в Україні за 2007-2013 ррю, млрд.грн.

За останні пять років структура кредитних портфелів банків суттєво змінилася особливо у сегменті іпотечних кредитів. Із близько 90 банків, які працюють на іпотечному ринку, питома вага цього виду кредитів у більшості з них знизилась (рис.2.8).

Рис.2.8. Динаміка частки іпотечних кредитів у кредитному портфелі банків за 2008-2013рр.

Про що свідчить відображена динаміка частки іпотечних кредитів у кредитному портфелі банків? По-перше, після збільшення обсягів іпотечних кредитів у 2010 р. внаслідок переоцінки їхньої валютної складової, у 2011 р. та 2012 р.мало місце зменшення частки іпотечних кредитів у кредитних портфелях банків. Так, наприклад, із 1.01.2010 р. по 1.01.2012 р. частка іпотеки в загальному кредитному портфелі банків скоротилася з 18,4 до 12,1%. По-друге, відбулося переформатування банків – учасників іпотечного ринку. Так, серед позитивних тенденцій ринку варто відзначити зростання протягом 2012 р. кількості банків, що надають іпотечні кредити. В останньому кварталі 2012 р. 29 банків з числа 50 банків-лідерів за показником обсягів активів пропонували кредити на вторинне житло (на початок 2011 року їх було лише 20).

Проведений в роботі аналіз сучасного стану іпотечного ринку України свідчить, що його розміри та тенденції не задовольняють потреби суспільства. Макроекономічні показники не дають надії на швидкий вихід з іпотечної кризи, а політичні ризики створюють додаткові проблеми на іпотечному ринку. Довгострокове іпотечне кредитування є вкрай ризикованим як для банківського сектора, так і для фізичних осіб.

Не дивлячись на досить складну ситуацію сучасного стану іпотечного ринку України, банки продовжують працювати в цьому сегменті. Серед них сформувалася група банків, яким вдалося, з одного боку, успішно провести реструктуризацію старого портфеля іпотечних кредитів, а з іншого – збільшити обсяги нового кредитування. До таких належить ПАТ КБ «Приватбанк», який є одним із лідерів в іпотечному житловому банківському кредитуванні.

Для більш детального аналізу розглянемо динаміку іпотечних кредитів, виданих банком за період з 2011 по 2013 роки. [44]

Таблиця 2.6

Динаміка кредитів ПАТ КБ «Приватбанк», що забезпечені нерухомим майном, за 2011-2013 рр., тис. грн.

Дані таблиці 2.6 свідчать про подолання негативної тенденції минулих років, коли спостерігалось загальне скорочення виданих іпотечних кредитів. Так, зокрема у звітному 2013 році в порівнянні з 2011 сума таких кредитів збільшилася на 654 070 тис. грн. Але в структурі кредитів, забезпечених нерухомим майном (іпотекою), відбулися зміни: сума кредитів, наданих юридичним особам, та іпотечні кредити фізичних осіб збільшилися– на 132203тис. грн. та 606305 тис. грн. відповідно, а іпотечні кредити, надані фізичним особам-підприємцям – скоротились на 81555 тис.грн.

Найбільшу питому вагу серед іпотечних банківських кредитів у 2013 році займають кредити фізичних осіб. В порівнянні з 2011 роком їх частка зросла, а в абсолютних показниках – зменшилась. Дану тенденцію можна пояснити зміною орієнтації банку на інші кредитні продукти.

Отже, проведений аналіз дає підстави зробити висновок про те, що загальна тенденція у банківській системі по скороченню іпотечного кредитування торкнулася і ПАТ КБ «Приватбанк» - сума виданих іпотечних кредитів у 2013 році по ПАТ КБ «Приватбанк» скоротилась і становить 852542 тис. грн. При цьому дещо покращився якісний склад іпотечних кредитів, зокрема зменшилася сума знецінених кредитів, що є позитивним фактом. Для покращення ситуації в цілому, на нашу думку, доцільно провести диверсифікацію прострочених кредитів. І необхідне макроекономічне покращення, адже іпотечне кредитування стримується невизначеністю та нестабільністю державної політики, відсутністю належної правової бази. А втім, воно могло стати потужним стимулом залучення інвестицій та коштів населення у розвиток будівництва та промисловості.

Розвиток іпотечного кредитування в Україні стримується існуванням ряду проблем, що не дозволяють повною мірою використовувати іпотеку як гарантію своєчасного повернення банківських позик і не сприяють розвитку іпотечного кредитування.

