Сипучі (нерудні) будівельні матеріали.

Рис. 3.2. Бутовий камінь з Західної України: сколівський, ціна: 2,700.00 грн/8.5 м3, мінімальне замовлення – автомобіль КРАЗ 8,5 м3; закарпатський, ціна: 550.00 грн/м3

Колірна гама бутового каменю дуже широка і залежить від породи: рожевий, персиковий, жовто-сірий (слонова кість), граніт (чорний), кварцит (сіро-червоний), піщаник (сіро-жовтий), базальт (чорний), піщаник (червоний), вапняк (білий).

Рис. 3.3. Бруківка базальтова, 10×10 (8×18), ціна: 170.00 грн/м2; різновид булижника або буту постелистого.

Завдяки природному забарвленню та сучасним методам і технологіям обробки бутового каменю, дизайнери мають можливість створювати цікаві архітектурні композиції і яскраві кам’яні мозаїки. Він приваблює потенційних споживачів і своїми високими експлуатаційними властивостями:

· міцність і довговічність;

· стійкість до дії навколишнього середовища;

· морозостійкість;

· екологічність;

· простота обробки.

Якісні характеристики дозволяють успішно використовувати його для:

· зведення стін;

· облицювання приміщень, камінів, підлоги і т.ін.;

· мощення доріжок, площ, та підлог тротуарів;

· ландшафтного дизайну (альпінарії, гірки, тераси тощо);

· монтажу сходів, підвіконь з каменю;

· облицювання фасадів будівель, цокольних поверхів, фундаментів та огорож.

Рис. 3.4. Альпінарії – гірки альпійські з бутового каменю

Кам’яні огорожі, подібно цегляним, відрізняються довговічністю і міцністю. Вони можуть бути виконана з бутового каменя неправильної форми. У такому випадку ряди кладки не відрізнятимуться правильністю. Звичайно використовують камені середніх розмірів, зрідка вставляючи в стіну великі камені, перекриваючі декілька рядів кладки. Хоча б з одного боку камінь повинен мати відносно рівну грань, яка і дивитиметься назовні ділянки.

Рис. 3.5. Бутовий камінь: декоративні огорожі, кладки і дамби

Товщина кам’яної кладки не повинна бути менше 40 см. Якщо довжина огорожі перевищує 20 м, то через кожні 8-10 м зводять опорні стовпи. Подібно до цегляних і блокових стін, огорожа з природного каменя вимагає грунтовного стрічкового фундаменту. Зводять кам’яну огорожу з використанням розчину, кладки, або “насухо”; в останньому випадку товщину стін збільшують, а шви між каменями заповнюють родючою сумішшю, в яку висаджують декоративні рослини.

Рис. 3.6. Бутовий камінь: захисні огорожі, кладки і личкування.

Камінь і плитки. Стінові камені отримують з туфів і ніздрюватих вапняків шляхом випилювання механізованим способом з гірської породи або розпилювання блоків заготовок. Використовують їх для мурування зовнішніх, внутрішніх стін і перегородок. Основні розміри: 390×190×188, 490×240×188, 390×190×288 мм. Виготовляють також і стінові блоки, об’ємом не менше 0,1м із туфу, вапняку, доломіту, пісковика або пористого андезиту.

Для зовнішніх стін використовують камені щільністю не більше 2300 кг/м³. Водопоглинання каменю повинно бути не більше 30%, морозостійкість – не менше 15.

Для облицювання цокольної частини монументальних будівель використовують плити з граніту та інших порід. Використовують також плити із мармуру, ангідриту, гіпсу.

Рис. 3.6. Камінь стіновий: болгарська золота соломка, ціна: 280.00 грн/ м²; соломка – теребовля червона, ціна: 120.00 грн/м²; гранітні нарізки (червона і біла), ціна – відціна 300 грн. за м²

Сипучі (нерудні) будівельні матеріали.

Жодне, навіть саме незначне будівництво не обходиться без сипучих будівельних матеріалів, область застосування яких досить широка. Практично всі будівельні компанії використовують у своїй діяльності пісок, щебінь, керамзит. Сипучі будівельні матеріали, їх ще називають нерудними, використовують як заповнювачі для бетонів, розчинів, або як самостійний матеріал для підстав різних споруд, баластового шару залізничних шляхів, благоустрою територій і т. д. Застосовують їх, як правило, спільно з в’яжучими будівельними матеріалами.

Пісок. Один з основних матеріалів, що застосовуються для будівництва, є пісок. Видів будівельного піску досить багато.

