Анаеробна інфекція (газова гангрена).

Білет№4.

Задача.Діагноз-ріжуча рана в нижній третині лівого передпліччя. Артеріальна кровотеча… Рана-механічне пошкодження тканин організму,яке супроводжується поруш.ціллості шкіри або слизових оболонок. Класифікація:умисні і випадкові,побутові промислові,сільськогосподарські,спортивні,поверхневі,глибокі,проникаючі,непрнокаючі,різані,колоті,забійні,рубані,розчавлені,.рвані,вогнепальні,рани від укусів.,асептичні,бактеріальні,інфіковані.,неускладнені,ускладнені. Ознаки ран:біль ,кровотеча,заяння,. Різані рани –можуть бути заподіяні лезом,ножем,склом,гострими предметами,характериз.широким заянням і значною кровотечею. Перша допомога при пораненнях:полягає у зупинці кровотечі і накладанні асептичної повязки на рану,для захисту її від вторинного забруднення. Старанно очищають шкіру навколо рани від забруднення за допомогою ефіру або бензину і обробляють її антисептиком. При наявності волосся його збривають .

1. Закриті ушкодження м’яких тканин (забій, розтягнення, розрив, вивих).До закритих ушкоджень відносять травми тканин та орган.із збер.цілості шкір.покривів і слиз. обол. Забій-це пошкодж.тк.та орг..яке виникає внасл.швид.і короткочасної дії мех..фактора. Клініка:біль .припухлість,зміна чутл.шкірних покривів,крововилив.синці зявл.на 2-3 день після травми внасл.пошк.стінок капілярів і судин.лікування:іммобіл.,для зменш.набряку надають підв.полож.,на місце забою кладуть міхур з льодом ,холодні компреси,стискальні повязки. Розтягнення-пошк.мяких тк.яке виникає під дією сили у вигляді тяги .Якщо сила травмую чого фактора,який діє на тк.,перевищує силу опору тк.,то виникає їх розрив. Клініка:різкий біль, гематома.припухлість у діл.суглоба, обмеження рухів,поруш функ.кінц. У діл.розриву відч. Біль при пальпації ,виявл.дефект пош.мяза.Спост.зниж. або повна відс.функцій даного м’яза. Лікування: наклад.стискальну повязку,у перші 2 дні заст.. холод,в наступні-теплові процедури .При розриві суглоб.звязок накл..гіпсову повязку,а при неуспішності-оперативне втруч. Вивих-зміщення суглоб.повер.однієї або декількох кісток з поруш.їх нормал.анатомічного взаєморозташування і цілісності капсульно –зв’язкового апарату суглоба .Розрізн.:травматичні-внасл.травми, паталогічні—при пухлинах вроджені-у внутрішньоутробний період,звичні-при розривах або великому розтягненні зв’язкового апарату,застарілі вивихи-своєчасно не вправлені. Клініка:вимушене полож.кінц.,деформація суглоба, поруш.функції суглоба,виажений біль ,який у наступні дні зменш. Лікування: транспортна іммобілізація ушкодж.кінц.,до діл.травмованого суглоба прикласти міхур з льодом,або холодною водою,ввести анальгетики,терміново доставити у лікув.заклад.

2. Загальне знеболення (види наркозу, клінічний перебіг наркозу, інгаляційний наркоз). Загальне знеболення-стан глибокого штучного сну який характер.тимчасовою втратою притомності,больової чутл.,та деяких рефлекторних реакцій. Розрізняють:інгаляційний-засоби вводять через дих.шляхи, і неінгаляційний наркоз-здійсн.вв, вм, через пряму кишку.Залежно від глибини розр.поверхневий і глибокий. Залежно від методики проведення розр.:мононаркоз-викорис.одна реч. Змішаний-суміш препаратів,близьких за дією., комбінований-(вв+інгаляційний). Для проведення інгаляційного наркозу викор.леткі і газопод.наркотичні засоби. Леткі нарк.засоби:ефір,хлороформ,фторотан,пентран,трихлоретилен,етран. Газоподібні нарк.засоби:закис азоту,циклопропан. Клінічний перебіг наркозу:1.сдадія аналгезії-поступово наростаюче розлите гальмування кори,проявл.затьмаренням свідомості,незв’язна мова,розширені зіниці,добре реагують на світло,обличчя червоне,тактильна і температурна чутл.збереж. можна проводити малі хірургічні операції,перев’язки. 2.стадія збудження-ввиникає через 5-6 хв.після початку наркозу.Виникає «бунт підкірки».свід.затьмарена,рухове збудж. Підв.тогус скелетних мязів.хворі повод.так як в алкогольному сп’янінні.роблять спроби зіскочити зі столу,обличчя ггіперем.зіниці розш.,щелепи зціпленідих.прискорене,АТпідв.,пульс прискорений.оперувати у цій стадії не можа. 3.стадія наркотичног сну-хворий заспокоюється,лице набирає норм.забарвлення,зіниці звуж.дих.стає рівним,зникають всі види чутл.,розсл.мязи і пригн.рефлекси. 4.стадія пробудження-або виходу із наркозу,харак.розгальмуванням підкіркових центрів і кори.всі ознаки наркозу зникають.відновлюються рефлекси,чутл,..мязовий тонус і свідомість.До появи ковтального рефлексу голову повертають на бік,періодично очищають ротову порож.серветками і відсмоктувачем.

