ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЮ З ФІЛОСОФІЇ
І. Визначити філософський зміст понять:
- субстанція, атрибут, монізм, дуалізм, плюралізм;
- теїзм, пантеїзм, деїзм, атеїзм;
- суще, субстанція, суб’єкт, об’єкт;
- атомістика, апорії, софістика, релятивізм;
- епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм, неоплатонізм;
- теологія, апологетика, патристика, схоластика, томізм;
- механіцизм, метод, методологія, емпіризм, раціоналізм;
- індукція, дедукція, раціоналізм, сцієнтизм;
- гуманізм, антропоцентризм, натурфілософія, геліоцентризм;
- некласичний, ірраціоналізм, нігілізм, волюнтаризм;
- філософія життя, ідеалізм, ірраціоналізм, філософія серця;
- світогляд, світоспоглядання, світовідчуття, світорозуміння, світоусвідомлення;
- філософська ідея, філософське вчення, філософська школа, філософська течія, філософський напрям;
- світогляд, міфологія, філософія, натурфілософія;
- метафізика, діалектика, онтологія, гносеологія;
- матеріалізм, ідеалізм, суб’єктивний ідеалізм, об’єктивний ідеалізм;
- позитивізм, емпіріокритицизм, неопозитивізм, екзистенція.
ІІ. Дати змістовну відповідь на питання:
1. Вічні проблеми філософії
2. Філософський світогляд. Предмет філософії.
3. Історичні типи світогляду.
4. Стихійний матеріалізм античних мислителів.
5. Філософські погляди Сократа.
6. Платонівське вчення про ідеї («Держава»¸ діалоги).
7. Вчення про ідеальну державу Платона.
8. Вчення про чотири начала або причини метафізики Аристотеля.
9. Філософія Середньовіччя: основні етапи та проблеми.
10. Особливості епохи Відродження та характерні риси її філософії.
11. Розвиток натурфілософських вчень в епоху Відродження.
12. Філософія Нового часу: характерні риси та основні проблеми.
13. Проблема методу пізнання в філософії Нового часу: емпіризм, раціоналізм.
14. Характерні риси та особливості української філософії.
15. Основні періоди розвитку філософії в Україні.
16. Філософія в Києво-Могилянській академії.
17. Філософські погляди Г.С.Сковороди.
18. «Філософія серця»: Г.Сковорода та П.Юркевич.
19. Виникнення сучасної світової філософії та її особливості.
20. Філософсько-теологічний напрямок сучасної філософської думки (неотомізм).
21. Зміст ідей «філософії життя» (Ф.Ніцше).
22. Психоаналітична філософія (З.Фрейд). Структура людської психіки: свідоме і несвідоме.
23. Екзистенціалізм як антропологічний напрямок філософії ХХ ст.
24. Проблема відчуження і свободи, життя і смерті в філософії екзистенціалізму (Гайдеггер, Камю, Сартр).
25. Неопозитивізм та його різновиди.
ІІІ. Логічні вправи
1. «Що розумне – те дійсне, і що дійсне – те розумне» /Г.Гегель/.
У чому полягає реальний сенс такого вислову? Чому ця думка знаходила як прибічників, так і опонентів? У чому полягає її небезпечність для суспільного буття?
2. «Людина – сукупність суспільних відносин» /К.Маркс/.
Чого, на ваш погляд, бракує цьому судженню? Ваші аргументи і контраргументи.
3. Лише чуттєвій досвід, експеримент можуть бути джерелом достовірного знання.
Джерелом істинного знання може бути тільки людський розум, інтелект.
До якого філософського вчення можуть належати подібні судження? Що вони (кожне зокрема) абсолютизують і що недооцінюють?
4. «… Сила економічна завжди багато значила: без неї сила моральна, що душа без тіла» /П.Куліш/.
У чому ж простежується взаємозалежність економіки і моралі? Ваші аргументи.
5. «Людина виправляється та вдосконалюється лише при справі. Ставши при ній, людина стоїть на землі. Тільки на землі можна сіяти зерна» /М.Гоголь/.
У чому, на Ваш погляд, простежується екзистенціальне спрямування думки Гоголя? Який зміст вкладає він у термін «стояти при справі» та яку концепцію Сковороди повторює?
6. «Світ ловив мене, але не спіймав» /Г.Сковорода/.
Як ви розумієте вказаний вислів, який основоположний принцип мислителя він ілюструє?
7. «Хочеш знайти найбільше володарювання? Пануй над самим собою» /Віталій з Дубна/.