Пісок кар’єрний – дрібна суміш зерен різних мінералів 0,15-5 мм, утворена при руйнуванні твердих гірських порід. Він є менш однорідний, залягає шарами, часто містить органічні і глинисті домішки. Використовується в дорожньому та житловому будівництві для зворотньої засипки. Низька вартість кар’єрного піску визначає його широке застосування в роботах нульового циклу, при зведенні доріг та ін.

Річковий пісок – з дна річок. Має високий ступінь очищення і практично вільний від сторонніх включень, глинистих домішок, органіки. Універсальний БМ. Широко використовується для бетонного виробництва, у житловому і особливо дорожньому будівництві, наприклад для приготування асфальтобетонних сумішей і укладання доріг.

Щебінь у відповідності з ГОСТом 8267-93 – це неорганічний зернистий сипучий матеріал із зернами крупністю понад 5 мм (до 70), одержуваний подрібненням гірських порід, гравію і валунів. Також він попутно видобувається з розкривних і вміщуючих порід або некондиційних відходів гірських підприємств по переробці руд і неметалевих копалин інших галузей промисловості з наступним розсіванням продуктів дроблення. Широка сфера застосування та велика значимість: у будівництві, реконструкції, утриманні і ремонті автомобільних доріг.

Рис. 3.7. Щебінь гранітний

Розрізняють щебінь гранітний, гравійний, вапняковий.

Гранітний щебінь[1] – міцний і морозостійкий, застосовується в якості дренажу, у виробництві асфальту і ЗБВ, при ремонті залізничних насипів і будівництві будинків. Буває багатьох відтінків (рис. 3.7).

Вапняковий щебінь[2] ідеально підходить для житлового та промислового виробництва, а також в якості наповнювача сумішей. Це унікальний будівельний матеріал: він екологічно чистий, володіє рідкісними фізико-механічними характеристиками, зокрема: високою ударостійкістю і стійкістю до температурних перепадів.

Щебінь гравійний – походить від франц. Gravier, що означає – великий пісок. Це пухка осадова гірська порода, яка складається з округлих камінців, на відміну від гострокутного граніту. Гравійний щебінь виготовляється з осадкових гірських порід, що добуваються у вигляді округлих камінців. Застосовують для оформлення ландшафтного дизайну, хоча придатний він і для дорожнього виробництва як заповнювач для бетонів. Марка міцності = 800-1000. Гравійний щебінь є основним замінником граніту – матеріалом більш дешевим, при досить високих показниках.

Керамзит – унікальний екологічно чистий утеплювач. Отримують за спеціальною технологією, виробляючи випаленням із спученням підготовлених гранул (зерен) з глинистих і піщано-глинистих порід. Залежно від режиму обробки глини можна отримати керамзит різної насипної щільності (об’ємною вагою) – від 200 до 400 кг/м³. Через характерну форму керамзит часто називають керамзитовом гравієм. Виробляється також у вигляді піску – керамзитовий пісок.

Пулярність як теплоізоляційний матеріал, керамзит отримав завдяки комплексу унікальних властивостей: високі показники тепло- і звукоізоляції, мала вага, висока міцність, довговічність. Сфера застосування керамзиту досить широка: для озеленення плоских дахів, як легка добавка для теплоізоляційних цегляних стін, для легкого бетону – керамзитобетон; як насипний матеріал для теплоізоляції грунту (гідропоніка), газонів на терасах, теплоізоляції і дренажу у земляних насипах доріг, які прокладають у водонасичених грунтах, а також для створення оптимального мікроклімату для кореневої системи рослин. Особливо часто це роблять у декоративних цілях, в домашніх умовах при вирощуванні кімнатних рослин – керамзит не дає випаруються волозі, тим самим контролюючи водний баланс рослини.

Рис. 3.8. Щебінь гравійний

Недолік: легко вбирає, але погано віддає воду – за рахунок керамічної твердої оболонки навколо дуже пористої гранули – це добре для гідропоніки, але погано як для утеплювача, і неопалюваних, промерзаюючих керамзитобетонів. Через це, якк утеплювач, рекомендується використовувати лише для засипки, без бетонування.

Питання 2

До групи стінових виробів з кераміки відносяться: цегла керамічна звичайна і так звані ефективні матеріали (цегла з порожнинами, пористо-порожниста, порожнисті камені, великорозмірні блоки і плити із цегли та керамічних каменів). Керамічні цеглу і камінь виготовляють із легкоплавких глин з домішками або без них.

За теплотехнічними властивостями і щільністю (об’ємною масою) цегла і камені у висушеному до постійної маси стані поділяються на три групи:

· звичайна цегла,

· ефективні матеріали, які поліпшують теплотехнічні властивості стін,

· ефективні матеріали які, дозволяють зменшити їх товщину у порівнянні з товщиною стін, виконаних із звичайної цегли.