Білет№5.

Задача. .Діагноз-Защемлена правобічна пахова грижа. Грижа-це випинання орган.черев.порож.через природні отвори або набуті дефекти черев. Стінки. Вони можуть бути зовн.та внутр..Складают. з таких частин: 1.Грижових воріт-вроджених або набутих отворів у м’язово апоневротичному шарі черев. Стінки., 2.Грижового мішка-кишеня з парієнтального листка очеревини і склад.з шийки ,тіла,дна.,3.Грижового вмісту-будьякий орган черев.порож.(крім підшл.залози),але найчастіше великий сальник ,петлі тонкої і товстої кишки. Розріз.:пахову грижу,стегнову,пупкову,грижі білої лінії живота,післяопераційні вентральні грижі,вроджені,ускладнені:невправна і защемлена. Защемлена грижа-раптовий вихід і стиснення орган.черев.порож. в діл.вузьких воріт або шийки гриж.мішка. Основн. Прич.є:вузькі грижові ворота, щільність країв гриж.воріт, підвищ.внутрічеревного тиску, зміни орг..що є вмістом мішка грижі. За механізмом виникнення розр.:еластичне,калове,і змішане защемлення. Клініка: для еластичного защ.харак.:раптов.біль у діл.випинання,збільш.обїму і напруж.грижі,неможливість вправити гриж.вміст у черевну порожнину . Калове защем.розв.поступово ,не таке болюче, диспепсичні розл.розв.поступово ,загал. Стан погірш.згодом. Пахова грижа –виходить через паховий канал,передня стінка якого утворена нижнім краєм апоневроза зовні.косого м’яза, нижня стінка-поперечною фасцією і верхня-нижнім краєм поперечного та внутр.. косого мязів живота. Перша допомога:поставити холод і терміново госпіталізувати в хірургічне відділення.

1. Термічні опіки (класифікація, клініка, опіковий шок). Опік-пошк.шкіри чи слиз.обол. часто з підлеглими тк.визване дією на них високої темп.хім.реч.,фіз..фактовів,чи електрик.струму.Термічний опік-визване дією на них високої темпер. Розрізняють 4 ст.опіків:1ступінь-характ.ураж.лише поверх.шарів епідермісу і проявл.пекучим болем,почервонінням,та незначним набряком шкіри.триває 2-3 дні. 2ступінь-це глибше ураж.епідермісуз утвор.на поверхні шкіри пухирів, наповнених прозорою ссерозною рід.Пухирі виникають через декілька хв..після опіку або наступного дня .При розкритті його на дні видно яскраво червоний сосочковий шар шкіри. 3ступень-некротична форма,яку под..на 3а і 3б ,характер.змертвінням поверх.шару шкіри в тому числі частково і росткової зони епідермісу(А) зі збереж.волосяних цибулин, потових і сальних залоз. При цьому на фоні гіперемійованої шкіри і пухирів утвор.діл.поверх.некрозу шіри. При опіках 3Б ступеня виникає некроз всієї товщі шкіри .Білки кл.шкіри згортаються і утворюється струп. На місці ураження шкіри утвор.тільки грануляційна тк.яка заміщується спол.тк.з наступним утворенням рубця. 4ступень-некрз шкіри і розміщених під нею тк.що виникає при тривалій дії терм.чинника.це найтяжча форма опіку-обвуглення,при якій ураж.не тільки вся товща шкіри а й підшкірна жирова клітковина,часто мязи сухожилки і навіть кістки. Ураж.діл.набувають темного або мармурового забарвлення ,щільні при пальпації, втрач.усі види чутл. Опіковий шок-подібний до травматичного але перебігає значно тяжче,за рахунок больової імпульсації,плазмо втрати..поруш.мікроциркуляції,інтоксикації,поруш.функ.нирок. В еректильній фазі шоку хворі збуджені,стогнуть від болю,свідом.їх не затьмарена,пульс прискорений,АТнорм.або підв.триває 1-1,5год. В торпедній фазі шоку хворі загальмовані,апатичні,темпер.тілаі АТ зниж.,шкірні покриви бліді,риси обличчя загострені,може бути блювання. Рзрізн.три ступені опікового шоку: 1ступень-виникає при поверх.опіках,потерпілі дещо збуджені,скарж.на сильний біль в діл.опіку,АТпідв.,пульс до 90-100уд.за хв.. 2ступень-у хворих виникає загальмованість ,адинамія,тахікардія,АТзниж. Дих.почащене,діурез зниж.,. 3ступень-стан тяжкий, свід.затьмарена,виникає загальм.і сопор. Збіл.пульс,дихання поверхнево,швидко розв.олігурія,і анурія,темпер.тіла зниж.нудота,блювота,гикавка.

