Епідеміологія та патогенез
Збудники зоонозних інфекцій. Біологічні властивості. Лабораторна діагностика захворювань.
Бактерії – збудники особливо небезпечних інфекцій:
• збудник чуми
• збудник туляремії
• збудники бруцельозу
• збудник сибірки
• збудник сапу
• збудник холери
Для них притаманні:
• висока інфекційність
• здатність до епідемічного або до ендемічного розповсюдження
• важкий перебіг хвороби
• висока ступінь летальності
Зоонози (зооантропонози) –інфекційні захворювання, при яких джерелом інфекції є інфіковані тварини (хворі або носії).
• Виділяють 2 групи зоонозних інфекцій:
- Ті, що передаються від домашніх та інших синантропних тварин (сибірка, бруцельоз)
- Ті, що передаються від диких тварин – природно-вогнищеві зоонози (чума, туляремія)
Таксономія
• Родина Enterobacteriaceae
• Рід Yersinia (11 видів)
• Види:
Y.pestis– збудник чуми
Y.enterocolitica –збудник кишкового йєрсиніозу
Y.pseudotuberculosis –збудник псевдотуберкульозу
• можуть існувати в 2 фазах:
а) сапрофітна – в оточуючому середовищі
б) паразитарна – в організмі тварин та людини
Y.pestis
• Морфологія
- Гр(–) поліморфні палички овоїдної форми
- фарбуються біполярно (метод Лефлера)
- нерухомі
- не утворюють спор
- утворюють капсулу (в організмі людини та тварин)
Культуральні властивості
• факультативні анаероби
• оптимальна t=28-300С (психрофіли)
• невибагливі до поживних середовищ
• Для культивування використовують:
а) універсальні поживні середовища:
- МПА –вірулентні штами утворюють R-форми колоній
• Стадійність росту на щільних середовищах:
- через 10-12 год – “юна колонія” – стадія “битого скла”
- через 18-24 год – “зріла колонія” – “зім´ята мереживна хустинка” – біло-сірий ущільнений центр, прозорий ніжний край
- через 48 год – “стара колонія” (ромашка) – центр коричневого кольору, краї біло-сірі, мереживні
-на МПБ
а) білі пластівці на поверхні середовища
б) плівка на поверхні, від якої вниз спускаються нитковидні вирости (“сталактити”)
Б) елективні поживні середовища
- середовище Туманського – (МПА, генціанвіолет, дефібринована кров)
- цистеїновий агар
Антигенна будова
• К-антиген – глікопротеїновий,
термолабільний
• О-антиген – ліпополісахаридний
термостабільний
• Протективні антигени
V-антиген - білковий
W-антиген – ліпополісахаридний
• Перехресно-реагуючі – до еритроцитів людей з І групою крові (система АВО)
Біохімічна активність
• не розріджують желатину
• не ферментують рамнозу, сахарозу
• ферментують декстрин
• утилізують гліцерин
Фактори патогенності
• Адгезини – капсула, пілі
• Ферменти патогенності
гемолізин
фібринолізин
плазмокоагулаза
уреаза
• Перехресно-реагуючі антигени
• Алергени (формують ГЧУТ)
• Екзотоксин (“мишачий токсин”) – гістотоксин, пригнічує мітохондріальне дихання клітин
• Ендотоксин
• Антифагоцитарні фактори (забезпечують незавершений фагоцитоз)
- капсула
- протективні антигени
- аденілатциклаза
Епідеміологія та патогенез
• Джерело інфекції – дикі, синантропні та домашні тварини (біля 300 видів). Основний резервуар інфекції – гризуни (біля 240 видів)
• Шляхи інфікування:
трансмісивний (перенощики – блохи)
повітряно-пиловий
повітряно-крапельний
контактний
аліментарний
• В основі патогенезу лежить серозно-геморагічне запалення
• Клінічні форми
(залежать від шляху інфікування)
• Бубонна-трансмісивний
шкірно-бубонна - контактний
шкірна
• Кишкова- аліментарний
• Легенева - аерогенний
• Первинно-септична усі можливі
• Вторинно-септична
(генералізація процесу)
Імунітет
• стійкий
• довготривалий
• антибактеріальний та антитоксичний
• переважно клітинний
• формується стан ГЧУТ
Лабораторна діагностика
• Матеріал для дослідження: (визначається клінічною формою) –пунктат бубонів, харкотиння, випорожнення, кров, сеча, секційний матеріал
• Методи попередньої діагностики:
(для накладання карантину)
• Експрес діагностика -РІФ
• Бактеріоскопічний
• Серологічний– РІФ, РП, РНГА (виявлення антигену збудника в матеріалі)
Методи заключної діагностики:
• Бактеріологічний
- посів на елективні середовища
- ідентифікація за:
а) культуральними
б) біохімічними
в) фаголізабельними властивостями
(чумний бактеріофаг – метод “стікаючої краплі”)
• Біологічний
проводять зараження білих мишей та морських свинок
- внутрішньочеревно – загибель через 3 доби
- підшкірно – загибель через 7 діб
- нашкірно – загибель через 9 діб
Методи ретроспективної діагностики:
• Алергічний – шкірно-алергічна проба з пестином
• Серологічний – виявлення антитіл (РНГА, ІФА)
Профілактика та лікування
Профілактика
• неспецифічна
а) контроль і спостереження за захворюваністю гризунів в ендемічних районах
б) екстренна дератизація, дезінсекція при виявленні епізоотії;
в) карантинні заходи
• специфічна– жива атенуйована вакцина (штам EV). Вводиться перорально, нашкірно.