Звичайна цегла – це рівномірно випалений штучний камінь у формі паралелепіпеду розміром 250×120×65 мм (рис. 3.9 а).

Рис. 3.9. Номенклатура стінових виробів з кераміки – цегла звичайна та ефективні керамічні стінові матеріали: а) цегла звичайна; б) потовщена; в) модульна – камінь: г) звичайний; д) укрупнений; е) модульний; ж), з) з горизонтальним розташуванням пустот.

Ефективні керамічні стінові матеріали – цегла потовщена (250 ×120×88 мм) (б), модульна цегла (288×138×63 мм) (в), камінь (250×120×138 мм) (г), камінь модульних розмірів (288×138×138 мм) (е), камінь укрупнений (250×250 ×138 мм) (д), камені з горизонтальним розташуванням порожнин (250× 250×120 або 250×200×80 мм) (ж, з).

Керамічна цегла виготовляється повнотілою і пустотілою, а камінь лише пустотілим. Форми та розміри цегли і каменів подані на рис. 3.9.

Рис. 3.10. Пустотіла (легка) цегла – розмірна і колірна номенклатура

Цегла, яка випускається для облицьовування або фасадних робіт, має вищі показники естетичних властивостей. Як правило, це цегла з порожнинами, різного кольору, грані такої цегли більш гладенькі, а форми точніші. Не допускаються у ній тріщини і розшарування поверхні. Шляхом підбору складу керамічних мас, часу і температури випалювання одержують найрізноманітніші кольори. Випускається така цегла як із гладенькою поверхнею, так і фактурною (рельєфною). Це може бути просто витіснений рельєф, або обробка під мармур, дерево, стилізована під давнину (фактурна з потертими або спеціально нерівними гранями – рис. 3.11).

Фасонна цегла має округлені кути і ребра, скошені сторони або криволінійні грані (рис. 3.12). Різновидом фасонної цегли є лекальна (виконана за лекалами). Використовується вона для зведення арок, круглих колон, оздоблення фасадів. Є також спеціальні елементи для підвіконня і карнизів.

Цеглу облицювальну випускають глазуровану і ангобовану.

Глазурована цегла (покрита глазурями – легкоплавким склом) використовується для мозаїчних панно.

Ангобована цегла одержується в результаті нанесення ангобу (білої рідкої глини з барвником рідкої консистенції) на висушений сирець і обпалюється лише один раз. Ангобована цегла може бути широкої кольорової гами.

Розміри цегли і каменів повинні задовольняти вимоги стандартів. У залежності від межі міцності при стисканні і вигинанні вони бувають марок – 300, 250, 200, 175, 150, 125, 100, 75. Міцність цегли і каменів з горизонтально розташованими порожнинами встановлюють за згодою споживача з урахуванням застосування цих виробів.

За морозостійкістю керамічна цегла і камені поділяються на марки: М 15, 25, 35, 50.

Водопоглинання цегли і каменів, висушених до постійної маси, повинне бути: для повнотілої цегли не менше 8 %, для пустотілих виробів – не менше 6 %.

Цегла і камені в стані максимального насичення водою повинні витримувати без будь-яких ознак видимих пошкоджень (шарування, розтріскування, фарбування) не менше 25, 35 і 50 циклів поперемінного заморожування й розморожування в залежності від марки за морозостійкістю.

Цегла і камені повинні відповідати вимогам: пустотілі повинні бути ефективними чи умовно-ефективними і мати марку за міцністю не менше 100, а повнотілі не менше 150; морозостійкість виробів повинна бути не менше 25. Основні вимоги до якостістінових матеріалів наведені в нормативно-технічній документації:

ДСТУ БВ.2.7-61-97. Цегла та камені керамічні рядові і лицьові; ДСТУ БА 1.1.-38-94. Будівельні вироби із пористої кераміки. Терміни та визначення.

Питання 3

Для укладання стін та перегородок використовуються і штучні кам’яні невипалювані матеріали. На відміну від керамічних матеріалів їх не випалюють, бо вони переходять у каменеподібний стан в результаті затвердіння в’яжучого матеріалу при звичайній або відносно невеликій температурі – до 200º С (після прогріванням парою в автоклавах). До цієї групи відносяться вироби на основі гіпсу, вапняку та порцеляни.

Матеріали на основі гіпсу включають плити і панелі для перегородок.

Переваги: при порівняно малій щільності гіпсові вироби є досить міцними, мають малу теплопровідність і високу звукоізольованість, вони легко піддаються механічній обробці і добре забарвлюються в різні кольори. Недоліки: мала водостійкість, зниження міцності виробів у вологому стані, збільшення пластичних деформацій при змінних навантаженнях.

