Про пожежу можна сповістити по телефону 01! Коротко, виразно і спокійно повідомити: де виникла пожежа, що горить і хто повідомляє про пожежу.

Пожежа – це така надзвичайна ситуація,інформація про яку іде знизу, тобто від населення, співробітників підприємств, установ і організацій і про неї треба сповіщати, як було уже сказано за тел. 01. Але для ліквідації наслідків НС можуть залучатися: міліція (02), медична служба (03), служба газу (04), аварійні служби ліфтів, Київенерго, Київводоканалу, магістральних теплових мереж і т.ін. Пересічному громадянину не легко запам’ятати їх номери телефонів і зорієнтуватися, до кого звертатися за допомогою. Тому МНС працює над створенням служби екстреної допомоги „112”, яка успішно працює в країнах Західної Європи, США. І, як заявив, міністр МНС Володимир Шандра (29.05.2008 р.) до 2012 р Єдина в Україні служба екстреного виклику буде впроваджена.

Кнопковим повідомлювачемспеціальної пожежної сигналізації: для повідомлення про пожежу необхідно розбити скло будь-яким предметом, після чого натиснути пускову кнопку і відпустити її; не очікуючи прибуття пожежної команди, одразу ж розпочинайте гасіння пожежі, використовуючи для цього первинні засоби гасіння: вогнегасники, воду, пісок, цупке покривало і т.ін.; зволікання із викликом пожежної команди і невміння користуватись первинними засобами пожежегасіння може привести до великих пожеж.

На початковій стадії пожежі вогонь, як правило, поширюється досить повільно, і вогнище його може бути ліквідоване за короткий час обмеженими силами і засобами населення, робітниками і службовцями без залучення пожежних команд. Тому населення повинне оволодіти простішими прийомами гасіння займань.

Починати гасіння пожеж треба з того місця (ділянки), де вогонь може створити загрозу для людей, заподіяти найбільші матеріальні збитки, викликати вибух або руйнування конструкцій.

Первинні і технічні засоби гасіння пожеж та їх характеристика.

Первинні засоби гасіння пожеж призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об’єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.

Основними первинними засобами гасіння пожеж є:

- вогнегасники;

- пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, діжки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

- пожежний інструмент (гаки, ломи, лопати, сокири).

Вони можуть розміщуватися на пожежних щитах (стендах), які встановлюються на території об’єкта з розрахунку 1 щит на площу до 5.000 кв.м.

Пожежні щити повинні забезпечувати захист вогнегасника від прямого сонячного світла, зручність зняття комплектуючих засобів.

Ящики для піску повинні мати місткість 0.5; 1.0; 3.0 куб.м. та бути укомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика повинна не допускати попадання опадів.

Діжки з водою встановлюються при відсутності внутрішнього протипожежного водопроводу з розрахунку 1 бочка на 250-300 кв.м. площі.

Пожежний інвентар повинен бути очищений від пилу і бруду, загострений, пофарбований в червоний та білий кольори, а пожежний інструмент – в чорний.

Вогнегасники.

Вогнегасник – це переносне чи пересувне обладнання для гасіння осередків пожежі за рахунок випуску речовини гасіння пожеж.

Загальний принцип роботи вогнегасника полягає в утворенні надлишкового тиску в корпусі, під дією якого речовина гасіння пожеж подається до осередку пожежі.

Складається: з корпусу для зберігання речовини гасіння пожеж, або компонентів для її отримання; пристрою підготовки речовини гасіння пожеж та подавання її на вогнище пожежі, пристроїв, що запобігають перевищування тиску понад допустимий та випадковому приведенні в дію, джерела надлишкового тиску.

Вогнегасники поділяються:

А). За способами транспортування:

- переносні (ручні чи ранцеві);

- пересувні.

Б). За видом речовини гасіння пожеж:

- водні;

- пінні;

- повітряно-пінні;

- хімічно-пінні;

- порошкові;

- вуглекислотні;

- хлодонові;

- комбіновані.

Викид речовини гасіння пожеж здійснюється:

- під тиском газу, який міститься в окремому малолітражному балоні;

- під тиском газу, що міститься в корпусі;

- під тиском газу, що утворюється в наслідок хімічної реакції.

У назві вогнегасника літери визначають його тип, а цифри – об’єм заряду речовини гасіння пожеж.

Повітряно-пінні – для гасіння пожеж класу А і В (горіння твердих та рідких речовин) за винятком електроустаткування під напругою та речовин, що горять без доступу повітря.

Хімічно-пінні – для гасіння твердих горючих матеріалів, горючих рідин, за винятком речовин, які при взаємодії з хімічною піною здатні до вибуху.

Вуглекислотні – для гасіння пожежі при горінні речовин, крім тих, що можуть горіти без доступу повітря, та гасіння електроустаткування під напругою до 1000 вольт.

Порошкові – для гасіння горіння твердих, рідких та газоподібних речовин та електроустаткування під напругою до 1000 вольт.

Вогнегасники -надійний засіб гасіння займань до прибуття пожежних підрозділів, випускаються наступні типи вогнегасників: вуглекислотні, пінні, порошкові і аерозольні.

