ІV. Порядок проведення заняття

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри військової підготовки

Полковник В.О. ФІЛАТОВ

Р.

Методична розробка

для проведення групової вправи зі студентами 1___ курсу

ВОС 021000 з тактичної підготовки

(найменування предметів, дисципліни)

ТЕМА 7 ВІДДІЛЕННЯ В ОБОРОНІ

ЗАНЯТТЯ 7 ОРГАНІЗАЦІЯ І ВЕДЕННЯ ОБОРОНИ МЕАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ (У МІСТІ, В ЛІСІ, ВЗИМКУ ТА В ГОРАХ)

Розробив: квн, полковник запасу Д.В. Зайцев

1. Затверджена на право проведення занять в 20____ / 20____ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20____ р.

2. Затверджена на право проведення занять в 20____ / 20____ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20____ р.

3. Затверджена на право проведення занять в 20____ / 20____ навч. році.

Протокол ____ від "___"_____________20____ р.

М. Ірпінь

1. Мета заняття:

1. Навчальна: 1. Вивчити загальні положення по організації і веденню оборони відділенням в особливих умовах.

2. Надати теоретичні викладки основ в роботі командира відділення щодо організації та ведденя оборони в особливих умовах.

2. Виховна:1. Виховувати у особового складу почуття відповідальності при веденні і управлінні відділенням оборонного бою.

Час: 4 год.

Місце: _навчальна аудиторія

Метод проведення заняття: __розповідь, показ

ІІ. Література, яка використовується для
підготовки заняття

1. Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІІ, видання 2010 р., ст. 46-56.

2. Підручник. Тактика (взвод, відділення, танк). стор. 32-56.

3. Збірник нормативів по бойовій підготовці СВ книга І. Виданвництво 1984 р. стор. 8-14.

4. В.О. Філатов та ін. Організація та основне озброєння підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України: Навч. посібн. – Ірпінь: НА ДПС України, 2005, стор. 19-21, 29-34.

5. В.О. Філатов та ін. Організація озброєння і тактика дій підрозділів Сухопутних військ іноземних армій: Навч. посібн. – Ірпінь: НА ДПС України, 2005, стор. 17-21, 85-89.

ІІІ. Матеріальне забезпечення

1. Презентація до теми.

2. Інфокус з програмним забезпеченням, ноутбук.

3. Матеріал лекції.

4. Дошка, крейда кольорова.

5. Робоча карта викладача.

6. Картки вогню відділення.

7. Прилади для роботи на картах.

8. Тактичне завдання № 1.

ІV. Порядок проведення заняття

І. Вступна частина.

ІІ. Основна частина.

Вступ

1. Вплив особливостей місцевості, пори року, доби та кліматичних умов на ведення оборонного бою механізованим відділенням.

2. Організація роботи (уяснення завдання, організація спостереження, віддача бойового нак4азу, організація захисту від зброї масового ураження, маскування, охорони, інженерне обладнання позицій). Побудова завалів, протитанкових бар’єрів, і їх вогневе прикриття. Попередження пожеж.