Плити для перегородок виготовляють з гіпсового тіста (гіпсові) або із гіпсових розчинів бетону з мінеральними чи органічними наповнювачами (гіпсобетонні). Розміри плит 800×400 мм і 1500×400 мм (з органічними наповнювачами), товщина їх 80-100 мм. Панелі для перегородок відрізняються від плит більшими розмірами і більшою місткістю гіпсового бетону. Великорозмірні гіпсові панелі використовують в вигляді плит товщиною 80-120 мм, і висотою, яка дорівнює висоті поверху, і довжиною на довжину кімнати. Для санвузлів використовують гіпсобетонні панелі розміром 2510х1700 мм.

Вимоги до гіпсових перегородок відображено в ДСТУ БВ.2.7-111-2001. Плити гіпсові для перегородок та внутрішнього облицювання стін.

Силікатна цегла. Виготовляється із суміші кварцового піску (92-94%), вапняку (6-8%), води (7-9%) шляхом пресування під тиском (15-20 МПа) і затвердіння в автоклаві. Вона має світло-сірий, а також інші кольори в залежності від введеного лугостійкого пігменту. Випускають цеглу двох видів: одинарну 250×120×66 мм і модульну 250×120×88 мм (з порожнинами).

В залежності від міцності на стискання і вигинання силікатна цегла має марки: 100, 125, 150, 200 та 250.

Щільність силікатної цегли (без порожнин) – 1800-1900 кг/м³, тобто вона є важча за звичайну глиняну цеглу. Водопоглинання лицьової цегли – 14%, звичайної – 16%. Марки морозостійкості для лицьової цегли: 25, 35, 50, для звичайної – 15. Вимоги до силікатної цегли наводяться в ДСТУ БВ 2.7-80-98. Цегла та камені силікатні.

Вапняно-шлаковаівапняно-зольна цегла. Перша виготовляється із суміші вапняку і гранульованого шлаку, а друга – із суміші вапняку із золою. Формують таку цеглу на пресах, як і силікатну, і запарюють в автоклавах. Щільність шлакової і зольної цегли 1400-1600 кг/м³. Залежно від міцності при стисканні шлакова і зольна цегла можуть бути трьох марок: 75, 50 і 25.

Морозостійкість шлакової цегли така ж, як і силікатної, а зольної – менша.

Стінові матеріали на основі азбоцементу. До них відносять: хвилясті листи, плоскі великоформатні листи, панелі і плити екструзійні, панелі стінові зовнішні на дерев’яних або азбоцементних каркасах.

Матеріалом для їх виготовлення є азбоцемент – штучний композиційний кам’яний будівельний матеріал, який отримують в результаті затвердіння суміші, яка складається з цементу, азбесту і води. Процес формування виробів може бути мокрий, напівсухий і сухий. Затвердіння проходить в закритих приміщеннях, а заключний етап – в автоклаві.

Хвилясті листи використовують для стінових конструкцій промислових будівель (ангари, цехи, склади тощо).

Плоскі великоформатні листи (довжиною 1200-1500 мм, товщиною 4-12 мм) використовують як обшивку стінових панелей і для виготовлення конструкцій перегородок.

Плита і панелі екструзійні використовуютьяк стінові конструкції і перегородки, а в якості утеплювача застосовують напівжорсткі мінеральні плити.

Панелі азбоцементні стінові зовнішні на дерев’яному каркасі можуть бути гладенькі або рельєфні, мати природний сірий і білий колір або бути кольоровими. Використовують їх для зовнішніх стін.

Вимоги до листів азбоцементних плоских, хвилястих відображаються в нормативно-технічній документації: ДСТУ БВ.2.7.-53-95. Будівельні матеріали. Листи азбоцементні; ДСТУ БВ.2.7.-52-96 (ГОСТ-18124-95) Листы асбоцементные плоские. Технические условия; ДСТУ БВ.2.7.-53-96 (ГОСТ 30340-95) Листы асбоцементные волнистые. Технические условия.

Питання 4

Дерев’яні конструкції і вироби із дерева широко використовуються у будівництві. Для стін і перегородок використовують стругані і шпунтовані дошки та бруски. Бруски мають товщину і ширину більше 100 мм. Товщина дошки до 100 мм, а ширина – більша від подвійної товщини.

Стругані і шпунтовані дошки мають гладко тесану поверхню, на бічних кромках вибрана чверть, виріз в половину товщини дошки або шпунт та гребінь.При з’єднанні таких дощок між собою по довжині отримують щільне та міцне з’єднання. Шпунт може бути прямокутної, трапецеподібної або конічної форми. Тесані та шпунтовані дошки і бруски використовують для облаштування підлоги, стелі, перегородок, обшивання стін і т. д. Якість їх залежить від наявності дефектів деревини і обробки лицьової поверхні. Поділяють їх на три сорти: 1, 2 і 3-й. Довжина цих матеріалів повинна бути не менша за 3 м. Виготовляють їх з хвойних порід, рідше – з листяних (бука, берези, вільхи, тополі і ін.).

