Епідеміологія та патогенез

Джерело інфекції –хворі тварини

Шляхи інфікування:

• Контактний

• Аліментарний

• Аерогенний.

Захворювання має професійний характер.

Із вхідних воріт збудник потрапляє в лімфоїдну систему, де розмножується в фагоцитах.

З током лімфи потрапляє в кров (бактеріємія). З током крові розноситься у всі патерхіматозні органи, де викликають осередки розмноження (гранулеми).

Можуть тривалий час персистувати в лімфатичній тканині, періодично викликаючи загострення інфекції.

Імунітет

• Напружений

• Гуморальний

• Клітинний

• Формується стан ГЧУТ

Лабораторна діагностика

Матеріал для дослідження:кров, сеча, кістковий мозок, синовіальна рідина, сироватка крові

Методи діагностики:

Серологічний – виявлення антитіл в сироватці крові

  1. РА Хеддельсона (для масових

обстежень)

2. РА Райта – використовують при

позитивній РА Хеддельсона

3. ІФА, РНГА, РП

Алергічний – ставлять внутрішньо-шкірну пробу з бруцеліном (проба Бюрне). Позитивна з 15-20 дня захворювання.

Бактеріологічний – дуже тривалий, використовується тільки в спеціалізованих лабораторіях.

Профілактика та лікування

Профілактика

  1. Неспецифічна
  2. Специфічна – жива атенуйована вакцина (імунітет – 6-12 місяців). Вводиться нашкірно.

Лікування

• етіотропне (тетрацикліни, левоміцетин)

• вакцинотерапія

Збудник сибірки

Таксономія

Родина Bacillaceae

Рід Bacillus

Види:

B. anthracis – збудник сибірки

умовно- патогенні:

• B.subtilis

• B.cereus

• B.megaterium

Морфологія

• Гр+ стрептобацили, великих розмірів, з обрубаними кінцями

• Нерухомі

• Утворюють капсулу (тільки в організмі людини або тварин)

• В оточуючому середовищі утворюють спору, центрально розташовану, яка не перевищує поперечний переріз клітини

• Під дією пеніциліну утворюють L-форми (“перлинове намисто”)

Культуральні властивості

• Факультативні анаероби

• Невибагливі до поживних середовищ

• На МПА – утворює R-форму колоній (“левяча грива”, “голова Медузи”

• На МПБ – утворює осад у вигляді пластівців або шматочків вати, бульйон прозорий.

• У стовпчику желатину – ріст, що нагадує “перевернуту” ялинку

Антигенна будова

3 групи антигенів:

  1. Капсульний (К-АГ) – поліпептидний, термолабільний.
  2. Соматичний (О-АГ) – полісахаридний, термостабільний.
  3. Протективний АГ – термолабільний, одна із фракцій екзотоксину.

Резистентність

Вегетативні форми:

• Мало стійкі до дії високих температур

• Чутливі до УФО, дезінфектантів.

Спори:

• Стійкі до високих температур

• Дезінфектантів

• В грунті зберігаються десятиліттями

Фактори патогенності

Капсула – антифагоцитарний фактор

Екзотоксин. Складається з 3 фракцій:

  1. Протективний антиген (взаємодіє з мембранами клітин, зумовлює прояв дії інших факторів)
  2. Летальний фактор (гістотоксин, викликає набряк легень)
  3. Набряковий фактор (підвищує проникливість судин, викликає набряк тканин)

Епідеміологія та патогенез

Джерело інфекції –хвора тварина (травоїдні)

Шляхи інфікування:

• Контактний

• Аліментарний

• Повітряно-пиловий

В залежності від шляхів проникнення збудника в організм розрізняють наступні клінічні форми сибірки:

Шкірна – сибірковий карбункул (осередок геморагічного некрозу) + лімфангіт, лімфаденіт.

Кишкова – гострий геморагічний коліт

Легенева – геморагічна пневмонія (без лікування 100% летальність)

Септична – ускладнення внаслідок генералізації процесу

Імунітет

• Стійкий

• Напружений

• Клітинний

• Гуморальний

• Формується стан ГЧУТ

Лабораторна діагностика

Матеріал для дослідження:залежить від форми інфекції.

Методи діагностики:

  1. Бактеріоскопічний – мазки фарбують за Грамом, Романовським-Гімзе. Для збільшення інформативності методу – РІФ.
  2. Бактеріологічний

Біологічний – тварини гинуть через 1-2 дні після введення матеріалу; у внутрішніх органах виявляють збудників типової морфології

Алергічний – постановка внутрішньо-шкірної проби з антраксином

Серологічний

  1. РЗК, РНГА, ІФА – виявлення реконвалісцентів
  2. РП по Асколі – виявлення антигенів збудника сибірки у досліджуваному матеріалі

Профілактика та лікування

Профілактика

Неспецифічна

  1. Ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини
  2. Контроль за захворюваністю серед тварин
  3. Знищення трупів.

Специфічна

-здійснюється серед груп ризику (працівники м´ясної, шкіряної, хутрово-переробної промисловості, пастухи, сільське населення, ветеринари, зоотехніки).

-Полягає у щорічному введенні живої атенуйованої вакцити СТІ.

Лікування

-Етіотропне – антибіотики (пеніциліни, тетрацикліни, макроліди)

-Специфічне – протисибірковий імуноглобулін