Встановлення особливостей стосунків у дитячій групі
Психологічні дослідження послуговуються як загальнонауковими, так і специфічними методами. Відповідно до цілей і мети дослідження обирають певну сукупність методів, які об’єднують у методику дослідження.
Соціометричний метод застосовують для вивчення стосунків між дітьми, з’ясування місця, яке займає дитина серед однолітків. Під час дослідження кожна дитина відповідає на питання, які стосуються вибору партнерів для спільної роботи, відпочинку, занять (з ким би ти хотів сидіти за одною партою, з ким би ти хотів піти в туристичний похід, кого б запросив до себе на день народження тощо). Такі питання називають критеріями вибору.
Соціометричний (лат. societas – спільність, суспільство і грец. metreo – вимірюю) метод – дослідження становища кожної дитини у колективі однолітків з метою визначення взаємних схильностей, симпатій тощо.
Стосунки дітей дошкільного віку з’ясовують за допомогою так званого вибору в дії. З цією метою організовують гру «Секрет» або «Сюрприз». Дітей по одному запрошують до кімнати, де кожному дають по три речі (іграшки, картинки) і просять сказати, яка з них подобається більше за інші, яка менше, яка зовсім не подобається. Потім пропонують «по секрету» подарувати ці речі дітям у групі, (наприклад покласти у шафу). На підставі розподілу подарунків складають матрицю та соціограму (графічне зображення стосунків у колективі), з яких видно, хто з дітей має велику популярність у групі, хто меншу, а хто зовсім не приваблює однолітків. Соціограма втілює також взаємність виборів і допомагає передбачити дружні зв’язки між дітьми або прагнення до них. Однак соціометричний метод показує тільки зовнішню картину стосунків між дітьми. Причини прихильності, антипатії встановлюють за допомогою інших методів дослідження.
Метод спостереження полягає у систематичному і цілеспрямованому сприйманні психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов відповідно до завдань дослідження.
Спостереження – планомірне, цілеспрямоване сприймання психічних явищ відповідно до заздалегідь розробленої програми.
У процесі спостереження дослідник цілеспрямовано простежує поведінку дітей у природних умовах, фіксуючи побачене. Він не втручається у психічні прояви, а дитина не знає, що за нею спостерігають. За інших умов вона не зможе поводитися природно і невимушено. Тому спостереження повинна здійснювати людина, до якої дитина звикла.
Спостерігаючи дослідник може простежувати тільки зовнішні прояви поведінки дитини: дії з предметами, висловлювання, виразні рухи та ін. Однак психолога цікавлять не вони, а приховані за ними психічні процеси, якості, стани. При цьому важливо на тільки ретельно фіксувати особливості поведінки дитини, але й правильно їх тлумачити.
Для забезпечення точності й об’єктивності спостереження використовують також кінознімання, аудіо записи, фотографування.
Під час спостереження дослідник повинен дотримуватися таких вимог:
1) чіткого формулювання мети (визначити, які сторони поведінки, діяльності, психіки дитини необхідно спостерігати);
2) об’єктивності (необхідність фіксувати психічні явища, процеси, унеможливлювати необґрунтовані тлумачення суб’єктивних станів дитини);
3) систематичності, безперервності (це дає змогу отримати дані, що характеризують процес розвитку, а не окремі стани дитини);
4) прихованості спостереження від дитини (дотримання цієї вимоги є важливою умовою об’єктивності отримання даних).
За масштабами спостереження бувають суцільні і вибіркові, повні та часткові. Суцільні спостереження охоплюють одночасно багато сторін поведінки дитини, вимагають тривалого часу для їхнього проведення. Вони завжди бувають вибірковими: фіксують тільки важливе, найзначущіше, особливо факти, які свідчать про нові якості і можливості дитини. Результатами суцільних спостережень часто є щоденникові нотатки, які виступають важливим джерелом фактів при виявленні закономірностей психічного розвитку дітей.
За допомогою вибіркових спостережень фіксують якусь одну сторону поведінки або її поведінку в певні відрізки часу. Повне спостереження передбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове спостереження – одного з них, наприклад мовлення або гри.
Спостереження залежить від позиції спостерігача, який може бути включений у групу дітей, взаємодіяти з ними й одночасно спостерігати за їх розвитком або перебувати поза дитячим колективом. Залежно від участі педагога у спостереженні розрізняють включене і приховане спостереження. Під час включеного спостереження слід мати на увазі, що спостерігач є дорослою людиною, на яку діти орієнтуються у своїй поведінці.
Іноді в дитячій психології застосовують приховане спостереження, для чого використовують спеціальний прилад – «дзеркало Гезелла», яке має односторонню проникливість. На сучасному етапі з цією метою використовують телевізійні установки і кінокамери.
Метод спостереження незамінний для нагромадження фактів, однак потребує багато часу і зусиль. Дослідник не має права втручатися в дитячу діяльність, стимулювати необхідне психічне явище, він тільки може вичікувати і фіксувати. Не завжди він може з’ясувати причини тих чи інших проявів у психічному житті дитини. Часто він бачить те, що вже знає, залишаючи невідоме поза своєю увагою. Суттєве значення має і неможливість повторна відтворити з достатньою точністю умови в яких спостерігався певний процес, змінювати умови розвитку психічного явища.
Метод спостереження активно використовується для нагромадження психологічних фактів. Об’єктивно зібрані психологічні факти програмують процес подальшого дослідження.