МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ ЦВЕТОВОГО ЗРЕНИЯ С ПОМОЩЬЮ ПОЛИХРОМАТИЧЕСКИХ ТАБЛИЦ РАБКИНА
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Завідуюча кафедрою офтальмології:
Професор,дмн. Завгородня Н.Г.
ТЕМА:
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОРГАНА ЗОРУ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
м. Запоріжжя
І. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ.
Інформацію про навколишнє середовище можна отримати завдяки таким функціям органу зору як центральний, периферійний, бінокулярний зір, кольоровідчуття, адаптація, акомодація та інше. Володіючи методиками їх досліджень, можна своєчасно виявити порушення функцій і встановити діагноз захворювання на ранніх стадіях. Знання студентами анатомії та фізіології органа зору необхідні для розуміння характеру патологічних змін, які можна спостерігати при його захворюваннях. Тільки в порівнянні з нормою можна виявити патологію та розібратися у причинах і механізмі розвитку захворювання у конкретного хворого. Це дозволяє лікареві правильно поставити діагноз та виробити тактику лікування конкретного хворого, з урахуванням особливостей клінічного перебігу захворювання.
II. МЕТА ЗАНЯТТЯ.
Навчити студентів методів функціонального дослідження: гостроти зору;
периферійного зору, кольоровідчуття; бінокулярного зору; світловідчуття.
В кожному випадку дати пояснення, яка функція характеризує який відділ органа зору. Визначити гостроту центрального зору у дітей та дорослих з різної відстані, вміти записати результати дослідження; визначити периферійний зір контрольним методом та з допомогою периметрів, на кампіметрі, проаналізувати отримані дані; визначити кольоровідчуття у дітей та дорослих, проаналізувати отримані дані.
III. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ.
Організаційні питання (5 хв.).
Підготовчий етап: обгрунтування теми, її значення, мета заняття (5 хв.),
Основний етап: Самостійна робота студентів – ознайомитися з принципами побудови таблиць для дослідження гостроти зору у дітей та дорослих, поліхроматичних таблиць Рабкіна. Практично засвоїти методику дослідження гостроти зору у дітей та дорослих з різної відстані, вміти записати результати дослідження; визначити периферійний зір контрольним методом та з допомогою периметрів, на кампіметрі, проаналізувати отримані дані; визначити кольоровідчуття, проаналізувати отримані дані - (30 хв.), НДРС – реферати, малюнки, написання амбулаторних карток і т.д. (20 хв.).
Заключний етап: контроль кінцевого рівня знань по темі (використання контрольних питань, тестів), використання таблиць, задач, аналізів, R-знімків, рецептів лікарських препаратів (25 хв).
Завдання для самоконтролю, домашнє завдання (5 хв.).
IV. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ
Студент повинен знати:
| 1. | які скарги пред'являють хворі при захворюваннях органа зору; |
| 2. | особливості збору анамнезу очного захворювання; |
| 3. | особливості збору анамнезу життя у хворих з очною патологією; |
| 4. | методику проведення зовнішнього огляду; |
| 5. | методику огляду при фокальному (бічному) освітленні; |
| 6. | методику огляду у прохідному світлі; |
| 7. | методику проведення зворотньої офтальмоскопії; |
| 8. | методику проведення прямої офтальмоскопії; |
| 9. | методику проведення офтальмобіомікроскопії; |
| 10. | зміни очного дна при гіпертонічній хворобі; |
| 11. | зміни очного дна при цукровому діабеті. |
Студенти вивчають: принципи побудови таблиць для дослідження гостроти зору у дітей та дорослих, поліхроматичних таблиць Рабкіна. Практично засвоюють методику дослідження гостроти зору у дітей та дорослих з різної відстані, записують результати дослідження; визначають периферійний зір контрольним методом та з допомогою периметрів, на кампіметрі, аналізують отримані дані; визначають кольоровідчуття, аналізують отримані дані - (30 хв.)