ІІІ. Заключна частина

Етапи заняття, роботи, які виконуються, навчальні питання, розрахунок часу	Методичні вказівки
І. Вступна частина – 10 хв. – прийняти доповідь; – перевірити наявність особового складу, їх зовнішній вигляд, готовність до заняття; – повідомити тему заняття і навчальні питання.
ІІ. Основна частина – хв. 1. Загальні особливості місцевості, пори року, доби та кліматичних умов при веденні оборонного бою механізованим відділенням.
1.1. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ. Значні масиви рослинного покриву, як і інші елементи місцевості, визначає великий вплив на бойові дії військ. Частково, від характеру рослинного покриву багато залежить проходимість, умови спостереження, маскуючі і захисні властивості місцевості. Із усіх видів рослинного покриву суші найбільший вплив на дії військ визначають ліси, широке розповсюдження майже на всіх театрах бойових дій. Вплив лісів посилюється в умовах бойових дій з застосуванням ВТЗ (високоточної зброї) та інших засобів масового ураження. Лісові масиви обмежують проходимість бойових і транспортних машин, зменшують відстань бачимості і тим самим заважають спостереження, знищують відстань радіозв’язку і ефективність вогню стрілецької і артилерійської зброї, вони заважають також орієнтування, цілевказівки, коректування вогню і прицільне бомбометання. При наступі в лісі затруднюються масоване застосування танків, використання поза дорогами артилерії і усіх видів транспорту, значно ускладнює керування військами і взаємодії, зменшує темпи наступу. В той же час ліс має хороші маскувальні властивості, що сприяє прихованому розташуванню і маневру військ, а також організації стійкості оборони. Крім того, лісам притаманні хороші захисні властивості від уражаючої дії ударної хвилі ядерного вибуху в 2-3 рази по відношенню з відкритою місцевістю.	Дати під запис. Дати під запис. Дати під запис.
Основні характеристики лісу: Оперативні тактичні властивості лісу залежать від його основних характеристик: складу насадження, віком лісу, висоти та товщини дерев, форми, густоти насадження і т. д. При визначення проходимості лісу танками і автомобілями прийнято враховувати, що ліс має проходимість без завалу дерев в тому випадку, якщо на 100 м приходиться 3 дерева і менше. (Можливо також керуватися наступними даними): Автомобілі проходять ліс без перешкод, якщо середня відстань між деревами більше 8 м. При товщині дерев більше 20 см і середній відстані між ними більш 8 м, танки проходять ліс відносно без перешкод, при середній відстані 6-8 м буде швидко проходима, а якщо відстань менше 6 м, - з завалом дерев. Товщина (діаметр в сантиметрах) окремо стоячих дерев, завалюються танком при русі, може бути приблизно прийнята рівній базі танку в тонах. На підйомах здатність танків валити дерева зменшується. При крутизні схилів 6-8⁰ лісові масиви з середньою товщиною дерев 10-15 см важкопроходимі для різних бойових машин.	Дати під запис основні характеристики лісових масивів. Визначення прохідності лісу танками і автомобілями.
Різновиди лісу по густоті дерев	Відстань між деревами, м	Ступінь зімкнутості крон	Дати під запис з викресленням таблиці.
Густий ліс	Менше 10	Крони зімкнуті
Ліс середньої густини	10-15	Відстань між кронами не більше їх діаметру
Рідкий ліс	15-30	Відстань між кронами до 5 діаметрів і більше
1.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІРСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ Уміле використання особливостей гірської місцевості і фізична натренованість особового складу в подоланні гірських перешкод дають значні переваги підрозділам і при рішучих, настійливих діях сприяють досягненню успіху в бою. Гірська місцевість характеризується різким пересіченням рельєфу, наявністю перешкод, обмеженою кількістю доріг і населених пунктів, різкою різноманітністю клімату і рослинним світом, а також переважаючим кам’янистим ґрунтом. Для гірсько-пустельної місцевості, крім того, характерним є достатньо води, і будівельних матеріалів. Особливості гірської місцевості здійснюють значний вплив на бойові дії підрозділів. Різка пересіченість гірського рельєфу створюють багато мертвих просторів і прихованих підходів, а також ускладнює орієнтування і організацію спостереження. Наявність мертвих просторів і прихованих підходів ускладнює ураження противника вогнем зброї особливо на дальніх та середніх дистанціях. В зв’язку з цим підвищується значення зброї з навісною траєкторією. Підвищується значення