Комерційна інформація про товар
Інформація – це повідомлення про що-небудь; відомості, що виступають об'єктом зберігання, переробки та передавання. У сучасних умовах інформацію порівнюють з такими найважливішими ресурсами, як матеріали та енергія.
Інформація пропонує методи та засоби підвищення ефективності всіх галузей виробництва, управління, науки і культури на новому, більш високому науково-технічному рівні.
Інформаційні процеси в товарознавстві – це широке поняття, що включає в себе процеси збирання й передавання, накопичення й зберігання, пошуки та видання даних про товар.
Інформація про товар – це відомості про товар, що надаються користувачам – суб'єктам комерційної діяльності.
Первинним джерелом інформації про товар й одночасно виконавцем послуг з інформування споживачів (оптових чи роздрібних) щодо реалізованих товарів є виробник цих товарів. Від того, наскільки об'єктивні ці інформаційні послуги, залежить швидкість просування товарів каналами розподілу, інтенсивність збуту, стимулювання продажу і нарешті життєвий цикл товару.
Відомості про товар передаються за допомогою відповідних інформаційних комунікацій, які мають такі рівні:
безпосередньо інформаційний (неформальні, позадокументальні канали розповсюдження інформації про товар, тобто особисті контакти суб'єктів ринку, листування, семінари, виставки, конференції тощо);
документальний (формальні канали розповсюдження первинних документів і видань про товар у сфері обігу);
вторинно-документальний (формальні канали розповсюдження відомостей, коментарів, пояснень про первинні документи, що стосуються товарів);
фактографічний (формальні канали розповсюдження ідей, даних про товари, що одержані з опублікованих та неопублікованих документів про товар);
фактологічний (канали розповсюдження ідей, даних після логічної обробки опублікованих та неопублікованих документів про товар).
Канали доведення інформації про товар до споживачів поділяються на неформальні і формальні.
Неформальні канали виникають безпосередньо між відправником і споживачем інформації (листування, бесіди, телефонні розмови, особисті зустрічі тощо).
Формальні канали функціонують завдяки відповідним організаціям (інформаційні служби, системи друкованих видань, теле- і радіомережі та ін.).
За формою подання повідомлення про товар можна поділити на недокументальні і документальні.
Недокументальні повідомлення (жести, запахи, звуки та ін.) розповсюджуються неформальними каналами і відзначаються оперативністю, адресністю, швидким зворотним зв'язком. Але така інформація не має достатньо чіткого механізму контролю і не може довго зберігатися.
Документальні повідомлення (тексти, зображення, цифрові дані, таблиці, фотографії, зразки, магнітні записи тощо) більшою мірою відповідають комерційно-господарським інтересам суб'єктів ринку і можуть зберігатися, накопичуватися, аналізуватися, контролюватися.
Залежно від призначення розрізняють три види інформації про товар: основоположну, комерційну та споживчу.
Основоположна інформація – це основні відомості про товар, які мають вирішальне значення для його ідентифікації. До такої інформації належать вид і найменування товару, його гатунок, маса, найменування виробника, дата вироблення, термін зберігання або придатності.
Комерційна інформація – це відомості про товар, які доповнюють основну інформацію і використовуються виробниками, постачальниками і працівниками торгівлі, але малодоступна споживачам. Це інформація про підприємства-посередники, нормативну документацію, коди товарів.
Споживча інформація – це відомості про товар, які показують переваги конкретного товару в процесі його споживання чи експлуатації і розраховані на споживача. Це відомості про найбільш привабливі споживчі властивості товару, його склад, функціональне призначення, харчову цінність, способи використання.
5.основні вимоги до обєктів комерційної діяльності.
- визначені стандартом,
- технічні умови виробника
-угоди між контрактами між суб’єктами ринка.
-натуральним еталоном.
Основні вимоги:
Вимоги до якості товару. Гарантії підтверджуються сертифікатом якості.
-На непрод .тов. встановлюють гарантійні терміни.
-На прод. Тов. Гарантійні терміни придатності.
Усі терміни мають силу задотримання умов зберігання та експлуатації. При закупівлі товарів на біржах к-сть товарів ( обмежена лотом).
Вимоги до кодування та маркування. Визначені обробкою інформ. Та системами управління.
Коди бувають:
-Кожна цифра розшивровується. У графічному вигляді коди можуть бути :буквенні, цифренні.
-В основі кодування лежить класифікація товару.
6. Торгівля – форма економічного зв’язку між виробництвом і споживанням, що здійснюється безпосередньо ринком.
Сфера товарного виробництва → Сфера товарного обігу → Сфера споживання.
Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первісно-общинного ладу.
Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний розподіл – це відокремлення скотарства від землеробства. Відповідно обмін ставав частішим явищем. Перехід від випадкового до регулярного обміну виник унаслідок другого великого суспільного розподілу праці – відокремлення ремесла від землеробства.
Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною передумовою розвитку регулярного обміну була поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети праці.
У різних державах, з різним рівнем розвитку суспільних фондів споживання, де продукти праці виробляються як товари, їх рух із сфери виробництва у сферу споживання здійснюється з допомогою товарного обміну. Наявне товарне виробництво і товарно-грошові відносини обумовлюють наявність товарного обігу. Товарний обіг має три форми:
- матеріально-технічне постачання народного господарства;
- закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини;
- торгівля товарами народного споживання.
Торгівля здійснює обіг товарів народного споживання. За своїм матеріальним змістом торгівлясамостійною галуззю народного господарства. представляє обмін одного виду праці – товарів на інший еквівалентний праці – гроші. В організаційному відношенні торгівля є
Вона є однією з могутніших галузей економіки будь-якої держави як за обсягом діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персоналу, а підприємства цієї галузі є найбільш масовими.