2. Гемостаз (тимчасова зупинка кровотечі).Гемостаз-система захисту організму від кровотечі,при ушкодж.цілісності судин. Способи тимчасової зупинки кровотечі:1.Стискальна повязка-наклад.при кровотечі з вен і невеликих артерій..2.Згинання кінцівки в суглобі-проводиться при кровотечі з стегнової артерії в паховому згині ,підколіної артеріїв колінному суглобі,плечової артерії в ліктьовому суглобі. 3.Притискання судини в рані-вказівним пальцем введеним у рану ,притискають судину у місце де відчувається струмінь крові. 4.Щільна тампонада рани-беруть марлевий тампон або смужку стерильної марлі і за допомогою пінцета послідовно та щільно заповнюють всю рану. 5.Накладання затискача на кровоточиву судину-застос.у випадках неможливості зупинити кровотечу з глибоко розташ.судин кінцівки, таза,черев.чи грудної порожнини. 6.Притискання судин –здійсн.при кровотечах їз великих судин. Підключичну артерію притискають до першого ребра в точці,що розташ.над ключицею ззовні місця прикріплення кивального м’яза до рукоятки грудини, пахвову-в пахвовій ямці до голівки плечової кістки,аорту-до хребетного стовпа.,сонну артерію можна здавити ,притискаючи її пальцем до попереч.відростка 6 шийного хребця. Накладання джгута-цей метод є оновним при зупинці артеріальної кровотечі..При такій кровотечі джгут накладають на проксимальний кінець судини по відношенню до рани

Білет№6.

Задача.. Діагноз-опік 2ступеня. Опік-це пошкод.шкіри чи слизових обол.часто з підлеглими ткан.визване дією на них висок.t,хім.реч., фіз.. факт.чи електричного струму. Опік 2 ст.-це глибше ураж.епідермісу з утвор.на поверхні шкіри пухирів наповнених прозорою серозною рід. Виникає внасл.розш.та підв. Проникливості кровон.капілярів шкіри,накопич.рідк.част.крові і відшарув.поверх.шару епідермісу.

Перша медична допомога: 1. зупинити дію термічного чинника,2. Зняти тліючий одяг і провести реанімаційні заходи, 3. Охолодити обпечені діл.шкіри, 4. Накласти асептичну повязку, 5. Знеболити і розпочати протишокові заходи.

1. Грижі живота. Защемлена грижа. Грижа-це випинання орган.черев.порож.через природні отвори або набуті дефекти черев. Стінки. Вони можуть бути зовн.та внутр..Складают. з таких частин: 1.Грижових воріт-вроджених або набутих отворів у м’язово апоневротичному шарі черев. Стінки., 2.Грижового мішка-кишеня з парієнтального листка очеревини і склад.з шийки ,тіла,дна.,3.Грижового вмісту-будьякий орган черев.порож.(крім підшл.залози),але найчастіше великий сальник ,петлі тонкої і товстої кишки. Розріз.:пахову грижу,стегнову,пупкову,грижі білої лінії живота,післяопераційні вентральні грижі,вроджені,ускладнені:невправна і защемлена. Защемлена грижа-раптовий вихід і стиснення орган.черев.порож. в діл.вузьких воріт або шийки гриж.мішка. Основн. Прич.є:вузькі грижові ворота, щільність країв гриж.воріт, підвищ.внутрічеревного тиску, зміни орг..що є вмістом мішка грижі. За механізмом виникнення розр.:еластичне,калове,і змішане защемлення. Клініка: для еластичного защ.харак.:раптов.біль у діл.випинання,збільш.обїму і напруж.грижі,неможливість вправити гриж.вміст у черевну порожнину . Калове защем.розв.поступово ,не таке болюче, диспепсичні розл.розв.поступово ,загал. Стан погірш.згодом.

2.Ускладнення наркозу: найбільш небезп.є поруш..дих.яке приводить до гіпоксії. Причини:поруш.прох.дих.шляхів,пригніч.дих.центру внасл.передозув.нарк.реч. Основні ознаки поруш.прох.дих.шляхів:шумне дих.,напруж.мязів тулуба,посиніння губ,шкіри обличчя ,тулуба. Зупинка серця є найбільш небезп. Ускладн.під час проведення наркозу. Ознаки:блідість шкіри,ниткопод.пульс,різке зниж.АТ,розш.зіниць, відсут.їх реакції на світло.

Білет 7

1.Відмороження(клініка ,класифікація, перша кваліфікована медична допомога, принципи лікування).

Відмороження – це ураження частин тіла низькою температурою, що проявляється реактивним запаленням тканин та їх некрозом.

Розрізняють 4ступені відморожень:

1.ст. – спостерігається блідість шкіри, яка при відігріванні набуває синюшного або багрового-червоного забарвлення. Після відігрівання зберігається тактильна і больова чутливість, активні рухи в пальцях кисті і стопи. Набряк тканин не прогресує. Біль у відморожених ділянках, незважаючи на легкість ураження може бути від нестерпного до помірно вираженого. Одужання настає на 5-7 день хвороби.

2.ст. – характерною ознакою є утворення пухирів із прозорою рідиною. Пухирі в основному утворюються на 2 день після холодового ураження. Регенерація ушкоджених ділянок шкіри відбувається повністю без утворення грануляцій і рубців протягом 1-2 тижнів.