застосування реактивної зброї і ручних гранат. Різка пересіченість рельєфу полегшує устрій засад, маскування підрозділів від наземного і повітряного противника, а також устрій інженерних загороджень. Мертві простори і приховані підступи повинні бути своєчасно виявлені, ретельно вивчені і використовуються для зненацьких ударів по противнику, а також для укриття від його спостереження і вогню. Круті або обривисті рельєфу підйоми і спуски; гірські річки з швидкою течією, різким і частим коливанням рівня води, високими і крутими берегами; ділянки, покриті камінням, уламками скель, глибоким снігом, льодом ускладнює просування поза доріг, при цьому від підрозділів вимагається вміння швидко долати їх з використанням гірського спорядження і підручних засобів. Бойові дії в горах часто ведуться по окремим напрямкам з великими проміжками і відкритими флангами. В зв’язку з цим створюється можливість для широкого застосування обходів і обхватів.	Дати під запис. Дати під запис.
Підрозділи часто можуть вести бойові дії самостійно, у відриві від головних сил і сусідів на протязі тривалого часу. Це потребує від усіх командирів особливо ретельної організації бойових дій, ведення безперервної і активної розвідки, а також забезпечення підрозділів всім необхідним для виконання поставленого завдання. В умовах гірської місцевості, ініціативні дії навіть швидких підрозділів можуть привести до значного успіху. В долинах, на гірських платах і на пологих схилах гір бойові дії ведуться як в звичайних умовах. Гірські дороги (тропи), як правило, вузькі і звивисті, з крутими підйомами і спусками. Прохідність їх різко змінюється в залежності від метеорологічних умов. При русі по гірських районах і тропам особовий склад сильно втомлюється, матеріальна частина бойової і іншої техніки зношується швидше, ніж в звичайних умовах, швидкість руху на важкодоступних ділянках знижується, підвищується витрати палива, а на більших висотах знижується потужність двигуна. Від підрозділів вимагається ретельна підготовка машин і водіїв, суворо дотримуватись правил руху по гірським дорогам і вміння пересуватися пішим порядком поза доріг. Клімат гірських районів характеризується різким коливанням температур в залежності від висоти місцевості і часу доби, а також різкими і частим змінами погоди. На великих висотах можливий сильний вітер, туман, зливи, снігопади і завірюхи при одночасному збереженні сухої і теплої погоди в долинах і низинах.	Дати під запис. Дати під запис.
Кожний командир повинен знати ознаки зміни погоди, своєчасно прийняти необхідні засоби по забезпеченню бойових дій і захисту підрозділів, а також використовувати несподівані зміни метеорологічних умов для нанесення неочікуваного удару по противнику. Для гірських і особливо високогірних районів характерні такі природні явища, які представляють природну небезпеку для військ, як каменепади, снігові лавини, льодові завали і селеві потоки. Кожен солдат, сержант і офіцер повинен знати, які і від чого виникає небезпека, як її уникнути і як використовувати природні умови гірської місцевості для ураження противника. Перевага кам’янистих (скельних) ґрунтів, круті схили і наявність оповзневих ділянок ускладнює виготовлення інженерних робіт і обмежує застосування інженерної техніки при обладнанні позицій. Для обладнання оборонних споруд необхідно широко застосовувати вибухові речовини, а також створювати споруди напівнасипного і насипного типу.
Для успішного ведення бойових дій в горах від усіх командирів вимагається досконале вивчення місцевості, особливо ретельна підготовка підрозділів до бою і підтримка безперервної взаємодії. Механізовані підрозділи повинні: – знати особливості ведення бойових дій, а також підготовки і використання зброї і бойової техніки в горах; – широко застосовувати військову хитрість для введення противника в оману; – пройти спеціальну гірську підготовку, що включає фізичну натренованість і тренованість в техніці подолання гірських перешкод, навчанню орієнтуватися в горах особливо в ночі і при туманах, визначення відстаней, надання допомоги при обмороженні, сонячних ударів, гірської хвороби і травм, а також вміти зберігати сили і здоров’я; – уміти вести влучний вогонь при великих кутах місця цілі, в складних метеорологічних умовах і при зміні температури і атмосферного тиску; – вміти встановлювати міни, вести розмінування і проводити вибухові роботи; – швидко і вміло пристосовувати скелі, печери та інші природні укриття в горах для ведення бою і використовувати їх для захисту від ядерної, високоточної зброї і інших засобів масового ураження, а також для маскування.	Дати під запис.