Торгівля, реалізуючи вироблену продукцію, звільняє виробників від цієї функції (або зводить її до мінімуму) і забезпечує процес просування товару від виробника до споживача.
Торгівля є найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб.
На сучасному етапі розвитку держави передбачається функціонування торгівлі на основі наступних принципів:
- організаційно-господарська незалежність;
- відкритість (доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів, запобігання дискримінації покупців);
- цивілізованість (високий рівень торговельного обслуговування);
- самоокупність (повернення суб’єктами господарювання витрат у процесі торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінансової неплатоспроможності підприємств);
- конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;
- урегульованість (відповідне реагування торговельної сфери на вплив координуючих і корегуючих зовнішніх факторів через систему правових, науково-технічних, інвестиційних, соціально-політичних та інших механізмів державного регулювання);
- контрольованість – попередження і профілактика порушень та зловживань.
Функції торгівлі:
Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції, предметів споживання. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні. Торгівля інформує і впроваджує нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживачів є ще невідомими. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовлений рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку , і на споживання людей – з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в більш повному задоволені потреб
Торгівля виконує наступні функції:
1) доведення товарів до споживачів;
2) продовження процесу виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування);
3) зміна форм вартості з товарної на грошову;
4) надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів.
7. Основним суб'єктом підгалузі гуртової торгівлі є оптове підприємство. Як і решта торговельних підприємств, оптове функціонує на засадах організаційно-правової та господарської самостійності, вільного вибору власної товарної спеціалізації, асортиментного профілю, контингенту Контрагентів; самоокупності — забезпечення повернення витрат і отримання норми прибутку; самофінансування — самостійного пошуку джерел фінансування власної діяльності; конкурентоспроможності — ефективного функціонування в умовах ринкового конкурентного середовища.
Наприклад, установам бірж зайняття комерційною діяльністю взагалі заборонено законодавчо, вони, як і, скажімо, оптові ринки, тендери, аукціони, тільки створюють належну матеріально-технічну бази, яку передають у тимчасове користування клієнтам, шо ведуть повноцінний оптовий торг.
Оптовим (гуртовим) торговельним підприємством є підприємство підгалузі оптової торгівлі, яке має економічні, організаційні та юридичні ознаки суб'єкта господарської діяльності, від власного імені і за власний кошт набуває права власності па придбані партії товарів, спеціалізується на веденні оптового торгу і має необхідні передумови для виконання повного комплексу закупівельно-збутових і складських технологічних операцій.
Таким чином, основною умовою віднесення торговельного підприємства до числа оптових торговельних є фактична наявність у нього власних або орендованих складських приміщень.
9. Інфраструктура оптової торгівлі
Інфраструктура оптової торгівлі є невід'ємною складовою частиною інфраструктури товарного ринку і являє собою сукупність специфічних формувань: установ, підприємств, служб і низки комерційно-торговельних інституцій, що відіграють допоміжну роль або створюють загальні умови для ефективного провадження процесу оптової реалізації товарів і послуг.
Основним призначенням і метою інфраструктурних формувань оптової торгівлі є не власна комерційна діяльність, а забезпечення умов для оптимального й ефективного ведення комерційних оптових операцій суб'єктами основної структури гуртової торгівлі.
Елементи інфраструктури оптового ринку за функціональним призначенням поділяються дві великі групи: групу елементів основної (внутрішньої) і групу загально-ринкової, або зовнішньої, інфраструктури .
Основна інфраструктура оптової торгівлі включає низку підприємств, установ і інституцій, що внутрішньо притаманні, постійно наявні в ході здійснення операцій оптової купівлі-продажу товарних партій. Так, установи бірж і аукціонів, підприємства оптових ринків, склади гарантійного і консигнаційного зберігання, а також такі комерційно-торговельні заходи, як гуртові ярмарки, комерційні торги, ви-ставки-продажі, не мають на мсті створення й отримання комерційного прибутку, вони зазвичай не є повноцінними учасниками комерційної діяльності, а тільки обслуговують оптовий процес . Натомість більшість комерційно-торговельних заходів, що проводяться для учасників оптової торгівлі, переважно є обмеженими за часом і строками проведення (короткотерміновими або періодичними), можуть носити одноразовий характер і не мати постійного місця проведення, але організовуються з метою створення умов для встановлення господарських зв'язків між оптовими продавцями (виробниками, посередниками) і покупцями (посередниками і роздрібними торговцями) товарів.
Закупівлі товарів за прямими зв'язками
У сучасних умовах основною формою оптових закупівель товарів є оптові закупівлі товарів на основі прямих зв'язків.
Під прямими договірними зв'язками розуміють безпосередні комерційні відносини між підприємствами-виробниками товарів та послуг і їх споживачами (роздрібними торговельними підприємствами, підприємствами громадського харчування тощо).
Формування ринкових відносин привело до суттєвого збільшення надходження товарів у роздрібні торговельні підприємства безпосередньо від виробничих підприємств за рахунок скорочення їх надходження від оптових баз та інших комерційних посередників. Це пояснюється тим, що дана форма оптових закупівель має низку переваг над іншими формами оптових закупівель:
— підприємства роздрібної торгівлі мають можливість отримувати більше доходів за рахунок закупівлі товарів у виробників за більш низькими цінами, оскільки кожний посередник на покриття своїх витрат і отримання прибутку на закупівельну ціну робить свою надбавку;
— збільшується кількість джерел закупівель товарів і з'являється можливість їх вибору;
— скорочуються шляхи і терміни доставки товарів, прискорюється товарообіг;
— з'являється можливість оперативного впливу на виробника з метою розширення й оновлення асортименту і підвищення якості товарів;
— знижується ступінь комерційного ризику;
— зберігається стабільний рівень цін на реалізовану продукцію.
