Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Мета констатувального експерименту: виявити міжособистісні відносини дошкільників у сюжетно-рольовій грі.

Відповідно до мети ми визначили таке завдання: виявити особливості сосунків дітей дошкільного віку у групі.

Дослідження було проведено в ДНЗ № 23 «Берізка» для дітей загального розвитку, м. Рівне. В групі дітей старшого дошкільного віку. В дослідженні брали участь 15 дітей.

Для виконання завдання констатувального етапу були використані такі методики: «вибір в дії» та психолого-педагогічне спостереження .

Методика «вибір в дії» була розроблена і використана Я.Л.Коломинським, яка характеризує структуру групи.[8]

В основу методики покладена гра «Секрет». Вона проводиться так: ми планували організацію дослідження у роздягальній кімнаті, де є шафи для одягу дітей і пропонували дитині пограти в гру «Секрет». Кожну дитину, «по секрету» від інших,просять за власним вибором подарувати запропоновані йому 3 картинки трьом дітям з групи. Перед початком експерименту дітям говорять: «Сьогодні діти вашої групи будуть грати в цікаву гру, яка називається «Секрет». По секрету, щоб ніхто не знав, всі будуть дарувати один одному «гарні картинки». Для полегшення виконання завдання говорили так: «Ти будеш дарувати дітям, а вони, мабуть, подарують тобі». Потім дитині даємо 3 картинки і говоримо: «Ти можеш подарувати їх тим дітям, яким захочеш, тільки кожному по одній. Якщо хочеш можна дарувати картинки і тим дітям, які зараз хворіють». Якщо у дитини виникали певні труднощі, ми допомагали їй так: «Можеш подарувати тим дітям, які тобі найбільше за всіх подобаються, з якими ти любиш гратися». Після того як дитина зробить свій вибір, її запитували: «Чому ти в першу чергу вирішив подарувати картинку …(називається ім’я, яке дитина сказала першим). Потім говоримо: «Якби у тебе було багато-багато картинок і тільки трьом дітям з групи не вистачило, кому б тоді ти не дарував картинки і чому?». Всі відповіді записували на зворотній стороні картинки – ім’я однолітка , якому вона подарована.

Результати проведеної гри заносили у таблицю 1.

Таблиця № 1

На основі отриманих даних з таб. 1 склали соціограму відносин дітей старшої групи (див. додатки 1).

Дана соціограма дозволяє нам побачити становище дітей у групі. Так на малюнку 1 трикутником позначені дівчатка, а колом – хлопчики. Від благополуччя дитини в групі залежить її самооцінка, ефективність засвоєння норм міжособистісних стосунків. Залежно від характеру цих стосунків розрізняють такі статусні категорії (див. додатки 1):

І. «Зірки» – 2 дитини. Такими дітьми захоплюються через їхню красу, уміння швидко і точно оцінювати ситуацію, брати на себе відповідальність, головні ролі у грі, легко знаходять спільну мову з однолітками.

ІІ. «Прийняті» – 5 дітей. Такі діти шукають можливості для встановлення стосунків із «зіркою» вдаючись до підлещування, підкорення. Вони переважно виконують другорядні ролі в грі. Відповідно легко встановлюють контакт з іншими, але не є досить цікавими для них.

ІІІ. «Не прийняті» – 7 дітей. У ставленні до себе вони часто відчувають незацікавленість або зневажливу поблажливість ровесників. У грі виконують другорядні ролі, переважно граються парами. З багатьох причин у таких дітей накопичується образа, готовність повстати проти нав’язливих умов життя у групі.

IV. «Ізольовані» – 1 дитина. Ці діти переживають емоційний голод у спілкуванні з однолітками, загострено сприймають життєві реалії, надто емоційно виражають своє ставлення до ровесників. Можуть обожнювати когось із групи за реальні або ним вигадані якості, чи ненавидіти за зневагу до своєї персони. Такі діти грають в самоті, вони є відчуженими в групі, їм важко у спілкуванні з оточуючими, нелегко і їм з ними.

На основі статусних категорій ми визначили рівень благополуччя взаємовідносин (РБВ) в групі: співвіднесли число членів групи, які знаходилися в благополучних статусних категоріях (І – ІІ), з числом членів групи, які опинилися не в благополучних категоріях (ІІІ – IV). Тому РБВ дітей даної групи середній.

Емоційне благополуччя або самопочуття дітей в системі особистих взаємовідносин залежить від взаємних виборів. Саме тому, виходячи з даних таблиці 1, ми визначили коефіцієнт взаємності (КВ): КВ = (Р1/Р)×100%, де Р – загальна кількість виборів, зроблених в експерименті, а Р1 – число взаємних виборів.

КВ = (13 : 39) × 100% = 33%

Виходячи з обрахунків, ми помітили, що коефіцієнт взаємності дітей у групі низький. Причинами цього, на нашу думку, є недостатнє прагнення вихователів вивчати реальні дитячі взаємини і враховувати їх у своїй роботі, підтримувати і розвивати особисті симпатії і схильності дітей один до одного.

