жовтня 2016 року Бабенко А.О.
ОРГАНИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ
ЛЕНІНСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ РАДИ
БАБЕНКО АЛЬОНИ ОЛЕГІВНИ
адреса реєстрації:
м. Дніпро, 49 000
вул. Данила Галицького, буд. 83, кв. 6
тел. 096 214 64 49
ПИСЬМОВІ ПОЯСНЕННЯ
12 жовтня 2016 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини про визначення днів побачення з дитиною Бабенко Нікітою Станіславовичем, 21.05.2012 року народження.
З метою всебічного та об’єктивного вирішення даної справи, вважаю за необхідне надати свої пояснення.
02 березня 2012 року я уклала шлюб з Бабенко Станіславом Олеговичем, який ми зареєстрували у виконавчому комітеті Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 11.
Від шлюбу ми маємо малолітню дитину – Бабенко Нікіту Станіславовича, 21.05.2012 року народження.
Наша сім’я проживала за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, буд. 29, кв. 31, яку ми орендували та я вимушена була заробляти і платити за оренду в сумі 2 200 грн. на місяць. В даній квартирі ми прожили 3,5 роки.
Відповідно до ст.51 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
На протязі років сімейного життя між нами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між нами шлюбних відносин. Кожен з нас має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Бабенко С.О. постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. З його ініціативи між нами постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стають діти, що тяжким чином впливає на їх психічний стан та кожен раз спричиняє мені та їм душевні страждання.
Крім того, з метою нав'язати мені своє бачення проблемних питань Бабенко Станіслав Олегович іноді припускається до аморальних вчинків, допускає фізичні образи що виражається в рукоприкладстві, навіть в присутності нашого сина та інших неповнолітніх дітей.
Протягом тривалого часу Бабенко Станіслав Олегович взагалі самоусунувся від необхідності матеріально забезпечувати свою сім'ю. За останні роки зароблені ним кошти взагалі не надавав для потреб сім'ї. У зв’язку з чим я вимушена була під час відпустки по догляду за дитиною заробляти гроші, з того моменту коли дитині виповнилось 6 місяців, щоб оплачувати всі потреби сім’ї. Бабенко С.О. дуже часто залишав сім’ю голодними та без грошей, не говорячи про одяг та інші потреби дітей.
Відповідно до п.4 ст.55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
У 2012 році під час моєї роботи сталась чергова сварка, в ході якої Бабенко Станіслав Олегович, фізично та словесно ображав мене, принижував та свідком чого став мій колега Луценко В.В., після чого він мені надавав першу медичну допомогу, а я на той момент була вагітна (копія підтвердження додається).
В 2015 році наша сусідка стала свідком неадекватної поведінки Бабенко С.О., який проломив вхідні двері в квартирі, в якій ми проживали на той момент (копія підтвердження додається).
Бабенко С.О. систематично зловживав наркотичними засобами (марихуану, амфітамін), споживав алкогольними напоями, принижував мене фізично в присутності дітей. Він завжди гуляв по ночам, приїжджав під ранок, в сумці його я знаходила наркотичні засоби, залишав нас на місяць – два і жив у родичів, а нас залишав голодним, купив автомобіль на ремонт якого витрачав багато грошей та возив на ній дівчат по місту.
За весь час нашої сім’ї із жалібності до Бабенка С.О. я не знімала побої з себе та не зверталася до міліції.
На даний момент ведення між нами спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено. За моїм глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки як у мене, так і у відповідача на ґрунті сімейно-побутових проблем, та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги.
Відповідно до п.2 ст.161 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Разом з тим враховуючи ту обставину що Бабенко С.О. останні дев’ять місяців не надавав зароблені кошти на потреби сім'ї, в тому числі дитини, у мене є підстави вважати,що він і в подальшому в добровільному порядку буде ухилятись від матеріального утримання дитини, тобто сплати аліментів. Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до вимог ст. 150 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також зобов’язані поважати дитину.
З жовтня 2015 року ми з Бабенко С.О. не проживаємо разом, а я проживаю разом зі своїми дітьми.
