Обґрунтування актуальності

Сьогодні в Україні спостерігається вкрай важка ситуація стосовно здоров’я сучасної молоді. Окрім багаточисельних захворювань учнів (захворювань органів дихання, органів зору, органів травлення, серцево-судинні захворювання, гіподинамія тощо) значно зросли показники погіршення психічного і духовного здоров’я школярів. У наш час нервово-психічні відхилення зафіксовано у 88 % дітей. Переважна більшість сучасних підлітків втратила гуманістичні орієнтири, спрямованість до духовного зростання, сенс життя. Підтвердженням вищесказаного може слугувати й той факт, що сьогодні серед найбільш поширених причин загибелі дітей є самогубство.

Такі показники здоров’я школярів можна пояснити не лише впливом різних негативних чинників, але, перш за все, недостатньою увагою до питань здорового способу життя дітей і дорослих. У нас час курить кожний п’ятий п’ятикласник, майже половина восьмикласників і біля 60 % випускників шкіл. Серед споживачів першого наркотику – тютюну – 6 % дітей молодших класів та навіть дошкільнят. Чверть восьмикласників мають чітку орієнтацію на алкогольні напої, половина з них домінує серед випускників, третина підлітків піддається алкоголізації. За останні роки кількість осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби і психотропні речовини, в Україні подвоїлась і у 2009 році становила 101,7 тис., з яких 5.4 тис.- неповнолітні, що створює безпосередню загрозу генофонду нації. Усе це говорить про жахливе становище сучасної молоді.

Однією з головних причин такого становища, на наш погляд, є відсутність сформованості в школярів культури здоров’я. Більшість учнів навіть не мають уявлення про формування, збереження і зміцнення здоров’я, а також спрямованості на ведення здорового способу життя. Усе це і обумовило вибір теми досвіду.

Окрім того, вивчення стану викладання основ здоров’я в школах області показало, що частина вчителів не сповна використовують програмні можливості для набуття учнями практичних навичок. У більшості навчальних закладів не ведеться належної роботи щодо створення кабінетів основ здоров’я.

Ефективне вирішення цих та інших проблем знаходиться в досвіді роботи Майхрович М.І, що і обумовило вибір об’єкта.

Аналіз останніх досліджень і публікаційсвідчить про те, що увагу питанням формування культури здоров’я особистості приділяли О. Ахвердова, Г. Кривошеєва, С. Лебедченко, В. Магіна, В. Скулена та інші. Серед наукових наробок учених про культуру здоров’я саме школярів відомі праці - В. Горащука, С. Кириленко, Ю. Мельника та інші.

В основі педагогічного досвіду вчителя основ здоров’я Івано-Франківської ЗОШ І-ІІІ ст. №25 Івано-Франківської міської ради Майхрович М.І покладено модель формування культури здоров’я учнів в умовах сучасної школи, яка розроблена вченими Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема Бабичем В’ячеславом Івановичем.

Модель містить в собі структурні компоненти формування культури здоров’я школярів:діяльнісний, мотиваційний,змістовий.

Новизна досвідуМайхрович М.І полягає в педагогічному управлінні вихованням здорових учнів. Схематично ми зобразили цей процес так:
Предмет «Основи здоров’я»

 

Засади формування і розвиткужиттєвих навичок

 

Життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю

 

Життєві навички, що сприяють духовному та психічномуздоров’ю

 

Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю

 

Уроки

 

Позакласна робота

 

  • Створення та обладнання кабінету основ здоров’я
  • Організація і проведення тренінгів, вікторин, тематичних вечорів, присвячених питанням збереження і зміцнення здоров’я
  • Здійснення профілактичних заходів
  • Проведення семінарів з батьками з питань виховання здорової дитини в сім’ї та статевого виховання
  • Самоосвіта

 

  • Інтерактивні методи навчання
  • Рольові ігри
  • Дискусії
  • Дебати
  • Вікторини
  • Ситуаційний аналіз

Формування культури здоров’я учнів за допомогою навчального курсу «Основи здоров’я» відбувається на засадах життєвих навичок. Тому що педагогічна діяльність Майхрович М.І переконала її в тому, що знання з формування, зміцнення та збереження здоров’я є необхідним, але недостатнім чинником у розвитку чи зміні поведінки. Для того щоб вплинути на поведінку, інформативні методи повинні поєднуватися з уміннями, відомими як «життєві навички».

Українські педагоги визначають три групи життєвих навичок.