Завдання з образотворчого мистецтва

“Чарівна палітра”

Мета: навчати співвідносити відчуття з просторо­вим розміщенням предметів.

Дітям пропонується зобразити фарбами на папері: як світліє небо на світанку, як заходить сонце, як жовтіє восени листя, яке буває небо перед грозою.

“Чарівне яйце”

Мета: розвивати уяву, співвідносити її образ із формою предмета.

 

Заняття-ігри “Домалюй предмет”

Мета: формування уявлення про зображувальні рухи, впев­неності руки, розвиток творчої уяви.

1. Малювання спіральних ліній.

бджілка метелик змія дим із димаря

2. Домальовування крапок до образу. Учитель малює крапки, які є для учня зоро­вим орієнтиром. Обводячи їх, він отримує образ.

3. Малювання овалів, кіл та їх поєднання. Педагог малює фігуру, а дитина домальовує образ.

 

Завдання зі словесної творчості

Гра “Інтерв'ю”

Мета: розвивати змістове значення мови, уміння співвідносити слова з метою дій.

Діти придумують запитання для своїх товаришів: Як тебе звати? Скільки тобі років? У якому класі вчишся? Що тобі подобається в школі? Який твій улюблений колір? Твої улюблені ігри?

 

Ігри зі словами

Мета: розвивати темпоритм слова, просторове відчуття, динамічну інтуїцію.

а) анаграми — перестановка літер у словах (Мир — Рим; ріка — Кіра; оса — сова);

б) сходинки (Ми мак миша метро молоко);

в) перша літера. Діти називають слова на задану літеру;

г) доповни речення. Педагог називає перше слово, діти по черзі про­довжують речення:

Я іду...

Я іду в село...

Я іду в село сьогодні...

Я іду в село сьогодні вранці...

Я іду в село сьогодні вранці з мамою...

Я іду в село сьогодні вранці з мамою і татом.

Словничок настроїв

Діти складають словничок епітетів до слова “настрій”: святковий, урочистий, радісний, веселий, жартівливий, смішний, світлий, прекрасний, казко­вий, бадьорий, піднесений, лінивий, не­спокійний, тривожний, сумний, похмурий, сердитий, насмішкуватий.

 

Написання творів

Мета: вміння висловлювати почуття, думки. Дітям пропонується написати на окремих арку­шах коротенькі твори на теми:

“Яке слово мене найбільше радує?”

“На кого б я перетворився і чому?”

“Якби я був чарівником, то що б зробив?”

“Якби я був президентом, то …”

“Якою буває добра душа?”

“Цікава людина, яка вона?”

“Про що розповів мені сон?”

 

Написання оповідань на теми:

“Чому дорослі не граються іграшками?”

“Чи може плакати земля?”

“Що таке лінощі і як від них вилікуватися?”

“Що таке краса?”

“Що викликає усмішку?”

 

 

Дидактичні ігри

“Головоломка з паличками”

Це гра сприяє розвитку у дитини здатності подумки пере­груповувати елементи об'єкта і планувати свої дії.

Візьміть кілька паличок або сірників і складіть з них схема­тичне зображення якого-небудь предмета. Після цього запропо­нуйте малюкові подумки перекласти один або кілька сірників так, щоб перетворити це зображення на інше, або якось його змінити. На рисунку показані кілька таких завдань.

Рис. 1 Рис. 2

Умови завдань такі:

(А) перекласти один сірник так, щоб “повернути” будиночок в інший бік;

(Б) перекласти один сірник так, щоб вишенька “випала” із склянки;

(В) перекласти два сір­ники так, щоб олень озирнувся;

(Г) перекластитри сірники так, щоб з трьох квадратів утворити чотири.

За правилами гри реально перекладати сірники не можна. Усі дії потрібно робити подумки. Проте, якщо дитина не може виконати завдання подумки, нехай спробує це зробити практи­чно, реально перекладаючи сірники. Одночасно слід всіляко подбати про те, щоб малюк навчився здійснювати перетворення предмета подумки. Тільки така форма гри сприятиме формуванню вміння планувати і перевіряти свої дії подумки, не вдаю­чись до практичних спроб.

Ускладнити головоломку можна, збільшивши кількість сір­ників, які необхідно перекласти, щоб отримати інший предмет.

Відповіді до завдань показані на рисунку 2.

 

“Зашифруй казку”

Гра на розвиток уміння створювати найпростішу гра­фічну план-схему логічно зв'язного тексту.