При вивченні теми слід знати :
1) принцип побудови таблиць та методики визначення гостроти зору
Кут зору в 1' вважають за нормальну його гостроту і приймають за рівну одиниці (Visus =1,0). На сітківці цій величині відповідає ділянка в 0,004 мм2 — це приблизно діаметр колбочки ока (0,003 — 0,004 мм). Якщо зображення потрапить на дві колбочки, відокремлені третьою одна від одної, забезпечується окреме сприйняття двох точок. Точно визначити гостроту зору можна за мінімальним його кутом для даного ока, тобто мінімальною відстанню між двома точками, за якої вони сприймаються окремо.
Для визначення гостроти зору на практиці оперують здатністю органа зору розрізняти дрібні деталі предмета. Саме на цих двох принципах у 1862 р. голландець Г.Снеллен запропонував таблицю для визначення гостроти зору. Усі літери в ній видно на певній відстані під кутом у 5', а їхні деталі —1'. Гостроту зору (Visus) визначають за формулою:
Visus = d / D де d — відстань від таблиці, а D — літера з рядка найдрібніших, прочитана на відстані d.
Сучасні таблиці для визначення гостроти зору складені за десятинною системою (пропозиція Монук'є). Найдрібніші літери в них видно під кутом у 5' на відстані 5 м. Якщо обстежуваний прочитує останній рядок з цієї відстані, Visus = 1,0. Із кожним вищим рядком вона зменшується на 0,1.
Є таблиці, складені за принципом геометричної прогресії (таблиця В.Є.Шевальова). У наш час таблиці містять знаки, що їх легко розпізнати й назвати як дорослим, так і дітям. Це, наприклад, знак у вигляді літери "ш", обернений по-різному, кільця Ландольта з розривами з будь-якого боку.
Якщо пацієнт з відстані 5 м не прочитує верхнього рядка знаків, Visus < за 0,1. Поступово наближаючи пацієнта до таблиці, з'ясовують, на якій відстані він зможе прочитати перший ряд. Якщо ця відстань становить 3м, то, за формулою Снеллена, гострота зору у цієї людини дорівнює 0,06. Отже, кожен метр відстані відповідає гостроті зору 0,02.
Якщо гострота зору нижча за 0,02, то зазначають — 1/оо, тобто безкінечно низький зір, а також з'ясовують, чи правильне сприймання світла. Якщо пацієнт чітко визначає напрям до джерела світла, то зазначають 1/ рг.сегtа — правильна проекція, а якщо ні — 1/ рг. in сегtа, тобто неправильна проекція світла. У разі, коли обстежуваний зовсім не відчуває світла, око абсолютно сліпе, то зазначають Visus =0.
2) методики визначення периферійного зору,
Поле зору — це сукупність усіх точок простору, що їх сприймає непорушне око. Кожне око має поле зору, обмежене спинкою носа га надбрів'ям. Залежно від будови й розташування цих частин у різних людей поле зору може бути неоднаковим. Середній показник такий: кут зору назовні — до 90°, угору — 50 — 55°, досередини — 55°, униз — 65 — 70°.
Досліджують поле зору за допомогою спеціальних приладів — периметрів. Сучасні їх моделі — сферопериметри, повністю або напівавтоматизовані.
Центральне поле зору в межах 30 — 40° від його центру досліджують методом кампіметрії. Перед пацієнтом на відстані 1 м розташовують чорну дошку, пропонуючи зафіксувати погляд на білій точці в її центрі. По дошці переміщують об'єкти різного розміру, визначаючи місце випадіння їх з поля зору. Так виявляють центральні, позацентральні, абсолютні та відносні обмежені дефекти в полі зору (скотоми).
Визначення меж поля зору для кольорів: використовують периметрію, застосовуючи кольорові об'єкти.
