Зв’язаний і розв’язаний клавікорд
Слоник термінологій
Монохорд ( mono - один + chorde - струна ) старовинний однострунний
щипковий музичний інструмент - був одним з перших, хоча і
крихітних кроків на шляху до народження фортепіано.
Bebung -/ з нім.- тремтіння/- спосіб тремтливого звукодобування на
клавікорді; вібратор.
Клавікорд – ( clavis –ключ + chorde – струна) клавішно-струнній інструмент,
в якому звук видобувається доторкуванням до струни металевої
пластини.
Зв’язаний і розв’язаний клавікорд
Зв’язаним називається клавікорд, якому до однієї струни було
підведено декілька (2,3,4) клавіш; а в розв’язаному клавікорді
кожній клавіші відповідала окрема струна.
Клавесин, клавіцимбали- (від clavis (лат.) – ключ) – клавішно-струнний
інструмент зі щипковим способом видобування звуку
жанр – вид музичного твору, що історично склався в зв’язку з певним
життєвим призначенням і умовами виконання та має
відповідний зміст.
орнаментація –( лат – оздоблення, прикрашання) в музиці ХІІІ –ХУІІ
ст..практика імпровізованого варіювання мелодії або фактури.
Мелізми (від грец. melos — пісня, мелодія) — невеликі мелодичні прикраси та їх умовні
позначки, один з різновидів музичної ораментики. До мелізмів
належать форшлаґ, ґрупето, подвійний мордент, перекреслений мордент,
подвійний перекреслений мордент та інші.
Морде́нт (італ. mordente, букв. — гострий, їдкий, кусючий) — назва мелізму, швидке
чергування основного звуку і допоміжного (секундою вище або нижче за
головний). Всі морденти виконуються за рахунок тривалості основної ноти.
Мордент, як і вібрато (а також і трель), позначається на письмі своєрідною
хвилястою лінією. Існують такі різновиди мордентів:
· Простий мордент (верхній, або просто мордент). Складається з 3-х звуків: основного, допоміжного (секундою вище) і повторення основного. Якщо допоміжний звук необхідно альтерований, знак альтерації ставиться над мордентом.
· Перекреслений мордент (або зворотний, нижній). Складається з 3-х звуків: основного, допоміжного (секундою нижче) і повторення основного. Якщо допоміжний звук альтерірований, знак альтерації ставиться під перекресленим мордент.
Фактура – звукова тканина музики, утворена голосами, акордами, фігураціями та
іншими компонентами, що знаходяться між собою у системному
співвідношенні. Синоніми: клавірне (чи фортепіанне) письмо, клавірний
виклад, стиль викладу, клавірний (або фортепіанний стиль).
музична риторика – ставлення до музики як до мови. В термінах риторики
осмислюється новий музичний лексикон, що вбирає в себе численні гостро-
виразові прийоми.. Музично-риторичні фігури стають носіями визначеного і
зрозумілого всім змісту – логіки музичного твору.
Вірджинал -малий прямокутний клавесин,інструмент англійських клаверистів.
Соната - Один з основних жанрів інструментальної музики – соната (італ. sonata, від
sonare - «звучатиме»). Це багаточастинний (звичайно з трьох або чотирьох
частин) твір; у композиторів другої половини XIX – початку XX ст. є і
одночастинні твори.
Інвенція (лат. inventio знахідка, винахід) — невелика дво- або триголосна поліфонічна
п'єса, що відзначається винахідливістю як з погляду мелодики, так і з погляду
розвитку теми та побудови форми. У інвенції зазвичай присутня якась
особлива композиційно-технічна ідея, наприклад, в основу першої
інвенції Й. С. Баха покладено 2 мотиву, які розробляються в імпровізаційно-
імітаційної манері. Термін «інвенція» вперше зустрічається у збірнику
багатоголосих шансонів К. Жанекена.
Інтерме́дія (лат. intermedius — проміжний, середній) називають частину фуги між
двома сусіднім проведеннями теми. За композиційним значенням інтермедії
бувають:
· Зв'язуючі, що слугують переходом від одного проведення теми до іншого
· Заключні, що завершуються кадансом і відділяють один розділ фуги від іншого
· Самостійні, досить великих розмірів, контрастуючі з проведеннями теми.
Агогіка – ( гр.. віднесення, відведення) темпоритмічні відтінки музичного виконання,
головними серед яких є сповільнення й прискорення.
Транскрипція – (від лат- переписуючи) обробка музичного твору, що передбачає
більші чи менші його зміни, передусім у фактурі
Туше – ( фр. – торкатися) спосіб дотику до клавіш при грі на фортепіано.
Уртекст – (нім – первісний +текст) 1) початковий авторський варіант тексту музичного
твору; 2) видання, що відтворює початковий авторський текст.
Фраза – ( від гр.. зворот мови) у виконавстві: музичний зворот, що становить
інтонаційну чи смислову єдність та відділяється від наступного
попереднього руху музики цезурою, віддихом.
Цезура – (лат. – відрубую) невелика пауза, віддих між завершеними фрагментами чи
частинами музичного твору.