Методика психолого-педагогічного спостереження полягає у систематичному і цілеспрямованому спостереженні за поведінкою дітей у спільних іграх, в нашому випадку сюжетно-рольових.

Спостереження проводилось щоденно протягом 5 днів по 30 – 45 хвилин. Результати спостереження заносили в таблицю 2.

Таблиця 2

На підставі аналізу спостережень, згідно таб. 2 можна визначити ІІІ рівні взаємин:

І. Діти легко і вільно долучаються до спільної діяльності. Вони самі виявляють у цьому ініціативу, у них широке коло спілкування, є постійні друзі. Такі діти рідко вступають у конфлікти, вміють самостійно регулювати взаємини, виконують правила гри, діляться іграшками, готові допомогти.

ІІ. Діти з позитивного боку виявляють себе у взаєминах з дорослими і ровесниками. Вони готові грати з товаришем, але виконання правил тієї чи іншої сюжетно-рольової гри нестійке. Нерідко з їхньої вини виникають конфлікти у спільній грі.

ІІІ. Діти рідко беруть участь в іграх. Вони не вміють підпорядковувати свою поведінку узвичаєним правилам і нормам, часто заважають гратися іншим, не діляться іграшками, ігрових правил не дотримуються. Нерідко у поводженні з ровесниками грубі.

Порівнявши аналіз даних взаємин дітей 6-го року життя: до І рівня (найвищого) віднесено 20% дітей, до ІІ і ІІІ – по 40%.

Значна кількість дітей не вміє встановлювати та підтримувати позитивні стосунки з товаришами групи, для їхніх контактів властива короткочасність і несталість, не дотримання правил гри. Результати спостережень показали, що одноманітні, незмістовні, короткочасні ігри на відповідали своїм виховним функціям, що й привело до середнього рівня взаємин дітей у спільній грі.

Висновки

У нашому суспільстві міжособистісні відносини характеризуються дружним співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою.

Міжособистісні відносини – це система настановлень, орієнтацій, очікувань, стереотипів і інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного. Ці диспозиції опосередковуються змістом, цілями, цінностями і організаціями сумісної діяльності і виступають основою формування соціально-психологічного клімату у колективі. В багаточисельних працях, присвячених вивченню груп і колективів, груповій динаміці, групоутворенню, колективоутворенню і т.д., показано вплив організації сумісної діяльності і рівня розвитку групи на становлення міжособистісних відносин, а також зворотній вплив міжособистісних відносин на зміцнення, ціннісно-орієнтаційної єдності членів колективу. Експериментальні дослідження міжособистісних відносин мають давню традицію і багатий методичний арсенал.

Дослідження показують, що між дітьми дошкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становлення дитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей між його членами, впливає на клімат та настрій дітей.

Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічному керівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя та діяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засобом формування колективу та вихованню взаємодопомоги між дітьми. Особисті взаємовідносини найбільш яскраво виявляються в невеликих дитячих об'єднаннях, що будуються в основному на почутті взаємної симпатії, емоційної прив'язаності. В таких об'єднаннях дошкільники вчаться проявленням чутливості, чуйності, піклуванні про іншого, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паростки доброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.

Список використаних джерел:

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / АНП України / О.Л.Кононко. – 3-тє вид., випр. – К.: Світич, 2009. – 430 с.

2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1998.

3. Богуш А.М., Варениця Л.О. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Луганськ. «Альма-матер» - 2006.

4. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968.

5. Ельконін Д.Б. Психологія гри. М., 1978.

6. Карпова С.Н., Лысюк Л.Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. М., 1988.

7. Козлова С.А. Нравственное воспитание дошкольников в процессе ознакомления с окружающим миром. М., 1988.

8. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива: система личных взаимоотношений. Минск, 1984.

9. Кононко О.П. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). – К.,1998.

10. Корепанова Н.Ф. Феномен образа Я и особенности его развития в дошкольном детстве. Уч. пос. – «Волгоград». Перемена, 2000.

11. КузьменкоВ.У. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку // Дошк. виховання. – 2001. - № 9. – С.11.

12. Лаврентьев Г.П. Культура общения дошкольников. Киев, 1988.

13. Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы: Пер. с англ. – М., 1991.

14. Лисина М.И. Генезис форм общения у детей // Принцип развития в психологии / Под. ред. Л. Анцыферовой. М., 1978.

15. Лисина М.И. Общение детей со взрослыми и сверстниками: общее и различное // Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологи / Под. ред. М.И. Лисиной. М., 1980.

16. Лисина М.И. Общение, личность и психика ребенка. М.; Воронеж, 1997.

17. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 335 с.

18. Марцинковская Т.Д. Диагностика психического развития детей. Пособие по практической психологии. М., 1997.