Деталі збірних конструкцій. Виготовляють їх заводським способом і випускають у готовому вигляді, з обробленою поверхнею. Відходи, що їх отримують при обробці, використовуються для виготовлення стружкових і волокнистих плит. До деталей збірних конструкцій відносяться балки із зчіпними брусками, щити дощаті для накату і перегородок, плити і столярні вироби.

Балки із зчіпними брусками використовують як перекриття житлових та інших будівель, Виготовляють їх з хвойних порід, довжиною 6,5 м, висотою 0,2/0,24 м і шириною більше за 0,1 м. Отримують їх і зі звичайних брусків, до нижньої кромки яких прибивають брусок висотою 40 мм і шириною 50 мм; по цьому бруску і настеляють перекриття стелі. Брусок прибивають з однією або двох сторін, тому балки ділять на односторонні (БО) і двосторонні (БД).

Щити дощаті складаються з двох або трьох шарів дошок, скріплених між собою цвяхами. На одну сторону щита набивають штукатурну дранку. Упоперек дошки скріпляють спеціальними планками або накладками. Розрізняють щити для перегородок і для накату. Щити для накату укладають по балках із зчіпними брусками. Довжина їх 2000 мм, ширина 500-900 і товщина 40-50 мм. Довжина щитів для перегородок дорівнює висоті поверху 2650-3450 мм, ширина 400-600 мм і товщина 50-80 мм. Дощаті щити входять і в комплекти збірних будинків.

Плити фанерні – це багатошарова клеєна фанера з березового шпона. Випускаються вони довжиною 600-2200 мм, шириною 1220-1525 мм і товщиною 8-45 мм, трьох марок ПФ-А, ПФ-Б, ПФ-В. У плитах марки ПФ-А суміжні шари мають взаємно перпендикулярне розташування волокон деревини, в марках ПФ-Б через кожні 5 аналогічних шарів розміщений шар з перпендикулярним напрямом, а у плитах марки ПФ-В тільки центральний шар має поперечний напрям волокон деревини. При такому розташуванні волокон деревини зменшується деформація і зростає міцність плит. Використовують їх для зведення перегородок або для оздоблення. Перегородки можна відразу обклеювати шпалерами або фарбувати.

Питання 5

Перегородки є основним архітектурним елементом для просторового вирішення приміщення.

Сучасні конструкції перегородок дозволяють не тільки розділити загальний простір, обмежений капітальними стінами, на окремі приміщення, але і, при необхідності, забезпечувати візуальний зв’язок між ними (завдяки застосуванню скління). Крім того, можна швидко і легко змінювати планування, використовуючи збірно-розбірні конструкції. Перегородки, що трансформуються (розсувні, складні), дають можливість використовувати те саме приміщення для різних функцій.

У громадських спорудах (насамперед в офісах) часто виникає необхідність розміщення в перегородках електричного розведення, комп’ютерних, телефонних мереж тощо. Причому досить часто потрібно швидко і без капітального ремонту перенести робочі місця (підвести мережі, встановити нові розетки). Багато конструктивних рішень перегородок передбачають і таку можливість.

Перегородки повинні забезпечувати надійну звукоізоляцію, бути міцними, по можливості легкими, витримувати необхідні консольні навантаження (служити опорою для навісного устаткування), мати невелику товщину. Крім того, вони повинні відповідати санітарно-гігієнічним і протипожежним вимогам.

Ще однією особливістю збірно-розбірних перегородок є те, що вони можуть зводитися не тільки до плити перекриття, але і до рівня підвісної стелі. Однак в цьому випадку варто пам’ятати, що при необхідності підвищення звукоізоляції приміщень потрібно вживати додаткових заходів, наприклад, облаштування гіпсокартонної перешкоди в міжстельному просторі (через який звук може легко поширюватися).

Інша розповсюджена назва даної групи перегородок – модульні. Це пов’язано з тим,що в деяких конструкціях закладений принщ модульності, тобто технологія виробництва оптимізована під певні розміри. Причому всі типи модулів взаємозамінні і легко з’єднуються один з одним. Модуль будь-якого типу за допомогою невеликого набору декоративних елементів можна змінити, наприклад, на базі однієї і тієї ж основи-каркаса. При використанні модульних систем виникає необхідність застосовувати дотичні модулі в місцях примикання до капітальних конструкцій будинку. З їхньою допомогою можна легко компенсувати нерівності поверхні, відхилення від вертикалі, недотримання проектних розмірів і т. д.