3.ст. – спостерігається некроз усіх шарів шкіри з можливим переходом на підшкірну клітковину. Спочатку утворюються пухирі наповнені кров’янистим вмістом, шкіра набуває багряно-ціанотичного кольору, на дотик холодна. Після цього формуються некротичні струпи, після відпадання яких утворюються сполучнотканинні рубці. Середній термін лікування складає 35-40 днів.

4.ст. – характеризується змертвінням шкіри, прилеглих м’яких тканин і кісток у вигляді муміфікації, або гангрени. Уже в перші години знижується температура шкіри, спостерігається виражений набряк тканин. На 2-3 добу виникає муміфікація або розвивається волога гангрена відморожених ділянок. До кінця першого тижня формується демаркаційна лінія.

Відморожені ділянки тіла розтирають спиртом, горілкою, чистою сухою тканиною,струменем зігрітого повітря. Не можна розтирати снігом, оскільки він ще більше охолоджує шкіру, може містити крупинки льоду, що пошкоджують тканини – виникає велика небезпека інфікування уражених ділянок. У тяжких випадках відморожені ділянки зігрівають у ванні. Одночасно із зігріванням проводять легкий масаж, аж до потепління та почервоніння кінцівки. Хворим призначають ліжковий режим із підвищеним положенням кінцівки, проводять тепле закутування та дають гаряче пиття.При наявності змертвіння проводять некротомію, ампутацію відмороженого сегмента , при необхідності – автодерматопластику.

2.Місцеве знеболення( види, блокади, ускладнення).

Місцеве знеболення – це знеболення в місці оперативного втручання.

Розрізняють види:

1.поверхневе (термінальне) – знеболення шляхом змащування слизових оболонок, орошення їх . охолодженням.

2. провідникове(реґіонарне) – інфільтративна анестезія в основі якої лежить ввід анестетика в організм (анестезія при якій знеболення здійснюють за рахунок блокади нервів).

Блокади:

1)у місці переломів;

2)циркулярна блокада поперечного перетину кінцівки використовується при відкритих переломах, при зніманні джгута, який довго стояв для попередження шоку і синдрому тривалого здавлення;

3)футлярна блокада по Вишневському – анестетик вводять у фасціальні футляри м’язів кінцівки;

4)внутрішньо тазова блокада за Школьніковим-Селівановим – при відкритих і закритих переломах кінцівок, кісток тазу і пошкодженнях внутрішніх органів;

5)міжреберна блокада проводять при множинних переломах ребер(проводять по верхньому краю ребра);

6)шийна ваго симпатична блокада – при переломі шийного відділу хребта, ключиці при важких переломах;

7)паранефральна блокада – введення анестетика в біля ниркову клітковину(паранефральну);

8)блокада при маститах (позаду молочної залози);

9)переанальна – при захворюваннях прямої кишки.

Ускладнення: непритомність, колапс, алергічні реакції,виникнення запальних ускладнень(флегмон, абсцесів).

3. Задача.

Діагноз:відкритий перелом правого стегна, кровотеча незначна.

Переломом назив. часткове або повне порушення цілості кістки під впливом швидкодіючої механічної сили або внаслідок патологічного процесу.

Клініка: розрізняють абсолютні (характерні тільки для переломів) та відносні (можуть спостерігатися і при інших травмах)ознаки переломів. Абсолютні -1)деформація кінцівки в зоні перелому; 2)вкорочення кінцівки за рахунок зміщення її відламків по довжині; 3)крепітація кісткових відламків при їх терті; 4)патологічна рухливість у зоні перелому.

Відносні ознаки: 1)біль у зоні ушкодження; 2)гематома у ділянці травми; 3)набряк і припухлість м’яких тканин у ділянці ушкодження; 4)порушення функції кінцівки

Перша допомога при відкритих переломах полягає в зупинці кровотечі, введенні потерпілому анальгетиків та іммобілізації пошкодженої кінцівки. На нижню кінцівку накладаємо шину Дітірікса

Білет8

1.Перелом кісток (класифікація, клініка, діагностика, перша медична допомога, принципи лікування)

Класифікація:

1)за походженням переломи можуть бути: вродженими і набутими.

2)залежно від механізму виникнення переломів їх поділяють на :1переломи від стиснення, згинання,скручування, відривні переломи.

3)за відношенням площини перелому до осі кістки:поперечні, поздовжні, косі, гвинтоподібні.

4)залежно від кількості переломів і числа кісток:поодинокі, множинні.

5)за збереженням цілісності:відкриті і закриті.

Відносні ознаки: 1)біль у зоні ушкодження; 2)гематома у ділянці травми; 3)набряк і припухлість м’яких тканин у ділянці ушкодження; 4)порушення функції кінцівки.

Для уточнення діагнозу перелому використовують рентгенографію.

Перша допомога при переломах полягає в зупинці кровотечі( відкритий перелом), введенні потерпілому анальгетиків та іммобілізації пошкодженої кінцівки. На нижню кінцівку накладаємо шину Дітірікса, а на верхню шину Крамера. При відкритих переломах після зупинки кровотечі рану обробляють антисептиком( йодинол), та накладають асептичну пов’язку.

