Методика проведення індивідуальної виховної роботи в підрозділі
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
щодо проведеннягрупового заняттяз модулю 2.1
„МЕТОДИКА ВИХОВНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ”.
Змістовий модуль 2.1.3.1. Індивідуальна виховна робота з особовим складом
Заняття 1. Індивідуальна виховна робота з особовим складом
Час 2 години
Місце Корпус „Г”
Навчальні та виховні цілі
Показати роль і місце індивідуальної виховної роботи в Збройних Силах України.
Ознайомити майбутніх офіцерів запасу з методикою проведення індивідуальної виховної роботи в Збройних Силах України.
Прищепити навчаємим первинні уміння проведення індивідуальної виховної роботи з особовим складом.
Сформувати у студентів переконання в тому, що індивідуальна виховна робота з підлеглими – невід‘ємна складова службової діяльності офіцера.
Навчальні питання та розподіл часу
Вступ 5 хвил.
Основна частина 80 хвил.
1. Методика проведення індивідуальної
виховної роботи в підрозділі 30 хвил.
2. Розв‘язання практичних завдань з теми
заняття 50 хвил.
Заключна частина 5 хвил.
Матеріально-технічне забезпечення
1. Схема № 17 „Методика індивідуальної виховної роботи з
підлеглими”.
2. Схема № 18 „Група воїнів посиленого психологічного впливу”.
Навчальна література
1. Директива Головнокомадувача Повітряних Сил Збройних Сил
України від 19 лютого 2005 року № Д-2 «Про організацію індивідуальної виховної роботи з особовим складом Повітряних Сил Збройних Сил України».
2. Методика і практика роботи заступника командира підрозділу з
виховної роботи: Навч. посібник/ За заг. ред. О.Ю. Бурківського. – Харків: ХВУ, 2002.
3. Виховна робота у підрозділі/ За заг. ред. В.С. Афанасенка. – Харків:
ХВУ, 2004.
4. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М.Й. Варія.
– Львів: Вид-во «Сполом», 2003.
5. Педагогика /А. Н. Беседин, Д. Г. Брусенцев, Н. Ф. Секерин и др. –
Х.: ХВУ, 1996.
6. Военная психология и педагогика. Учеб. пособие / Под ред.
П. А. Корчемного, Л. Г. Лаптева, В. Г. Михайловского. – М., 1998.
Порядок проведення заняття
ВСТУП
Проведення індивідуальної виховної роботи з особовим складом є одним із основних статутних обов‘язків усіх категорій командирів і начальників Збройних Сил України. Не випадково стаття 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вимагає від командира взводу «постійно вести індивідуальну роботу з виховання» кожного військовослужбовця.
Будучи однією із складових всього військового виховного процесу, ця робота дозволяє більш конкретно і цілеспрямовано впливати на кожного воїна з метою формування в нього необхідних якостей, переконань, ціннісних орієнтацій та настанов, оптимально використовувати підлеглих в службовій та інших сферах армійського життя, профілактувати їх негативну поведінку, надавати їм необхідну допомогу, що в кінцевому результаті забезпечує кожному військовослужбовцю якісне виконання свого службового обов‘язку.
Метою заняття є визначення ролі й місця індивідуальної виховної роботи у Збройних Силах України, ознайомлення майбутніх офіцерів з методикою її організації, прищеплення навчаємим первинних умінь її проведення з особовим складом.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Методика проведення індивідуальної виховної роботи в підрозділі
Виховання особового складу – це робота, перед усім, з кожним воїном, тобто з конкретною індивідуальністю.
Навіщо вона потрібна?
- від її якості залежить поведінка і службова діяльність кожного військовослужбовця;
- індивідуальна виховна робота дозволяє враховувати можливості й особливості конкретного підлеглого;
- така робота сприяє попередженню багатьох негативних явищ і вчинків у поведінці окремих воїнів;
- індивідуальна робота дозволяє більш ефективно і корисно використовувати кожного військового фахівця.
Що ж таке індивідуальна виховна робота у війську?
Під індивідуальною виховною роботоюз особовим складом розуміється система цілеспрямованої психолого-педагогічної діяльності командирів (начальників), їх заступників, медичних працівників, психологів та інших учасників навчально –виховного процесу щодо впливу на психіку та поведінку конкретної особистості військовослужбовця з урахуванням її індивідуально-психологічних, психофізіологічних, соціально-демографічних та інших особливостей, умов повсякденного життя та службової діяльності в інтересах її всебічного вивчення та розвитку для успішного виконання завдань за призначенням. /Див. директиву ГК ПС ЗСУ № Д-2/
Метаіндивідуальної виховної роботи у війську:
На підставі досконалого знання підлеглих, застосування в роботі з ними найбільш ефективних форм, методів і прийомів, використання їх особливостей і можливостей і формування в кожного воїна необхідних якостей підготувати їх до якісного виконання всіх службово-професійних завдань.
