Предмет, джерела та система конституційно-процесуального права України 13
Інші вітчизняні дослідники, Ю. М. Тодика та Є. В. Супру-нюк, зауважили, що конституційному праву України не притаманна спеціальна процесуальна галузь. Однак ці автори вже на момент видання роботи, на яку ми посилаємося (1997 p.), вказували на позитивну тенденцію розвитку конституційного права України, яка полягає у збільшенні кількості в ньому процедурно-процесуальних норм1.
А. В. Грабильніков зазначає, що конституційне право України не має конституційно-процесуальної галузі права, хоча охоплює багато процедурних та процесуальних норм2.
А. А. Єзеров вважає, що нині в літературі формується тенденція розвитку конституційного права України у напрямі збільшення питомої ваги процедурних норм, покликаних вирішувати та попереджати процедурні конфлікти3.
Чимало учених схильні вести мову про існування в Україні конституційного процесуального права як самостійної галузі національного права. Зокрема, С. Л. Лисенков визначає конституційне процесуальне право як галузь права України, яка представлена системою загальнообов'язкових правил поведінки (правових норм та інститутів), що регламентують суспільні відносини, пов'язані з процесом реалізації прав і обов'язків учасників відносин, встановлених нормами конституційного права України4.
На думку Ю. М. Бисаги, В. В. Гомоная та В. І. Чечерського, конституційно-процесуальне право України як галузь права — це сукупність конституційно-процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини, що визначають порядок реалізації тих конституційно-матеріальних норм, котрі потребують для цього відповідної процедури у сфері формування та діяльності органів
1 Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины: отрасль права и нау
ка : учеб. пособ. / Ю. Н. Тодыка, Е. В. Супрунюк. — Симферополь : Таврида,
1997. - С 19.
2 Грабыльников А. В. Конституционное право Украины как отрасль пра
ва и наука : учеб. пособие. / А. В. Грабыльников. — Днепропетровск, 1999. —
С. 15.
3 Єзеров А. А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Украї
ні : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 /
А. А. Єзеров // Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2007. —
С 5.
4 Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Зазнач, праця. — С 258.
| 14 |
Тема f
державної влади1. Однак, на наш погляд, таке визначення конституційно-процесуального права є досить звуженим, оскільки відносить до конституційно-процесуальних лише норми, які регулюють формування та діяльність органів державної влади. Хоча названі автори звертають увагу на наявність значної кількості процесуальних норм, наприклад, в інституті місцевого самоврядування. Не можна також погодитися із позицією Ю. М. Бисаги, В. В. Гомоная та В. І. Чечерського про те, що складовою конституційно-процесуального права є правовідносини, які виникають при ратифікації, погодженні та розірванні міжнародних договорів2, оскільки такі відносини є предметом міжнародного публічного та міжнародного приватного права, а не конституційного. П. П. Шляхтун зазначає, що конституційно-процесуальне право становить особливу галузь права, і розглядає його у двох значеннях:
1) у широкому значенні — як сукупність конституційно-процесуальних норм, що регулюють порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
2) у вузькому значенні — як сукупність конституційно-процесуальних норм, що регулюють розгляд справ у конституційному суді3.
В. М. Кампо визначає конституційно-процесуальне право як сукупність норм, якими регулюється порядок реалізації повноважень суб'єктами конституційного права. Воно є частиною конституційного права і забезпечує реалізацію його матеріальних норм. Також вчений зауважує, що в теоретичному плані ця галузь права опрацьована недостатньо.
Дискусійними є також питання про існування галузі конституційно-процесуального права як такої, про доцільність її виокремлення з конституційного права. Ці самі проблеми стосуються конституційно-процесуального права як навчальної дисципліни. Втім, цю дисципліну вже викладають на юридичних факультетах Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені
1 Бисага Ю. М. Конституційно-процесуальне право України / В. В. Го-
монай, В. І. Чечерський. — Ужгород : Ліра, 2008. — С 11—12.
2 Бисага Ю. М., Гомонай В. В., Чечерський В. І. Зазнач, праця. — С 12.
3 Шляхтун П. П. Конституційно-процесуальне право / П. П. Шляхтун //
Конституційне право. Словник термінів. — К.: Либідь, 2005. — С 218, 434.