2.Діагностика хірургічних захворювань.

Встановлення діагнозу захворювання має вирішальне значення для правильного лікування хворих. Діагностика хірургічних захворювань включає клінічне, лабораторне, функціональне, рентгенологічне та ендоскопічне обстеження. Обстеження повинно включати вивчення анамнезу,скарг, даних об’єктивного огляду необхідні лабораторні, рентгенологічні та спеціальні методи дослідження.

Анамнез: він повинен включати насамперед точні дані про початок, основні симптоми, перебіг захворювання і лікувальні заходи які застосовувалися хворими або мед працівниками. Початок хвороби може бути гострим, раптовим, або загостренням хронічного перебігу. Велике значення має з’ясування шкідливих звичок. У жінок слід розпитати гінекологічний анамнез. Одним із основних симптомів є біль. Він може бути:постійним або періодичним; ниючий стискаючий ріжучий, іррадіюючий тощо. Блювання є одним із частих симптомів.

Огляд хворого: оцінюємо зовнішній вигляд і стан хворого(тут виявляємо: стан свідомості, блідість , синюшність жовтушність шкіри, стражденний вираз обличчя,вимушене положення в ліжку,і т. д.) Вимірюємо температуру тіла. Наступними методами обстеження є пальпація перкусія і аускультація. Далі посистемне обстеження хворого:серцево-суд. система - вимірювання АТ , пульсу, ЕКГ. Травна – огляд живота, поверхнева і глибока пальпація, перкусія і аускультація, пальцеве обстеження прямої кишки. Дихальна - дослідження дихальних рухів грудної клітки. Нервова система – досліджуємо реакцію зіниць на світло, патологічні рефлекси, мозкові симптоми, тонус м’язів кінцівок тощо. Також хворих як правило проводять лабораторні методи обстеження, у хворих беруть загальний аналіз крові і сечі. Рентгенологічне дослідження є важливим допоміжним методом що доповнює клінічний огляд хворих, які перебувають з хірургічними захворюваннями і ушкодженнями.

3.Задача.

Діагноз: обмороження 1-2 ст.

Причини:1) низька температура середовища; 2)підвищена вологість і швидкість вітру; 3)місцеві та загальні розлади кровообігу.

Розрізняють 4ступені відморожень:

Основним завданням під час надання першої допомоги при відмороженнях є: зігрівання кінцівки, відновлення температури тканин до нормальних цифр і попередження розвитку інфекції. Відморожені ділянки тіла розтирають спиртом, горілкою, чистою сухою тканиною,струменем зігрітого повітря. Не можна розтирати снігом, оскільки він ще більше охолоджує шкіру, може містити крупинки льоду, що пошкоджують тканини – виникає велика небезпека інфікування уражених ділянок. У тяжких випадках відморожені ділянки зігрівають у ванні. Одночасно із зігріванням проводять легкий масаж, аж до потепління та почервоніння кінцівки. Хворим призначають ліжковий режим із підвищеним положенням кінцівки, проводять тепле закутування та дають гаряче пиття.