19. Марцинковская Т.Д. Межличностные отношения ребенка от рождения до 7 лет. М.; Воронеж, 2001.

20. Мчеладзе Н.Б. Место игры в педагогическом процессе детского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под. ред. А.В. Запорожца, А.П. Устиновой. – М., 1966.

21. Мясищев В.Н. Психология отношений: Изб. психолог. труды. Воронеж, 1995.

22. Непомнящая М.И. Психодиагностика личности. М., 2000.

23. Обозов Н.Н. Межличностые отношения. Л.: ЛГУ, 1979. С. 11- 24.

24. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: «Лыбидь», 1990.

25. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія. – К.: Академвидав, 2008. – 432с.

26. Поніманська Т.І. Формування соціальної компетентності дитини // Нова педагогічна думка. – 1998. - № 2. – С. 91- 95.

27. Поніманська Т.І.Дошкільна педагогіка. – Київ, Академвидав, 2004.

28. Репина Т.А. Отношения между сверстниками в группе детского сада. М., 1978.

29. Смирнова Е.О., Холмогорова В.М. Межличностные отношения дошкольников: диагностика, проблемы, коррекция. – М.: Гуманитар. изд. центр ВАЛДОС, 2005.

30. Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. М., 1978. – С. 65.

Додатки

Додаток 1

позитивний однобічний вибір,

позитивний обопільний вибір,

негативний однобічний вибір,

негативний обопільний вибір.

Додаток 2

Вітання

Мета: розвивати почуття єдності; учити позбуватися напруження.

Хід гри

Діти утворюють коло. Вихователь учить дітей правильно вітатися.

Вихователь: «Подивіться будь-ласка, на свого сусіда, посміхніться йому, вклоніться і скажіть: «Вітаю», а зараз зробіть те саме із сусідом із другого боку».

Згодом діти утворюють коло, вихователь пропонує торкнутися плечем сусіда з одного боку із сусідом із другого боку, а потім – із другого; те саме можна зробити носиками, долоньками. Це ще один вид вітання невербальне.

Посмішка по колу

Мета: розвивати почуття доброзичливості, уваги одне до одного.

Хід гри

Діти утворюють коло. Вихователь пропонує дітям передати уявну посмішку з рук у руки по колу, посміхаючись одне одному і промовляючи до свого сусіда що-небуть приємне і хороше.

Добре серце

Мета: розвивати навички спілкування, групової взаємодії.

Хід гри

Вихователь розташовує дітей у формі уявного серця, пропонуючи дітям по черзі передавати мотузок або клубок ниток і говорячи при цьому компліменти одне одному. Під час гри мотузок з’єднується і кладеться на підлогу. Вихователь пропонує поглянути на фігуру і відповісти, що вона їм нагадує, що вони відчувають.

Країна Х

Мета: давати можливість кожній дитині взяти участь у спільній діяльності; побачити, яке місце займає дитина у групі; допомогти закріпити ті знання, які дитина здобуває на заняттях.

Хід гри

Ця вправа передбачає спільне малювання дітей на великому аркуші паперу. Вихователь пропонує дітям разом вигадати свою країну, дати їй назву і намалювати. Кожна дитина малює на спільній картині те, що хоче. Вихователь також може брати участь у спільному малюванні.

Місток

Мета: тренування взаєморозуміння дітей.

Хід гри

Вихователь проводить на підлозі дві паралельні лінії на відстані 30 см. одна від одної. Це «міст», під ним внизу – швидка «гірська річка».

Назустріч одна одній на міст ступають по одній дитині. Не говорячи, їм необхідно порозумітися і, на наступивши при цьому на лінію, пройти кожному у своєму напрямку. Наступити на лінію означає – зірватися вниз.

Діти грають парами зі зміною партнерів.

Програвання ситуації

Мета: сприяти розвитку згуртованості групи, організації спільних дій; розвивати почуття спільності та сприяти встановленню у групі атмосфери довіри і безпеки; формувати уважне та дбайливе ставлення одне до одного.

Хід гри

Вихователь пропонує дітям розіграти різні ситуації. Це можуть бути ситуації з реального життя, наприклад, конфлікт, що виник у грі, або запропоновані вихователем ситуації, але також наближені до реальних, наприклад:

· «Ти посварився з другом, а тепер хочеш помиритися»;

· «Ти приніс до дитячого садка апельсин, а твій друг сьогодні немає нічого смачненького»;

· «Ти завітав на дитяче свято, де нікого не знаєш. Познайомся з дітьми, тощо.

Вихователеві слід відзначити, що самі діти формулюють ті правила, що допоможуть їм ефективно спілкуватися (дружби, ввічливості тощо).

У грі вихователеві необхідно звернути увагу на взаємодію дітей, а також на можливі причини виникнення тих чи інших проявів.

• ⇐ Назад
1
2
3
45