Застосування технічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних стандартів у сфері ЗЕД
Заборона окремих видів експорту та імпорту
Заборона окремих видів експорту та імпорту є адміністративним, нетарифним методом державного регулювання ЗЕД, який застосовується з метою дотримання найбільш загальних вимог публічного порядку, передусім конституційних вимог. Цей метод не можна застосовувати з протекціоністською метою, тобто, з метою захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції (цим від відрізняється від ліцензування та квотування).
Відповідно до ст. 17 Закону «Про ЗЕД», в Україні забороняється:
експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;
імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;
імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;
експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;
експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;
експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.
Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.
Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України (швидше, законами можуть бути встановлені критерії віднесення товарів до заборонених).
Застосування технічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних стандартів у сфері ЗЕД
Ст.20 ГАТТ дозволяє країнам-членам вживати заходів, необхідних для захисту життя та здоров’я людини, тварин або рослин, за умови, що такі заходи не є дискримінаційними або не становлять прихованого протекціонізму. Існують також дві спеціальні угоди СОТ, щодо застосування таких заходів: Угода з технічних бар’єрів у торгівлі та Угода з санітарних та фітосанітарних заходів.
Угода з технічних бар’єрів у торгівлі (ТБТ) встановлює правила застосування технічні регламентів та стандартів, в тому числі вимоги щодо пакування, маркування та етикетування, а також процедури оцінки відповідності технічним регламентам і стандартам. Додатком 3 до цієї Угоди є Кодекс доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів.
Основні акти законодавства України у цій сфері – це Закони «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 р., «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності» та «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» від 17 травня 2001 р.; а також стосовно обов’язкової сертифікації продукції Закони «Про захист прав споживачів», «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про безпечність та якість харчових продуктів», Декрет КМУ від 10.05.1993 р. «Про стандартизацію та сертифікацію».
Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» був спрямований на приведення українського законодавства у відповідність до всіх принципових положень Угоди про технічні бар’єри в торгівлі, не заміняє Законів України «Про оцінку відповідності» та «Про стандартизацію», і всі три закони треба розглядати разом.
Ст.5 Закону встановлює загальні принципи застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедури оцінки відповідності.
Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.
Вони мають розроблятися на основі:
міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та суттєві технологічні проблеми. У разі якщо міжнародні стандарти не беруться за основу, дається письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.
регіональних стандартів – лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;
стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності держав, що є членами міжнародних чи регіональних організацій з оцінки відповідності, або з якими укладено відповідні міжнародні договори України (договори про взаємне визнання, розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності).
Згідно з Угодою ТБТ, члени СОТ повинні забезпечити, щоб, коли це можливо, результати процедур оцінки відповідності в країнах інших Членів СОТ визнавалися, навіть якщо такі процедури відрізняються від їхніх власних, за умови, що вони переконані в тому, що такі процедури надають таку ж впевненість у відповідності товарів чинним технічним регламентам чи стандартам, що й їхні власні процедури. Україна цього не дотримується.
Імпортні товари сертифікуються згідно із процедурами та правилами, які застосовуються до товарів місцевого виробництва (національний режим). Україна продовжує переглядати перелік товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, з метою вилучення іншої продукції з низьким ризиком.
Постанова КМУ від 14.05.2008 р. № 446«Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов’язковій сертифікації в Україні», Наказ Держспоживстандарту України від 01.02.2005 № 28«Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні».
У випадку ввезення товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні митне оформлення здійснюється на основі інформації з Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції (ст. 18 Декрету КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію»), та сертифікату відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, виданих або визнаних Держспоживстандартом України) або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації. Україна дозволяє акредитацію вітчизняних органів з оцінки відповідності, але на даний момент не має будь-яких планів акредитувати органи з оцінки відповідності, які не є резидентами України.
Угода ТБТ встановлює розмежування стандартів та технічних регламентів, яке прийняте і законодавством України.
Технічний регламент – це документ, у якому визначено характеристики товару або пов'язані з ними виробничі процеси чи способи виробництва, включаючи чинні адміністративні положення, дотримання яких є обов'язковим.
Стандарт – документ, який затверджено визнаним органом і який визначає призначені для загального і багатократного використання правила, інструкції або характеристики товарів чи пов'язаних з ними виробничих процесів або способів виробництва, дотримання яких є необов'язковим.
З дати вступу до СОТ всі чинні в Україні стандарти є добровільними, за винятком тих, на які є посилання або про які йдеться у технічних регламентах.
Подібні принципи закладені і в основу Угоди про санітарні та фітосанітарні заходи (СФЗ), яка стосується забезпечення безпеки продуктів харчування та здоров’я тварин та рослин. В основу санітарних або фітосанітарних заходів має бути покладена відповідна обставинам оцінка ризиків для життя або здоров’я людей, тварин або рослин, причому здійснювана з врахуванням методів оцінки ризиків, розроблених відповідними міжнародними організаціями (концепція належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту). Країни можуть використовувати “принцип запобігання” – підхід «безпека насамперед» у випадках недостатності відповідного наукового обґрунтування
В результаті реформування законодавства у цій сфері, Україна об’єднала всі існуючі санітарні та фітосанітарні заходи в три базові закони: Закон «Про ветеринарну медицину», Закон «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», та Закон «Про карантин рослин», які будуть єдиними законами, що регулюватимуть питання СФЗ. Згідно з прийнятими перед СОТ зобов’язаннями, Україна не розглядатиме будь-яких нових законів у сфері СФЗ, які не являються частиною нових базових законів.
6. Державна монополія в сфері ЗЕД – див. ст.20 ЗУ «Про ЗЕД».