Білет №9 1.Обстеження і самообстеження молочних залоз.Рак молочної залози. Самообстеження молочної залози:Жінці потрібно стати перед дзеркалом в добре освітленій кімнаті. Для початку груди треба оглянути, звертаючи увагу на втягнення шкіри, появу складок, впадин, подразнень і почервоніння. Оглянути форму молочних залоз, їх симетрію, виключити набряк. Сосок не повинен бути запалим або відхилятися вбік, а шкіра навколо нього в нормі не містить вкорочень та інших порушень контура. Підозри викликають виразки на соску, його намокання. Жовтуваті і кров'янисті виділення - привід для тривоги. Після їх висихання на соску можуть залишатися скоринки. Потім молочну залозу треба добре промацати. Робиться це в положенні лежачи на спині, коли м'язи розслабляються, і тканини грудей піддаються пальцям. Для точності обстеження під лопатку кладуть подушку, тоді грудна клітка піднімається, і поліпшується якість промацування. Діяти треба протилежною досліджуваній молочній залозі рукою. Просуватися подушечками чотирьох пальців або по квадратах грудей (чотирьом її частин), або по спіралі, починаючи від пахвової западини і прямуючи до соска. Повне обстеження передбачає промацування молочної залози в положенні стоячи. Великі груди потрібно підтримувати вільною рукою. Для початку не варто проникати пальцями глибоко - вивчити верхній шар і можливі поверхневі утворення. Потім перейти до грунтовного дослідження, досягаючи пальцями ребер. Не можна створювати складки при промацуванні, оскільки тканина грудей складається з часточок, і може здатися, що в ній є ущільнення. Маршрут перевірки пролягає вниз від ключиці до краю ребер і від нижньої частини грудей до пахвової впадини. Завершується обстеження на лімфатичних вузлах - їх збільшення вказує на патологічні процеси. Жінці бажано проходити огляд у мамолога раз на рік. Мамографію проводять після 40 років. Молоді пацієнтки можуть «підстрахуватися» ультразвуковим обстеженням молочної залози. Рак молочної залози займає 2 місце серед ракових захворювань у жінок після раку матки.Хворіють переважно жінки в передклімактеричному і клімактеричному періоді,які не родили або мали порушення лактації,які повязані з гормональними розладами в організмі і з порушенням функції статевих залоз.Рак молочної залози розвивається з її паренхіми у вигляді щільної пухлини,яка характерується швидким інфільтруючим ростом,рідше утворюється кілька пухлин,у 1-2%випадків уражаються дві молочні залози.Розрізняють медулярну,скірозну і слизову форму.Медулярний рак характеризується переважанням залозистої тканини,скір-сполучної(називають ще панцерний рак),слизовий-багато слизових мас.Діагноз рак молочної залози ставлять на підставі наявності швидко прогресуючої пухлини,яка характеризується інфільтруючим ростом,При огляді виявляється випинання або втягнутість шкіри,втягнутість і зміщення соска,іноді вкривання пухлини виразками.При пальпації пухлина щільна,бугриста.Рак локалізується переважно у верхньозовнішньому квадраті грудної залози,метастазує спочатку лімфатичними судинами у пахвові,потім у під- і надключичні лімфатичні вузли,можуть ще метастазуватися у печінку,легені,кістки,мозок,яєчники,хребет.Розрізняють 4 ст. раку молочної залози:1ст.-невелика пухлина у товщі молочної залози без проростання шкіри і метастазів;2ст.-пухлини до 5см.які спаяні з шкірою або дають поодинокі метастази в пахвові лімфатичні вузли;3ст.-великі пухлини з виразками або з наявністю множинних метастазів у пахвові,під- і надключичні лімфатичні вузли;4ст.-поширене ураження молочної залози х множинними лімфогенними і гематогенними метастазами.ЛІКУВАННЯ:рак молочної залози лікують компексно-видалення її поєднують з променевою і гормональною терапією. 2.Анаеробна інфекція(правець) Анаеробна інфекція виникає внаслідок проникнення мікроорганізмів,які живуть і розмножуються без кисню.Збудниками є патогенні анаероби.Попавши в рану анаероби при наявності змертвілих,розчинених,знекровлених тканин швидко розмножуються ,поширюються і викликають інтоксикацію організму.Найчастіше трапляються такі форми які викликають газову гангрену і правець. Правець-гостре інфекційне затвор. Білет 10 1.Основним завданнямлікування свіжих ран є:1бородьба з раневою інфекцією.2. Визначення місцевої і загальної реакції організму на рану та інфекцію в нійю3.Підсилення процесів загоєння залежно від фази раневого процесу.при лікуванні ран використовують хірургічні,хімічні,фізичні,біологічні методи. У більшості випадків проводять первинну хір.обробку.Це перша хірургічна операція, яка здійснюється пацієнтові з раною з дотриманням асептичних умов,проведенням знеболення та виконання наступних етапів:розсікання рани;ревізія раневого каналу;висікання країв, і дна рани; відновлення цілості пошкоджених орг..і тк.нак ладання швів і дренування .Первинну хірургічну обробку здійснюють у перев’язочній або операційній Для ліквідації запального процесу очищують рану від мікроорг.3%перекись водню ,1%діоксидин ,0,05 хлоргексидину…… 2.Передопераційний період-це час з моменту госпіталізації хворого в хірургічне відділення ,встановлення діагнозу,що вимагає хірургічного втручання до виконання операції. Залежно від характеру захворювання ,він може тривати від кількохвилин чи годин (гост.апенд)до кількох днів(Пух.шл).Закінчується передопераційний період подачею хворого в операційну.Основною метою є проведення заходів для зменшення ризику операцій і попередження післяопераційних ускладнень.Основним завданням є:1.Встановлення точного діагнозу.2. оцінка стану інших органів.3. визначення показань, терміновість виконання і характер опер.4.підготовка хворого до опер(псих.загальносоматична.,спеціальна). Задача. Абсцес лівої сідничної ділянки.Абсцес –це обмежене запалення і скупчення гною в тканинах чи органах оточене біогенною оболонкою.