Ручні вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, 02-5, ОУ-8, ОУ-10 і ОУ-25. Вони призначені для невеликих початкових осередків спалахування займистих речовин і електроустановок. Являють собою стальні балони ємністю 2, 5, 8, 10 і 25 л. У горловині кожного ввергнутий запірний вентиль з сифонною трубкою, вентиль має запобіжний пристрій, що спрацьовує при перевищенні тиску. Вага вогнегасників - від 7 кг і більше.

Щоб привести вогнегасник у дію, необхідно закрутити маховичок вентилю проти годинникової стрілки до відмови. Розтруб, із якого викидається вуглекислий сніг і газ, спрямовують на палаючий предмет ще до відкривання вентиля. Дальність подачі струменю - 1,5-3,5 м. Час дії 25-30 секунд або 35-40 секунд.

Пінний вогнегасник ОП-5 призначений для гасіння початкових вогнищ пожежі на площі до 1 кв. м. Він представляє собою сталевий зварний балон. У верхнє днище вварена горловина, закрита чавунною кришкою з запірним пристроєм, що складається з гумового клапану, укріпленого на штоку, пружини, що притискує клапан до горловини кисневого стакану при закритому положенні рукоятки. За допомогою цієї рукоятки здійснюється піднімання і опускання клапану. Сприск вогнегасника розташований на горловині і закритий спеціальною мембраною. Лугова частина заряду розчинена у 8,5 л води і залита у корпус вогнегасника, кислотна частина також розчинена у воді і залита у поліетиленовий кислотний стакан ємністю 0,15 л. При застосуванні забезпечує подачу повітряно-механічної піни, чим досягається велика ефективність гасіння.

Порошковий вогнегасник ОП-1 ("Супутник-1") застосовується для гасіння невеликих займань автомобілів, лужних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою, легкозаймистих і горючих рідин. Вогнегасник складається з циліндричного корпусу з похилою горловиною, що забезпечує розпилення порошку. Заряд складається із порошків ПСБ і ПС-1, що видаляють кисень із зони горіння; порошки не електропровідні. При гасінні відкривають кришку вогнегасника і енергійним струшуванням висипають порошок на вогонь так, щоб він утворив хмарку над полум'ям.

Аерозольні бромметилові вогнегасники типу ОА і ОУБ застосовуються для гасіння горючих і тліючих матеріалів (бавовни, текстилю), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 380 В. Промисловість випускає вуглекислотно-бромметилові вогнегасники ОУБ-3 і ОУБ-7, котрі аналогічні за конструкцією, але відрізняються лише розмірами.

Для приведення вогнегасника в дію необхідно:

1. Звільнити запор кронштейна і піднести вогнегасник до вогнища пожежі, тому що виробники залишають вогнегасники у зарядженому стані з опломбованими запірними вентилями.

2. Узявшись лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою рукою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до відмови.

3. Спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.

Приведення в дію вогнегасників.

Вогнегасник вуглекислотний типу ОУ-2, ОУ-5 або ОУ-8: повернути маховичок вентиля проти годинникової стрілки до упору (розтруб спрямувати на палаючий предмет ще до відкриття вентиля).

Пінний вогнегасник ОП-5: рукоятку клапану повернути на 180°, перевернути вогнегасник догори дном, струмінь спрямувати на місце горіння.

Порошковий вогнегасник ОП-1: відкрити кришку вогнегасника, обертаючи у напрямку стрілки, нанесеної на кришці; узяти вогнегасник за нижню частину корпусу і енергійно струшувати, спрямовуючи порошок у вогонь.

Аерозольний вогнегасник типу ОУБ: звільнити запор кронштейну і піднести вогнегасник до вогнища пожежі; узятися лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до відмови; спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.

Гасіння легкозаймистих і горючих речовин, що зберігаються на складах у резервуарах різної ємності і будови, а також у тарі - залізних бочках, на об'єктах господарської діяльності можливі випадки зберігання їх у різній тарі (бочках, бідонах і т.д.) , у побутових умовах зберігаються у металевій і пластмасовій тарі (бідонах, каністрах тощо), має ряд особливостей і включає два періоди: період локалізації і період ліквідації.

У перший період основною задачею є обмеження поширення вогню, рідин, що розлилися, на інші ємності. На другому етапі здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння.

Невеликі вогнища горіння розлитої рідини чи займання рідини в окремій тарі можна ліквідувати первинними засобами гасіння пожеж, а саме:ізоляцією шляхом засипання вогнища горіння рідини піском (землею); ізоляцією вогнища горіння шляхом накриття вогнища горіння кошмою (брезентом); гасінням горючої рідини шляхом використання пінних і порошкових вогнегасників.

Для гасіння займань не завжди можна користуватися водою або піною. Небезпечноспрямовувати, наприклад, водяний струмінь на палаючу електропроводку чи на електроустановки, що знаходяться під напругою, так як при цьому людина може бути уражена струмом, оскільки вода є гарним провідником. Тому перед початком гасіння необхідно зняти напругуз палаючих електропроводок і електромереж.