Періодами поступового прискорення і уповільнення ритму.
Діагностичні критерії нормального синусового ритму
1. Зубець Р є перед кожним комплексом QRS, обов’язково позитивный в II стандартному відведенні і негативний у відведенні аVR.
2. Зубець Р однаковий по формі, амплітуді, тривалості в одному тому ж відведенні.
3. Постійний і нормальний інтервал P - Q.
4. Частота ритму 60-90 в 1 хвилину.
5. Постійні (або відрізняються не більш ніж на 10% - 0,15c) інтервали R - R.
Порушеннями ритму серця, або аритміями, називають:
- зміну ЧСС вище і нижче N (N 60 –90 в 1 ´);
- нерегулярний ритм серця (неправильний ритм) будь якого походження;
- зміну локалізації джерела збудження (водія ритму), тобто будь який несинусовий ритм;
- порушення провідності елекроімпульса по різних ділянках провідникової системи серця.
Основні етіологічні фактори аритмій
I. Функціональні (при здоровому серці):
- психогенні (кортико-вісцеральні);
- рефлекторні (вісцеро-кардіальні).
II. Органічні (при різних захворюваннях серця):
- коронарна ішемія – коронарний атеросклероз з або без інфаркту міокарда;
- гемодинамічні: вади серця, гіпертонія, легеневе серце; інші фактори, що викликають навантаження і гіпертрофію;
- інфекційно-токсічні: ревматизм, вірусні інфекції, скарлатина, дифтерія, пневмонія та інші.
- міокардіопатії
III. Токсічні: інтоксикація наперстянкою, строфантином, анестетиками, адреналіном, кофеїном і ін.
IV. Гормональні: тиреотоксикоз, мікседема, феохромоцитома, вагітність, клімакс.
V. Електролітні: гіпокаміємія, гіперкаміємія і ін.
VI. Механічні: інтракардіальна катетеризація операції і травми серця і легень.
VII. Вроджені: вроджена АV блокада, синдром WPW.
Патогенетичні механізми аритмій
Всі аритмії – результат порушення основних функцій серця:
- автоматизму;
- збудливості;
- провідності.
Аритмії зумовлені порушеннями функції автоматизму
Синусового вузла
1. Синусова тахікардія.
2. Синусова брадикардія.
3. Синусова аритмія.
4. Зупинка синусового вузла.
5. Асистолія передсердь.
6. Синдром слабкості синусового вузла.
Синусова тахікардія – збільшення ЧСС від 90 до 150-180 за 1 хв.
При збереженні правильного синусового ритму.
- графіка ЕКГ в більшості випадків не відрізняється від норми (Р, інтервал PQ, комплекс QRS і Т);
- скорочуються інтервали R – R;
- при різко вираженій синусовій тахікардії значно скорочується інтервал ТР, зубець Р може нашаровуватися на зубець Т попереднього комплексу (Р на Т);
- сегмент ST при вираженій синусовій тахікардії достатньо часто зміщується вниз;
- іноді збільшується амплітуда зубців Р;
- може спостерігатися деяке зменшення інтервалу PQ (але він не менший 0,12 с) і ширини комплексу QRS.
Синусова брадикардія – зменьшення ЧСС від 60 до 40 в 1 хв.
При збереженні правильного синусового ритму.
- графіка ЕКГ в більшості випадків не відрізняється від норми (Р, інтервал PQ, комплекс QRS і Т);
- подовжуються інтервали R – R;
- може дещо збільшуватися інтервал PQ (до 0,20-0,21с) і ширина комплексу QRS;
- іноді дещо зменшується амплітуда зубця Р;
- іноді сегмент SТ розташований дещо вище ізолінії.
Синусова аритмія – неправильний синусовий ритм, що характеризується
періодами поступового прискорення і уповільнення ритму.
v Розрізняють:
1.Дихальну синусову аритмію.
2.Недихальну синусову аритмію:
-періодичну;
-аперіодичну.
v Частіше всього зустрічається дихальна синусова аритмія при якій під час вдиху прискорюється, а під час видиху – уповільнюється ритм (рефлекторний вплив блукаючого нерва).
v Дихальна синусова аритмія зникає при:
-затримці дихання;
-фізичному навантаженні;
-введенні атропіну.
v З віком частота виникнення синусової дихальної аритмії зменшується.
v Синусова дихальна аритмія в більшості випадків поєднується з синусовою брадікардією і лише інколи – з синусовою тахікардією.
v На ЕКГ
-коливання інтервалів R – R більше 0,15 с (10%) синхронне з фазами дихання;
-графіка ЕКГ (зубець Р, інтервал PQ, комплекс QRS і зубець Т) частіше не змінена.