1.3. КЛАСИФІКАЦІЯ МІСТ І ВПЛИВ ЇХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ОБОРОННОГО БОЮ. Значення міста і його тактичних властивостей визначається розмірами, характером забудови, економічним і політичним устроєм життя міста і його місце розташування. Міста по численності населення діляться на великі, які мають населення 100 тис., середні 50-100 тис., і малі 50 тис. По численності населення в місці можливо судити про його розміри. Так, середні міста з чисельністю 50 тис. чоловік мають окружність близько 15 км, місто з населенням 100 тис. чоловік – 25 км і т.д. По розміру міста можна визначити кількість сил і засобів, які необхідні для оволодіння ними або для його оборони. В плануванні більшості міст спостерігається значна закономірність. В центрі міста швидше за все знаходяться старі будови, які охоплені новими будовами сучасного типу, за якими знаходиться передмістя. Стара частина міста може відділятися від нової кільцем бульварів. В старій частині міста вулиці криві і вузькі шириною 8-10 м, вони розходяться в різні сторони і пересіченні багатьма провулками. Дома в старому місті масивні, кам’яні, трьох, чотирьох поверхові, щільно прилягають один до одного. Такі дома легко можуть бути обладнанні для оборони. В новій частині міста, як правило, розташовані промислові підприємства і житлові масиви. Вулиці прямі або мають радіально-кільцеве планування, з великими площами і парками. Ширина вулиць 30-50 м і більше. Дома сучасного типу розташовані рідше, ніж у старому місці. Деякі із них відокремлені один від одного кам’яними або залізними огорожами і мають підвальні приміщення з товстим бетонним перекриттям, які можуть бути легко застосовані як укриття.
За плануванням розрізняють міста з розташуванням вулиць: радіальним, радіально-кільцевим; прямокутним або шаховим; променевим або веялоподібним; комбінованим. Зустрічаються також міста з довільним, вільним плануванням вулиць. Радіальна система вулиць, які частіше будуть зустрічатися в старих містах, сприятливо впливають на бойові дії військ із-за своєї малої пропускної здатності, особливо в центрі міста. Відсутність кільцеподібних вулиць, які з’єднуючих радіальні, ускладнюють маневр військ при наступі і при контратаках в обороні. Радіально-кільцеве планування вулиць сприяє організації кругової оборони і в той же час дає можливість вести наступ з різних сторін, які сходяться до центру своїми напрямками. Ця система вулиць характерна для старих міст, особливо їх центрів, де, як правило, розташовані ратуші і різного роду укріплення. Прямокутне планування вулиць дозволяє вести наступ вздовж вулиць не тільки до центру міста, але і від одної околиці до іншої. Оборона в цих умовах будується по принципу утримання життєво важливих об’єктів. При цій системі вулиць територія міст ділиться на рівні квартали або прямокутні з широкими прямими вулицями, які ідуть паралельно. До них прилягають великі площі і парки, які дозволяють здійснювати маневр підрозділам. Променева система вулиць частіше зустрічається в центральній частині великих міст в сполученні з іншими системами. На бойові дії військ вона здійснює приблизно такий же вплив, як і радіально-кільцева система. При комбінованому (змішаному) плануванні вулиць, де сполучаються радіально-кільцеві і прямокутна система, бойові дії прийдеться вести з урахуванням особистостей обох цих систем. Прямокутна система вулиць частіше буде зустрічатися на зовнішній частині міста, а радіально-кільцеві – в центрі. В зв’язку з цим, групування, яка наступає в напрямку центра міста, зустріне і ту і іншу систему вулиць, а війська, які наступають по околицям, - тільки прямокутну систему вулиць. Деякі міста з комбінованою системою вулиць по своєму периметру мають кільцеві вулиці, які сприятливо впливають на маневр резервами, які наступають, так і сторону, яка обороняється.	Дати під запис.