Приготуйте для гри невеликі казки або оповідання, які складаються з 5-7 основних епізодів (краще, якщо ви придумає­те їх самі). Розкажіть дитині, наприклад, історію про те, як од­ного разу черепаха вирішила поласувати бананами. Вона підпо­взла до пальми, але банани дістати не могла. Спробувала розхи­тати пальму — не вдалося. Спробувала вилізти на неї — сили не вистачило. І коли вона вже була у відчаї, з'явилася жирафа. Завдяки своєму зростові жирафа легко зірвала кілька бананів і дала черепасі.

Після цього попросіть малюка переказати текст. Зробити це йому буде непросто. Тому після переказування скажіть дитині, що навчите її записувати казки, щоб потім їх легше було відт­ворювати, а для запису будете використовувати не букви, яких малюк може ще не знати, а картинки.

Тепер візьміть аркуш паперу та олівець і намалюйте зліва вгорі квадратну рамку. Разом із дитиною пригадайте, з чого по­чинається оповідання (наприклад, черепаха підповзла до паль­ми, щоб поласувати бананами). У квадратику намалюйте схематичні зображення черепахи й пальми і скажіть дитині, що так можна записати початок оповідання. Потім поряд із першим квадратом справа намалюйте другий квадрат, а між ними — стрілку. У другому квадраті потрібно зобразити те, що було да­лі. Разом із малюком визначте наступний епізод і намалюйте йо­го за допомогою умовних позначок. Таким чином слід зобразити і решту епізодів оповідання. У результаті може вийти набір кар­тинок, показаний на рисунку А.

 

Рис.А

 

Рис. Б

 

Після того як схема оповідання створена, запропонуйте дитині, використовуючи її, переказати текст ще раз. Тепер малюк виконає це завдання краще.

Так само зробіть і з іншими казками або оповіданнями (ще один приклад показаний на рисунку Б). Як тільки дитина навчиться легко “читати” різні умовні позначки, які використо­вуються в план-схемах, перед нею можна буде поставити скла­дніше завдання — робити записи за допомогою картинок само­стійно.

Основні труднощі, пов'язані з цією грою, полягають в ово­лодінні різноманітними умовними позначками, які можна за­стосовувати, створюючи план-схему, а також навчаючи вмінню виділяти епізоди казки і відображати їх у потрібній послідовно­сті.

Що стосується умовних позначок, то тут важливо не лише дати дитині готові зразки, які вона у майбутньому могла б за­стосовувати, але й стимулювати її до того, щоб вона вигадувала їх самостійно. Крім того, корисно поступово переходити від використання конкретних фігурок до абстрактних (від схе­матичних зображень тварин, людей, будиночків, дерев до гео­метричних фігурок різного кольору і розміру).

Для того щоб навчити дитину правильно виділяти епізоди казки, частіше разом з нею аналізуйте прочитане, звертаючи увагу на ті місця, де відбуваються головні події. Крім того, в кі­нці будь-якої казки намагайтеся одним-двома реченнями сфор­мулювати її основну ідею.

Складність цієї гри залежить, в основному, від складності сюжету казки або оповідання, від кількості епізодів, з яких вони складаються і які необхідно відобразити у план-схемі, щоб не спотворити послідовність розвитку подій.

 

“Гра переставлянням”

Ця гра сприяє розвиткові здатності планувати свої дії подумки. Для неї необхідно приготувати завдання, аналогічні тим, що зображені на рисунку.

Починати краще з найпростіших завдань, які складаються з двох карток по 4 поля. На кожному з 3 полів знаходяться геоме­тричні фігури. Одне поле пусте. Фігури на обох картках однакові, але місце їх розташування різне (див. рис.1).

Перед початком гри запропонуйте малюкові уважно розди­витися фігури на обох картках і сказати, чим верхня картка відрізняється від нижньої. І лише після цього повідомте завдан­ня гри: необхідно за допомогою певної кількості переставлянь (ходів) розмістити фігури верхньої картки на ті ж місця, які вони займають на нижній. При цьому одним ходом можна переставляти лише яку-небудь одну фігуру і тільки на вільне поле. Кількість ходів вкажіть справа від рисунка.

Наприклад, щоб виконати завдання у першій грі (рис. 1),потрібно переставити на верхній картці зірочку з поля 1 на поле 3 (коротко цю відповідь можна записати так: 1-3).

 

Рис.1 Рис.2 Рис.3

Рис.4 Рис.5 Рис.6

Рис.7 Рис.8 Рис.9

 

“Як відгадати загадку?”