Перегородки можуть мати високі показники щодо звукоізоляції і вогнестійкості, які залежать від особливостей конкретної конструкції. При виборі вогнестійких перегородок необхідно керуватися пожежним сертифікатом.

Офісні перегородки можуть бути не тільки з нерухомими секціями, але і з розсувними і навіть мобільними (невеликої висоти, не закріплені жорстко до певного місця в приміщенні).

Виробництвом перегородок збірно-розбірних конструкцій займаються як фірми, що спеціалізуються тільки на даному виді продукції, так і компанії, що випускають величезну номенклатуру так званих системних профілів, з яких можна зібрати не тільки перегородки, але і вікна, двері, фасадні конструкції, вхідні групи тощо.

На українському ринку представлені різні конструктивні системи збірно-розбірних перегородок, розроблені як вітчизняними, так і західними компаніями: АТЕРІ (Росія), ІРЛАЙН (Росія), СТРОЙМОДА (Росія, за технологією голландського заводу MAARS), BENE (Австрія), CHICAGO METALLIC (Бельгія), CLIPS (Франція, представляє фірма ІНТЕР-РОСС), DECO (Данія), NAYADA (Росія), MOVINORD (Іспанія, представляє компанія АЛЬКОН), TIASO (Франція, представляє компанія АЛЬКОН), SAB-Intemational (Франція, представляє група компаній РАСТРО), TRIPLAN (Данія) й ін.

Системні металеві профілі випускає величезна кількість фірм – найбільш відомі в країнах СНД такі західні компанії (за абеткою): ALUVAR (Франція), HUECK (Німеччина), REYNAERS (Бельгія), SCHUCO (Німеччина) тощо.

Для того, щоб зробити вибір на користь тієї чи іншої торгової марки конструктивної системи, необхідно спочатку точно сформулювати функціональні і естетичні вимоги до них.

Конструкції збірно-розбірних перегородок повинні:

• відповідати вимогам щодо звукоізоляції, вогнестійкості, сейсмостійкості (підтвердження сертифікатами), у т.ч. і для скляних перегородок;

• забезпечувати необхідний повітрообмін;

• організовувати простір, створюючи приміщення будь-якої конфігурації (для цієї мети розроблені спеціальні кутки, у т.ч. для повороту під будь-яким градусом, елементи у вигляді закруглених кутів і т.п.);

• дозволяти зводити перегородки на необхідну висоту приміщення;

• монтуватися у приміщеннях з нерівними поверхнями підлоги, стелі чи стін у новому будинку, де ще продовжуються усадкові процеси;

• інтегруватися в конструктивне рішення приміщення (способи кріплення до стін, підлоги);

• дозволяти прокладати інженерні мережі, забезпечувати простий доступ доних і можливість легкої зміни місця розташування розеток;

• давати можливість установлювати двері з різних матеріалів, у т.ч. розсувні (ковзні, складні, маятникові і т д.);

• відповідати загальному дизайну інтер’єра (дизайн профілів перегородок, номенклатура оздоблювальних матеріалів, спосіб навішування глухих панелей – стик в стик з металевими накладками);

• можливість обробки стін тими ж матеріалами, що застосовувалися для перегородок, для вирішення інтер’єра в єдиному стилі;

• можливість установлення навісного устаткування;

• охороняти низ перегородок від ушкодження.

Несучим елементом збірно-розбірних перегородок є каркас, який може бути виконаний з алюмінієвих, сталевих, комбінованих (несучий елемент – сталь, зовнішні видимі накладки – алюмінієві) та ПВХ-профілів.

Зазвичай виробники пропонують кілька систем перегородок з різного за дизайном і шириною видимим профілем. Металеві деталі елементів перегородок мають захисно-декоративне покриття під срібло, золото, стару бронзу, “дерево” або фарбуються порошковими емалями різних кольорів (найчастіше білого кольору, але за бажанням замовника можуть бути пофарбовані в широку гаму кольорів). Необхідно відзначити, що застосовувані в даному випадку профілі для каркасів істотно відрізняються від тих, що використовуються для каркасних стаціонарних перегородок.

Заповнення каркаса може бути цілком світлопрозорим, глухим і комбінованим. Вибір матеріалу залежить від вимог щодо тепло-, звукоізоляції та побажань дизайнера.

Як глухе заповнення в перегородках використовують гіпсо-картонні панелі з вініловою обробкою різних кольорів і текстур, ламіновані ДСП, різні види пластиків, дерево, алюміній, панелі типу сендвіч й інші декоративно-оздоблювальні матеріали, які мають декоративне покриття. Глухі панелі, як правило, заповнюються звукоізолювальним матеріалом (мінеральною ватою).