Слід зауважити, що виробникам товарів значно вигідніше встановлювати господарські зв'язки з оптовими підприємствами. Оптові підприємства характеризуються значними обсягами товарообігу і, маючи у своєму розпорядженні необхідні складські площі для приймання і зберігання товарів, закуповують великі партії товарів. Це дозволяє товаровиробникам зосереджувати свою увагу на виробництві товарів, а не на організації їх збуту.
Роздрібні ж підприємства характеризуються великою чисельністю, розосередженістю по території, незначними обсягами закупівель товарів, що значно ускладнює процес збуту готової продукції при їх виході на прямі зв'язки. Крім того, виробники зацікавлені поставляти одержувачам товари в обсязі не нижче від мінімальних норм відвантаження і з необхідною частотою. Інколи ці норми дорівнюють, а то й перевищують місячний товарообіг малих і навіть середніх роздрібних торгових підприємств. При скороченні частоти постачань і одночасному збільшенні розмірів партій, що поставляються, у цих підприємств виникають труднощі з розміщенням товарів на зберігання, що призводить до невиправданого вилучення з обігу коштів, і як наслідок, до звуження асортименту товарів у магазинах.
Прямі договірні зв'язки підприємств торгівлі з виробничими підприємствами є найбільш раціональними (а інколи і єдино можливими щодо швидкопсувних товарів) при поставках більшості продовольчих товарів, які не потребують відповідного підсортування на складах оптових баз. За певних умов прямі зв'язки ефективні і при поставках деяких непродовольчих товарів простого асортименту.
Установлюючи прямі договірні зв'язки з підприємствами промисловості, підприємства торгівлі повинні передбачати можливість формування широкого асортименту товарів і забезпечення завезення товарів з необхідною частотою. Формування торгового асортименту, як правило, потребує укладання договорів з великою кількістю постачальників, які спеціалізуються на випуску певних товарів, призводить до розпорошення поставок і зменшення частоти завезення товарів кожного з них. Тому в кожному конкретному випадку необхідно передбачати Можливість переходу на прямі зв'язки.
Можливість установлення прямих комерційних зв'язків визначається для кожної товарної групи (чи товару). Для цього попередньо по окремих групах розраховують мінімальний товарообіг, за якого з'являється можливість закупівель товарів на основі прямих зв'язків, за формулою
де O min — мінімальний товарооборот, який дозволяє закуповувати товари на основі прямих зв'язків; Ni — мінімальна норма відвантаження товару, який поставляється і-м підприємством-постачальником; ti— мінімально допустима частота завезення товару від і-го постачальника, разів.
Враховуючи те, що однойменні товари можуть надходити віл кількох постачальників, а обсяги поставок від різних постачальників завжди будуть різними, треба стежити, щоб рішення про можливість налагодження прямих зв'язків приймалося лише за умови збереження нерівності
де Оі — обсяг постачання товару від і-го постачальника.
Зміст і характер прямих договірних зв'язків регулюється підписаними цими суб'єктами договорами.
15. Закупівлі товарів на ярмарках
Однією з основних форм закупівлі товарів складного асортименту на тривалий період є оптові ярмарки.
Оптовий ярмарок — це форма організації оптового торгу, основним призначенням якого є забезпечення безпосередніх комерційних переговорів між постачальниками і оптовими покупцями з метою остаточного узгодження й підписання текстів договорів поставки в асортименті, узгодженому на основі конкретних зразків, каталогів, проспектів тощо.
Останнім часом значного поширення набули близькі до оптових ярмарків виставки — ринкові заходи з обмеженим часом проведення, де виставляються експонати, адресовані переважно звичайним відвідувачам (не спеціалістам) з метою пропаганди товарної продукції чи послуг і сприяння їх збуту.
Оскільки принципи організації ярмарків та виставок однакові, і цілі дуже схожі, то вони можуть проводитися одночасно (виставки-ярмарки).
Характерними рисами ярмаркової торгівлі є:
— оптова реалізація товарів за наявними зразками;
— періодичність проведення торгів;
— попереднє встановлення строків і місця проведення ярмарку;
— одночасна і масова участь у ярмарку продавців і покупців.
За складом учасників (територіальною ознакою) ярмарки і виставки можуть бути міжнародні, міжрегіональні і регіональні.
За товарним профілем ярмарки і виставки поділяються на спеціалізовані, на яких відбуваються показ і торгівля певними видами продукції тієї чи іншої окремої галузі, і універсальні, на яких реалізуються товари різних галузей як промислового, так і агропромислового комплексу.
За галузевою ознакою ярмарки поділяються на галузеві (на яких відбувається торгівля товарами однієї якої-небудь галузі) і міжгалузеві (охоплюють багатогалузеву продукцію).
За тривалістю і способом проведення виставки також поділяються на короткотривалі, пересувні та постійно діючі.
Предметом діяльності ярмарку є надання комплексу послуг учасникам щодо укладення торгових угод, налагодження ділових контактів, упорядкування процесу оптової торгівлі, аналізу і підготовки кон'юнктурної інформації, організації реклами.
При організації ярмаркової торгівлі варто виділити три найважливіших етапи: підготовчий, безпосереднього торгу і кінцевий.
Підготовчий етап включає ухвалення рішення і підготовку наказу про проведення ярмарку. Рішення щодо проведення ярмарків (виставок) приймається організаторами разом з місцевими органами виконавчої влади. У наказі щодо проведення ярмарку вказуються терміни проведення, порядок і умови участі, а також призначаються відповідальні за проведення цих заходів. На цьому етапі створюється дирекція (ярмарковий комітет), яка здійснює загальне керівництво роботою ярмарку. Дирекція вирішує питання з оперативного керівництва роботою ярмарку (виставки), визначає порядок її роботи і здійснює контроль за роботою підлеглих служб щодо завезення зразків, їх складування, зберігання. У підпорядкуванні дирекції перебувають численні ярмаркові служби: технічні, юридичні, медичні, правові, транспортні, фінансові, рекламно-інформаційні і видавничі, служби сервісу тощо.