Усі діти дуже люблять відгадувати загадки. Це заняття, особливо коли воно проводиться в умовах змагання і приводить до успішного результату, викликає у них багато позитивних емоцій. Загадки розвивають у дітей вміння виділяти суттєві ознаки предмета чи явища, доводити правильність свого рішен­ня, а також тренують репродуктивну уяву (зокрема, здатність створювати образ предмета за його словесним описом). Проте, щоб процес відгадування загадки мав розвиваючий ефект, не­обхідно сформувати у дитини певні вміння. Які саме?

Спершу потрібно навчити дитину виділяти вказані у загадці ознаки невідомого об'єкта і порівнювати ці ознаки між собою. Саме під час такого порівняння найчастіше і знаходиться від­гадка. Невміння виконувати ці дії ускладнює пошук правильної відповіді. Якщо дитина будує свою відгадку, спираючись лише на якусь одну ознаку, а інші ознаки ігнорує, або враховує всі ознаки, крім однієї, але дуже важливої, загадка залишається нерозгаданою. Буває й так, що дитина свідомо відкидає одну з названих в загадці ознак, якщо вона перешкоджає передбачуваній відгадці, чи замінює її своєю, яка відповідає відгадці, що видає­ться правильною.

Дитина повинна навчитися виділяти всі ознаки, названі в загадці. Поки загадка не розгадана, не можна сказати, яка з на­ведених ознак є найважливішою. Це можна зрозуміти лише піс­ля того, як загадка відгадана на основі співставлення вказаних ознак. Ось чому під час відгадування слід зважати на те, що всі ознаки необхідні і однаково важливі.

Якщо дитині не вдається знайти правильну відповідь, не поспішайте підказувати їй, навіть тоді, коли малюк просить вас про це. Не забувайте, що головне — не в швидкому темпі відга­дування, а в тому, щоб була знайдена правильна відповідь як результат правильного умовиводу. Швидкі підказки позбавля­ють дитину можливості думати. Вона звикає до готових відпо­відей і поступово втрачає інтерес до загадок взагалі. Краще під­водити до відповіді поступово. Наприклад, прочитайте загадку ще раз і попросіть малюка назвати, що саме потрібно шукати, які ознаки відгадуваного об'єкта вже вказані у загадці. Нехай він сам спробує назвати всі ці ознаки. Після цього поміркуйте разом з дитиною про те, який об'єкт може мати такі ознаки. Одночасно зверніть увагу, що для об'єкта, який слід відгадати, всі ці ознаки є важливими. Розглянемо, для прикладу, таку загадку про голку:

Маленька одновуха бабуся

По полотну стрибає,

Довгу нитку з вуха за собою

Повсюди тягає,

Весь світ одягає.

Об'єкт, який потрібно знайти, тут схожий на особу з одним вухом (“однувуху бабусю”), яка звичайно пов'язана з “полот­ном”, тягне за собою “нитку” і причетна до виготовлення одягу.

Коли відповідь знайдена, навчіть дитину доводити прави­льність свого рішення. Нехай вона назве відгадку і наведе кілька міркувань, які її підтверджують (наприклад: голка — це предмет з одним вушком, у яке вдягається нитка; голка призна­чена для того, щоб зшивати тканину чи вишивати на полотні). Попросіть її також назвати ще одну-дві ознаки, властиві цьому об'єктові, але які в загадці не присутні. Порівняйте ці ознаки із вказаними і визначте, які з них є важливими (суттєвими), а які менш важливими (можливо, навіть несуттєвими).

Відгадування загадок — це вправляння у логічному мис­ленні, вмінні розмірковувати і доводити свої міркування; це розвиток здатності аналізувати та узагальнювати; це формуван­ня вміння самостійно робити висновки і умовиводи. Складність загадки визначається передусім тим, наскільки знайомим для дитини є відгадуваний об'єкт і його ознаки.

Наприкінці наведемо кілька загадок, які ви можете за­пропонувати дитині для відгадування:

Пара довгих вушок, Він нитку сотає,

Сіренький кожушок. А на клубок не мотає.

Скорий побігайчик, Тче тканину,

А зоветься ... [зайчик]. Та не шиє свитину [павук].

Поночі літає,

Удень засинає.

Кругла голова,

Зоветься... [сова].

 

- Тьох-тьох-тьох, Тіву-тів.

Лине радісно з гаїв.

То співаночка чия ?

Голосного... [солов'я].