Місто з вільним плануванням вулиць визначеної системи немає. Будинки і споруди, які побудовані безпорядково, вулиці, як правило, криві, вузькі, з великою кількістю глухих провулків (тупиків), які ідуть від одної вулиці, та не виходять на іншу. В цих умовах маневр і рух військ по місту затрудняється. В даний час на околиці багатьох міст будуються великі промислові масиви. Будови в них, як правило, залізобетонні, стандартні, з підвалами і сховищами. Це масиви для наступаючих є першочерговим об’єктом атаки, а для обороняючихся – об’єктом оборони, які прикривають особисто місто. Місто з бетонними і кам’яними будовами і багатьма підземними спорудами легко можуть бути обладнанні довгостроковою і швидкою обороною, які потребують застосування особливих прийомів ведення наступально бою. Для оволодіння ним прийдеться створювати бойові порядки, які складаються із штурмових загонів і груп. За місцем розташування місця можуть знаходитися на вогневому або другоступеновому в оперативному і тактичному відношенні напрямку, на місцевості, доступному або важкодоступному, на морському узбережжі, на берегах водних перешкод. Від місце знаходження місця і рельєфах місцевості на підступах до нього багато в чому залежить характер бойових дій військ як при оволодінні містом, так і при його обороні. Місто, прикриває вогневі в тактичному відношенні, будуть сильно укріпленні і будуть оборонятися великою кількістю сил і засобів. Якщо їх неможливо обійти, то оволодіти ними прийдеться з ходу з метою забезпечити подальший наступ на цьому напрямку.
Загальними характерними особливостями бойових дій в місті є: · розподіл бойових дій на ряд місцевих боїв і ведення їх по різноманітним напрямкам малих підрозділів і групами; · важко управляти і децентралізація його з наданням тактичної самостійності підрозділів; · створення великих руйнувань, завалів, пожеж в ході бойових дій і наявність мінно-вибухових загороджень ускладнює ведення бою; · обмеженість огляду і обстрілу, стиснення маневру військ ускладнює ведення бою, затрудняє нарощення зусиль в потрібний момент на необхідному напрямку; · тяжке матеріальне, технічне і медичне забезпечення потребує створення повинних запасів і прийняття заходів до всебічного забезпечення мілких підрозділів; · необхідність збільшення кількості розвідувальних органів; можливість виконання задач розвідки розвідувальними органами меншого складу.	Дати під запис.
2. Організація оборони (уяснення завдання, організація спостереження, віддача бойового наказу, організаціязахисту від ЗМУ). 2.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБОРОНИ У МІСЦІ У місті (населеному пункті) механізоване відділення обороняє будинок або поверх будинку. Оборона в будинках організовується так, щоб підступи до них прострілювалися фланговим та перехресним вогнем. Обороняючи будинок, відділення повинне обладнати його для кругової оборони, яка забезпечить тривале його утримання навіть при оточенні противником (мал. 8). Система вогню при цьому організовується таким чином, щоб будинки знаходилися у вогневому зв'язку між собою. Вогонь підготовляється в декілька ярусів. Відділення обороняє будинок, і приданих вогневих засобів розміщуються в нижніх поверхах та напівпідвалах. У верхніх поверхах установлюються окремі вогневі засоби і розташовуються снайпери. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети та вогнемети розташовуються переважно в нижніх поверхах з таким розрахунком, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню вздовж вулиць та майданів. Вогневі позиції для мінометів обладнуються у дворах, на верхніх поверхах і на горищах.
Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна та двері цеглою або мішками з піском (землею), влаштувати бійниці і амбразури, проробити ходи в горищному та міжповерхових перекриттях, обладнати підвал мурованого будинку під сховище. Підступи до будинку прикриваються інженерними загородженнями. На вулицях будуються барикади. В барикадах улаштовуються бійниці та площадки для вогневих засобів. Для маневру своїх підрозділів та руху транспорту залишаються проходи, які ретельно охороняються та прикриваються вогнем. Підступи до барикад повинні прострілюватися фланговим та перехресним вогнем. Будови, які заважають спостереженню та веденню вогню, розбираються. Для маневру підрозділами в місті (населеному пункті) влаштовуються проходи та проїзди всередині кварталів та пристосовуються підземні комунікації. В невикористаних підземних комунікаціях (спорудженнях) улаштовуються загородження, а виходи з них прикриваються вогнем або охороняються.	Дати під запис. Дати під запис.
