Операції за міжнародними торговельними розрахунками.
Тема. Операції банків в іноземній валюті
1. Сутність валюти та валютних операцій.
2. Неторговельні операції банків з іноземною валютою.
3. Операції за міжнародними торговельними розрахунками.
4. Операції з торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку.
В Україні впроваджена Національна система масових електронних платежів, що дає змогу обслуговувати платіжні картки міжнародних платіжних систем – «Віза», «Мастер кард», «Амерікан-експрес» тощо.
Деякі українські банки є членами цих міжнародних платіжних систем і здійснюють такі неторговельні поточні операції з платіжними документами:
· емітування пластикових карток і дорожніх чеків в іноземній валюті;
· продаж цих документів і виплату за ними іноземної валюти готівкою.
Дорожній чек – це грошове зобов’язання (наказ), видати зазначену в чеку суму коштів власникові, чий зразок підпису вже проставлено в дорожньому чеку в момент його продажу; платіжний документ, що використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру.
Лідером європейського ринку дорожніх чеків є корпорація «Томас Кук.
Емітентами дорожніх чеків можуть бути кредитні установи, банки, туристичні організації, асоціації та об’єднання (найбільші з них - «Віза», «Амерікан-експрес» тощо).
Продаж дорожніх чеків здійснюється на підставі заяви клієнта і пред’явлення ним паспорта за рахунок готівкової валюти або шляхом списання суми з поточного валютного рахунку.
Операції за міжнародними торговельними розрахунками.
Торгівельні операції в іноземній валюті пов’язані з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності резидентів; експорту - імпорту товарів (робіт, послуг).
Порядок проведення таких розрахунків регламентується законодавством України і міжнародними правилами оформлення та оплати платіжних документів.
Валюта (найчастіше вільно конвертована) та форми розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності визначаються контрагентами самостійно і фіксуються в умовах зовнішньоекономічного контракту.
В цьому контракті обумовлюють:
· умови поставок товарів, відповідно до міжнародних правил, затверджених Міжнародною торговельною палатою (INKOTERMS – International Commercial Terms 1990),
· ціну одиниці виміру товару
· загальну вартість контракту
· валюту платежу.
Валюта ціни може не збігатись із валютою платежу, тому обумовлюють також у контракті обмінний курс однієї валюти на іншу.
Зовнішньоекономічні розрахунки за строками здійснення платежів можуть бути негайними (сконто) і у формі відстрочки платежу: за векселем або як попередня оплата. При платежах сконто, якщо оплата здійснена протягом 5 – 10 днів, товар може оплачуватися зі знижкою близько трьох відсотків його вартості.
Розрахунки за експортно-імпортними операціями між резидентами України та юридичними особами – нерезидентами України проводяться через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в уповноважених банках України у гривнях, а також через рахунки в гривнях, які відкриваються постійним представництвам нерезидентів в Україні відповідно до ліцензії Національного банку України.
Здійснення міжнародних розрахунків регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
При проведенні експортно-імпортних операцій встановлено термін – 90 календарних днів. При цьому виторг резидентів-експортерів у іноземній валюті повинен бути зарахований на рахунки експортерів в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в зовнішньоекономічному контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення митної декларації, а в разі експорту послуг – з моменту підписання акта про надання послуг.
Оплата зовнішньоторговельних контрактів відбувається в одній із загальноприйнятих форм розрахунків:
· банківським переказом;
· інкасо;
· акредитивом;
· розрахунками за відкритим рахунком;
· розрахунками з використанням чеків.
Контрагенти можуть передбачити в контракті найбільш доцільну для них форму розрахунку з урахуванням чинного законодавства, що регламентує норми і терміни здійснення міжнародних розрахунків та бере до уваги технічні можливості банку щодо техніки розрахунків.
Банківський переказ – це просте доручення банку своєму банкові-кореспонденту виплатити певну суму коштів за дорученням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачеві з вказівкою способу відшкодування виплаченої суми.
Банківський переказ здійснюється за допомогою платіжних доручень, адресований одним банком іншому.
Інкасо – це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження (акцепт), що цю суму буде виплачено у відповідний строк.
Інкасо використовується в розрахунках як при умовах платежу готівкою (валютою), так із використанням комерційного кредиту (векселя). При здійсненні інкасо банки керуються Уніфікованими правилами про інкасо Міжнародної торговельної палати (ERI).
Відповідно до них постачальник-експортер після відвантаження товару імпортерові передає в обслуговуючий його банк комерційні та фінансові документи. Банк перевіряє документи і пересилає їх банкові імпортера. Банк імпортера передає документи покупцеві-імпортерові і в разі згоди клієнта з оплатою списує суму з його поточного рахунку. Після переказу коштів від банку імпортера до банку експортера останній розраховується з постачальником-експортером.