Що означає «пануй над самим собою», як можна досягти такого стану і в боротьбі з чим? Чому набутий стан оцінюється як «найбільше володарювання»?
8. «Слабкі і невдахи повинні загинути – перша заповідь людинолюбства. І потрібно ще допомагати їм у цьому» /Ф.Ніцше/.
До якої течії слід відвести автора цих суджень? Що намагається обґрунтувати Ніцше? Чи ви згодні з його точкою зору?
9. «Все, що існує в пізнанні, і самий світ є об’єктом стосовно суб’єкта, тільки для суб’єкта він й існує. Світ є моїм уявленням» /А.Шопенгауер/.
Як ви розумієте «світ як уявлення»? Він нереальний? А чи існує в концепції філософа «інший світ за світом уявлення» і яке місце в ньому відводиться людині?
10. «Нема людини, котра була б вільною від філософії, хоча б примітивної, дитячої, безпосередньої, несвідомої» /М.Бердяєв/.
На підставі чого, по-Вашому, можна це стверджувати? Що в людині доконечно зумовлює потребу філософствувати?
11. «Стосовно часу переважає авторитет, а стосовно суті справи – розум» /Августин/.
Що стало причиною цього висновку?
12. «Людина для людини – святиня» /Сенека/.
«Коли людина живе за людиною, а не за Богом, вона подібна до сатани» /Августин/.
Яка істотна відмінність цих двох висловів? Які важливі філософсько-світоглядні цінності втілені в судженні Августина?
13. «У всьому є частина всього» /Анаксагор/.
У чому сенс такої думки? Про які особливості, спрямування мислення древніх греків вона засвідчує? Чи згодні Ви з цією позицією?
14. «Пізнай самого себе» /Сократ/.
У чому сенс цього виразу? Якою сферою мудрець обмежував висвітлення життєдіяльності людини?
15. «Пізнання істини подвійне: це або пізнання через природу, або пізнання через благодать» /Т.Аквінський/.
Які особливості середньовічного філософського мислення відображає вказаний висновок? Чим, на Вашу думку, зумовлена життєва необхідність «пізнання через благодать»?
16. «Першоосновою світу є вода» /Фалес/.
У чому сенс цієї ідеї? Вода у Фалеса є речовина з її властивостями чи передусім поняття єдиної першооснови?
17. «Наука – це те, що ми знаємо, філософія – те, чого ми не знаємо» /Б.Рассел/.
Чому філософ прийшов до такого висновку? Чи Ви згодні з ним? У чому, на Ваш погляд, принципова відмінність між наукою і філософією?
18. «Світогляд породжується умовами життя, життєвим досвідом та нашим психічним складом» /В.Дільтей/.
Які властивості та ознаки світогляду характеризуються цим судженням? Які типи світогляду Ви могли б вивести, спираючись на цей вираз і чому?
19. «Живучи – помираємо, помираючи – живемо» /П.Флоренський/.
Чи не вбачаєте Ви суперечності у такому виразі? Чи має воно сенс і які онтологічні підстави є для цього?
20. «Людина є синтез душі і тіла, створений і засвідчений духом» /С.К’єркегор/.
Поясніть таке судження. Чи Ви згодні з ним? Ваші аргументи. Чому духу філософ надає пріоритет?
21. «… Мудрість полягає в тому, щоб говорити правду, діяти у відповідності із природою, прислухаючись до неї» /Геракліт/.
Мудрість – це «істинне розуміння» /Платон/.
Мудрість – це «знання причин і наслідків» /Аристотель/.
Чи вбачаєте Ви щось спільне у наведених судженнях про мудрість? Якщо «так», то в чому саме? Аргументуйте відповідь.
22. «Філософія – це світоглядне універсальне знання, спрямоване на тотальність і сутність буття» /О.Кульчицький/.
Чи не йдеться тут про ототожнення філософії із світоглядом? Як вони співвідносяться?
23. «Здивування є початком філософії» /Платон/.
Чому здивування сприяло появі філософії? Чим, як вважали давньогрецькі мудреці, відзначено мислення філософа?
24. «Філософія – з точки зору здорового глузду – є «перевернутим світом» /Г.Гегель/.
Чи Ви згодні з цим? Аргументуйте свою позицію. Якщо так, то заради чого ж потрібна філософія? Що з необхідністю розширює й забезпечує, збагачує в людині постійне формування запитань та поглиблений пошук відповідей на них?
25. «Філософ повинен володіти пізнанням начал і причин сутностей» /Аристотель/.
Який сенс вкладався філософом у поняття «начала» та «причин» сутностей? Що вперше ним розглядалося як першоначало всього сущого?