Завданнями індивідуальної виховної роботи у війську є:
- глибоке та всебічне вивчення кожного військовослужбовця (ст. 120 Статуту ВС ЗСУ);
- прогнозування поведінки, вчинків, загалом діяльності воїнів;
- знаходження найбільш ефективних шляхів, прийомів і підходів до кожного військовослужбовця;
- всебічний розвиток особистості воїна, його схильностей і здібностей;
- формування у особового складу необхідних якостей, рис і звичок, що забезпечує їм якісне виконання своїх службових обов‘язків;
- профілактика антисоціальної поведінки воїнів, порушення ними військової дисципліни, їх негативних намірів і дій;
- найбільш доцільне і ефективне використання підлеглих по службі та за фахом;
- надання воїну необхідної допомоги (під час адаптації до служби, до виконання службових в т.ч. бойових завдань);
- коригування поведінки військовослужбовців та ін.
Принципи індивідуальної виховної роботи з особовим складом:
• повсякденна увага до кожного військовослужбовця;
• зв‘язок виховання підлеглого з життям країни, збройних сил, підрозділу і військового колективу;
• єдність індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;
• дотримання почуття міри в критиці недоліків підлеглого та опертя на його позитивні риси і якості;
• конкретність та спрямованість на певного військовослужбовця;
• цілеспрямованість та наполегливість у досягненні певних цілей і завдань виховання;
• оперативність і гнучкість у роботі з підлеглими;
• планомірність і систематичність індивідуального виховного впливу на особовий склад.
У Збройних Силах України склалася певна система індивідуальної виховної роботи, основними елементами якої є:
1) визначення мети та завдань індивідуальної виховної роботи;
2) продумане планування цієї роботи;
3) визначення хто, з ким і коли індивідуально працює. Усі посадові особи, в кого є підлеглі повинні індивідуально працювати:
- щоденно – з тими, хто виконує важливі завдання щодо забезпечення
боєготовності підрозділу, хто знаходиться у складі варти, добовому
наряді, на бойовому чергуванні, хто порушив військову дисципліну, скоїв злочин, хто відбуває у відпустку, відрядження, на лікування;
- щотижня – з тими, хто відноситься до «групи посиленого
психологічного впливу», хто знаходиться за межами військової частини, в окремих командах, виконує обов‘язки наодинці, на окремих об‘єктах, з сержантами;
- щомісяця – хто лікується в шпиталях, з усіма іншими підлеглими;
4) навчання всіх категорій військових керівників практиці індивідуальної виховної роботи;
5) вивчення та облік індивідуальних особливостей кожного військовослужбовця;
6) застосування найбільш ефективних форм, методів, засобів та прийомів індивідуального впливу на підлеглого;
7) узагальнення та розповсюдження передового досвіду індивідуальної виховної роботи;
8) аналіз стану, результатів та регулярне підбиття підсумків індивідуальної виховної роботи в підрозділі..
Яка ж логіка проведення індивідуальної виховної роботи у підрозділі?
Структурно індивідуальна виховна робота – це єдиний, логічно послідовний процес, який містить в собі:
- вивчення особового складу;
- аналіз вивченого (пізнаного);
- підбір найбільш ефективних і оптимальних методів, форм і прийомів роботи з кожним конкретним військовослужбовцем. Йдеться про інструментарій індивідуальної виховної роботи;
- здійснення на підставі вивченого і підібраних інструментів виховного впливу на конкретного воїна;
- аналіз і оцінку досягнутого.
Реалізація цієї структури, додержання при цьому необхідної послідовності і є, власно кажучи, методикою індивідуальної виховної роботи у війську.
Під методикою індивідуальної виховної роботи у війську слід розуміти послідовне й комплексне застосування форм, методів, засобів і прийомів виховного впливу на конкретного військовослужбовця, за допомогою яких реалізуються його основні функції, мета і завдання.
Розглянемо детально методику індивідуальної виховної роботи з військовослужбовцями.
І. Вивчення особового складу.
Вивчається: життєвий досвід воїна, його психологічні, демографічні та інші особливості, рівень професійної підготовки, соціальні якості, домінуючі переконання, наміри, ставлення до служби й т.п.
Це робиться за допомогою таких м е т о д і в:
- вивчення документів (на кожного військовослужбовця оформляється особова справа, є й інші документи: медична книжка, результати тестувань, матеріали розслідувань й т.ін.);
- спостереження за поведінкою та службою воїна;
- бесіда (ознайомчого характеру);
- отримання інформації про військовослужбовця від різних осіб (безпосрередніх командирів – сержантів, співслужбовців, батьків та ін.);
- проведення психолого-педагогічного експерименту;
- аналіз результатів діяльності військовослужбовця.