На підготовчому етапі розробляється положення про проведення ярмарку, розсилаються листи потенційним учасникам з повною інформацією про умови участі в ярмарку, готуються різноманітні рекламні матеріали: запрошення, рекламні буклети, картки гостей і т. п.
Запрошення потенційним учасникам ярмарку, його Організатори надсилають не пізніше ніж за 30 днів до початку роботи. У разі зміни дати проведення ярмарку про це повідомляються учасники не пізніше ніж за 10 днів до встановленого раніше строку. У запрошенні зазначаються: місце та час проведення, вид і товарний профіль ярмарку, вартість участі у ярмарку із зазначенням вартості кожного виду послуг, що надаватимуться, та інші умови. Повідомлення про проведення ярмарку подається також у засобах масової інформації.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які передбачають взяти участь у ярмарку, повинні за 15 днів до відкриття ярмарку зробити реєстраційний внесок і оформити заявку на участь, що включає докладну інформацію про клієнта ярмарку, його реквізити, вимоги до розміщення експозиції і т. д.
Перепусткою на ярмарок є запрошення-повідомлення, а посвідченням на право укладання договорів від імені свого підприємства — спеціальна довіреність за підписом керівника, засвідчена печаткою.
Завданнями комерційних структур торгівлі на етапі підготовки до участи в ярмарку є:
— поглиблене вивченні попиту споживачів на товари номенклатури ярмарку;
— визначення обсягів потреби в товарах номенклатури ярмарку;
— розробка на цій основі замовлень потенційним постачальникам;
— розробка проектів текстів договорів.
Безпосередній торг має на меті забезпечити сторонам умови для узгодження і підписання текстів договорів. У ярмарковій експозиції на виставкових стендах виставляються зразки товарів, які повинні мати ярлики із зареєстрованими найменуваннями товарів, даними щодо стандартів, основних умов реалізації. Узгодження асортименту товарів з потенційними покупцями здійснюється за зразками, моделями товарів, конференційними картами тощо. Тут же влаштовуються робочі місця для проведення переговорів з потенційними покупцями щодо конкретних умов договорів постачання, ініціаторами укладення яких можуть виступати як продавці, так і покупці. Робота комерційних структур на ярмарку завершується укладенням договорів постачання. Якщо ж участь у ярмарку не завершилася укладенням договору, її можна вважати початком інтенсивних ділових контактів з потенційними постачальниками. Цілеспрямована обробка даних про ярмарок, що закінчився, повинна сприяти досягненню заданої раніше мети — укладенню угоди купівлі-продажу товару. Тому на ярмарку обов'язково сторонами має бути визначено, в які терміни і яким способом слід закріплювати налагоджені на ярмарку зв'язки.
Кінцевий етап у роботі ярмарку зводиться до складання звітності, підбиття підсумків з зазначенням позитивних та негативних моментів у роботі ярмарку.
17. Закупівлі товарів на біржах
В умовах переходу економіки України від командно-адміністративних до ринкових методів управління виникла об'єктивна потреба формування в країні нових торговельно-посередницьких структур, до яких відносяться і біржі.
Товарна біржа — це ринкова установа некомерційного типу, що функціонує як елемент інфраструктури оптового ринку для обслуговування його потреб у забезпеченні обороту великими партіями товарів (сировини) способом регулярного проведення особливим чином організованого торгу.
Біржа не ставить за мету отримання прибутку, а служить місцем ведення біржового торгу, місцем створення і надання широкого кола організаційних, комерційних і інформаційних послуг учасникам оптового ринку. Сама біржа не виступає стороною контрактів, а лише сприяє створенню сприятливих умов для здійснення біржових операцій на принципах:
— вільної конкуренції,
— рівноправності учасників,
— вільного ціноутворення;
— публічного проведення торгів.
Головною метою товарних бірж є проведення вільних торгів, продажу й укладання контрактів і господарських договорів купівлі-продажу товарів за ринковими цінами.
Біржі створюються для організації оптового ринку, на якому торгівля здійснюється за встановленими біржею правилами у формі гласних публічних торгів, що проводяться у заздалегідь установленому місці й у визначений час.
Основними функціями товарних бірж є:
— концентрація попиту і пропозиції в єдиному широковідомому і загальнодоступному місці;
— поєднання великої кількості продавців і покупців у просторі і часі;
— установлення максимально об'єктивних цін на товари під впливом попиту і пропозиції;
— мінімізація комерційного ризику для суб'єктів торгівлі при здійсненні угод;
— здійснення стандартизації якісних параметрів товарів та змісту контрактів;
— вирішення суперечок, пов'язаних із внутрішньо-біржовими контрактами й оборудками;
— створення і надання різноманітних послуг усім заінтересованим суб'єктам бізнесу.
Торгівля на біржах здійснюється стандартними партіями товарів — лотами (стандартними кількісними операційними мірами обсягу біржового товару), адаптованими для зберігання і транспортування товарних партій, які кратні корисному об'єму транспортних засобів (вагон, контейнер). Біржові товари стандартизується за основними якісними характеристиками (вологість, вміст жиру, засміченість, густина тощо) для кожного товарного найменування і мають бути швидко-замінними (здатними до заміни на аналогічні або схожі).
На відміну від зарубіжних бірж, які обслуговують зовнішні ринки і торгують обмеженим асортиментом товарів (близько 70 товарів, на частку яких припадає 30 % міжнародної торгівлі), вітчизняні біржі обслуговують тільки внутрішній ринок, і торгівля на них здійснюється всіма товарами виробничого призначення і народного споживання
На біржах можуть укладатися угоди:
— з купівлі-продажу реального товару з негайною поставкою (наприклад спот, кеш);
— з купівлі-продажу реального товару з відстроченим терміном поставки (форвардні угоди);
— ф'ючерсні угоди — з купівлі-продажу стандартних контрактів, тобто угоди з продажу ще не виробленого товару;
— опціонні угоди — угоди з купівлі-продажу права на майбутню купівлю-продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів.