Оздоблювальні панелі можуть навішуватися на зібраний каркас різними способами:

• за допомогою різних притискних профілів, виконаних з оцинкованої сталі чи алюмінію з декоративним покриттям;

• з відкритими стиками (ширина стику – 6-17 мм);

• впритул за допомогою спеціальних кліпсів.

Склопрозорі секції можуть бути з одинарним і подвійним склінням, у тому числі тонованим і матованим. Існують також конструкції скляних перегородок з ущільнювачами з неопрену, що дозволяють виконувати скління з заокругленими кутами.

Перегородки з подвійним склінням дозволяють встановлювати в них горизонтальні чи вертикальні жалюзі із зовнішнім або навіть з вбудованим механізмом управління. Ефектно виглядають перфоровані жалюзі і з нанесеним зображенням, наприклад, з логотипом.

За бажанням замовника може бути встановлене скло будь-якого типу – вітринне, тоноване, покрите світловідбиваючою, декоративною чи захисною плівкою, одинарне або подвійне (товщиною 4, 5 чи 6 мм), загартоване, триплекс і т.д. Велика розмаїтість відтінків скла досягається за рахунок нанесення на нього тонувальних плівок.

У протипожежній модифікації перегородки використовується вогнестійке скло.

У збірно-розбірні перегородки можна встановлюватитакітипи дверей (в залежності від можливостей конструкції перегородок) – відкидні, засувні (як навісні, так і такі, що рухаються усередину модуля), а також складані. Форма дверей може бути різною, деякі фірми пропонують можливість установлення навіть напівкруглих дверей. Виробники перегородок оснащують свої системи не тільки дверима різних конструкцій, але і з різних матеріалів: ламінованими, алюмінієвими, з дерева з обробкою пластиком, а також повністю скляними (з ударостійкого скла або з подвійним склом з убудованими жалюзі).

Більшість конструкцій перегородок дозволяють інтегрувати в систему навісне устаткування (шафи-купе і т.п.) і навіть необхідні елементи для устаткування касових кабін (відкидні і засувні вікна з замком і без нього).

Як правило, системи збірно-розсувних перегородок дозволяють облицьовувати стіни тими ж матеріалами, що використовувалися для перегородки (наприклад: гіпсокартонні аркуші зі зносостійким вініловим покриттям різних кольорів, яке миється, чи ламіновані ДСП). Застосовувані для цієї мети профілі можуть бути або ті ж, що використовуються для зведення каркаса перегородок, або спеціальні полегшені.

Різновидом перегородок є система мобільних перегородок. Дані системи створені, насамперед, для поділу приміщення на функціональні зони і формування робочих місць. Мобільні перегородки забезпечують візуальний поділ простору. Вони не кріпляться до підлоги і стін, доставляються в приміщення у вигляді повністю готових модулів і встановлюються на місці в лічені хвилини. В основі конструкції мобільних перегородок лежить каркас, виконаний із системи алюмінієвих профілів і заповнений панелями, обробленими різними видами полімерних покрить або драпірувальними тканинами.

Система мобільних перегородок дозволяє формувати виділені кабінети і робочі місця, оснащувати їх дверима різних конструкцій, навісним офісним устаткуванням. Мобільні перегородки можна легко трансформувати, рухати, перебудовувати, змінювати їхню конфігурацію, пересувати з приміщення в приміщення.

Найбільш часто застосовуються два основних типорозміри – висотою 1,5 і 2,1 м. Перегородки висотою 1,5 м візуально ізолюють сидячу людину і виробляються глухими, частково і повністю заскленими. Перегородки висотою 2,1 м зручні у використанні в приміщеннях зі значною висотою стелі для виділення окремих “зон-офісів” при збереженні загального обсягу приміщення.

Мобільні перегородки виготовляються з різних матеріалів: деревоволокнистих, деревостружкових і столярних плит, які облицьовуються пластиком, шпоном цінних порід дерев, обробляються полімерними плівками або фарбуються.

Розроблений також особливий тип перегородок, що трансформуються: складні м’які перегородки, які можуть рухатися назустріч одна одній чи переміщуватися в одному напрямку. Спеціальний механізм дозволяє фіксувати перегородку в будь-якому положенні. Поверхня може бути виконана із шкірозамінника, текстилю тощо.

Особливе місце в асортименті трансформних перегородок займають повністю скляні перегородки. Їхнє призначення – зонування простору, забезпечення звукової ізоляції й у тойже час забезпечення візуального взаємозв’язку приміщення.

