючи відсутність систематизації емоційних, афективних станів, та єдиних методичних підходів щодо їх оцінки; необхідність дотримання меж компетенції судово-психіатричного експерта та психолога — судового експерта, а також вимоги до строків слідчих дій, тим більше при проведенні кількох експертиз, є доцільним при скоєнні афектогенного злочину і наявності у судово-слідчих органів потреби у вирішенні питань щодо психічного стану суб’єкта злочину призначення одразу комплексної судової психолого-психіатричної експертизи (КСППЕ), а не окремо судово-психологічної чи судово-психіатричної експертизи. При цьому перед КСППЕ мають бути поставлені наступні питання.