Результати всього вивченого військові керівники занотовують
командир підрозділу (рота, батарея) – в спеціальний зошит індивідуальної виховної роботи (по офіцерам, прапорщикам, сержантам);
командир взводу – в спеціальний педагогічний щоденник (про всіх своїх підлеглих – солдатів і сержантів).
В ці документи військові керівники також записують всю конкретну індивідуальну роботу, що вони проводять зі своїми підлеглими.
ІІ. Аналіз всього вивченого (про воїна).
При аналізі використовуються в основному логічні методи і операції: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, аналогія, висновки й т.п.
По ходу аналізу виявляється, що у воїна є позитивного, що негативного, які були обставини, що сприяли проявам негативного, які методи і прийоми більш «працюють» при впливі на воїна, що позитивного і як можна використати у воїна. Робиться оцінювання вивченого і пізнаного, загальний висновок, прогнозується поведінка воїна, планується конкретна індивідуальна робота з ним (по цілям, за змістом, часом і місцем, хто її буде проводити).
III. Підбір інструментарію індивідуальної виховної роботи з конкретним воїном.
Підбираються методи, форми, прийоми і засоби роботи з окремими військовослужбовцями ураховуючи їх особливості: характер, темперамент, рівень вихованості, досвід життя і служби, інтереси, схильності, погляди, переконання, сімейний стан та багато чого іншого.
Крім того, військовий керівник виходить із свого власного досвіду роботи з підлеглими, рівня своїх умінь та навичок володіння інструментарієм індивідуальної виховної роботи, а також обставин, в яких він буде здійснювати виховний вплив на конкретного воїна.
ІV. Здійснення конкретного виховного впливу на воїна.
Саме на цьому етапі застосовуються певні форми, методи і прийоми індивідуальної виховної роботи з особовим складом.
М е т о д и індивідуальної виховної роботи:
а) традиційні методи: метод переконання, метод прикладу, метод виховних вправ, метод змагання, метод заохочення, метод критики, метод примусу;
б) специфічні методи індивідуально - виховної роботи:
- включення воїна в ситуацію морального вибору (наприклад, при обговоренні на загальних зборах особового складу провини воїна або при розгляданні конфліктної ситуації між окремими воїнами);
- метод виконання певних ролей (наприклад, призначення воїна старшим команди або групи; доручення очолити якийсь гурток, спортивну секцію тощо).
Ф о р м и індивідуальної виховної роботи:
• індивідуальна бесіда;
• конкретне доручення;
• надання воїну допомоги;
• налагодження зв‘язків з рідними і близькими воїна з метою опосередкованого впливу на нього;
• сумісна діяльність з підлеглим (службова, побутова, господарська, спортивна та ін.);
• залучення воїна до певного виду діяльності, яка буде йому корисна;
• сумісне з воїном вирішення його проблем (в т.ч. і сумісний пошук шляхів їх вирішення).
П р и й о м и індивідуальної виховної роботи:
- поради і рекомендації воїну;
- виявлення до воїна співчуття, уваги, доброти;
- прохання до воїна (як моральний тренінг);
- підбадьорювання військовослужбовця;
- схвалення дій, вчинків, рішень підлеглого;
- виявлення до воїна довіри;
- психологічна підтримка підлеглого (створення умов, за яких воїн відчуває психологічний комфорт):
- виявлення засмученості або гіркоти;
- авансування особистості (термін А.С. Макаренка). Це навмисне завишення оцінки воїна тощо.
V. Аналіз і оцінка досягненого.
Військовий керівник:
виявляє результати індивідуально виховних впливів (зміна об‘єкту);
аналізує свої дії, тобто самого себе (що вдалося, що ні, які методи, прийоми і форми дають результати, а які ні й т.п.);
оцінює результати своєї роботи;
коригує на майбутнє свою індивідуальну роботу з підлеглими.
Критерієм оцінки індивідуальної виховної роботи є конкретні зміни в діяльності, поведінці воїна в кращий бік, набуті ним позитивні якості, риси, звички й т.п.
При проведенні індивідуальної виховної роботи у підрозділах ЗСУ особлива увага приділяється особам так званої «групи посиленого психологічного впливу» (директиви № Д-2), до якої відносяться воїни:
1. З ознаками нервово-психічної нестійкості.
2. Які мають ускладнену спадковість.
3. Схильні до вживання алкоголю, наркотичних та токсичних речовин.
4. Які мають труднощі в адаптації до умов проходження служби.
5. Які відстають у бойовій підготовці.
6. Які мають порушення військової дисципліни.
7. Аутсайдери у військових колективах.
8. Які мають захворювання, що негативно впливають на психіку та поведінку військовослужбовця.
9. Із соціально-демографічними особливостями, які негативно впливають на психіку і поведінку військовослужбовця.