Під час підготовки будинку до оборони необхідно створити запас боєприпасів, особливо ручних гранат, запас продовольства, медичного майна та питної води, а також передбачити необхідні протипожежні заходи: підготувати засоби пожежегасіння, засипати дерев'яну підлогу піском (землею). Дрібні будови, по яких вогонь може перекинутися на сусідні будинки, руйнуються. При виділенні танка (бойової машини піхоти) у вогневу засаду і для дій, як кочуючий вогневий засіб, завчасно вибираються приховані шляхи маневру та вогневі позиції, які дозволяють раптово і ефективно використовувати вогневу міць танка (бойової машини піхоти). Вогневі позиції танків повинні прикриватися вогнем механізованих підрозділів. Для управління боєм командир механізованого відділення розташовується в будинку, який обороняють, та вибирає командно-спостережний пункт у такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку.
Атака противника відбивається вогнем усіх засобів, при цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, не тільки знищують противника безпосередньо перед будинком, який обороняють, але і ведуть вогонь по цілях, розташованих в глибині бойового порядку противника, перешкоджаючи підхід його резервів і вогонь по будинку прямою наводкою. Противник, що підійшов до будинку, який обороняють, закидається гранатами і знищується вогнем впритул, а той, що увірвався в будинок, крім того, — у рукопашній сутичці. Він може також знищуватися коротким ударом і вогнем впритул відділення (групи солдатів),яке висипається в тил противнику по підземних комунікаціях (спорудженнях). Відділення (кожен солдат і сержант), ведучи бій всередині будинку, повинне проявляти особливу рішучість та завзятість, уміло використовувати в ближньому бою свою зброю і ручні гранати, стійко обороняти кожен поверх і кожне приміщення.	Дати під запис.
2.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБОРОНИ У ГОРАХ У горахвідділення може обороняти вогневу позицію. Позиції відділень вибираються в місцях, які виключають можливість обвалів, зсувів та затоплень, з таким розрахунком, щоб забезпечувалось ураження противника багатоярусним фланговим, перехресним і кинджальним вогнем, виключалась наявність мертвих просторів. Вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень при цьому організовується таким чином, щоб вони знаходилися у вогневому зв'язку між собою, забезпечували кругову оборону і можливість зосередження вогню основних засобів на напрямку, якому погрожують, у стислі терміни. Вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків підготовляються на танконебезпечних напрямках. Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ вогневі позиції вибираються з таким розрахунком, щоб забезпечувалось ведення вогню на граничні дальності та потайне їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується на зворотних схилах висот для знищення противника, який прорвався, вогнем впритул.	Дати під запис.
Під час організації оборони в горах командир відділення крім вирішення звичайних питань зобов'язаний: ретельно вивчити підступи до позиції з фронту, флангів і тилу; організувати прикриття їх перехресним вогнем і спостереження за ними; врахувати мертві простори поблизу опорного пункту (позиції) і підготувати по них вогонь; створити на позиціях збільшений запас ракет і боєприпасів, особливо гранат; передбачити заходи щодо протидії обходам противника і його просочування між позиціями відділень танків або на стиках з сусідами. Під час підготовки фортифікаційних споруджень в кам'янистих і скельних ґрунтах використовується каміння та мішки з піском і землею. Окопи, укриття та інші спорудження обладнуються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішейта води. В скельних ґрунтах окопи і укриття можуть обладнуватися вибуховим способом. Перед позиціями крім звичайних загороджень підготовляються обвали та осипи, дороги (стежки) готуються до зруйнування. Атаку противника відділення відбиває всіма вогневими засобами з широким застосуванням гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати з верхніх ярусів в місцях, що обмежують їх маневр (на підйомах, серпантинах). Під час обходу противником опорного пункту (позиції) взвод (відділення, танк) переходить до кругової оборони і уражає його вогнем у фланг і тил.
