Підготовка вчителів у Англії.
Становлення підготовки вчителів у Великобританії відбулося пізніше, ніж загалом у Європі. Причиною цього була відсутність державної масової системи загальної середньої освіти. 1944 р., з прийняттям Закону про впровадження загального обов’язкового навчання дітей у віці до 16 років, ситуація змінилася. У середині ХХ ст. підготовка вчителів для престижних британських шкіл здійснювалась на педагогічних відділеннях університетів, а вчителів для звичайних шкіл − в коледжах. В останніх рівень освіти був низьким, університетська підготовка відзначалася затеоретизованістю, практика займала лише 20% навчального часу.
Зараз цільовим орієнтиром підготовки вчителів у Великобританії є її відповідність двом стандартам – академічному стандарту вищої освіти і професійному, що пов’язано з отриманням статусу кваліфікованого вчителя. Навчальний процес для студентів, які отримують ступінь бакалавра у галузі освіти триває 4 роки. Після закінчення ВНЗ випускнику призначається стажування («входження в посаду») за місцем працевлаштування на 1 рік, протягом якого за стажером спостерігають інспектори Міністерства освіти і дають висновок про доцільність його залучення до педагогічної діяльності (отримання статусу кваліфікованого вчителя, що обов’язковий для роботи у державних школах). Рамка стандарту для отримання «статусу кваліфікованого вчителя» містить перелік вимог до сформованості професійних знань, умінь і якостей молодого вчителя та критерії вимірювальності його відповідності стандарту.
У британських програмах освіти вчителів підкреслюється, що практика у школі є головною частиною освітнього маршруту та реалізується протягом всього етапу підготовки. Більшість університетів почала спеціально готувати менторів-вчителів, які займаються педагогічною практикою студентів вишів у школах. Різним видам практики у педагогічних ВНЗ відводиться близько 40% навчального часу.
Процедура відбору абітурієнтів у британські педагогічні ВНЗ – особлива. Цим питанням займається спеціальнеІнформаційне бюро по набору абітурієнтів на педагогічні спеціальності (Graduate Teacher Training Registry). Процедура передбачає звернення вступника з документами для і обрання ним до 5-ти спеціальностей. Бюро пересилає дані абітурієнта у вказані навчальні заклади. Якщо рівень академічної підготовки претендента задовольняє потреби коледжа / університету, заклад висилає запрошення на співбесіду. У випадку відмови бюро направляє інформацію абітурієнта у інший ВНЗ. Загальними вимогами для абітурієнтів педагогічного ВНЗ є як мінімум 2 іспити А-рівня і бали не менше С-рівня з англійської мови та математики. Абітурієнти проходять попередній відбір у формі співбесіди (оцінка їхньої здатності до професії вчителя). До початку занять першокурсники спостерігають за організацією шкільного життя під час своєї першої практики (10−14 днів).
Починаючи з кінця ХХ ст., найбільш популярними програмами підготовки учителя в Англії та Уельсі вважаються 4-річний курс на одержання ступеня бакалавра педагогіки (ВЕd) та однорічний курс, що веде до одержання післявипускного свідоцтва з педагогіки (РGCE). Серед альтернативних програм підготовки педагогічних кадрів найбільшу цікавість представляють 2-річний курс на одержання свідоцтва вчителя початкової школи за контрактом (артикульований учитель), курс на одержання кваліфікації ліцензованого вчителя і 2-річний (скорочений) курс на одержання ступеня бакалавра педагогіки для викладання предметів, які не забезпечені необхідною кількістю викладачів. Зміст навчальних курсів з підготовки вчителів базується на 4 основних елементах: вивченні основного предмету, вивченні другого (допоміжного) предмету, професійного циклу, який складається з теорії педагогіки і методики викладання, і практичному досвіді викладання у школі.
Доцільно зазначити, що незважаючи на те, що програми ВЕd для майбутніх вчителів початкової і середньої школи обіймають однаковий час (як і програми PGCE для початкової і основної (середньої) школи), англійські педагоги наголошують на відмінностях між ними. Крім вікових особливостей, слід враховувати той факт, що майбутні вчителі середньої школи вивчають два предмети своєї майбутньої спеціалізації - основний і допоміжний, – у той час як учителі початкової школи мають оволодіти предметами, що складають ядро програми початкової школи – математикою, англійською мовою і дисциплінами природничого циклу. Отже, існують окремі програми, що ведуть до одержання ступеня бакалавра педагогіки для середньої (BЕd secondary) і початкової школи (BЕd primary), і програми, що ведуть до одержання післявипускного свідоцтва з педагогіки для середньої (PGCE secondary) і початкової школи (PGCE primary).
Зупинимося на детальному розгляді програм 4-річного курсу на одержання ступеня бакалавра педагогіки і однорічного курсу на одержання післявипускного свідоцтва з педагогіки для середньої школи (BEd secondary, PGCE secondary).
Навчальний курс розраховано на 4 роки. Він складається з модулів -відносно самостійних, логічно пов’язаних частин навчального матеріалу. Студенти опановують по 6 модулів за семестр (академічний рік складається з 2-х семестрів). Усі модулі повинні вивчатися на протязі тих навчальних років, на які вони розраховані; їх вивчення закінчується заліками. Студенти обов’язково повинні обрати другий (додатковий або допоміжний) предмет для викладання у школі. Цей додатковий предмет може бути обраний із слідуючого списку: образотворче мистецтво, английська мова, історія, географія, математика, природознавство, фізичне виховання.
