Видатки державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення
Аналіз даних, наведених у табл. 9.1, свідчить, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення становлять близько 20 % загального обсягу видатків державного бюджету України (19,02 % у 2012 р. і 21,95 % у 2013 р.).
Зауважимо, що серед видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення переважають видатки на соціальний захист пенсіонерів, які зросли з 64494,1 млн. грн. у 2012 р. до 88547,3 млн. грн. у 2013 р., тобто на 29,06 %. По структурі частка зазначених видатків зросла: з 85,70 % у 2012 р. до 94,00 % у 2013 р.
Пенсійне забезпечення
Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Для непрацездатних пенсіонерів пенсія фактично стає основним джерелом їх існування. Відповідно до ст. 46 Конституції України, пенсія має забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом. На жаль, нинішні реалії такі, що ця вимога Конституції України не дотримується державою.
Відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (редакція від 09.12.2012 р.) державні пенсії поділяються на:
ü трудові:
- за віком;
- по інвалідності;
- в разі втрати годувальника;
- за вислугу років.
Пенсія за віком – основний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян.
Право на пенсію за віком в Україні мають чоловіки після досягнення 60 років та наявності стажу роботи не менше 25 років і жінки – після досягнення 55 років і наявності стажу роботи не менше 20 років. З 1 жовтня 2011 р. набув чинності Закон України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 р. № 3668-17, згідно з яким передбачається поетапне підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років. Крім того, збільшується термін виходу на пенсію для чоловіків-держслужбовців з 60 до 62 років.
Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 % заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.
Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох мінімальних пенсій за віком, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 Законом України „Про пенсійне забезпечення” – чотирьох мінімальних пенсій за віком.
Також Законом України „Про пенсійне забезпечення” передбачено пенсії за віком на пільгових умовах для:
- працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці;
- працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці;
- трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства;
- жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів;
- жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства;
- жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну;
- робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах;
- жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей;
- водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
У загальній чисельності пенсіонерів (понад 13,7 млн. осіб) близько 10 млн. – пенсіонери за віком.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров’я, внаслідок:
а) трудового каліцтва або професійного захворювання;
б) загального захворювання (в т.ч. каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Залежно від ступеня втрати здоров’я інваліди поділяються на три групи.
Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються при наявності такого стажу роботи на час настання інвалідності:
Стаж роботи (в роках)
-----------------------------------------------------------------
До досягнення 23 років 1
від 23 років до досягнення 26 років 2
від 26 років до досягнення 31 року 3
від 31 року до досягнення 36 років 5
від 36 років до досягнення 41 року 7
від 41 року до досягнення 46 років 9
від 46 років до досягнення 51 року 11
від 51 року до досягнення 56 років 13
від 56 років до досягнення 61 року 14
від 61 року і старші 15
Особам, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи або після її припинення до досягнення 20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.
Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння):
а) при виконанні трудових обов’язків (у т.ч. під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;
б) по дорозі на роботу або з роботи;
в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;
г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
д) при виконанні державних або громадських обов’язків;
е) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку.
Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах:
- інвалідам I групи – 70 процентів;
- інвалідам II групи – 60 процентів;
- інвалідам III групи – 40 процентів заробітку.
Якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у т.ч. на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи.
Пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Інвалідам – чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки – за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;
б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) дід і бабуся – в разі відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.
На дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії.
Сім’ям, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків (круглі сироти), пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.
На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім’ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо.
При зміні кількості членів сім’ї, забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника, пенсія відповідно збільшується або зменшується за кількістю членів сім’ї, які мають право на пенсію.
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають:
1) окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;
2) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;
3) водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
4) механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз’їзних, приміського і внутріміського сполучення);
5) працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;
6) робітники і майстри (у т.чі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;
7) деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів;
8) працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів;
9) спортсмени.
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених для пенсій за віком.
Для кожної категорії громадян, які мають право на пенсію за вислугу років визначено загальний стаж роботи і стаж роботи на відповідній посаді (статті 54, 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення”).
Особам, які не мають права на пенсію призначається державна соціальна допомога відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” від 18.05.2004 р. № 1727-IV (редакція від 01.07.2013 р.).
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам – щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам
Особа, яка не має права на пенсію, – особа, яка досягла віку 63 років та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства.
Види державної соціальної допомоги:
1) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;
2) державна соціальна допомога на догляд.
Державна соціальна допомога призначається особі, яка:
1) досягла віку 63 років та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;
2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, передбачені Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;
3) є малозабезпеченою особою (крім інвалідів, зазначених у пункті 4;
4) є інвалідом I групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
- інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання „Мати-героїня”, – 100 %;
- інвалідам II групи – 80 %;
- інвалідам III групи – 60 %;
- священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, – 50 %;
- особам, які досягли віку 63 років – 30 %.
Згідно Публічного представлення громадськості звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2012 р., затвердженого постановою правління Фонду від 14.03.2013 р. № 4-1, у 2012 р. сума видатків на пенсійні виплати становила 233 695,9 млн. грн., що на 22 981,5 млн. грн. більше порівняно з 2011 р.
Середній розмір пенсійної виплати станом на 01.01.2013 р. становив 1 470,73 грн., що на 217,45 грн. більше від розміру, який склався на відповідну дату минулого року.
Витрати, які передбачено проводити за рахунок власних коштів, у 2012 р. становили 191 427 млн. грн., або 81,9 % загального обсягу видатків.
Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України становили в 2012 р. 41 743,8 млн. грн. і забезпечили у повному обсязі виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби; пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд; компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників; виплату пенсій, доплат та компенсацій до них, призначених згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (редакція від 01.01.2013 р.); пенсій працівникам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах; пенсій працівникам сільськогосподарського виробництва з особливо шкідливими та важкими умовами праці; пенсійні виплати військовослужбовцям з числа осіб начальницького і рядового складу та суддям у відставці; виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії інвалідам війни та учасникам бойових дій.
Видатки на пенсійні виплати громадянам, які достроково вийшли на пенсію, в 2012 р. становили 78 млн. гривень.
У 2012 р. виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань профінансована на загальну суму 449 млн. гривень.
Згідно Публічного представлення громадськості звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2013 р., яке відбулося 24.03.2014 р. у м. Київ, сума видатків на пенсійні та інші заплановані виплати становила 250,3 млрд. грн., що на 16,7 млрд. більше порівняно з 2012 р. Забезпечення виплат здійснювалось за рахунок законодавчо визначених джерел доходів.
Обсяг надходжень коштів до Пенсійного фонду України за 2013 р. становив 250,5 млрд. грн. При цьому власні находження сягнули 166,9 млрд., що на 5,6% більше порівняно з показником попереднього року.
З Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм протягом року було виділено 83,2 млрд. грн., у тому числі 61,5 млрд. грн. – дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, 21,8 млрд. грн. – кошти на покриття дефіциту Пенсійного фонду України для виплати пенсій.
Із фондів загальнообов’язкового соціального страхування на фінансування відповідних виплат надійшло 130, 9 млн. грн.
З метою своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій для покриття тимчасових касових розривів протягом року Пенсійному фонду виділялися позики з єдиного казначейського рахунку. Повернення наданих сум позик відбувалось після закінчення виплатного періоду в межах фінансових можливостей Фонду. Залишок не погашених протягом року сум позик на 01.01.2014 р. становив 310, 9 млн. грн.
Розмір пенсійної виплати в середньому за рік склав 1508,54 грн., що на 111,73 грн. більше від розміру, який склався за 2012 рік.