Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

 

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

· залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін;

· змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції;

· змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін;

· змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції;

· скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;

· скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;

· скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження;

· визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження;

· скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Судові рішення обов’язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо:

· справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

· в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтованою;

· судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або не тими суддями, які розглянули справу;

· справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату,

· час і місце судового засідання;

· суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов’язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу;

· суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції д продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але

суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

· залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень – без змін;

· скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд;

· зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

· скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження;

· визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження;

· скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали.

 

 

Зразок

касаційної скарги у адміністративній справі.

Вищий адміністративний суд України,

вул. Московська, 8, м. Київ, 01010.

 

Оскаржувач: (П.І.Б.) позивач),

________________________________________.

(адреса, поштовий індекс, іншізасоби звязку)

 

Особа, яка бере участь у справі:

Відділ державної виконавчої служби

_____ районного управління юстиції м. Києва

(відповідач),

________________________________________.

(адреса, поштовий індекс, іншізасоби звязку)

 

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на ухвалу _________ апеляційного адміністративного суду

від __.__.____ р. у адміністративний справі № ____ та ухвалу __________ окружного адміністративного суду від __.__.____ р. у адміністративній справі № ____

 

I. Предмет оскарження.

1. Ухвалою колегії суддів судової палати в адміністративних справах _________ апеляційного адміністративного суду від __.__.____ р. у адміністративній справі № ______ залишена без задоволення апеляційна скарга (П. ініціали), залишено без змін ухвалу __________ окружного адміністративний суду від __.__.____ р., якою відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі № ______ за позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби _________ районного управління юстиції м. Києва “про спростування недостовірності інформації, що міститься в документі та відкликання документу, що містить недостовірну інформацію”.

2. (П. ініціали) вважає, що постановляючи зазначені ухвали суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального та матеріального права, а отже ухвали є незаконними та необґрунтованими такими, що порушують право особи на судовий захист.

II. В чому полягає незаконність та необґрунтованість ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

3. Судовою владою першої та апеляційної інстанцій не враховано, що рішення Мінського (нині Оболонського) районного суду м. Києва винесено __.__.____ р., коли, відповідно до ст. 236 ЦПК України 1963 р., у справах по скаргам на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби було запроваджено адміністративний розгляд, отже законодавець у новому ЦПК України, який набрав чинності з __.__.____ р., у ст. 383 цього Кодексу, чітко визначив, що: “Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи”.

Зі змісту положень ст. 383 ЦПК України нового цивільно-процесуального закону вбачається, що новий розділ ЦПК України ”Судовий контроль за виконанням судових рішень“, на рішення що ухвалені до набрання чинності цим Кодексом (новим Цивільним процесуальним кодексом України) не поширюється на рішення, які ухвалені на основі ЦПК України від 1963 р., а отже враховуючи буквальний зміст ст. 383 ЦПК України однозначно розуміється, що порядок здійснення судового захисту у справах, до яких раніше було застосовано адміністративне провадження не змінено новим ЦПК України.

4. Підставою звернення (П. ініціали) до суду з проханням захистити його порушенні права, є недостовірна (суперечлива) інформація, яка була отримана на його запити до державної виконавчої служби на протязі майже чотирьох років.

У спірній адміністративній справі, найголовнішою обставиною, яку необхідно довести (П. ініціали) є наявність недостовірної інформації у одному або декількох листах державної виконавчої служби. Відповідно до вимог матеріального права: “Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює” (ч. 4 ст. 277 ЦК України).

Статтею 181 КАС України, встановлені особливості провадження, на відміну від статті 383 ЦПК України, встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, є не посадова особа. а відповідний орган державної виконавчої служби.

III. В чому полягає незаконність та необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції.

5. Постановляючи ухвалу від __.__.____ р. про залишено апеляційної скарги (П. ініціали). без задоволення і залишення ухвали суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на грубі порушення у застосуванні судом першої інстанції норм процесуального права, не спростував доводи позивача та його представника, які викладені у апеляційній скарзі, залишив без змін незаконну та необґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, якою (П. ініціали). закрито доступ до правосуддя.

(П. ініціали). вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення принципу законності, не здійснили захисту його порушеного права та інтересів, грубо порушили його право на судовий захист.

Не має сумніву, що порушення права на судовий захист призводить до дискредитації судової влади в Україні, створює у людини, що потребує судового захисту страх і зневіру у можливість, захистити себе, свої права і законні інтереси в судах України.

Зважаючи, що зазначена справа має для (П. ініціали). важливе значення, відповідно до ч 3 ст. 213 КАС України, (П. ініціали). бажає брати участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, на основі ст., ст. 1, 2, 4, 6, 7, 8, 9, ст. – ст. 210 - 234 КАС України, п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито», п. 18 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ПРОШУ Вищий адміністративний суд України:

- прийняти касаційну скаргу до судового розгляду;

- звільнити (П.І.Б.) від сплати судового збору;

- повідомити (П.І.Б.) про час і місце судового розгляду касаційної скарги;

- скасувати ухвалу ______________ апеляційного адміністративного суду від __.__.____ р. у адміністративній справі № __________ та ухвалу ______________ окружного адміністративний суду від __.__.____ р. у адміністративній справі № __________, направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті в іншому складі суду.

 

Додатки:

- копія Посвідчення серії А № __________ від __.__.____ р. (першому адресату);

- завірена копія ухвали ______________ апеляційного адміністративного суду від __.__.____ р. (першому адресату);

- завірена копія ухвали ______________ окружного адміністративний суду від __.__.____ р. (першому адресату);

- копія касаційної скарги особі, яка бере участь у справі.

Оскаржувач________________(П. ініціали). (Дата).

 

_____________________ Додаткові пояснення адвоката _____________________

1. Яка підсудність справ про оскарження сторонами виконавчого провадження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні рішення суду загальної юрисдикції?

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції Закону України № 2677-VI від 04.11.2010 року «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»:

«Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом».

2. Яка підсудність, встановлена для сторін виконавчого провадження, у справах про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні рішень загальних судів, які ухвалені до 01 вересня 2005 року?

Як виняток із загального правила, справи за заявою кредитора або боржника (сторони виконавчого провадження) про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні судового рішення загальних судів, які ухвалені до 01 вересня 2005 року, розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи матеріали справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України, такі спори, відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, відносяться до адміністративної юрисдикції (пункт 3 Оглядового листа від 09.01.2008 № 7/9/1/13-08 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби»). Таким чином, зазначені справи, як справи адміністративного провадження, розглядаються адміністративними судами не за скаргами сторін виконавчого провадження, а за позовними заявами.