 

Має спину, та не лежить. Не кінь, а біжить,

Хоч і на чотирьох ногах, Не ліс, а шумить,

Але нікуди не ходить. На зиму ховається,

Сам завжди стоїть, Весною з’являється

І всім сісти велить Влітку всіх звеселяє,

[стілець]. На осінь спати лягає [річка].

“Придумай сам”

У цій грі малюк вчиться виконувати дії за аналогією і виділяти суттєві ознаки предмета. Крім того, гра сприяє розвит­кові репродуктивної уяви. Для гри потрібна добірка незакінчених тверджень, наприклад, таких:

1. Олівець - грифель, кулькова ручка -... (стрижень).

2. Будинок - цегла, склянка -... (скло).

3. Шайба - ключка, воланчик -... (ракетка).

4. Ковзани - лід, лижі -... (сніг).

5. Сукня - тканина, цвях -... (метал).

6. Голка - тканина, фломастер -... (папір).

7. Вівця - свійська тварина, вовк -... (дика).

8. Орел - птах, щука -... (риба).

9. Ніж - гострий, палиця -... (тупа).

10. Світло - очі, тепло -... (шкіра).

Зміст гри такий. Ви вимовляєте одне із перерахованих тверджень, а дитина повинна його закінчити одним словом. Щоб виконати це завдання, малюкові необхідно визначити, що лежить в основі змістового зв'язку між предметами першої па­ри, а потім підібрати до першого предмета другої пари такий предмет, щоб між ними був такий же змістовий зв'язок, як і між предметами першої пари. Наприклад, у твердженні “олівець — грифель, кулькова ручка — ...” перша пара предметів має зміс­товий зв'язок на основі відношення “частина-ціле”: грифель є невід'ємною частиною олівця; без нього олівець не може вико­нувати свою основну функцію — рисувати. Якщо “перенести” цей змістовий зв'язок на другу пару і поставити питання: “Що є невід'ємною частиною кулькової ручки, без чого вона не може виконувати свою основну функцію?”, то можна легко знайти правильну відповідь — це стрижень.

Якщо малюкові важко виконати завдання, попросіть його докладно проаналізувати змістовий зв'язок першої пари пред­метів. Спрямуйте його увагу на аналіз важливих ознак кожного з цих предметів. Визначити тип зв'язку можуть допомогти наві­дні питання: “З чого зроблений цей предмет?”, “Можливо, один предмет є частиною другого?”, “Чи можна обидва предме­ти назвати одним словом?”, “Для чого призначений цей пред­мет?”, “Що з його допомогою роблять?” Ще один спосіб, який полегшує визначення відсутнього предмета, — це порівняння першого предмета першої пари з першим предметом другої па­ри. Під час порівняння цих предметів можуть бути використані такі ж навідні питання.

 

“Усе навпаки”

Гра для навчання дитини вмінню знаходити предмет, явища або слова з протилежними ознаками чи протилежним значенням.

Використовуйте набори слів, до яких відносно легко піді­брати слова з протилежним значенням, наприклад: чорний -... (білий), лівий -... (правий), плакати -... (сміятися), нагорі -... (внизу), спускатися -...(підійматися), близько -... (далеко), відкривати -... (закривати), нападати -... (захищатися), починати -... (закінчувати), хороший -... (поганий), ніч -... (день), тонкий -... (товстий).

Ви, як ведучий, називаєте перше слово пари. Дитина по­винна підібрати до нього слово, яке має протилежне значення. Щоб малюк краще зрозумів умови гри, наведіть йому кілька найбільш простих пар, наприклад: ма­ленький — великий, короткий — довгий та ін.

Виконуючи завдання, малюк змушений усі розумові дії виконувати без опори на якісь реальні предмети. Оперувати лише словами, до того ж такими, які не позначають конкретні предмети, шестирічній дитині ще досить важко. Наприклад, слово “яблуко” може викликати образ конкретного яблука, а слово “тонкий” свого конкретного образу не має. Тонким може бути якийсь предмет, але для цього спершу потрібно виб­рати, який це буде предмет, і тільки після цього уявити його со­бі, звернувши увагу саме на цю властивість. Тому якщо дитина має труднощі з добором відповідного слова, допоможіть їй – конкретизуйте поняття. Наприклад, уточніть: “є тонка книжеч­ка, а є ... (товста)”.

Крім того, дитині може бути важко добирати ті слова, які вона рідше вживає у своєму мовленні. У такому випадку нага­дайте їй ці слова і постарайтеся частіше використовувати їх у спілкуванні з нею.

Використайте цю гру для розширення активного словника дитини, її уявлень про багатоманіття навколишнього світу, наявність у ньому протилежних явищ.