При цьому, слід зазначити, що цілком зрозумілим є те, що процес іпотечного кредитування дозволить вирішити ряд досить актуальних соціально- економічних проблем суспільства. По-перше, отримає розвиток довгострокове житлове іпотечне кредитування. По-друге, отримує рішення питання кредитних ресурсів для підприємств агропромислового комплексу. По-третє, розвиток іпотечного кредитування сприяє появі можливості суттєвих якісних зрушень в економіці держави загалом. Але на даний час в Україні залишаються не вирішеними проблеми, які знижують можливість провадження іпотечного кредитування в повному обсязі.

Загалом, аналіз тенденцій розвитку іпотечного кредитування в Україні в цілому, дозволив зробити наступний висновок. Державна політика, вітчизняна законодавча практика, основний закон про іпотеку і прийняття ряду інших документів говорить про те, що в Україні існує чітко виражена тенденція до формування змішаної моделі іпотечного кредитування, шляхом об'єднання елементів класичної німецької й американської моделей. Впровадження такої моделі вимагає більш розвинутої (у порівнянні з континентальною) інфраструктури іпотечного ринку, тобто наявне коло проблем інституціонального характеру. Зокрема:

-відсутність вторинного ринку іпотечних цінних паперів і неготовність та економічна незацікавленість переважної більшості українських банків у розвитку іпотеки;

- відсутність верстви потенційних інвесторів, і насамперед, інституціональних;

- відсутність стандартизації ключових процедур, здійснюваних при наданні й обслуговуванні іпотечних кредитів, правил роботи із позичальниками в процесі використання механізму іпотеки;

- масовий ринок іпотечного кредитування практично неможливий при пред'явленні до іпотечних банків універсальних нормативів як до будь-яких інших комерційних банків.

Сукупність позначених проблем визначає напрямки руху, в межах якого повинний проводитись комплекс заходів по формуванню державою інституціонального підґрунтя системи іпотечного кредитування й оздоровлення економіки в цілому.

Основні напрямки становлення і удосконалення механізму іпотечного кредитування наступні:

Створення нових інститутів. Якщо говорити про нові інститути- організації, потреба в яких в Україні вже назріла, то в першу чергу необхідно приділити увагу формуванню спеціалізованих іпотечних банків. При існуючому сьогодні в Україні інституціональному середовищі неспеціалізованим банківським інститутам досить складно в силу ряду причин, зазначених у роботі, розвивати іпотечне кредитування. У той же час, як свідчить світова практика, саме іпотечні банки беруть на себе основний тягар запуску механізму масової іпотеки. Безсумнівно, на першому етапі свого розвитку іпотечні банки в Україні будуть потребувати допомоги з боку держави, причому в основному ця допомогу повинна виражатися в застосуванні певних економічних стимулів та прийнятті спеціальних нормативів та правил функціонування цих інститутів.

Удосконалення діючих інститутів. Проведене нами дослідження показало, що практично всі інститути-організації, що діють зараз на іпотечному ринку в Україні, мають потребу в удосконаленні. В основному, це ощадно- позичкові установи (у тому вигляді, в якому вони існують в даний момент в Україні), які поки не виконують більшості функцій, притаманних цим інститутам в процесі іпотечного кредитування в розвинутих країнах. Причому, в першу чергу, їх неефективна робота пов'язана із відсутністю відповідних нормативно-правових актів і небажанням звертатися до зарубіжного досвіду. Крім того, удосконаленню підлягають і ті інститути, без яких неможливо собі уявити цивілізований іпотечний ринок. Зокрема, це інститути страхування, оцінки, реєстрації тощо.

Зміна і доповнення існуючих нормативних вимог. У даний момент в Україні існує хоч і не значна кількість формальних правил, що регулюють діяльність учасників іпотечного ринку, однак, як і у випадку із інститутами- організаціями, формальні правила також потребують змін і доповнень.

Не менш важливим і, мабуть, більш складним, представляється зміна багатьох існуючих сьогодні неформальних правил діяльності учасників іпотечного ринку України. Необхідно поступово змінювати ставлення більшості населення до інституту іпотеки, проводити широку роз'яснювальну роботу, популяризувати іпотеку. Більше того, іпотека не відірвана від іншого фінансового ринку, тому неформальні «іпотечні» правила повинні змінюватися паралельно з правилами усього фінансового ринку.

Створення нових нормативних вимог. Коротко тут можна виділити дві основні проблеми, які державі необхідно вирішити найближчим часом. По- перше, необхідно прийняти відповідні нормативно-правові акти, що регулюють роботу інститутів-організацій: іпотечних банків, ощадно-позичкових установ, інших учасників системи іпотечного кредитування, розширити методологічну основу житлового будівництва при застосуванні іпотечного механізму. І, по-друге, необхідно виробити стандарти видачі і обслуговування іпотечних кредитів, обов'язкові для кредиторів по всій Україні, оскільки без цього неможливо нормальне функціонування інститутів-операторів вторинного ринку іпотечних кредитів, і, відповідно, ставиться під загрозу весь механізм рефінансування іпотечних кредитів.