Акредитив – це умовне грошове зобов’язання банку, яке виставляється за дорученням і за рахунок його клієнта – імпортера, здійснити платіж на користь експортера (акцептувати його тратти), або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.
Документарні акредитиви – це акредитиви, платежі за якими проводяться за умови подання в банк комерційних і фінансових документів. Розрахунки акредитивами регламентуються Уніфікованими правилами та звичаями для акредитивів (ERA).
Суть розрахунків за відкритим рахунком полягає в тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера. А імпортер у себе веде рахунок платежу експортерові. Між експортером та імпортером укладається для цього угода, в якій визначається:
· порядок погашення заборгованості;
· періодичність платежів;
· остаточне регулювання заборгованості за відкритим рахунком.
Ця форма розрахунків є вигідною тоді, коли контрагенти мають регулярні ділові контракти, довіряють один одному, оскільки невиконання зобов’язань імпортера тягне за собою припинення постачання товарів експортером.
Розрахунки чеками в міжнародній практиці здійснюються на підставі Єдиного чекового закону, прийнятого 1931 року Женевською чековою конвенцією.
Аналогічно векселю чеки поділяються на:
· іменні;
· ордерні;
· на пред’явлення.
Ордерні чеки можна передати іншій особі за допомогою індосаменту. Чек має стандартну форму, внизу чека є магнітна смуга, що містить інформацію для автоматизованого опрацювання чеків (зліва направо – номер чека, код банку, номер рахунку чекодавця, сума).
4.Операції з торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку.
Торгівля іноземною валютою на території України юридичними особами – резидентами і нерезидентами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ на ці операції, виключно на міжбанківському валютному ринку.
Суб’єктами міжбанківського валютного ринку України є:
1. Національний банк України;
2. Уповноважені банки;
3. Уповноважені фінансові установи, що отримали індивідуальні ліцензії НБУ.
Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України мають право купувати іноземну валюту для власних потреб (як за готівкові, так і безготівкові кошти) та за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів), з метою перерахування інвалюти за межі України чи в інших випадках, що не суперечать чинному законодавству.
Для купівлі іноземної валюти приймаються заявки клієнтів – юридичних осіб (резидентів і нерезидентів), фізичних осіб:
· Для оплати імпортних контрактів;
· Для переказу за кордон прибутку, отриманого іноземним інвестором від інвестицій в Україну;
· Для здійснення про ліцензованих НБУ валютних операцій, пов’язаних з рухом капіталів;
· Для погашення та обслуговування резидентом кредиту, одержаного в іноземній валюті від нерезидента чи в уповноваженому банку.
До заявок повинні бути прикладені копії документів:
про статус юридичної особи ,
копії контрактів, що підтверджують суму та строки платежів,
вантажні митні декларації (у разі ввезення товару на територію України);
довідки Державної податкової адміністрації, в якій резидент зареєстрований як платник податків, та інші документи.
Продаж уповноваженими банками іноземної валюти своїм клієнтам можливий лише за наявності необхідного еквівалента в гривнях на їх поточних рахунках.
Уповноважені банки протягом 3-х робочих днів від дня зарахування коштів на розподільчі рахунки експортерів одержують від них заявки на обов’язків продаж іноземної валюти і викуповують її (у разі ненадходження заявок здійснюють продаж у примусовому порядку).
Національна валюта, одержана від продажу іноземної валюти, має бути зарахована на поточний рахунок суб’єкта торгів протягом 2-х робочих днів.
Куплена клієнтом іноземна валюта має бути використана на зазначені в заявці цілі протягом 5-ти банківських днів.
Виконати заявки клієнта на купівлю-продаж валюти банк може такими способами:
· Узяти участь у торгах української міжбанківської біржі (УМВБ) за дорученням клієнта;
· Укласти угоду щодо купівлі-продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) на замовлення клієнтів;
· Виконати замовлення в межах одного банку за умови, що продавець і покупець є клієнтами даного банку;
Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб’єктами міжбанківського валютного ринку України на міжнародних валютних ринках
Найбільші міжнародні валютні центри розміщені в країнах, де до мінімуму зведено валютні обмеження. Це валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Токіо, Парижі, Цюріху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Гонконгу, Сінгапурі.
У практиці функціонування валютних ринків використовують найчастіше касові і строкові типи валютних угод.
Касові операції
Якщо куплена валюта має бути поставлена покупцеві того ж дня, коли укладалась угода, то угода має назву тод (today), якщо розрахунки здійснюватимуться завтра – має місце том-угода (tomorrow). Ці угоди можна ще назвати угодами овернайт (overnight).
Якщо від дати укладення валютної угоди до дати валютування два робочих дні – це угода спот (spot).
Валютний курс, за яким укладаються угоди на касовому ринку, називається спот-курсом, ризик зміни курсу тут невеликий.