Видатки державного бюджету України на загальнодержавні функції
У структурі видатків державного бюджету України видаткам на загальнодержавні функції належало: 11,12 % у 2012 р. і 12,40 % у 2013 р.
Якщо проаналізувати динаміку зміни видатків державного бюджету на загальнодержавні функції, то відбулося їх зростання на 13,84 % (на 6090,4 млн. грн.): з 44 010,7 млн. грн. у 2012 р. до 50 101,1 млн. грн. у 2013 р.
Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів і видатків. Разом із кошторисом затверджується штатний розпис органів державного управління, включаючи їхні структурні підрозділи. У штатному розписі вказується кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади для кожної посади і місячний фонд оплати праці у розрахунку на одну посаду.
Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджуються Міністерством фінансів України. Кошториси і штатні розписи органів виконавчої влади, підпорядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій затверджуються відповідно обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями після попередньої перевірки в обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій затверджуються районними державними адміністраціями після попередньої перевірки у районних фінансових відділах.
Планування витрат на утримання органів державного управління за категоріями видатків економічної класифікації здійснюється в такому ж порядку, як і по інших бюджетних установах.
У складі видатків на державне управління найбільшу частку становлять кошти на оплату праці (близько 75 відсотків).
Працівники органів державного управління мають статус державних службовців, оплата їхньої праці здійснюється відповідно до Закону України „Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723–XII (редакція від 01.05.2014 р., втрата чинності – 01.01.2015 р.). З 01.01.2015 р. набирає чинності Закон України „Про державну службу” від 17.11.2011 р. № 4050-VI (редакція від 06.09.2014 р.).
Заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавок до нього та премій.
За умови хронічної нестачі бюджетних коштів фінансування органів державного управління здійснюється в основному в розмірах, необхідних для забезпечення поточної діяльності. Головним чином, це витрати на оплату праці, нарахування на заробітну плату та витрати на господарське утримання установ і організацій.
Видатки на оборону
Згідно з Законом України „Про оборону України” від 06.12.1991 р. № 1932-XII (редакція від 17.05.2014 р.), оборона України – це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Видатки на оборону – це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.
Ці видатки:
- по-перше і найважливіше, забезпечують умови виживання держави;
- по-друге, це розвиток вітчизняних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;
- по-третє, підготовка висококваліфікованих спеціалістів найвищого рівня;
- по-четверте, забезпечення робочих місць;
- по-п’яте, експорт озброєнь, який дає можливість збільшити потенціал держави;
- по-шосте співробітництво у військово-політичній сфері;
- по-сьоме, видатки на оборону – запорука стабільності в регіоні, що є необхідною умовою для міжнародної торгівлі та інших добросусідських відносин.
Видатки на оборону поділяються на три групи:
1) прямі;
2) побічні;
3) приховані.
Прямі видатки на оборону охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і складають основну частку видатків на оборону. До них належать витрати на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі інші.
Прямі видатки на оборону поділяються на поточні та капітальні.
До поточних видатків належать витрати, пов’язані в основному з підтримкою бойової могутності збройних сил на досягнутому рівні (грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов’язані з експлуатацією та ремонтом військової техніки).
До капітальних видатків належать видатки, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення збройних сил та розвиток оборонної інфраструктури (витрати на воєнні НД і ДКР, закупівля озброєння та військової техніки, військове будівництво).
Побічні видатки на оборону – це витрати, пов’язані з утриманням збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (відсотки та погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім’ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо).
Приховані видатки на оборону за своїм характером та значущістю належать до видатків на оборону, але проходять за кошторисами цивільних міністерств і відомств.
Згідно із функціональною класифікацією видатків бюджету склад видатків на оборону такий:
– утримання Збройних сил України;
– закупівля озброєння та військової техніки;
– капітальне будівництво;
– науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
– інші видатки в галузі оборони.
У табл. 10.2 наведено видатки державного бюджету на оборону.
Таблиця 10.2