В усіх випадках спочатку утворюється обмежений запальний інфільтрат, який локалізується у підшкірній клітковині при пальпації визначається болісне ущільнення.Після його розплавлення утворюється ділянка флуктуації. Часто абсцеси розплавлюють шкіру.і гнійний вміст виділяється самостійно.При абсцесах розташованих у вн.органах(печінці,селезінці)на перше місце виступають ознаки загальної інтоксикації(вис.темп,лихоманка).На початкових стадіях використовують антибіотики,сульфаніламіди.При утворенні гнояків роблять розкриття, дренування і подальше лікування гнійної рани. Білет 11. 1.Варикозне розширення вен-це патологічне розширення стінки поверхневих вен нижніх кінцівок. Сприятливі фактори- часті вагітності, піднімання тяжких речей, спадковість, травми і запалення глибоких вен.Клініка:За формою розширення розрізняють такі типи: 1. Мішкоподібний; 2.змієподібний;3.змішаний.Застій крові у венозній системі нижніх кінцівок спричиняє розвиток хронічної венозної недостатності.Є 3 ст.:1ст.проявляється набряком дистальних відділів кінцівки під кінець дня який зникає після нічного відпочинку, судомами вночі.2ст.до вище вказаних симптомів приєннюється індурація(затвердіння) та гіперпігментація 9колір шкіри стає бурим, темно-коричнивим)внаслідок виходу і підшкірну клітковину форменних елементів крові в першу чергу еритроцитів.3ст.зявляються різної величини виразки перебіг часто ускладнюється бешихою,мікробною екземою.Для уточненя діагнозу необхідно провести проби для визначення стану клапанів підшкірних та комунікативних вен і проби на прохідність глибоких вен.Проба БРОДІ-ТРОЯНОВА- хворий у горизонтальному положенні з піднятими кінцівками з поверхневих вен якої прогладжуванням видаляють кров.У ділянці верхньої тритини стегна ставлять джгут.Якщо гісля знняття джгута вени швидко зникають проба негативна.якщо ні-позитивна.що свідчить про недостатність поверхневих вен 2. гострий парапроктит- це.. запалення навколо прямокишкової клітковини.Він має 2 особливості:1. Запалення швидко призводить до гнійно-некротичного руйнування тканин.2. перехід у хронічну форму.Основними причинам інфікування є гнійні захворювання анальних залоз. Які відкриваються у задньопрохідні пазухи.За локалізацією-1.підшкірні гнійники. 2.підслизові. 3.сіднично прямокишкові. 4.тазово-прямокишкові. Клініка: Захворювання починається гостро і розвивається дуже швидко з підвищення температури тіла до 38-39.і розвитком інтоксикації. У хворого виникає різкий біль у ділянці заднього проходу який іноді супроводжується позивами на акт дефекації.При об’єктивному обстеженні виявляють припухлість гіперемію. Болючість при пальпації.При сформованих гнійниках у центрі ущільнення виникає блюктуація. Задача:Фурункул.Середня тритина лівого передпліччя.Лівобічний під пахвовий лімфаденіт. Форункул-це гнійне запалення волосяного мішечка сальної залози та прилеглих тканин.Форункул починається з появи запального інфільтрату з волосяним мішечком у центрі.Шкіра в цьому місці гіперемійована з часом у місці стає темна або жовта пляма на ділянці якої утворюється некроз.При дослідженні крові спостерігається незначний лейкоцитоз зсув лейкоцитарної форти в ліво. При абсцедуванні фурункула показане хір.лікування-розкриття та дренування гнійника. Білет 12 1.Сепсис-загальне інфекційне захворювання що спричиняється різними мікроорганізмами та їх токсинами у зв’язку з прогресуванням та поширення місцевого інфекційного процесу.Здебільшого він виникає як ускладненням різних місцевих процесів( фурункула.карбункула).і називається вторинним.Первинним він буває рідко.Тривалість сепсису може бути різною: від декількох годин до кількох років( хронічна ф).Класифікація сепсису: 1. За наявністю або відсутністю первинного джерела інфекції: а) первинний.б)вторинний.2.за збудником: а)аеробрим( стафілокок.стрептокок) анаеробним( клостридіальний.неклостридіальний).3. за причиною виникнення: а) рановий; б) при гнійних захворюваннях вн.органів(пневмонія)в) післяопераційний .г)крипто генний(невідоме дж) 4. за локалізацією первинного дж.а).отогенний.б) соматогенний в) підгострий.г) рецедивний.д) хронічний.5. за характером генералізації інфекції: а) септицемія-сепсис без гнійних метастазів.б) септикотіємія- з гнійними метестазами.5. за клінічним перебігом:а) блискавичний.б) гострий.в)підгострий.г.)рецедивний.д)хронічний. Кнініка: Найчастіше ознаками сепсису є головний біль, безсоння,подразливість,психози,галюцинації , підв. Температури до 38-39 , зявляється лихоманка, рясний піт,втрата апетиту,спостерігається схуднення. Найтяжчим і специфічним ускладненням сепсису є шок-при ньому спостерігається зн.АТ,тахікардія, блідість шкірних покривів, акроціаноз,олігурія, виражене тахіпное.пульс 120-160уд.хв. 2. Післяопераційний період-це час від закінчення орепації до одужання хворого і відновлення працездатності або переведення його на групу інвалідності.Розрізняють ранній –перші 3-5 днів після завершення опер. І пізній-2-3 тижніВідалений-*(з 3 тижня-23 міс) до повного видужання і відн.. працездатності. У перебігу після опер. Періоду розрізняють такі фази: 1.Катаболічну-Трив-3-4 дні В цій стадії у хворого зникає біль норм.темпер.появ.апетит.Покращусться ССС і дих.системи..2.зворотнього розвитку-4-6 днів.3.анаболічна-як період одужання.У цій фазі покращується самопочуття, апетит,норм.функція вн.органів. Задача.: Пухлина лівої молочної залози.Злоякісна. Міастенія-це дисгормональне захворювання молочної залози яке виникає внаслідок нейроендокринних порушень ів організмі і яке проявляється проліферативними та гіперпластичними процесами в тканині молочної залози.Захворювання як правило перебігає на фоні порушень менструального циклу та дітородної функції.Клініка : 1. Біль молочної залози2. Наявність ділянок ущільнення виділення з соска.4. шкірні покриви незмінені.5. сосок не втягнутий.