Комерційну діяльність на некомерційних за правовим статусом товарних біржах здійснюють брокерські контори і самостійні (незалежні) брокери. Брокерська контора — це самостійна юридична особа або структурний підрозділ певного господарського суб'єкта, що виконує комерційно-посередницькі функції на тій біржі, на якій вона зареєстрована і придбала право "брокерського місця". Фізична особа, що володіє відповідною кваліфікацією і придбала на даній товарній біржі брокерське місце, діє як самостійний, незалежний брокер. Брокерські контори створюються членами біржі.
Брокерські контори і самостійні брокери від свого імені або від імені клієнта і за власний кошт (кошт клієнта) виступають контрагентами під час укладання оборудок в процесі біржових торгів, ведуть інші види господарської діяльності, пов'язаної із біржовою торгівлею.
Для закупівлі товарів на біржі торговельні підприємства повинні укласти з брокерського конторою (незалежним брокером) договір на брокерське обслуговування, згідно з яким підприємство (клієнт) може доручити брокерській конторі (брокеру) здійснювати закупівлю товарів від імені та за рахунок клієнта (на основі угоди-доручення і разової довіреності) та надавати клієнту інформаційні послуги, пов'язані з придбанням товарів. Відповідно до договору на брокерське обслуговування клієнт може дати брокеру такі види доручень щодо закупівлі товарів: "купити товар за поточною біржовою ціною", "купити товар за ціною не вище від обумовленої", "купити товар, коли ціна на нього досягне певного значення". Вид доручення та інші умови щодо закупівлі товару вказуються в угоді-дорученні (рис. 6.3). Вид доручення може бути оперативно змінений клієнтом телефонограмою, яка підлягає обов'язковій реєстрації кожною стороною. Клієнт також має право в угоді-дорученні як додаткову умову надати брокеру право купівлі товару в меншій кількості, ніж зазначено в угоді.
Клієнт направляє брокеру угоду-доручення, підписану з його сторони, а також надає гарантії своєї платоспроможності (оригінал банківської гарантії на оплату товару або довідку про наявність коштів на розрахунковому рахунку клієнта, завірену банком календарною датою, що передує даті надання доручення), довіреності на право укладання угоди з купівлі товару, яка необхідна під час укладання угоди від імені клієнта.
Брокер, отримавши доручення, зобов'язаний негайно розпочати роботу щодо його виконання. Виконавши доручення, брокер зобов'язаний у триденний термін надати звіт з документами, отриманими від контрагента, включаючи оформлений примірник укладеного договору купівлі-продажу товару.
13.Суть товаропостачання роздрібної торговельної мережі.
Товаропостачання роздрібної торговельної мережі — це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.
Від організації товаропостачання залежить повнота і стабільність асортименту товарів на роздрібних торговельних підприємствах, розмір товарних запасів, швидкість обігу товарів, розмір витрат з доведення товарів до торговельної мережі, фінансово-економічні показники діяльності торговельних підприємств.
Вимоги і принципи організації товаропостачання
Раціональна організація товаропостачання ґрунтується на додержанні таких основних вимог:
— завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства відповідно до обсягів та структури попиту населення і змін кон'юнктури торгівлі;
— ритмічне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу в широкому асортименті і необхідній кількості з урахуванням товарного профілю торговельного підприємства;
— встановлення розмірів партій завезення з урахуванням наявних товарних запасів, обсягів одноденної реалізації і прийнятої періодичності завезення;
— визначення джерел постачання і найбільш ефективних у конкретних умовах форм і методів товаропостачання з урахуванням складності асортименту, обсягів виробництва товарів та територіальної віддаленості постачальників від торговельного підприємства;
— визначення кількості товарів і частоти їх завезення відповідно до типу і потужності торговельного підприємства, забезпечення його відповідними площами для зберігання та технологічним обладнанням (особливо холодильним);
— забезпечення мінімальних витрат на завезення та зберігання товарів у роздрібній торговельній мережі.
Раціональна організація постачання роздрібної торговельної мережі з урахуванням наведених вимог має базуватися на принципах плановості, безперебійності, ритмічності, оперативності, технологічності та економічності
Принцип плановості товаропостачання передбачає завезення товарів у магазини за графіками, які визначають раціональну частоту, періодичність доставки окремих товарів і оптимальні розміри партій, що підлягають завезенню в торговельні підприємства.
Принцип безперебійності товаропостачання полягає в регулярному завезенні товарів у пункти продажу в кількості та асортименті, які унеможливлюють перебої в торгівлі ними.
Принцип ритмічності товаропостачання полягає в завезенні товарів через визначені (як правило — рівні) проміжки часу. Завдяки цьому принципу не допускаються відхилення торговельних підприємств від установленого асортиментного профілю, утворення наднормативних товарних запасів і створюються передумови для раціональної роботи постачальників товарів.
Принцип оперативності товаропостачання передбачає завезення товарів у роздрібну торговельну мережу з періодичністю, яка відповідає динаміці роздрібного продажу товарів, його сезонних та інших коливань. Цей принцип передбачає періодичне поповнення запасів за певних умов: при рівномірному попиті товари завозяться через рівні проміжки часу; при нерівномірному (динамічно змінюваному) попиті, який скорочується або зростає, ритм завезення товарів повинен зростати або сповільнюватися відповідно до коливань попиту. В такому разі завезення товарів повинне здійснюватись у моменти наближення до мінімуму запасів ("точка замовлення").