Ритм - рівномірне чергування звуків в музичному творі. У музиці за одиницю часу
вважається такт, а задається ритм кількістю тривалостей в такті.
Такт - (від лат. «Дотик») одиниця музичного ритму. Зазвичай наголос або акцент
падає на першу частку такту. «Ненаголошені» частки називаються слабкими
частками такту. У такті, як і в слові, може бути тільки одне наголос. Все твір
ділиться на такти, рівні по тривалості. На листі відокремлюються
вертикальною лінією, що перетинає нотний стан. Вона називається тактовою
рисою. А кількість часток в такті визначає розмір.
Розмір - загальне число часток в такті. Позначається у вигляді дробу на початку
нотного тексту, відразу після ключа. Чисельник показує кількість часток в
такті, а знаменник - яких саме часток. Диригент керує оркестром або хором по
тактам: сильна частка відзначається рухом руки вниз, а кінець такту (слабка
частка) - вгору.
Темп - (від лат. «Час») - швидкість виконання музичного твору, яка визначається
числом припадають на одиницю часу часткою. Існує багато темпів (всі вони
носять італійські назви), але основних п'ять: ларго (широко, повільно), адажіо
(повільно, але не занадто), Анданте (спокійно), алегро (швидко, жваво), престо
(дуже швидко). Темп може змінюватися протягом твору.
Тембр - індивідуальна забарвлення звуку, голосу. Тембр - одна з найважливіших
характеристик музичного звуку.
Мелодія- (грец. «Спів») - розвинена і закінчена музична думка, виражена одним
голосом. Будь-який музичний твір можна наспівати одній людині. Цей наспів
і буде мелодією. Найвища точка мелодії називається кульмінацією. Виразний
елемент мелодії - це мотив (лат. «Рухаю»)
Поліфонія - (грец. «Численний звук або голос») - Вид багатоголосся, в якому звучить
відразу кілька самостійних голосів або мелодій.
Гармонія - (грец. «Стрункість або згода») - 1.аккорди, які супроводжують мелодію.
Ad libitum - ( лат. До вподоби, за бажанням) ремарка в нотному тексті, що надає
свободу трактування виконавцеві.
Демферна педаль – ( нім – глушник) права педаль фортепіано, що усуває зі струн
глушників механізм в цілому і цим подовжує, посилює, забарвлює звук.
Імітація – (лат. Наслідувати) 1)наслідування взагалі; 2)повторення музичної теми
одним з голосів безпосередньо вслід за іншими голосами
Імітаційна поліфонія – багатоголосся, оперте на імітаціях тематичного матеріалу.
Контрасна поліфонія – багатоголосся, в якому голоси відрізняються між собою
мелодійним змістом.
Метричність – у виконанні: акцентне підкреслення рівномірної пульсації.
Прихована поліфонія – зявляється в одноголоссі, коли при ходах на широкі інтервали
виникають додаткові інтонаційні повязання між близькими за висотою,
хоч і не сусідніми в послідовності звуками, і мелодія ніби поділяється на
декілька голосів.
Темпоритм – поняття, що характеризує руховий аспект виконання: вибір швидкості,
стійке або мінливе її дотримання, масштаб, силу і характер темпових
відтінків, а також силу метричної акцентності. Особливості темпоритму
піаніста виявляються найповніше у тому, яких темпових коливань зазнає
основна метрична пульсація.
Експозиція – (лат. – виклад, опис) у теорії музичної форми: перша частина музичної
форми або фуги, де викладено основні теми.
Каденція – ( лат. – падаю, припиняюся)
1) Заключний гармонічний або мелодійний зворот, який завершує музичний твір;
2) Більш чи менш розгорнутий сольний епізод імпровізаційно – віртуозного характеру, що виник як орнаментальне прзширення заключної каденції.
3)
Perle- ( фр. – перлина) вид фортепіанного туше , що застосовується у швидких
пальцевих послідовностях і характеризується активним ударом пальця та
чітким , розбірливим звучанням.
Форшлаг- переднотка, мелодійна прикраса з одного – трьох звуків типу
затримання. Довгі переднотки як характерна прикраса галантного стилю
поширилася в другій половині ХУІІІ ст.. З ХІХ ст. переважали короткі
переднотки.
Фразування – виконавське виявлення логіко – синтаксичної будови музики через
об’єднуючу або членуючи дію виконавських засобів, зокрема, агогіки та
динаміки.
Метр – закономірна система впорядкування ритмічних співвідношень у музиці, в
основі якої лежить відчуття рівномірної пульсації. В класичній музиці
поняття метру співпадає з тактовим розміром.
Такт– це відрізок часу, що утворюється при діленні часового потоку наголосами
різних рівнів.
Темп - (лат.-час) швидкість, з якою виконується музичний твір. Вимірюється
кількістю метричних ударів на одиницю часу. В теперішньому розумінні
більш відповідає поняттю movimento (іт) що означає «рух».
Штрих – ( нім. – риса) – спосіб видобуття і ведення звуку смичком на струнних
інструментах.