2.3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБОРОНИ У ЛІСІ У лісі опорний пункт механізованого взводу, як правило, перехоплює дорогу, одну-дві просіки. Під час переходу до оборони командир взводу (відділення, танка), крім загальних заходів щодо підготовки оборони, організовує розчищення лісу та чагарнику для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свого розташування; підготовляє кинджальний вогонь та вогонь з дерев; передбачає протипожежні заходи (створення захисних смуг та запасів води, підготовку сокир, пил, лопат та гаків, очищення опорного пункту від сушняку). Окремі ділянки можуть залишатися нерозчищеними, там завчасно влаштовуються мінно-вибухові загородження і підготовляється вогонь. Над траншеєю і вогневими позиціями влаштовуються перекриття та козирки для захисту особового складу від осколків снарядів і мін, які розриваються при зіткненні з деревами. Для ведення вогню із стрілецької зброї та спостереження, на деревах з густою кроною улаштовуються площадки. На місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи та ходи сполучення обладнуються напівзаглибленого або насипного типу. На тих ділянках, де немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах. На танконебезпечних напрямках відділення влаштовує завали, протитанкові бар'єри і прикриває їх вогнем. Під час бою в лісі широко застосовується вогонь всіх засобів з близьких відстаней.
Лісні завали та пожежі. Основними вражаючими факторами наземних і низьких повітряних вибухів і в лісних масивах є повітряна ударна хвиля і світове випромінювання. Вплив цих факторів приводить до виникнення в лісних лісових завалів і пожеж, які можуть явитися суттєвою перешкодою для дії військ. Швидкий напір ударної хвилі, подібно сильному удару, ломає і валить у корінь дерева, створює суцільні або часткові завали на великій площі кругом центру ядерного вибуху. Під виливом ударної хвилі зламані і вивернуті з коренем дерева, як правило, будуть лягати по радіальним напрямкам від центру вибуху, буде лягати по радіальним напрямкам від центру вибуху, створює масові перешкоди на лісових дорогах, просіках і інших напрямках, сприятливих для руху військ через лісові масиви. Ступінь зруйнування лісового масиву, поступово зменшується від центру вибуху, тобто від зони нового знищення деревостою, до зони суцільного і часткового завалів. При цьому, площа зон і різного зруйнування лісу залежить від виду і потужності вибуху та розглянутих вище характеристик лісових масивів. Створення завалів в значному ступеню знищує прохідні можливості лісу не тільки поза доріг, але і по дорогам та просікам, обмежуючи маневрові можливості військ, а в сполученні з лісовими пожежами створює для них загрозливе положення. На ліквідацію завалів приходиться витрачати багато сил і часу. Незначні по ширині ділянки завалів, якщо їх важко обійти, долаються по проходам, пророблені в завалах за допомогою шляхопрокладників, а також танків і тягачів з навісним обладнанням. В основному для пророблення в завалах проходів використовуються підрозділи, озброєні мотопилами, бульдозерами, автомобільнпми кранами, кусторізами і вибуховими засобами.	Дати під запис. Дати під запис.
Для попередження виникнення пожеж ліс розчищається від сухостою, хмизу; в ньому обладнуються на відстані 2-3 км одна від одної, ширина їх повинна бути не менше 1,5 висоти дерева. Для захисту від низових пожеж необхідно завчасно розчистити ґрунтові загороджувальні смуги шириною 4-5 м. такі смуги утворюються шляхом знімання ґрунту або відривання траншей землерийними машинами за допомогою вибухових речовин. Низові пожежі гасять підручними засобами, збивають вогонь гіляками, засипають його ґрунтом, заливають водою. Для тушіння або ліквідації таких пожеж використовують шляхопрокладчикам і обладнані навісним обладнанням танків і тягачів. Верхову пожежі гасять створення на шляху вогню протипожежних просік, а в ряді випадків зустрічним вогнем. Ліквідація наслідків застосування противником ядерної зброї в лісі не повинна затримувати війська. Рухому частину доріг швидко звільняє від зіпсованих машин і завалів. Район ядерних ударів і забруднені ділянки місцевості обходять стороною. При неможливості обходу забрудненої ділянки долають в засобах захисту на максимальній швидкості по маршрутам руху, або в обхід районів сильного забруднення. При наявності пилу застосовують заходи, забезпечуючи найбільш повну герметизацію бойових і транспортних машин.
