Quot;Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

Сутність і завдання розподільчої логістики

Склад завдань розподільчої логістики на рівні підприємства (мікрорівні):

– оптимізація формування портфеля замовлень;

– укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

– забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;

– вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

– раціоналізація параметрів, просування динамічних матеріальних потоків;

– оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

– формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:

– вибір схеми розподілу матеріального потоку;

– визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

– визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

Управління каналами розподілу в логістиці

Вибір торгових посередників здійснюється за кількома критеріями:

1. Фінансовий стан посередника (чим краще фінансовий стан посередника, тим більша ймовірність його вибору).

2. Організація та основні показники збуту.

3. Товарна спеціалізація посередника (якщо посередник реалізує широкий асортимент товарів різних фірм, то необхідно переконатися у тому, що запропонованим вами товарам буде приділено необхідну увагу).

4. Імідж посередника.

5. Охоплення ринку (чим більшу кількість споживачів обслуговує посередник, тим краще).

6. Запаси товарів та складські приміщення (їх має бути достатньо для забезпечення необхідних поставок).

7. Кваліфікація персоналу.

8. Раціональність організаційної структури.

9. Близькість до ринку (чим ближче ринок, тим краще).

10. Знання ринку та маркетинговий досвід посередника.

Проблема управління каналами розподілу полягає в тому, що посередницькі структури, які займають проміжне становище між виробниками і споживачами, не завжди прагнуть до зміцнення взаємозв'язків із продуцентами. Вони надають перевагу більш тісним контактам зі споживачами.

Аби уникнути конфліктів слід:

1) дотримуватися розробленого алгоритму вибору каналу розподілу;

2) аналізувати фактори, які впливають на вибір каналу розподілу;

3) оцінювати фактори, що визначають рівень послуг та сервісу в каналі розподілу;

4) проаналізувати наявні та обрати оптимальний підхід до вибору каналу розподілу;

5) чітко сформулювати і дотримуватися критеріїв вибору каналів розподілу.

Критерії вибору каналів розподілу.

1. Чистий прибуток від збутової діяльності з використанням цього каналу у період, що досліджується.

2. Рентабельність витрат обігу, пов'язаних з розповсюдженням товару через цей канал у період, що досліджується.

3. Рентабельність обігу з реалізації товару.

4. Можливість контролю каналу розподілу.

Таблиця 2. Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції організації виробництва

Параметр	Характеристика параметра виробництва
Традиційна концепція	Логістична концепція
Інтеграція управлінських функцій виробництва	Другорядне питання	Підтримка високого рівня інтеграції елементів системи управління виробництвом
Продуктивність виробничих процесів	Забезпечення максимального рівня продуктивності	Забезпечення підвищеної гнучкості виробництва. Адаптація виробництва до ситуації, що складається на ринку
Оптимізація виробничих функцій	Оптимізуються окремі функції	Оптимізуються потокові процеси
Виробничі потужності	Забезпечення за будь-яких умов максимального використання виробничих потужностей	Забезпечення максимальної пропускної здатності виробничих потужностей
Запаси	У вигляді виробничих запасів для забезпечення виробничого процесу і обслуговування споживачів	У вигляді виробничих потужностей для забезпечення високої гнучкості та мінімізації технологічних циклів. Відмова від надлишкових матеріальних запасів
Узгодженість основних і допоміжних операцій	Досягається завищенням часу їх виконання	Досягається оптимізацією часу їх виконання
Виробниче устаткування	Перевага надається спеціалізованому устаткуванню	Перевага надається універсальному устаткуванню
Збутова політика	Максимізація партій готової продукції	Випуск продукції у відповідності до наявних замовлень
Система якості виробництва	Допускається брак у межах установлених норм	Зведення браку до мінімуму на всіх стадіях виробництва
Внутрішньовиробничі переміщення	Пасивність у оптимізації переміщень	Ліквідація нераціональних переміщень

 

Математично загальні витрати на виготовлення партії N можна розрахувати за формулою:

де – час оброблення (хв/шт.);

– підготовчо-прикінцевий час (хв/партію);

St – середня годинна ставка (грн/год);

m – витрати сировини і матеріалів (кг/шт.);

с – ціна матеріалу (грн/кг);

К1 – постійні витрати на всю партію.

Задану партію можна виготовляти частинами. Математично загальні витрати для 5 малих партій можна записати:

Визначення оптимальної партії виробництва ґрунтується на пошуку мінімального рівня двох складових витрат:

1) витрат запасів виробництва (незакінченої продукції, напівфабрикатів);

2) витрат переналагоджування виробництва.

Оптимальну величину партії виробництва можна розрахувати за формулою:

де – річне замовлення, одиниць;

– постійні витрати одноразового переналагоджування виробничої лінії;

S – вартість одиниці виробу;

– витрати утримання запасів виробництва у відсотках від вартості виробу.

 

quot;Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

Матеріальний потік "виштовхується" кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом.

У процесі матеріально-технічного забезпечення "штовхальна" система є системою управління запасами впродовж усього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано.

Недоліки "штовхальних" систем:

1) чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;

2) у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту.

3) складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту.

Переваги"штовхальних" систем:

1) відсутність залежності роботи підприємства від своєчасності постачань;

2) спрощення контролю за організацією виробничого процесу, оскільки управління ними централізоване.

Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP І, MRP II та інші.

Другий підхід до організації логістичних процесів на виробництві називається "тягнучою" системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки.

Переваги "тягнучих" (витягуючих) систем:

1) не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва;

2) не потребують створення значних запасів матеріальних ресурсів.

Недоліки "тягнучих" (витягуючих) систем:

1) передбачають високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань;

2) вимагають підвищеної відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо виконавців.

До "тягнучих" логістичних систем належать системи KANBANіОРТ.

6. Логістична концепція "MRP"

На концепції "Планування потреб/ресурсів" ґрунтуються: у виробництві і постачанні – система "Планування потреби в матеріалах/виробничого планування потреби в ресурсах" (materials/manufacturing requirements/resource planning, MRP I/MRP II).

Система MRP спочатку визначає, скільки і в які строки необхідно виготовити кінцеву продукцію. Потім система визначає час і необхідні кількості матеріальних ресурсів для виконання виробничого розкладу. На мал. 1 представлено блок-схему системи MRP І.

Однак мікрологістичні системи, які ґрунтуються на MRP- підході, мають ряд недоліків і обмежень, основними серед яких є:

– значний обсяг обчислень, підготовки і попередньої обробки великого обсягу вихідної інформації, що збільшує тривалість виробничого періоду і логістичного циклу;

– зростання логістичних витрат на обробку замовлень і транспортування за умови прагнення фірми зменшити рівень запасів або перейти на випуск готової продукції в малих обсягах з високою періодичністю;

– нечутливість до короткочасних змін попиту, тому що вони ґрунтуються на контролі і поповненні рівня запасів у фіксованих точках проходження замовлення;

– наявність значних матеріальних запасів, що сповільнює обертання обігових коштів фірми, збільшує собівартість готової продукції.

Перевага MRP І: наявність запасів забезпечує велику стійкість логістичної системи під час різких коливань попиту і ненадійності постачальників матеріальних ресурсів.

Недоліки і деякі обмеження застосування MRP І стимулювали розробку систем MRP II, які використовуються в США і Західній Європі з початку 1980-х років.

MRP II – це інтегровані мікрологістичні системи, у яких об'єднані фінансове планування і логістичні операції.