Принцип технологічності товаропостачання передбачає застосування прогресивних технологічних рішень на всіх етапах та ланках товаропросування, включаючи транспортні, оптові і роздрібні торговельні підприємства. Основним напрямом забезпечення цього принципу є впровадження прогресивних технологічних рішень на основі застосування пакетно-модульних і контейнерних систем доставки товарів, що забезпечує індустріалізацію товаропостачання роздрібної торговельної мережі.
Принцип економічності товаропостачання передбачає мінімізацію коштів на організацію закупівель, завезення і зберігання товарів. Одним із можливих напрямів забезпечення цього принципу є оптимальне використання парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів від постачальників до роздрібної торговельної мережі, механізація завантажувально-розвантажувальних робіт, правильне та вчасне оформлення документів з відпуску та приймання товарів. Поряд з цим важливо забезпечити товаропостачання з мінімально можливими розмірами запасів товарів як у підприємствах роздрібної торгівлі, так і в інших учасників даної системи (на складах виробничих та оптових торговельних підприємств — постачальників).
16. 6. Оптова торгівля товарами на аукціонах
Аукціон (від лат. аuctio – продаж з публічного торгу) – вид ринкової торгівлі, коли продавець, бажаючи отримати максимальний прибуток, використовує пряму конкуренцію кількох покупців, присутніх під час продажу. При цьому продавець призначає стартову ціну товару, яка збільшується в ході аукціону до граничного рівня, виходячи з платоспроможності присутніх під час продажу покупців.
Залежно від способу проведення аукціони поділяють на:
- відкриті аукціони, в яких може брати участь будь-яка особа за власним бажанням;
- закриті аукціони, в яких беруть учать тільки особи, запрошені з цією метою.
За складом учасників аукціони поділяються на:
- внутрішні аукціони, участь в яких беруть представники однієї країни;
- міжнародні аукціони, учать в яких беруть представники різних країн.
Залежно від порядку організації аукціони бувають:
1. Примусові, які проводять, як правило, державні організації з метою продажу конфіскованих і неоплачених товарів, закладеного і не викупленого в термін майна тощо.
2. Добровільні, що проводяться з ініціативи власників товарів з метою найбільш вигідного їх продажу.
За технологією проведення аукціони поділяються на:
1. Англійські аукціони, коли торги розпочинаються з оголошення мінімальної ціни, встановленої продавцем, після чого покупці роблять до неї надбавки на величину не нижче мінімальної надбавки, вказаної в правилах проведення торгу.
2. Голландські аукціони, які ведуться з поступовим зниженням спочатку названої ціни доти, доки один з покупців не висловить згоди купити певний товар за цією ціною.
Аукціон може проводитися:
1. Гласним способом.
2. Негласним способом.
У випадку негласного (німого) торгу покупці подають аукціоністу заздалегідь обумовлені знаки про згоду підняти ціну на встановлену величину надбавки. Аукціоніст щоразу оголошує нову ціну, не називаючи покупця. Негласне проведення торгу дозволяє зберегти в таємниці ім’я покупця.
Аукціони мають справу з продукцією, якої, як правило, на ринку недостатньо. Цей вид торгівлі використовується переважно для збуту порівняно обмеженого переліку товарів: предметів антикваріату, художніх виробів, дорогоцінностей тощо. Аукціони часто використовуються для торгівлі хутром, вовною, чаєм, тютюном, овочами, фруктами, рибою, лісом, худобою. Необхідність цієї організаційної форми продажу товарів зумовлена труднощами, які виникають під час реалізації товарів з індивідуальними властивостями. Аукціони виключають можливість заміни партії однакових за назвою товарів, оскільки вони можуть мати різні властивості: якість, смак, зовнішній вигляд, аромат тощо.
Для кожного аукціонного товару склалися свої центри аукціонної торгівлі. З продажу хутра, наприклад, проводиться більш як 150 міжнародних аукціонів у рік. Головні центри аукціонної торгівлі норкою – Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Осло, Стокгольм, Санкт-Петербург.
У проведенні аукціону розрізняють 4 етапи:
1. Підготовка аукціону. Під час підготовки аукціону товар доставляється на склад аукціонної компанії. Сама підготовка розпочинається за 2-3 місяці до початку роботи аукціону. Фахівці аукціонної компанії сортують і підбирають товари за однорідними якісними ознаками. Розсортований товар поділяється на партії – лоти. Кожному лоту присвоюється номер, під яким він заноситься в каталог із вказанням сорту і кількості одиниць в цьому лоті. На цьому етапі формується каталог і повідомляються зацікавлені фірми про проведення аукціону. Повідомлення про проведення аукціону повинно робиться не менше ніж за 30 днів до його проведення (переважно повідомлення робиться за 1,5-2 місяці). Воно повинно містити інформацію про час, місце і форму аукціону, його предмет і порядок проведення, в т.ч. інформацію про початкову ціну.
У каталозі вказується перелік всіх лотів, що проголошуються до продажу на аукціоні з зазначенням номера, під яким він сюди заноситься, і кількості одиниць в кожному лоті. Однакові за якістю лоти розміщуються один за одним і утворюють ряди – стринги, які в каталозі відділяються між собою лініями.
2. Огляд товарів. Попередній огляд є обов’язковою умовою аукціонної торгівлі, тому що ні організатори аукціону, ні продавці після продажу товару з аукціону не приймають ніяких претензій відносно якості товарів (крім прихованих вад). Огляд товарів покупцями здійснюється за 7-10 днів до початку роботи аукціону. Він є обов’язковим елементом аукціону і проводиться у спеціальних приміщеннях. Для цього готується спеціальна виставка з елементами дегустації, випробування властивостей товару. Учасники огляду можуть придбати зразки товарів з окремих лотів для додаткового визначення якісних характеристик.