Такі перегородки можуть складатися з рухомих і стаціонарних частин (стулок, модулів) або тільки з рухомих. Перегородка, у якої всі модулі є рухомими стулками, доцільна тільки в тому випадку, якщо мають дві мети – простір зробити таким, що трансформується, а інтер’єр оригінальним. Надійної звукоізоляції в даному випадку домогтися неможливо.

Як каркас найчастіше використовується алюмінієвий профіль, який покривають порошковими емалями, полімерними плівками (або анодують), ПВХ. Дерев’яний профіль найчастіше використовують для перегородок, призначених для житлових приміщень, барів, ресторанів.

Скло потрібного формату, малюнку, кольору, прозорості закріплюють у рамі за допомогою гумових прокладок. Щоб перегородка була максимально ефективна з погляду звуко- і теплоізоляції, застосовують склопакети.

Для житлових будинків і квартир найкраще підходять перегородки, які мають каркас не з холодного металу, а з дерева. Подібні перегородки виробляють деякі з фірм, що спеціалізуються на виробництві дверей. Крім того, даний сегмент ринку освоюють і компанії, які займаються збірно-розбірними перегородками.

Для розмаїтості дизайну перегородок застосовуються різні методи. Наприклад, використовується нова технологія матування скла (нанесення міцного полімерного матового покриття з колорантами), що дозволяє створювати велику кількість колірнихрішень, відтінків і ступенів прозорості. Часто також використовується метод фьюзингу (спікання скла).

облицю вальну випускають глазуровану і ангобовану.

Глазурована цегла (покрита глазурями – легкоплавким склом) використовується для мозаїчних панно.

Ангобована цегла одержується в результаті нанесення ангобу (білої рідкої глини з барвником) на висушений сирець і обпалюється лише один раз. Ангобована цегла може бути широкої кольорової гами.

Розміри цегли і каменів повинні задовольняти вимоги стандартів. У залежності від межі міцності при стисканні і вигинанні вони бувають марок — 300, 250, 200, 175, 150, 125, 100, 75. Міцність цегли і каменів з горизонтально розташованими порожнинами встановлюють за згодою споживача з урахуванням застосування цих виробів (нанесення білої глини з барвником рідкої консистенції). За морозостійкістю керамічна цегла і камені поділяються на марки: М 15, 25, 35, 50.

Питання 3

Матеріали на основі гіпсу включають плити і панелі для перегородок.

В залежності від міцності на стискання і вигинання силікатна цегла має марки: 100, 125, 150, 200 та 250.

Морозостійкість шлакової цегли така ж, як і силікатної, а зольної – менша.

Хвилясті листи використовують для стінових конструкцій промислових будівель (ангари, цехи, склади тощо).

Питання 4

Питання 5

Перегородки є основним архітектурним елементом для просторового вирішення приміщення.

Конструкції збірно-розбірних перегородок повинні:

• забезпечувати необхідний повітрообмін;

• дозволяти зводити перегородки на необхідну висоту приміщення;

• інтегруватися в конструктивне рішення приміщення (способи кріплення до стін, підлоги);

• можливість установлення навісного устаткування;

• охороняти низ перегородок від ушкодження.

Оздоблювальні панелі можуть навішуватися на зібраний каркас різними способами:

• з відкритими стиками (ширина стику – 6-17 мм);

• впритул за допомогою спеціальних кліпсів.

У протипожежній модифікації перегородки використовується вогнестійке скло.

[1] Граніт (від італійського Granito – зернистий; на Русі граніт називали “дикий камінь”) – це тверда гірська порода зернистої будови (марка міцності = 1200-1400). Граніти – найпоширеніші на Землі гірські породи, характерні для верхньої частини континентальної земної кори. Вони формувалися протягом всієї геологічної історії нашої планети. Власне, – це викиди магми на поверхню землі, яка охолола й затверділа. Найдавніші породи гранітного складу датуються 3,8 млрд. років, а наймолодші – 1-2 млн. років. Граніт складається з добре сформованих кристалів польового шпату, кварцу, слюди і т. д. На колір граніту впливає розмір польових шпатів і слюди. Залежно від їх складів граніт може бути червоним, рожевим або сірим. На підставі цих квітів гранітний щебінь може мати безліч відтінків.

[2] Вапняк – це осадова гірська порода, що складається переважно з кальциту СаСО3. Вона утворилася у морських басейнах в основному із залишків тваринного світу (зоогенні породи), а також за рахунок хімічних осадів. Вапняки залягають зазвичай пластами. Вони бувають білого кольору або в залежності від домішок (глини, кварцу, окису заліза та ін.) жовтуватого, сірого, червоного, бурого і ін. Марка міцності = 400-800.