Нормальні межі поля зору для кольорів
| Колір | Межі | |||
| Верхня | Нижня | Зовнішня | Внутрішня | |
| Синій | 40° | 50° | 70° | 40° |
| Червоний | 25° | 30° | 50° | 25° |
| Зелений | 20° | 25° | 30° | 20° |
Скотоми — обмежені дефекти в полі зору. За розташуванням вони можуть бути центральними й периферичними. За характером розрізняють позитивну і негативну скотоми. Позитивну хворий відчуває як темну або забарвлену в якийсь колір пляму, що закриває частину предмета під час його розглядання.
Варіювання форми й розміру квадратів або ліній (збільшення — макропсія, зменшення — мікропсія) також має діагностичне значення. Якщо є центральні зміни сітківки, хворий при зміні ЇЇ освітлення (переведення погляду із світлої поверхні на більш темну) може помітити позитивну скотому (скотома дезадаптації), котра, залежно від ступеня відшарування сітківки, здатна змінювати своє забарвлення.
Негативну скотому хворий не помічає, її виявляють під час дослідження поля зору. Особливо інформативне застосування кампіметрії. Скотому вважають абсолютною, якщо з поля зору хворого випадає якась ділянка, відносною — якщо на цій ділянці знижена видимість тест-об'єкта. Приклад абсолютної негативної скотоми — сліпа пляма (зона диска зорового нерва).
3) методики визначення кольоровідчуття;
Кількість кольорів і відтінків, що їх сприймає око, дуже велика. Основних кольорів у спектрі сім: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий, і вони мають безліч відтінків. Фактично, щоб отримати всі відтінки, достатньо трьох кольорів — червоного, зеленого і фіолетового (синього).
Кольоровий зір досліджують за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна та аномалоскопа.
4) методики визначення бінокулярного зору;
Для хорошого бінокулярного зору необхідні: нормальна іннервація м'язів обох очей, нормальний стан провідних зорових шляхів, коркових центрів. При такому стані кожна точка розглядуваного предмета подразнює відповідні (ідентичні) точки обох сітківок, що мають однакові проекції в коркових центрах.
Проби на наявність бінокулярного зору:
1) перед досліджуваним ставлять вертикальний тонкий стержень і пропонують попасти в нього на відстані витягнутої руки кінцем такого ж тонкого стержня. При відсутності або різкому ослабленні бінокулярного зору досліджуваний промахується.
2) феномен «діри в долоні», описаний Соколовим у 1901 р. Перед одним оком ставлять трубку, скручену з паперу, і до віддаленого кінця цієї трубки приставляють розкриту долоню так, щоб вона була напроти другого ока. При бінокулярному зорі збігаються зображення далекого предмета, видимого через трубку одним оком, і зображення долоні, видимої другим оком. Таке зображення отвору труби з видимим через неї предметом виявиться накладеним на зображення долоні, і складається враження, що в долоні є круглий отвір.
5) методики визначення світловідчуття.
Світловідчуття забезпечують палички сітківки, воно зумовлене функцією зорового пурпуру. Процес адаптації органа зору до різного освітлення регулює центральний апарат, пов'язаний з вегетативною нервовою системою. Орган зору максимально адаптується до темряви протягом 40 хв, за цей час його світлочутливість зростає в тисячі разів.
Дослідження темпової адаптації. Визначають мінімальне світлове подразнення, що сприймається оком під час тривалого перебування в темряві, за допомогою адаптометрів — приладів для вимірювання світлочутливості.
Суб'єктивно розлади адаптації проявляються зниженням орієнтації в просторі з наростанням темряви, тобто в умовах зниженого освітлення. Такий стан дістав назви "курячої сліпоти", або гемералопії (від Ьетега -день, орі — зір), тобто денного зору.
Є 3 форми гемералопії — природжена, симптоматична та есенціальна.
Природжена гемералопія. Змін у зоровому нерві і на сітківці офтальмоскопічне не виявляють, це можливе лише в разі застосування електроретинографії.