3. Аукціонний торг. Аукціонний торг проводиться у спеціальному аукціонному залі. Аукціоніст (особа, яка проводить аукціон) оголошує номер наступного лоту, вихідну ціну, яка є близькою до ринкової. Учасник аукціону, який запропонував найвищу ціну, стає його власником. Якщо він купив перший лот в стрингу і бажає придбати решту лотів з цієї партії за цією ж ціною, то йому віддається перевага перед іншими покупцями.
4. виконання аукціонної угоди. Оформлення аукціонної угоди і передання товару покупцю проводиться в день аукціону або на наступний день. Аукціонний договір має типову форму і підписується покупцем. Він служить підставою для виписування рахунку і наступної оплати вартості закупленої партії товарів. Як правило, спочатку оплачується третина вартості товару, а після його відвантаження здійснюється кінцевий розрахунок.
Якщо інше не передбачене законом, організатор відкритого аукціону, що зробив повідомлення, має право відмовитися від проведення аукціону в будь-який час, але не пізніше ніж за 3 дні до настання дати його проведення. У випадках, коли організатор відмовився від його проведення з порушенням вказаних термінів, він зобов’язаний відшкодувати нанесений ним реальний збиток. Організатор закритого аукціону зобов’язаний відшкодувати учасникам реальний збиток незалежно від того, в який саме термін після направлення повідомлення сталася відмова від торгів.
18. Поняття "асортимент" характеризує склад товарної маси, що реалізується торговим підприємством та являє собою повний перелік товарів у розрізі груп, видів, різновидів, артикулів та інших якісних відмінних ознак.
Формування асортиментної політики підприємства спрямоване на найбільш повне задоволення попиту споживачів та забезпечення умов для прибуткової діяльності підприємства.
Підбір, планування та регулювання асортименту товарів базується на таких принципах:
1. Відповідності структури попиту споживачів району діяльності підприємства.
2. Комплексності задоволення попиту споживачів у межах вибраної ніші сегмента споживчого ринку.
3. Забезпечення потрібної широти, глибини та сталості асортименту.
4. Забезпечення умов для отримання цільового розміру прибутку.
Формування асортименту товарів, що реалізуються торговим підприємством передбачає проведення таких етапів роботи:
1. Визначення переліку основних груп та підгруп товарів, що реалізуються, виходячи з обраної товарної спеціалізації підприємства та потреб його потенційних споживачів.
2. Розподілу окремих груп та підгруп товарів між споживчими комплексами постійного та сезонного характеру. При проведенні цієї роботи слід врахувати розмір торгової площі підприємств, а також спеціалізацію підприємств-конкурентів, розташованих у районі діяльності цього підприємства, особливо вузькоспеціалізованого.
3. Визначення кількості видів та різновидів товарів у межах окремих споживчих комплексів, тобто глибини товарного асортименту. Основою для проведення цієї роботи є розмір торгової площі та стан пропозиції товарів на регіональному споживчому ринку.
4. Розробка конкретного асортиментного переліку товарів, що пропонуються до реалізації контингенту покупців, який обслуговує підприємство.
Основою розробки асортиментного переліку товарів є матеріали, вивчення попиту та аналіз обіговості товарних запасів з окремих видів та різновидів товарів.
Розроблений асортиментний перелік є стандартом ширини та глибини асортименту товарів та використовується в якості нормативного документа при проведенні комерційної діяльності з закупівлі товарів та планування структури товарообороту підприємства.
19. Комерційний ризик – це ризик, що виникає у процесі підприємницької діяльності через зниження або втрату доходів за нестабільної економічної кон’юнктури, брак надійної інформації про стан ринку. Комерційний ризик може охоплювати затримку платежів або ризик банкрутства.
Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.
Під суб'єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в наслідках керування об'єктом ризику і компетентна приймати рішення щодо об'єкта ризику.
Джерело ризику – це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів (конфліктність).
Основні причини виникнення ризику:
1. Непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, що несподівано настали, які відображаються (чи можуть відобразитися) на діяльності підприємств (зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни в соціально-політичній ситуації тощо).
2. Зміна стосунків підприємства з його контрагентами. Ці зміни можуть бути викликані як самим підприємством, так і контрагентами цього підприємства (можливість укласти більш вигідний договір, продовження або скорочення терміну договору, більш привабливі умови діяльності, зміна ділової орієнтації партнерів), що потягне за собою зміни досягнутих раніше домовленостей або відмови від них.
3. Зміни, що відбуваються всередині самого підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим виробничим завданням, несподіваний вихід з ладу основних виробничих фондів).
4. Зміни, що відбуваються внаслідок науково-технічного прогресу.
4. Шляхи зниження комерційного ризику
До основних способів зниження ступеня ризику належать його уникнення та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додаткової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реалізації, створення запасів та резервів.
1. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.
2. Попередження ризику – це досить ефективний засіб, який лише в окремих випадках дозволяє зменшити ризик.
3. Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на партнера, який краще, ніж інші, здатний його контролювати.
4. Суть страхування ризику полягає в тому, що комерсант готовий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля.
Страхування ризику – це, по суті, передавання певних ризиків страховій компанії.
5. Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і застосовується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит, а підприємцем під час визначення суми вкладання коштів.
6. Диверсифікація є процесом розподілу коштів між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою.
7. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат є способом зниження ступеня ризику.
8. Здобуття додаткової інформації – один із важливих способів зниження ризику. У разі використання неточних економічних даних доцільним є їх уточнення.
20.Товарний запас – це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси виконують певні функції: забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняють платоспроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції; характеризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.
Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання викликана наступними причинами: безперервністю процесів обертання; сезонністю виробництва і споживання; не рівномірністю розміщення виробництва і районів споживання; непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва; необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідністю утворення страхових резервів, іншими причинами.