Я, як мати нашого неповнолітнього сина Бабенка Нікіти Станіславовича, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для нього належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважаю за необхідне визначити місце проживання нашої дитини. Переконана, що наш син повинен проживати разом зі мною.
Я люблю свого сина і спроможна забезпечити його всім необхідним. Дитина буде відвідувати дитячий садок, облікована в медичних установах. Я постійно слідкую за станом здоров'я дитини, її розвитком, виховую та піклуюсь про неї, у мене з сином психологічний контакт, прив'язаність один до одного. З огляду на досвід який є в суспільстві, проживання дитини саме з матір'ю є для дитини більш прийнятним, оскільки в матері більше емоційно-вольової мотивації можливостей та часу приділяти дитині увагу.
Оскільки Бабенко С.О. висловлювався з погрозами в мою адресу, що забере дитину до себе.
На новий рік 2016 року Бабенко С.О., забрав дитину не попередивши мене про це, я не могла до нього додзвонитися він не брав телефон, у зв’язку з чим він викрав дитину, і я вимушена була звернутися до поліції, про що підтверджується відповідною довідкою з поліції (копія довідки додається).
Бабенко С.О. має схильність до вживання спиртних напоїв, наркотичними засобами, що може негативно позначитись на вихованні дитини. Поведінка Бабенко С.О. до членів своєї сім'ї характеризується грубістю. Він емоційною не врівноважений та схильний до фізичних образ.
Я з дітьми змушена була піти від Бабенко С.О., тому шо він зловживав спиртними напоями, наркотичними засобами, бешкетував, ображав і бив мене в присутності дітей.
Ми з дітьми орендуємо квартиру, у зв’язку з тим, що я боюся неадекватної поведінки Бабенка С.О., і те, що він мені погрожує фізичною розправою, і за цей час, шо проживаємо окремо від чоловіка, я переконалася, шо поновлення наших сімейних стосунків неможливе, що це завдало б шкоди і мені, і дітям. За час окремого від Бабенка С.О. проживання вони стали спокійнішими, їх успішність поліпшилась.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року було розірвано шлюб, зареєстрований 02 березня 2012 року виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за актовим записом № 11, між Бабенко Станіславом Олеговичем та Бабенко Альоною Олегівною.
Бабенко Станіслав Олегович мені направляє погрози на мою електрону адресу щодо фізичної розправи та вбивством, намагається мене переслідувати. (копія переписки додається). Через моїх родичів передає погрози, про що мною було також написано заяву до поліції.
Жодних перешкод я не мала до Бабенко С.О. у спілкуванні з дитиною, та не переховувала дитину до початку його аморальної поведінки та йому було відомо про стан здоров’я дитини настільки, наскільки його це цікавило. За цей час крім фактичної присутності поруч із дитиною у поведінці Бабенко С.О. не вбачалося бажання побавитися з дитиною, доглянути її, навчити її чому-небудь, встановити з нею духовний контакт. Він також не виявляв бажання поцікавитися станом здоров’я дитини, взяти участь у її вихованні та піклуванні.
Бабенко С.О., виходячи із його поведінки за останній рік, не в повній мірі розуміє в чому полягає відповідальність батьків щодо піклування про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. На мою думку, графік систематичних зустрічей із дитиною є необґрунтованим з огляду на вік дитини.
Законом України "Про охорону дитинства", а саме ч.3 ст.11 передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно із ч.1 ст.12 цього закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У ст.15 вказаного Закону зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства стаття 7 СК України.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх з відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 159 Сімейного кодексу України під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини передбачено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
При встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, враховуючи інтереси дитини.
На підставі вищевикладеного є підстави, які б свідчили про негативний вплив батька на виховання малолітньої дитини. Враховуючи вік дитини, виходячи з найвищих інтересів дитини, вважаю за не доцільне визначення порядку зустрічей з малолітньою дитиною з Бабенко Нікітою Станіславовичем та його батьком, Бабенко Станіславом Олеговичем.
жовтня 2016 року Бабенко А.О.