Симптоматична гемералопія виявляється при захворюваннях сітківки (пігментна дистрофія, відшарування сітківки), атрофіях зорового нерва, глаукомі.
Есенціальна гемералопія розвивається за відсутності або браку в організмі вітаміну А. Для цього стану характерний ксероз - сухість ока. На кон'юнктиві також виявляють характерні зміни — вона легко береться зморшками і на вигляд нагадує цигарковий папір. Ксероз рогівки призводить до кератомаляції (розплавлення). Таку форму гемералопії лікують уведенням вітамінів, котрих бракує, насамперед ретинолу. Хворим дають риб'ячий жир, свіжі овочі, печінку, продукти з багатим вмістом каротину і білка. Якщо є захворювання печінки, призначають відповідну терапію.
В кожному випадку дати пояснення, яка, функція характеризує який відділ органа зору.
Практично засвоїти :
1) визначити гостроту центрального зору у дітей та дорослих з різної відстані, вміти записати результати дослідження;
2) визначити периферійний зір контрольним методом та з допомогою периметрів, на кампіметрі, проаналізувати отримані дані;
3) визначити кольоровідчуття у дітей та дорослих різними методами, з різною гостротою зору, проаналізувати отримані дані;
4) визначити рівень темнової адаптації, дати пояснення отриманим результатам.
Завдання для визначення початкового та кінцевого рівня знань по темі:
1. Особливості дослідження гостроти центрального зору у дітей (у немовлят, у дітей - 2-3 років, в 5-б-ти річному віці), у дорослих: коли досліджуваний не бачить першого рядку таблиць Головіна-Сівцева, якою формулою перерахунку користуватись.
2. Необхідні умови для дослідження периферійного зору контрольним методом.
3. Які зміни в полі зору можуть підтвердити, що патологічний процес знаходиться в області хіазми, зорового тракту, потиличній долі мозку.
4. Яка різниця в полі зору на кольори: червоний, блакитний, зелений.
5. Які розміри фізіологічної скотоми приймаються за норму та як це записати.
6. Які недоліки та переваги дослідження периферійного зору з допомогою кампіметра.
7. Які види патології кольоровідчуття бувають природженого характеру та чим відрізняється набута патологія.
8. Характеристика здібності до темновоі адаптації в нормі і відхилення від неї.
9. Умови, що забезпечують бінокулярний зір, при якій гостроті центрального зору бінокулярний зір може розладитись.
Самостійна робота:,
1. Намалювати таблицю, що демонструє порушення поля зору (геміанопсії), в залежності від локалізації патологічного процесу.
2.Визначити функції органа зору у товариша по групі (взаємна диспансерізація).
ЛІТЕРАТУРА:
1- "Глазные болезни" (под ред. А.А.Бочкаревой.- М., 1989. с. 77 - 104)
2. "Практичні заняття з очних хвороб." (під ред А.І.Дашевського. - К., 1971. с 47 - 60)
3. Очні хвороби. - ред. Жабоєдов Г.Д., Сергієнко М.М. – Київ. – 1999. – С. 60 – 65.
МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ ЦВЕТОВОГО ЗРЕНИЯ С ПОМОЩЬЮ ПОЛИХРОМАТИЧЕСКИХ ТАБЛИЦ РАБКИНА
Освещенность 300 – 500 люкс. Исследуемого усаживают спиной к источнику света. Таблицу располагают вертикально на уровне глаз на расстоянии 0.5 - 1 м. Время экспозиции таблицы в среднем 5 сек (для некоторых таблиц чуть больше). Продолжительность исследования по таблицам основной группы в среднем 5-10 мин.
-демонстрационные (2)
Основная группа (25 таблиц) -общедиагностические (10)
-дифференциально-диагностические (13)
-демонстрационные (1)
Контрольная (15 таблиц) -общедиагностические (9)
группа -дифференциально-диагностические (5)
Контрольная группа таблиц применяется как дополнительный метод исследования в сомнительных случаях.