Існують такі методи зниження та мінімізації ризиків при іпотечному кредитуванні:

1. Зовнішні, за допомогою методів фінансової інженерії:

− диверсифікація ризику;

− передача( страхування) ризику;

2. Внутрішні:

− лімітування;

− підбір, підвищення кваліфікованості та компетентності персоналу;

− організація захисту комерційної таємниці;

− обов'язкова перевірка клієнтів власною службою безпеки.

З метою запобігання або зменшення вже існуючих ризиків по іпотечним кредитам, крім перерахованих методів, варто застосовувати операції по сек’ютиризації.

Сек’ютиризація активів – це вид рефінансування іпотечних кредитів, що притаманний лише ринковій економіці. В процесі здійснення даних видів операцій, використовуються певні економічні механізми, що дозволяє банку отримати фінансування за низькою ціною [30].

Конкуренція на іпотечному ринку кредитування, призводить у подальшому до скорочення прибутків банків, підштовхує банківські установи до пошуку ефективніших джерел залучення необхідних ресурсів та шляхів нарощення дохідності активів. Прикладом застосування складних схем сек'юритизації є випуск забезпечених боргових зобов'язань та забезпечених облігаційних зобов'язань та забезпечених позикових зобов'язаннь.

Техніка «забезпеченого позикового зобов'язання» (соllаtегіzеd lоаn oblіgatіоn - СLO) допомагає банкам вирішувати вказані питання. Забезпечені боргові зобов'язання (соllаtегіzеd debt oblіgatіоn - СDО) та їх більш специфічні різновиди - забезпечені облігаційні зобов'язання (соllаtегіzеd bоnd oblіgatіоn -CBO) та забезпечені позикові зобов'язання (СLО) є прикладом вдалого використання складних схем сек'юритизації, які спочатку розроблялися у вигляді спеціальних цінних паперів, забезпечених іпотекою (соllаtегіzеd mortgаgе-bаскеd sесurities - СМВS), і ефективно застосовувалися при виході американської економіки з кризи 1980-х років.

Дворівнева (американська) модель іпотечного кредитування поширена в країнах з англо-саксонською системою права: Великобританії, США, Канаді, передбачає, що окрім традиційних учасників іпотечних операцій, у ній бере участь спеціалізована юридична особа (Sресіаl Рuгроsе Vеhісlе) (далі - SРV), якій переуступаються видані на первинному ринку іпотечні кредити. SРV не оподатковується ПДВ і податком на прибуток [69, с. 32]. Наприклад, в США конструкція SРV - це траст, операції, ризики і адміністративні витрати якого скорочені до мінімуму.

Забезпечене позикове зобов'язання може бути визначене як процес емісії цінних паперів емітентом, який для цілей випуску купує або отримує іншим способом активи у банку, і, в свою чергу, є інвестором трансакції.

Відмінність СLО від типової схеми сек'юритизації полягає в економічній меті, яку переслідують учасники трансакції. При класичній схемі сек'юритизації активів (- АВS) основна мета зводиться до мобілізації капіталу, тоді як метою банку,якийє учасником СLО, є більш ефективне використання власного капіталу, Сек'юритизація допомагає трансформувати виданий кредит в інструменти, які дають змогу банкам вивільнити значні кошти шляхом передавання кредитного ризику інвесторам.

На наступній схемі пропонуємо розглянути систему відносин між учасниками, для більш чіткого уявлення про характеристики CLO (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Технологія сек'юритизації активів банку

Частка іпотечних операцій на ринку фінансових послуг на сьогодні не перевищує 10-20%. Тому для банківських установ, які мають достатньо ресурсів, цього достатньо для задоволення потреби позичальників і покупців у нерухомості. Але для тривалої роботи на іпотечному ринку необхідно мати стабільне джерело довгострокових пасивів, в ролі яких не можуть виступати депозити населення. Вторинний іпотечний ринок надає покращений доступ до сталих джерел фінансування. Кошти довгострокових фондів можуть бути рефінансовані в іпотечні операції, коли будуть доступними необхідні інвестиційні інструменти.

Потребу використання сучасних фінансових інструментів для іпотечних кредитів та ефективних схем іпотечного кредитування обумовлює розвиток механізму банківського ринку іпотечних кредитів в Україні. Відповідно до зарубіжного досвіду існують різноманітні схеми іпотечного кредитування, які забезпечують ефективну роботу іпотечного ринку.

Отже, запровадження банками операцій із довгострокового житлового іпотечного кредитування, як свідчить проведений в дипломній роботі аналіз, вимагає вирішення певних проблем в управлінні ризиками. Банківські операції із надання іпотечних кредитів населенню пов’язані з певними ризиками, які викликані економічними та іншими причинами.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 78