Товарні запаси класифікують по різноманітним ознакам. Так, в залежності від особливостей обігу є товарні запаси поточного зберігання, що призначені для задоволення повсякденної потреби торгівлі в безперебійному продажу товарів для населення, а також запаси товарів сезонного накопичування і дострокового завозу, що пов'язане з сезонністю виробництва і споживання окремих товарів, з умовами їх транспортування в окремі райони країни.
При обліку і плануванні товарних запасів використовуються абсолютні і відносні показники. Абсолютна величина товарних запасів може бути висловлена в натуральних або в вартісних одиницях. Абсолютна величина товарних запасів не постійна. Вона весь час змінюється в залежності від надходження і продажу товарів. Тому при аналізі і плануванні велике значення має співставлення товарних запасів із товарообігом. З цією метою товарні запаси позначаються в днях. Цей показник – відносний, він характеризує величину товарного запасу, що знаходиться на підприємстві торгівлі на певну дату, і показує, на скільки днів торгівлі вистачить товарних запасів.
Сит.10. Безпосередня робота з організації централізованого завезення товарів у роздрібну торговельну мережу має багатоаспектний характер і передбачає комплекс підготовчих заходів для впровадження централізованого завезення товарів, який включає:
> аналіз розташування підприємств роздрібної торгівлі, формування переліку об'єктів роздрібної торговельної мережі, в які організовуватиметься централізоване завезення товарів, їх групування за типами та обсягами товарообігу;
> формування переліку товарів, які повинні централізовано завозитися в роздрібну торговельну мережу, встановлення мінімальних норм їх відвантаження, розрахунок вантажообігу, оптимальних розмірів партій і частоти завезення товарів, потреби в транспортних засобах і багатооборотній інвентарній тарі, розробку раціональних маршрутів доставки товарів;
> підготовку будівель, механізмів і обладнання експедиційних і товарних складів, роздрібних торговельних підприємств, транспортних засобів для виконання операцій, пов'язаних з доставкою товарів;
> визначення переліку осіб, відповідальних за забезпечення впровадження ЦЗТ, встановлення системи матеріальної відповідальності сторін за дотримання умов ЦЗТ, визначення порядку документообігу і проведення взаєморозрахунків сторін проведення інструктажу всіх учасників процесу товаропостачання;
> розрахунок ефективності системи товаропостачання та виявлення резервів її підвищення.
Сит.11 Під час поставок товарів народного споживання відносини сторін зазвичай регулюються договором поставки товарів.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Договори поставки товарів укладаються на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. У разі якщо законодавством не врегульовано умови здійснення поставки товарів, застосовуються правила цивільного законодавства про договір купівлі-продажу.
У зміст договору поставки товарів повинні входити такі основні розділи:
— преамбула;
— предмет договору;
— ціни на товари і загальна сума договору;
— загальний строк дії договору і строки поставки товарів;
— вимоги до тари й упаковки;
— порядок відвантаження, доставки і здавання товарів;
— порядок розрахунків;
— санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань;
— арбітраж (вирішення спірних питань).
13сит..Основние принципи розміщення роздрібної торговельної мережі
Постійний розвиток і оновлення роздрібної торговельної мережі, удосконалення її структури вимагає раціонального розміщення підприємств торгівлі. До розміщення торгової мережі пред'являється ряд вимог і методів.
Методи розміщення роздрібної торгової мережі:
· Рівномірний - з метою максимального наближення до населення;
· Концентричний або ступінчастий - загальноміський тип, тип житлових районів;
· Груповий - створення торгових вулиць, торгових центрів.
Фактори, що впливають на розміщення роздрібній мережі:
· Містобудівні - величина міста, функціональне зонування території, щільність населення, розміщення місць прикладання праці, адміністративних, культурних і спортивних центрів;
· Транспортні - напрям і інтенсивність основних потоків руху громадського та індивідуального транспорту;
· Соціальні - можливість зниження витрат часу на відвідування підприємств роздрібної торгівлі, досягнення високого рівня обслуговування;
· Економічні - ефективність капітальних вкладень, оптимальний рівень їх прибутковості.
Раціональне розміщення роздрібної торговельної мережі, всіх її видів, з урахуванням розвитку, оновлення, вдосконалення її структури, її спеціалізація і типізація дозволяє скоротити витрати на
будівництво я реконструкцію, порядок асортимент, забезпечити високий рівень о бслуговування.
14сит
Оселедці морожені" залежно від району вилову поділяються на атлантичні, тихоокеанські, азово-чорноморські (дніпровські, дунайські, керченські), каспійські. Залежно від вмісту жиру атлантичні, тихоокеанські і дунайські оселедці поділяються на звичайні і жирні (вміст жиру більше 12%). За довжиною оселедці бувають великі, середні та дрібні. За якістю вони поділяються на два сорти — перший і другий. У реалізацію або на переробку морожені оселедці надходять тільки нерозбираними.бслуговування.
Сит.18До основних засобів стимулювання збуту відносять такі:
- зразки;
- купони;
- премії;
- упаковка за пільговими цінами.
1. Розповсюдження зразків може здійснюватись поштою, розподілом у магазинах, розноситися "в кожні двері". Товар при цьому пропонується безкоштовно чи на пробу.
2. Купони - це сертифікати, які дають право на зазначену знижку при придбанні конкретного товару.
3. Премія - винагорода товаром за низькою, доступною ціною, а у деяких випадках - безкоштовно як заохочення за купівлю іншого товару.
4. Заліковий талон - специфічний вид премії, яку отримують споживачі при здійсненні покупки. Його можна обміняти у спеціальних обмінних пунктах.
Моя пропозицыя купони.
Сит.27 Незадоволений попит – це попит на товари, які тимчасово відсутні в продажу або ж покупець не може придбати їх з різних причин (через низьку якість чи упакування тощо). Провести опитування покупців. Чи подобається товар чи ні . ціни чи не за надто високі.