Білет 13

1)Черепно-лицеві травми(перелом кісток носа,перелом щелепи,вивих нижньої щелепи)

Перелом кіст.носа супроводиться зміщенням носової перегородки,розривами слизової оболонки,кровотеча,характерні деформація та зміщення кісткових відламків.Для підтвердження пров рентгенографію. ПМД: спинення кровотечі і вправлення відламків проводять під місцевою анестезією.

Перелом щелеп-переломи нижньої щел. трапляються частіше. Діагноз перелом щелеп встановл. на підставі деформації їх,патологічної рухомості кісткових відламків,крепітації і локальної болісності.Щоб запобігти зміщенню кісток застосовують іммобілізацію стандартною шиною.яка скл.з м*якої шапочки і жорсткої підборідної пращі,а також можна повязку»вуздечко».Лікув:своєчасне вправлення,фіксація відламків,і догляд за порожниною.Усклад:западання язика і набряк гортані з поруш дихання.

Вивих нижньої щелепичастіше у жін.Виникають під час позіхання,блюванні,крику,епілептичному нападі.При двобічному вивиху рот широко відкритий,нижня щелепа висунута вперед,ковтання й мова утруднені,жування неможливе.Слинотеча.При однобічному нижня щелепа зміщена вперед і в бік протилежний вивиху,змикання зубів не можливе,жувальні м*язи напружені.Лікування:вправлення без знеболювання:сильним натискуванням на задні зуби відтягують нижню щелепу вниз і трохи зміщують наперед характерним клацанням суглобова голівка вправляється на місце.

2)Геморой.

Геморой-варикозне розширення венозних сплетень у ділянці заднього проходу. Зовн гемороїдальні вузли розміщуються біля задньопрохідного отвору. Внутр під слизовою обол.вихідного відділу прямої кишки.Геморой розвив з утрудненим відтіканням крові і розвитком венозного застою.Прич:запори,фіз..нав.сидяча робота,після родів.Споч.виник неприємні відчуття,гемороїдальні вузли випадають після різних напружень,акту дефекацій,потім самостійно вправляютьсяПотім при ходьбі новел фіз. Нав.і не вправляються.При запаленні Т.сильний біль у задньому проході,вузли збільшені і дуже болючі.Часто вузли ті що випали защемлюються внаслідок спазму сфінктера прямюкиш.вкриваються виразками,іноді некротизуються.Можлива невелика кровотеча.Лікув:консервативне.Бороть

Ба з запором.При запал вузл ліжков режим,холодні примочки,сидячі прохолодні ванни.При тромбозі-антикоагулянти.Операція при вираженому геморої,що супро частим загостренням або кровотечами.

Задача

Д-з.: Газова гангрена гомілки і стопи.

ПМД госпітал,широкі лампасні розрізи,пов*язка з дезрозчином,оксигенація,ампутація.

Газовагостра анаеробна інф, яка має несприятливий перебіг і потребує

спеціальних заходів та методів лікування.Суха-розвивається при швидкому припиненні припливу крові до тканин: ділянки щільняються і набрякають темно – бурого або чорного кольору, тобто муміфікується.

Волога частіше розвивається при неможливості висихання – головним чином. У внутрішніх органах і супроводжується гнильним розпадом змертвілих тканин.

Форми: =Набрякова (сильний набряк тканин та інтоксикація)=Емфізематозна (газ у тканинах);

=Некротична (некроз тканин)=Флегмонозна (за типом флегмони. Розплавлення м’яких тканин)=Змішана ф-ма – характеризується сильним набряком і газоутворенням.

Клініка: Розпираючий біль; Відчуття стискання пов’язки; Шкіра бліда; Видно під шкірою вен; Епідерміс відшаровується і утворюється міхурі наповнені прозорим або каламутним ексудатом; При пальпації « рипіння свіжого снігу ».

Білет 14

Анаеробна інфекція (газова гангрена).

Збудн є патогенні анаероби(Cl.Perfingens.Cl.aedematies. Cl.septicus.Cl.hystoliticus).Класиф: емфізематозна,набрякова,некротична,флегмонозна,змішана.Клініка:ікуб пер до 2х діб.біль і рані,відчуття тиску,при огляді набряк,блідість шкіри,синьо-багрові плями,полоси розтягнення.при пальпації-підшкірна емфізема,крепітація.Стінки і дно рани сірого кольору,при натисканні виділяються міхурці повітря.Кінцівка збільшується в об*ємі-симптом»лігатурп» .Все залежить від форми.заг симт.інтоксикація,гіпертермія,тяжкий стан,поруш печінки,нирок,ССН.В крові анемія,ШОЕ.Профіл.полівалентна протигангренозна сироватка.Лікув.хірург-поздовжні розрізи шкіри.підшкірної клітковини,мязів промивання перекиснь водню,перманганату калію.Антибактеріальна терапія.Антиферментні і антигістамінні пр-ти.Симптоматичне лікув.