Вивчення і оцінка тактичних машин лісу проводиться шляхом розвідки, а також по топографічним картам великого масштабу. Для вогневих масивів лісу, які підлягли впливу ядерної зброї, використовуються аерофотознімки великих масштабів, отримані після ядерного удару, а також дані інших видів розвідки. Одним із найбільш загрозливих факторів ураження військ в момент ядерного вибуху в лісі є світове випромінювання, яке при сухому підстилаючому слою може викликати масові пожежі. Найбільш вогненебезпечними є хвойні ліси, особливо їх забруднені вирубки. Для виникнення лісових пожеж безпечною порою року є літо і рання осінь, коли суха трава легко займається при світовому імпульсі 2-3 кал/см². Сирі дерева починають горіти тільки при 65-700 кал/см². В зимовий період безпека виникнення лісових пожеж різко зменшується. Більш небезпечними в пожежному відношенні є ділянки лісу на північних схилах, в лощинах і долинах рік з вологими ґрунтами і густими кущами. Виникнення пожеж в лісі залежить також від стану погоди, в тому числі і від вологості повітря. При відносній вологості повітря більше 80 % безпечність пожеж в лісі різко зменшується.
Лісні пожежі діляться на низові і верхові. Низові пожежі, коли горять надґрунтовий покрив і підлісок, рухаються по напрямку вітру зі швидкістю декілька сотень метрів в годину, полум’я при цьому підіймається на висоту не більше двох метрів. При таких пожежах температура в зоні вогню досягається 400 - 900⁰С. При верхових пожежах горять крони дерев надґрунтового покриву з підліском. При пожежі можуть пересуватися зі швидкістю 5-8 км/ год. у верхових пожеж створюються великий вогневий вал, який добре видно над лісом. При сильному вітрі швидкість розповсюдження пожежі може досягати 860 - 1000⁰С. Максимальна швидкість руху пожеж в лісі буває в день в середині міста (вранці і у вечері вона в 8-10 раз менше). При збільшенні швидкості вітру в два рази швидкість розповсюдження пожежі в лісі збільшується в 4 рази. У випадку необхідності, якщо відомі епіцентри і потужність ядерних вибухів, проведені в лісі в ході бойових дій, виконується прогнозування зон лісових завалів, пожеж і радіоактивного зараження по спеціальних формулах в наглядній формі відображеній на топографічних картах.
2.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБОРОНИ ВЗИМКУ Зимою командир відділення особливу увагу в обороні приділяє забезпеченню постійної готовності зброї до застосування в умовах низьких температур та вживанню заходів щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу, передбачає більш частішу зміну спостерігачів та чергових вогневих засобів, особливо вночі, в заметіль та снігопад, а також посилює контроль за несенням служби на позиціях. Оборона відділення організовується на найбільш доступних для дій противника напрямках. Під час обладнання фортифікаційних споруджень широко застосовуються вибухові речовини. Фортифікаційні спорудження можуть зводитися також насипного типу, для чого використовується сніг, лід та камінь. При незначній глибині снігу окопи, траншеї та інші спорудження відриваються в ґрунті і маскуються снігом. При глибокому сніговому покритті широко застосовується улаштування снігових траншей, ходів сполучення з брустверами із утрамбованого снігу, в тому числі фальшивих, а також снігових валів. Снігові вали використовуються як протитанкові загородження і як маски для укриття від високоточної зброї противника. За ними можуть обладнуватися і вогневі позиції кочуючих бойових машин піхоти, танків.	Дати під запис.
В умовах бездоріжжя на позиціях, в окопах і укриттях улаштовуються водостоки. З метою запобігання розмивів та обвалів стінки окопів, траншей та інших .фортифікаційних споруджень укріплюються, бойові машини піхоти, бронетранспортери і танки встановлюються на лежні. З метою маскування місця, які потемніли від порохових газів, і сліди гусениць засипаються снігом, особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, опалення печей в бліндажі та інших укриттях ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ВНОЧІ. Взимку снігове покриття і холод необхідно використовувати для вимотування противника, що наступає, і послаблення його боєздатності. З цією метою, застосовуючи вогонь усіх видів та інженерні загородження, необхідно змусити противника як можна раніше зійти з доріг та рухатися цілиною снігу, позбавити його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах та ярах, змусити його залягти на відкритій місцевості і як можна довше пробути на морозі. У випадку вклинення противника в оборону підрозділи повинні не допускати закріплення його в населених пунктах, в окремих будовах і в лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений вогонь взводу.
ІІІ. Заключна частина – нагадати тему і мету заняття; – вказати на недоліки і позитивні сторони; – дати завдання на самопідготовку; – відповісти на запитання, що виникли.	Вказати сторінки літератури, яка рекомендується на самостійну підготовку.

Доцент кафедри військової підготовки

полковник запасу Д. В. Зайцев