Валютні біржі та їх діяльність

Міжнародні валютні відносини - одна з головних складових міжнародних еко­номічних відносин. Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Остання розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу, регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Функціональні особливості валютних відносин втілюються в історично-конкретних валютних системах, які є формою правової та інституційної організації валютних відносин.

Валютні відносини тісно пов'язані з внутрішніми грошовими відносинами. Тому еволюція міжнародних валютних відносин у специфічному вигляді повто­рює, як ми побачимо нижче, розвиток внутрішнього грошового обігу країн. Ра­зом з тим валютні відносини не виключають національного характеру грошового механізму окремих країн. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку економічних зв'язків відбувається інтеграція систем національних гро­шових відносин та світових валютних відносин, і функціональні відмінності між ними практично нівелюються.[25]

Національна валютна система - це форма організації економічних відносин краї­ни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та ви­користовуються валютні кошти держави. Основні елементи національної валют­ної системи визначаються національним законодавством.

Найбільшими міжнародними валютними ринками, представленими сукуп­ністю банків, бірж і фінансових компаній, є ринки Лондона, Нью-Йорка, Токіо, Франкфурта-на-Майні, Парижа, Сингапура, Цюриха, Гонконгу.

Основними функціями валютного ринку є:

•реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

•сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;

•визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;

•своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

•регулювання валютних курсів;

•хеджування валютних ризиків;

•диверсифікація валютних резервів;

•одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями т

Основні суб'єкти валютного ринку - великі транснаціональні банки, які ма­ють розгалужену мережу філіалів і широко використовують в операціях сучасні засоби зв'язку, комп'ютерну техніку.

Банки та інші учасники валютного ринку пов'язані між собою у режимі реаль­ного часу за допомогою телефонних, телефаксних і комп'ютерних засобів зв'яз­ку. За допомогою мережі кореспондентських рахунків банки здійснюють переве­дення платежів від імпортера до експортера, а сучасні електронні й телекомуні­каційні можливості дають змогу переказувати кошти у будь-яку точку планети за лічені хвилини.[27]

Територіальне валютні ринки, як правило, прив'язані до великих банківсь­ких і валютно-біржових центрів, оскільки в багатьох країнах поряд із міжбанкі-вською торгівлею валютою існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом.

Залежно від конкретних завдань, шо поставали перед незалежною Україною, в діяльності Національного банку можна умовно виділити три характерні етапи. Перший етап припадає на 1991 р. — жовтень 1994 p., період болісного пошу­ку цілісної концепції розбудови економіки нової незалежної держави, коли було закладено фундамент ідеології Національного банку, визначено її головні орієн­тири і пріоритети.

Другий етап охоплює часовий проміжок з жовтня 1994 р. до серпня 1996 р. Це був період суто прагматичних реформ, коли були створені й запушені в дію нові монетарні механізми, притаманні соціальне орієнтованій економіці.

• Третій етап розпочався з вересня 1996 p., коли було введено гривню як повноцінну національну валюту України.

Особлива роль НБУ як центрального банку держави яскраво проявилася г сумнозвісних подій у Росії 17 серпня 1998 p., коли було успішно реалізоване роблену стратегію діяльності на валютному ринку й ефективно використано ва­лютні резерви НБУ. Успішна діяльність Національного банку як головного суб'є­кта валютного ринку України цілком закономірно є результатом колосальної праці й таланту конкретних людей, що виявилося в утвердженні стійкої національної валюти держави як одного з найвагоміших компонентів її незалежності.

Серед комерційних банків найміцніші позиції на валютному ринку України займає Промінвесгбанк, де створена унікальна електронна система, що дає змогу вести розрахунки з єдиного кореспондентського рахунка. На сьогодні це най­більший банк України, фінансовий капітал якого, включаючи власний, становить І/З від усього банківського капіталу України. Практично в усіх великих містах банк має свої відділення.

І вересня 1998 р. в Україні було зареєстровано вже 219 комерційних банків, з яких діючих - 185, а решта 34 перебували у стадії закриття, санації або об'єднан­ня. За участю іноземного капіталу створено 27 банків (14 %), причому 8 з них ма­ють 100 % -й іноземний капітал.