Програма на одержання ступеня BEd secondary складається з 4-х компонентів:
1) курс основного предмету (main studies) і другого (додаткового або допоміжного) предмету; 2) цикл педагогічних дисциплін (educational studies); 3) професійний курс (professional studies); 4) педагогічна практика у школі (school experience)
Навчальний курс розподіляється за 3-ма рівнями:
- рівень 1 складається з двох семестрів першого року навчання і першого семестру другого року навчання; - рівень 2 складається з другого семестру другого року навчання і двох семестрів третього року навчання; - рівень 3 складається з двох семестрів четвертого року навчання.
Педагогічна практика студентів тісно переплітається з циклом професійного навчання, але водночас вона є самостійним компонентом програми підготовки вчителя. У системі організації практики в англійських вузах прослідковується ідея її неперервності. Практика складається з окремих ланок, що реалізуються на кожному році навчання, і, залежно від мети навчання, поділяється на ознайомчу (відвідування школи з метою спостереження і вивчення процесу навчання), серійну (проведення пробних уроків і виховної роботи з учнями у відведений час без відриву від занять у вузі), блочну (неперервна педагогічна практика з відривом від навчання). По закінченні останньої практики на ІV курсі проводять іспит, під час якого студенти дають відкриті уроки перед спеціально створеною комісією. Оцінка за педагогічну практику враховується до загальної оцінки за педагогіку.
Висновки
Підводячи підсумки нашої роботи хочеться в першу чергу зазначити, що англійська система освіти являється дійсно однією з кращих у світі. Проведені часті реформи та доопрацювання навчальних планів дозволяють їй бути конкурентоспроможною на європейському ринку освіти. Очевидним достоїнством освітньої системи Англії є її виняткова гнучкість. І в школі, і в університеті є можливість за своїм уподобанням вибирати дисципліни і спеціалізацію. Більше того – при бажанні вибрані предмети і напрямки можна замінити.
Такий розвиток освітньої системи Англії обумовлений в першу чергу міцними традиціями даної країни, великою зацікавленість уряду у вихованні і достойному навчанні своїх громадян. Певною мірою ми не можемо відкидати фактор самостійності та індивідуальності навчальних закладів, особливо тих, які надають вищу освіту. Характерно, що пріоритет, головним чином, робиться на наданні якісної освіти, котра може задовольнити вимоги англійського суспільства і, в першу чергу, працедавців. Велика увага приділяється питанню особистості та її вихованню, при чому не останню роль в цьому процесі займають батьки, особливо в молодшій та середній школі.
Вивчаючи систему освіти Англії, ми можемо говорити про розгалуженість закладів дошкільної, початкової, середньої та вищої освіти. Не малу роль відіграють школи для дітей з обмеженими можливостями, для яких характерний свій навчальний план та контроль з боку держави.
Таким чином, ми можемо зазначити, що система освіти Англії, хоча й змінювалась та вдосконалювалась, проте залишилась вірною певним традиція і переконанням. І надалі на перше місце ставиться особистість, а провідною метою освіти залишається її розвиток. Така тенденція в першу чергу прослідковується в наявності різноманітних музикальних, балетних, художніх студій, які покликані формувати творчу, ініціативну та разумну людину. Людину ХХІ століття.
Список використаної літератури:
Алексєєва О. В. Сучасні тенденції виховання та освіти в розвинених країнах світу // Педагогіка і психологія. – 2004. - № 3.- с. 119 – 124.
Демченко О. Співпраця сім’ї і школи у вихованні підростаючого покоління у Великій Британії // Директор школи. – 1999. - № 8 (56). – с.11.
Державні освітні стандарти Великої Британії // Директор школи. – 2001. - № 17 (травень). – с. 11 – 13.
Інформація про освіту в освіті: Великобританія // Директор школи. – 2002. - № 35 (вересень). – с. 1 – 8 (вкладка);
Локшина О. Гекаченко Ю. Система шкільної освіти сполученого королівства Велика Британія та Північна Ірландія // Історія в школі. – 2001. - № 7. – с. 7.
Локшина О. Про розвиток шкільної освіти Англії на сучасному етапі // Педагогіка і психологія. – 2001. - № 2. – с. 119 – 127.
Печатнікова Л. Англійські парадокси // Шкільний світ. – 2005.- № 38 (жовтень). – с. 23 – 24.
Ремезовська Н. Національний навчальний план як чинник стандартизації шкільної освіти в Англії та Уельсі // Рідна школа. – 2008. - № 1/2.- с. 76 – 78.
Сбруєва А. Досягнення, проблеми та перспективи англійської освітньої реформи (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) // Рідна школа. – 2003. - № 6. – с. 73 – 78.
Старовойт С. Особливості сучасної освітньої системи у Великій Британії // Рідна школа. – 2004. - № 1 (січень). – с. 75 – 76.
Шортт Д. Моральне та релігійне виховання в школах Англії // Людина і світ. – 2002. - № 10. – с. 39 – 50.
www.Wikipebia.ru