Імунітет - на 6 місяців.
Y.enterocolitica
• Морфологія
- Гр(– ) поліморфні палички овоїдної форми
- фарбуються біполярно (метод Лефлера)
- рухливі перитрихи (при t нижче 370С)
- не утворюють спор
- утворюють мікрокапсулу в організмі
Культуральні властивості
• факультативні анаероби, оптимальна t=22-280С
• невибагливі до поживних середовищ
• культивуються на:
а) універсальних поживних середовищах
б) диференційно-діагностичних (Ендо, Левіна), повільно ростуть на середовищі Плоскірєва
• на щільних середовищах – утворюють
S-форми колоній
• на рідких - помутніння
Антигенна будова
• О-АГ
• Н-АГ
• за О-АГ виділяють 34 серовари.
Біохімічна активність
• розщеплює сечовину
• ферментує сахарозу
• не ферментує рамнози
Фактори патогенності
• Адгезини –пілі, мікрокапсула
• Ферменти патогенності –плазмокоагулаза, фібринолізин, гемолізин, лецитиназа, РНК-аза
• Ендотоксини
• Екзотоксини –ентеротоксини
• Білкові субстанції з властивостями екзотоксинів (некротична дія)
• Алергени
Епідеміологія та патогенез
• Джерело інфекції –велика рогата худоба, свині, собаки, коти, птахи, а також хвора людина
• Шлях інфікування –аліментарний
• Первинна локалізація збудника відбувається в лімфатичних вузлах та ентероцитах тонкого кишечника.
• При доланні лімфатичного бар´єру виникає бактеріємія, в результаті чого спостерігається ураження селезінки, розвиток поліаденіту, поліартриту, менінгіту (переважно хворіють діти до 7 років)
• Форми інфекції: гастроінтестінальна, абдомінальна, генералізована, рецидивуюча (вторинно-вогнищева)
Імунітет
• нетривалий
• напружений
• типоспецифічний
• формується стан ГЧУТ
Лабораторна діагностика
• Матеріал для дослідження:випорожнення, ліквор, сеча, кров
• Методи діагностики:
Бактеріологічний
а)посів матеріалу на фосфатний буфер з метою холодового збагачення
б) виділення чистої культури
в) ідентифікація за ферментативними та антигенними властивостями
Серологічний –РНГА, ІФА з парними сироватками
Профілактика та лікування
• Профілактика
а) неспецифічна
- постійний санітарний контроль за водопостачанням
- контроль за технологічним режимом обробки та зберігання харчових продуктів
- боротьба з гризунами
• Лікування
етіотропне
Y.pseudotuberculosis
• Морфологія
-Гр(–)поліморфні палички овоїдної форми
- фарбуються біполярно (метод Лефлера)
- рухливі перитрихи (при t нижче 370С)
- не утворюють спор
- утворюють мікрокапсулу в організмі
Культуральні властивості
• факультативні анаероби, оптимальна
t=22-280С
• невибагливі до поживних середовищ
• культивуються на:
а) універсальних поживних середовищах
б) диференційно-діагностичних (Ендо, Левіна), повільно ростуть на середовищі Плоскірєва
• на щільних середовищах:
при t нижче 370С - S-форма колоній
при t = 370С і вище - R-форма
• на рідких середовищах -плівка
Антигенна будова
• О-АГ
• Н-АГ
за О-АГ виділяють 8 серогруп
за Н-антигенами 13 серотипів
Біохімічна активність
• розщеплює сечовину
• ферментує рамнозу
• не ферментує сахарозу
• не виділяє індол
Фактори патогенності
• Адгезини –пілі, мікрокапсула
• Ферменти патогенності– плазмокоагулаза, фібринолізин, гемолізин, лецитиназа, РНК-аза
• Ендотоксини
• Білкові субстанції з властивостями екзотоксину (некротична дія)
• Алергени